Учень Грушевського та полковник армії УНР. 10 фактів про Євгена Коновальця до 133-ї річниці народження

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

Галина Ковальчук — бібліотекарка з Красненської громади, що на Львівщині. Жінка знайшла спосіб, як позбутися пропагандистської російської літератури разом з іншим сміттям, а виручені кошти направити на підтримку ЗСУ. Ця ініціатива швидко розрослася й об’єднала односельчан задля прибирання сміттєзвалища та рівчаків.

Як зі звичайного збору макулатури виникла благодійна акція, яка охопила декілька сіл і принесла нові донати для армії, розповідає ШоТам.

Російської літератури не має бути на наших полицях

Ідея позбутися російської літератури прийшла від керівництва бібліотеки, де працює Галина Ковальчук. Донедавна ці книги зберігали в закритому фонді й не видавали читачам. 

«Книг було досить багато. Цієї літератури вже не має бути на наших полицях», — каже бібліотекарка.

Коли надійшла рекомендація списати російські видання, Галина вирішила використати цю можливість для благодійності. Бібліотекарка опублікувала оголошення в соцмережах громади, закликаючи односельчан здавати російські книги та журнали. Вона навіть пропонувала забрати їх особисто, якщо хтось не міг принести сам.

«Мене дуже вразило, коли в перший день збору прийшла на роботу й побачила, скільки всього односельчани принесли. Перший наш такий збір — це близько 4500 гривень. Долучилися також підприємці з магазинів, які приносили опаковання, щоб здати на макулатуру», — пригадує Галина.

Загалом у селі вдалося зібрати близько 2 тонн російських видань. Гроші зі збору передали місцевим волонтерам на закупівлю дронів. 

Ми спокійно йдемо на смітник у рукавичках

Після першого успіху Галина зв’язалася з організацією, яка займається переробкою вторсировини. Виявилося, що вони приймають не тільки макулатуру, але й скло, пластик і плівку. Бібліотекарка й інші жінки села почали очищати місцеві сміттєзвалища та рівчаки. Так розпочався масштабний збір вторсировини, що охопив не тільки Куткір, але й сусідні села.

Читайте також: Разом можна зробити більше: громади на Закарпатті об’єдналися, аби боротися з навалою сміття

«Попри те, що ми працюємо у сфері культури, ми спокійно йдемо на смітник у рукавичках, підносимо пляшки, сортуємо, складаємо в мішки. Жінки, які співпрацюють зі мною, розуміють для чого це все. Для когось це може бути неприємним заняттям, хтось, може, і сміється з нас, але в нас є результати», — ділиться бібліотекарка.

Один такий збір сміття — це майже вартість дрона

Зі зборів вторсировини волонтерам вдається накопичити різні суми, які передають на підтримку ЗСУ. Приміром, останній збір приніс понад 31 тисячу гривень — майже стільки, скільки коштує дрон.

«Зібрані гроші я передаю волонтерці з нашої громади Марії Бужович, яка співпрацює з багатьма бригадами. Наші донати йдуть на налагоджене виробництво, де закуповують складові для дронів», — пояснює Галина.

Жінка розповідає, що, окрім підтримки ЗСУ, її також мотивує можливість зробити рідну громаду чистішою.

«Ми зібрали 25 тонн скла та пластику. І не йдеться про те, що наше село таке забруднене, така проблема з екологією всюди. Левова частка того, що ми збирали, є на смітниках чи в ровах. Боюся уявити скільки всього все ще лежить у землі», — розповідає бібліотекарка.

Інші села вже підхопили ініціативу

Ініціатива Галини щодо того, як позбутися російської літератури, не залишилася непоміченою. Інші села почали наслідувати її приклад, організовуючи власні збори сміття та макулатури. 

«Мені часто телефонували з пропозиціями приїхати та забрати вторсировину в інших селах. На місцях вже організовувалися люди, які підхопили цю ініціативу», — пояснює жінка.

Галина вже планує наступні благодійні збори, а також мріє, щоб у її громаді були потужності для переробки сміття.

«Від цього можна отримувати дохід, якщо правильно все опрацювати. Це прибуткова справа. Потрібні люди, приміщення та переробні станки. Це доволі вартісна інвестиція. Можливо, з часом нам вдасться це реалізувати», — сподівається Галина Ковальчук.

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

Людмила Кузьменко та її колеги з громадської організації «Глобальний погляд» з початком війни переселилися з Херсона до Радомишля, що на Житомирщині. У новій громаді їм вдалося відновити свою роботу та відкрити хаб «Незламна_Я», який став місцем, де жінки знаходять підтримку та натхнення.

Як вийшло запустити проєкти та знайти фінансування, читайте в ШоТам.

Повернулася в рідне місто та відновила організацію

Громадська організація «Глобальний погляд» до повномасштабного вторгнення понад 10 років працювала в Херсоні, об’єднуючи викладачів і молодь у різних соціальних та освітніх ініціативах. Вони займалися написанням проєктів, реалізували екологічні й історичні ідеї. Навесні 2022 року команда вирішила покинути окупований Херсон і релокуватися до безпечнішого місця. 

Читайте також: Активістка з Маріуполя створила на Закарпатті Інтеграційний хаб та згуртувала місцевих і переселенців

Одна з засновниць організації Людмила Кузьменко виїхала у своє рідне місто Радомишль. Раніше жінка не думала, що повернеться на малу батьківщину. За словами Людмили, переїжджати було складно, проте вона відважилася. Незабаром до неї приєдналася грант-менеджерка Людмила Абсава, а також інші члени команди. Разом вони вирішили відновити роботу «Глобального погляду» та зареєструвати організацію на новому місці. 

Майже все майно залишилося в Херсоні

Релокація не пройшла без труднощів — майже все майно громадської організації  залишилося в Херсоні. Проте завдяки фонду Східна Європа за сприяння Швейцарії ГО змогла отримати грант на 600 тисяч гривень на закупівлю ноутбуків та іншої техніки. 

Місцева влада Радомишльської громади надала приміщення на базі мистецької школи. За ще один грант на суму понад мільйон гривень від цього ж фонду Людмила та її команда відремонтували простір і вже в березні цього року запустили хаб «Незламна_Я». 

Хотіли підтримати жінок у громаді

Спершу в команді вирішили знову працювати з молоддю, як це робили до великої війни, проте згодом сфокусувалися на допомозі переселенцям і жінкам.

«Ми хотіли підтримати громаду, особливо жінок. Щоб вони мали простір, де зможуть відвідати корисний тренінг чи розповісти про те, що болить», — описує Людмила Кузьменко.

Хаб «Незламна_Я» — це простір, зокрема, для переселенок, жінок з родин військовослужбовців, жінок з інвалідністю чи волонтерок. Тут проводять психологічні тренінги, творчі майстер-класи та надають умови для комфортної роботи. 

«Нашим учасницям дуже відгукнулися психологічні тренінги. На деякі з них ми запрошуємо тренерку, яка є переселенкою з Херсона. Це дуже сильні враження — спостерігати, як учасниці цих зустрічей перевтілюються та відкриваються. Вони зізнаються, що хочуть ще й ще відвідувати наші події», — розповідає Людмила.

Тут можна попрацювати чи затишно провести час

Окрім тренінгів, у хабі є коворкінг з комп’ютерами та принтером. Тут можна працювати та зустрічатися з колегами. У простір жінки також можуть приходити з дітьми: поки мама зайнята справами, малеча може відволіктися розмальовками чи настільними іграми.

«Ще один захід, який був особливо цікавий для наших відвідувачок — “Кава з подругою”. Це невеличкі заходи, присвячені різним темам. Під час них ми плели ляльки-мотанки чи співали пісень. Також кожна учасниця мала можливість розповісти про себе, поділитися наболілим», — каже керівниця проєкту.

Хаб уже отримав багато позитивних відгуків від жительок громади.

«Спершу я скептично поставилася до відкриття такого хабу в нашому місті. Проте коли прийшла, мені сподобалося, що тут учасниці різного віку можуть знайти коло спілкування. Як мати військового я отримала тут моральну, емоційну та просто людську підтримку», — ділиться Марія, яка відвідує хаб.

Організація хоче й надалі продовжувати свою роботу в Радомишльській громаді. У хабі вже планують творчі зустрічі, майстер-класи з арттерапії, а також нові психологічні тренінги. 

Реконструкцію входу й виходу з підземного переходу з урахуванням принципів безбарʼєрності завершили на станції метро «Оболонь».

Про це повідомляє департамент транспортної інфраструктури КМДА.

Комунальники збільшили загальну площу виходу й розширили сходи. Також встановили ліфт для зручності маломобільних груп і людей з інвалідністю.

У межах ремонту у вестибюлі №2 замінили вхідні групи павільйону, оновили системи освітлення, провели гідроізоляційні роботи й відреставрували стелю і стіни. 

«Це перший досвід спільної реалізації проєктів забудовником, інвестором, замовником і балансоутримувачем», – зазначають у КМДА. Перехід з’єднує станцію метро «Оболонська» й ЖК Obolon Plaza. 

Читайте також: На Megogo вийшов фільм «Нам своє робить» про військовий гумор: перегляд безкоштовний

Нагадаємо, у Київській області будують інклюзивне містечко для військових.

Фото: КМДА