Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Тетяна Красько раніше жила у Новгородському, що на Донеччині, та завдяки зусиллям жінки та інших активістів селищу повернули історичну назву, яку заборонила радянська влада:
«Уявіть моє здивування: в Польщі сідаю в таксі, а водій питає, звідки я. Кажу: “Нью-Йорк”. А він знає, що є таке українське селище на Донеччині!».
Ще один її проєкт — ГО «Студія громадських жіночих ініціатив». Нині Тетяна живе у Миргородській громаді, підтримує жінок-переселенок та доводить, що вони активні, здатні очолювати адміністрації і вести великий бізнес.
У селищі не було жодної громадської організації
Тетяна Красько раніше була секретаркою селищної ради в Нью-Йорку на Донеччині. У її обов’язки входили зв’язки з громадськістю, з депутатами, підготовка до сесій тощо. Тетяна розповідає, що люди в громаді були доволі активними, завжди подавали ідеї:
«Особливо багато позитивних змін ми відчули після Революції Гідності. Селищна рада була зразком демократичного управління, всі заходи завжди були відкриті: сесії, засідання виконкому».
Хотілося розвитку, тож ще під час роботи Тетяна створила разом з колегами громадську організацію «Студія громадських жіночих ініціатив»:
«У селищі до 2019 року не було жодної громадської організації, тож ми почали вивчати це питання. У нашій громаді більшість населення — жінки, і доволі активні. Тож вирішили створити саме жіночу організацію».
Тетяна Красько на форумі Рад ВПО. Фото надала героїня
У 2021 році в процесі децентралізації громаду приєднали до Торецька, тож Тетяна та її колеги залишилися без роботи. Але продовжили працювати в ГО, присвячуючи цьому весь час. Жінка була відкритою та багато працювала на благо громади, тому після її звільнення довіра до неї збереглася.
Нью-Йорк на лінії зіткнення
До 2021 Нью-Йорк року був Новгородським. Хоч свою назву поселення отримало ще в 1860 році, радянська влада згодом його перейменувала. Місцеві створили музей і збирали речі — старі фото й документи. Грошей на це не було, тож усе робили своїми силами. Згодом музей переріс в історико-культурний центр «Український Нью-Йорк».
Перейменування селища йшло складно: то звернення було неправильно складене, то частина людей була проти. Та все ж історичну назву повернули.
Нью-Йорк — прифронтове селище, тож його жителі ще у 2014 році відчули, що таке війна. Та за кілька років вибухи стихли.
«Останні роки в нас уже не було обстрілів. Дуже дивно було влітку 2021 року: несподівано серед білого дня в центрі селища скинули бомбу. Не вірилося, що таке може бути», — пригадує Тетяна.
У повномасштабне вторгнення Тетяна теж не вірила, але думала, що загострення буде, і воно може початися саме з них. 11 лютого в Нью-Йорку приймали велику делегацію представників ООН та інших посадовців — і це заспокоїло, каже Тетяна. Але 24 лютого все змінилося:
«Я прокинулась о 5 ранку. На вулиці вже лунали вибухи. Ми [з сім’єю] заправили машину, зібрали речі й чекали, що буде далі. Ще місяць ми залишалися в селищі».
Коїлося страшне: в перші дні війни розстріляли автобус, в якому з Харкова поверталися студенти з селища — усі загинули. ГО «Студія громадських жіночих ініціатив» почала допомагати людям, які лишилися в Нью-Йорку:
«Ми почали робити те, що фактично робили ще в селищній раді: скликали людей, облаштовували підвали та розказували, що варто закупити».
Уже під кінець березня 2022 року люди масово покидали Нью-Йорк. Поїхала й Тетяна. У 2014 році вона не виїжджала — каже, не могла собі дозволити цього, бо вона ж на посаді та має відповідальність перед людьми. Але під час повномасштабного вторгнення таки виїхала з сім’єю до Миргорода, бо має там родичів. Так почалася нова сторінка в житті ГО.
«За оцим “ВПО” не видно людей. Нашою метою було показати їх»
Квітень 2022 року для Тетяни був дуже складним:
«У мене таке враження, що я і з будинку не виходила, і з ліжка не піднімалася. Але розуміла, що треба щось робити. Але це нова громада, нові люди — ми нікого не знаємо».
До Миргорода також переїхала ще одна колега Тетяни з ГО. Обидві жінки стали переселенками, тож почали шукати інших таких жінок. У сусідньому селі Хомутець був гуртожиток, де розмістили близько 100 людей, що евакуювалися через війну. Тетяна познайомилася з ними й почала привозити їм гуманітарну допомогу. А в червні на прогулянці випадково зустріла переселенок з Нью-Йорку, і ті приєдналися до ГО. Так сформувалася нова команда.
Перший проєкт «Студії громадських жіночих ініціатив» був про переселенців як ресурс для розвитку громади: зробили спільні заходи для місцевих та тих, хто переїхав сюди, розробляли дорожню карту розвитку села, використовуючи досвід, який мали переселенці.
«Бо в гуртожиток приїхали переважно люди з міст, а місцеві приглядалися до них і майже нічого не знали. За оцим “ВПО” не видно ж людей, тож нашою метою було показати їх», — розповідає Тетяна.
Всеукраїнська акція «Мапі України жіночі імена» — захід для жінок-переселенок у Миргородській громаді. Фото надала героїня
Бізнеси переселенок і безпековий простір
Усі проєкти були націлені насамперед на жінок, адже саме вони найчастіше ставали переселенками.
«Ми більше працюємо над активністю жінок: щоб вони впливали на ухвалення рішень, щоб мали активну громадянську позицію. Коли ми говоримо про захист прав жінок, то це непряма юридична допомога», — каже Тетяна Красько.
Наприклад, у Миргороді був проєкт про економічну спроможність жінок — це теж захист прав, адже добре, коли жінка вміє сама себе забезпечувати.
«У результаті цього проєкту 10 жінок зареєстрували ФОП. Брали участь 22 жінки, а 10 з них ми підтримали закупівлею обладнання. Це абсолютно різні види бізнесу: студія фітнесу, арт-студія, вареники ручної роботи, вирощування рослин у теплицях чи справа з копченням м’яса», — ділиться Тетяна.
Усі ці жінки — переселенки з Бахмута, Маріуполя, Нью-Йорка, Торецька, Дружківки, що пройшли 7-місячне навчання та сформували бізнес-план.
«Зараз є багато організацій, які допомагають ВПО. То чому довіряють нам? Бо “свій до свого” — ось яке гасло. Бо переселенці довіряють тим, хто пройшов такі ж події», — впевнена жінка.
Підготовка до відкриття простору для жінок у Миргородській громаді: арттерапевтичний захід «Ізонитка». Фото надала героїня
У громаді зараз проживає близько 7 тисяч внутрішньо переміщених людей, каже Миргородський міський голова Сергій Соломаха. Тут дбають, аби переселенці мали доступ до різних послуг і влилися у життя громади. Зокрема, за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» вдалося облаштовувати «Пункти незламності» з генераторами, старлінками та іншою технікою, а встановити комп’ютерне та кухонну техніку для реєстрації та розміщення переселенців. Нині громада продовжує працювати над розширенням доступу ВПО до послуг. У цьому допомагає і Тетяна Красько.
«Пані Тетяну ми знаємо, як ініціативну людину, яка вже впровадила кілька проєктів, тому на рівні громади ми вирішили її підтримувати», — каже міський голова.
Тож ГО «Студія громадських жіночих ініціатив» надали приміщення на пільгових умовах — там відкривають безпековий простір для жінок за грантової підтримки ПРООН.
«Дуже важливо, щоб жінки мали своє місце, куди вони будуть приходити. Ми — переселенці, ми не можемо до себе в гості запросити. Тож хочемо створити таке місце спокою, де жінки могли б розслабитись, відпочити, обговорити щось», — ділиться Тетяна.
Жінки мають силу і вплив
Тетяна знайома з багатьма жіночими організаціями та часто бувала на різних форумах. Каже, щойно потрапила в це коло, як її вразила активність:
«Спочатку дивно було, бо одні жінки навколо. А потім приходить розуміння: ми — потужні, сильні і в ухваленні рішень, і в питаннях виживання. Це мотивує».
Команда ГО «Студія громадських жіночих ініціатив». Фото надала героїня
Тетяна вважає, що війна загострила тему гендерно зумовленого насильства, і жінки потребують підтримки. У них є проблеми, на які зазвичай не зважають.
Наприклад, у жінки з села чоловіка мобілізували до війська, і тепер нікому косити траву, а сільськогосподарською технікою вона не вміє користуватися. Тож на часі навчати жінок водити авто чи розвивати інші навички, які вважаються більш «чоловічими». Та проблема і в сприйнятті, тож треба долати стереотипи й поступово показувати, що жінки можуть бути активними, багато чого вирішувати, зокрема, на найвищому рівні — очолювати адміністрації та вести великий бізнес.
Українські орнітологи цьогоріч вивели та виростили пташеня рідкісного рожевого пелікана. Ще три пелікани народилися у Київському зоологічному парку загальнодержавного значення.
Птахів вивели завдяки новітнім європейським підходам та роботі працівників зоопарку. У закладі вказують, що ці пелікани примхливі та складні у розведенні.
«Вони ще по-дитячому незграбні та вкриті сіреньким пушком і навіть не вміють плавати. Але не сумнівайтеся, буквально за декілька місяців вони стануть неймовірними та величними рожевими красенями — одними з найбільших та найяскравіших птахів української фауни!» — написали в зоопарку.
Наразі пташок годують річковою рибою. Кожен із пеліканів з’їдає до півтора кілограма їжі на день. Прийти до на новонароджених тварин можна у зимовому пташнику нижнього парку КиївЗоо.
«Поміж повітряних тривог у прифронтових мільйонниках кожна дитина чекає на дива, і вони трапляються на залізниці. Треба тільки допомогти Миколаю з валізкою… і ще зробити руханку…» — написали в УЗ.
Після вправ святий Миколай передавав дітям подарунки.
«Фільм став емоційним нагадуванням про важливість міжнародної солідарності у підтримці українських рятувальників, які невпинно працюють, ризикуючи життям, заради порятунку інших», — написали в ДСНС.
Стрічку про роботу ДСНС під час війни зняв режисер Едвард Метьюз після пропозиції від фонду Fire Aid.
Роботу презентували у культурному центрі Сомерсет-хаус. Показ відвідали представники пожежно-рятувальних організацій Британії, міжнародні партнери, дипломати, а також делегація ДСНС України.
Довідка про Fire Aid
Fire Aid допомагає рятувальникам з України уже понад десять років. Після повномасштабного вторгнення сторони посилили співпрацю. За останні три роки фахівці ДСНС отримали пожежні автомобілі, катери, комплекти дихальних апаратів, тепловізійні камери, генератори та засоби індивідуального захисту.
Нагадаємо, що в київському метро українські рятувальники провели масштабні навчання (ВІДЕО).
Коментарі