Підтримка інших надихнула на власну справу. На Львівщині жінки створили потужний психологічний хаб

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Коли Маргарита Тютюнник переїхала в Самбір на початку повномасштабного вторгнення, то як і багато інших переселенців почувалася розбитою й не знала, що робити далі. Минуло два роки життя в громаді, й тепер Маргарита робить «смачні квіти» з зефіру та допомагає іншим жінкам зняти стрес на заняттях з танців. 

«Війна навчила мене жити тут і зараз. Я вдячна людям у громаді за те, що мені тут комфортно, і я почуваюся, як удома. Таке відчуття, що живу тут не два роки, а десять», — каже Маргарита.

Як місцеві активістки, влада та переселенки допомагають жінкам знайти себе в Самбірській громаді Львівщини — в новому матеріалі ШоТам.

У складний період підтримала психологиня

До повномасштабного вторгнення Маргарита Тютюнник 17 років працювала вчителькою в школі. Коли евакуювалася до Самбора з Запорізької області, то спершу продовжувала працювати онлайн, а потім пробувала влаштуватися за фахом у новому місті, проте в школах вакансій не було. 

Морально відʼїзд з дому сприймала болісно, і хоча за освітою жінка психологиня, але сама собі допомогти не могла. А ще не дозволяла собі проявляти всі емоції, бо вважала, що іншим набагато гірше. Саме в такий складний період Маргарита познайомилася з психологинею Анастасією Пироговою, яка також переїхала до Самбора з Запорізької області.

Після цих зустрічей жінки стають більш впевненими в собі

Після переїзду Анастасія як волонтерка долучилася до команди місцевих психологів, з якими спільно працювали над проєктами в громаді. Пізніше її запросили стати координаторкою програми в Самбірській громаді від організації «Центр Жіночі перспективи», що працює з 1997 року.

За підтримки місцевої влади й організації Анастасія створила для інших переселенців файл «Дорожня карта», аби люди знали, де можуть знайти психологічну підтримку, юридичну консультацію, садок, школу чи лікарню. А ще вона була однією з ініціаторок створення гінекологічного кабінету для жінок з інвалідністю за підтримки влади.

Фахівчині Центру в співпраці з місцевою владою, за підтримки ООН «Жінки в Україні» та за фінансування уряду Швеції створюють у малих громадах ГО для жінок, організовують «круглі столи» про проблеми переселенців, вчать активісток писати грантові заявки, вести перемовини та заробляти.

«Ми створили в Самборі потужний психологічний хаб. Я теж у розпачі поїхала з дому з малою дитиною, і було дуже складно, проте завдяки спільноті вдалося взяти себе в руки та розвиватися. Спільно ми ходимо в гори на ретрити, відвідуємо тренінги та підтримуємо одна одну. Мені дуже подобається, що те зернятко допомоги, яке я вкладаю в людей, потім розростається й переходить від однієї людини до іншої», — ділиться Анастасія Пирогова.

«Психологині проводять терапевтичні групи, організували курси англійської для дорослих з нуля, майстер-класи, а ще чудовий хор. Після цих зустрічей жінки стають більш впевненими в собі та роблять власні кроки в бізнесі. Я пишаюся тим, що ми не просто даємо їм корисну інформацію, а й стаємо для них джерелом наснаги», — каже представниця «Центр Жіночі перспективи» Олена Кальбус. 

Робить квіти з зефіру та викладає на танцях

Саме після консультацій Маргарита почала почувати себе краще: «Анастасія стала для мене рідною душею. Наші зустрічі вселили в мене надію та силу, я почала більше вірити в себе, спілкуватися з новими людьми й зрозуміла, що треба брати себе в руки та щось робити».

Якось вона натрапила в інтернеті на відео, де розповідали, як створювати квіти з зефіру. Маргарита придбала онлайн-навчання, і коли наставниця похвалила вироби з першого разу, то вирішила, що продовжуватиме. Зараз підприємиця отримує замовлення й від місцевих, і від клієнтів з інших міст, зокрема, зі своєї рідної Запорізької області. А ще надсилає смаколики військовим, аби підняти їм настрій та віддячити за їхню роботу.

Крім створення «смачних квітів», жінка хотіла займатися спортом, аби розвантажувати мозок. Звичайний фітнес їй був нецікавий, тому пішла на навчання та стала сертифікованою тренеркою танцювальної фітнес-програми Zumba.

До Маргарити приходять різні дівчата, та всіх вона просить про одне — вимкнути мізки та відпочити під час заняття. Жінка жартує, що вони з ученицями не збираються на «Танці з зірками», але намагаються підтримати одна одну та покращити настрій.

«Мені шкода, що я знайшла себе саме в такій ситуації. Але, можливо, за інших обставин я б не наважилась», — говорить Маргарита.