Топ-10 стильних українських еко-брендів

Під час дослідження руїн Барського замку на Вінниччині археологи відшукали величезний сонячний годинник з римськими цифрами.

Про це пише Новое время.

За словами голови ініціативної групи з відродження Барського замку Ігоря Лозінського, наразі знайдено два великі фрагменти сонячного годинника, тривають пошукові роботи усіх його фрагментів.

Читайте також: На Львівщині відтворили давнє городище в 3D-форматі

«Було знайдено залишки сонячного годинника. Це кам’яна плита, на якій відтворені римські цифри. Абсолютно достовірно, що це був сонячний годинник. На сьогодні знайдено два окремі великі фрагменти годинника. Будемо розкопувати далі, хочемо знайти решту його фрагментів», — каже Ігор Лозінський.

Що знайшли ще?

Взагалі археологи розкопали вже декілька нашарувань землі різних історичних епох глибиною 5,2 метри. Перше нашарування, яке має історичну цінність — це так зване «сміттєве» нашарування.

Читайте також: Софійський собор дивує археологів новими відкриттями і знахідками

Ігор Лозінський пояснює це тим, що навколо оборонних стін фортеці були вириті рови, які згодом, коли замок цілеспрямовано розбирали, засипали сміттям. Однак сміття тієї епохи сьогодні є історично цікавим.

На більш глибоких ділянках розкопок окрім сонячного годинника археологи знайшли фрагменти барської кераміки. Також була знайдена міні-ливарня, з якої відливали кулі для мушкетів та глиняна козацька люлька.

Ще одним цікавим артефактом, що привернув увагу археологічної групи стала сервізна ложка на якій викарбовано французьку лілію. Усі артефакти датуються XVII-XVIII століттям.

Нагадаємо, у річці Південний Буг знайшли меч, якому понад 500 років.

Як ми повідомляли раніше, у Харкові реставрують “скіфське золото”.

Усі фото: vlasno.info.

Мирослав Мельничук – мабуть, останній мандрівний філософ в Україні.

Він заведе вас в Карпати, яких ви ще не бачили, нагодує в’яленим м’ясом власного приготування й пригостить на якійсь з вершин бутербродом зі смальцем.

Мирослав знає, де в Карпатах масово цвіте червона рута, а ще багато разів ходив шляхом Чугайстера, хоча сам – “клятий раціоналіст”. 

Він став заробляти 1000$ на місяць на своєму улюбленому хобі – походах в гори, залишивши за плечима науковий ступінь по філософії.  

Як це, коли гори стають роботою – далі в інтерв’ю з Карпатським волоцюгою.

Мирослав Мельничук

Кандидат філософських наук Чернівецького національного університету, Карпатський волоцюга

В гори ходить з 13 років: спочатку походи з класом, потім на змагання, пізніше вирушав з університетськими друзями рятуватися від рутини.
Після п’яти років викладацької кар’єри в університеті, звільнився у 2019. Причина банальна: мала зарплата й багато роботи. 
Його хобі на той час забирало все більше часу і більше грошей приносило. Тоді одного дня він просто зробив вибір на користь гір і почав створювати авторські тури Карпатами.

На роботу – в ліси та полонини

Коли йдеш в гори, коли в тебе є час, це одна справа. Це – свято. Раз на місяць вирвався – супер! І неважливо, куди. 

А от коли збираєш туристичні групи й намагаєшся відповідати запиту аудиторії, тоді ходиш в один і той самий похід третій раз на місяць – і вже стає трохи нудно. 

Спочатку, коли гори перестали бути хобі й стали роботою, в мене було відчуття втрати свободи. Перший рік у якості гіда так і пройшов. Але я ці помилки врахував і цьогоріч просто складаю графік так, щоб і мені самому була цікавою подорож. 

Дружина – маркетолог, друг – бізнес-парнер

В моїй команді – в першу чергу, моя дружина. Вона є маркетологом проєкту “Карпатський волоцюга”. Є ще друг, з якими ми ще зі школи починали, з туристичного гуртка. Потім розбіглись по університетах й саме з ним почали організовувати собі студентські походи. Брали рюкзаки й після тижня навчання в університеті їхали в гори. Тепер він теж водить туристичні групи в гори. 

Небезпека в походах – в першу чергу від людей 

Карпати вважаються безпечними горами для початківців – місцеві он в шльопанцях на полонини підіймаються.

Але не треба недооцінювати українські гори: ніби й низькі, ніби й проблем не мало б виникнути, але, буває, там посеред літа враз може настати зима. 

Також треба стерегтися гроз: в горах вони дуже небезпечні, запросто можна отримати свою порцію електричного току.

Але головне, що я засвоїв: найбільша небезпека в горах – від інших людей. Завжди. Форс-мажорів в мене поки не було, але будь-які напружені ситуації, які лиш могли бути за всю мою кар’єру гіда, були пов’язані з людьми. З сусідніми групами неадекватними, з місцевими.  

До біди діло не доходило, але ситуації були різні.То людям не подобалось, що ми зайняли місце поряд, то нізвідки поприїжджали місцеві на автомобілях, не побачили наметів й мало не наїхали на нього. 

Тому універсальна порада: краще тікати туди, де нема людей.

Скільки коштують авторські походи від Волоцюги

Я завжди оголошую ціни на кожен похід, якогось єдиного тарифу в мене немає. 

Все залежить від характеру походу, від кількості витраченого мною на підготовку часу.

Якщо це простий похід на три дні, то коштуватиме він близько півтори тисячі гривень. Або від 300 до 500 гривень на день.

А от якщо похід великий, то спрацьовує підхід “гуртом дешевше”: так 12-денний похід коштує 4600 гривень, але в день це всього 380 гривень виходить. Хоча він для мене – складний, і до такого походу я готуюсь два місяці. 

За один вихід в гори можу заробляти від 1000 гривень до 1000 доларів. 

Я поки що поганий бухгалтер і не вмію врахувати оці приховані моменти – вартість самої розкрутки каналу, рекламу. 

Канал виріс не безкоштовно: я купляв рекламу, писав гостьові статті до інших ресурсів. 

Коли займаєшся власною справою, є купа складних бізнес-процесів, які ще треба буде вивчати – якось в університеті на філософському факультеті цього не навчали.

Іноді готуюсь до походу за місяці

Якщо я збираюсь вести в похід велику групу туристів, то перед походом в мене вся квартира заставлена батончиками й цукерками, зефірками всілякими. 

Вони всі порційно розділяються і я перед стартом вручаю кожному туристу його частину їжі. Це так звані колективні продукти, з яких ми ввечері готуємо їжу, а є ще індивідуальні, у військовому варіанті – коли ти на привалі й можеш з’їсти якийсь батончик. Це і є моя підготовка до походу.

Я завчасно самотужки готую всі продукти для групи – в’ялю м’ясо, закуповую овочі, окремо розподіляю м’ясо по пластикових пляшках й заливаю його жиром.

Класна, до речі, штука: м’ясо може так місяці зберігатися. Дістаєш потім ту пляшку в поході, коли готуєш плов на групу з 10 людей, розрізаєш – і маєте м’ясо до плову! 

Ще треба сухпайки на кожного приготувати та набрати смальцю – ніщо краще такої намазки на хліб в горах не смакує. 

Сублімати: це коли не поїв нормально і цілий день ходиш злий

Це нове віяння похідної моди – їжа швидкого приготування. Спершу, коли їх пробуєш – є спокуса замінити усі плови в поході висушеною гречкою з м’ясом та сухим же борщем. 

Я так і зробив одного разу: вирішив замінити нормальне харчування субліматами – нічого не вийшло. Зараз вони в мене в рюкзаку “живуть” до самого кінця походу.

Якщо є варіант їх замінити – банально купити брикет супу, який 20 гривень коштує, і до нього сушеного м’яса додати. Такий суп і те буде в рази смачніший, ніж просто залити кип’ятком сушений борщ.

Я пробував усі сублімати: які б не були круті й смачні, але повністю замінити харчування в поході нездатні. День-два на них можна прожити, а потім стане дуже тяжко: набридають, таким добром не можна снідати постійно. Хоча б раз на два дні треба приготувати в казанку нормальний суп чи кашу. 

Тому я зробив висновок: треба їсти те, до чого звик. Тоді й загальне самопочуття групи підвищується, і настрій. Бо інакше чогось смачного не поїв і йдеш собі горами – злющий. 

Як філософія допомагає в горах?

Тут не стільки філософія, скільки сама робота викладачем дала мені уміння керування групами. Знаходити спільну мову – тому що іноді треба, буває, конфлікти залагоджувати. Банально люди можуть засумувати, що дощ іде – чи бо важко.

Ця робота дає мені можливість бачити й запобігати конфліктам. 

А так паралелі між філософією і горами ніби й нема, окрім того, що філософія – це теж мандри. Лишень інтелектуальні. 

Місця сили в Карпатах

Я  по натурі клятий раціоналіст і в містику не вірю, вважаю чугайстра метафорою. Але частина Гринявських і Яловичорських гір, Межиріччя Білого і Чорного Черемоша – саме круте місце в Карпатах. Там я почуваю себе найкраще.

Чорний діл, хребет Пнів’є та Похід Шлях Чугайстра – він якраз об’єднує всі найулюбленіші мною місця в Карпатах. 

Витягнув у подорожі підписників телеграм-каналу

“Карпатський волоцюга” був в українському телеграмі першим проєктом саме про походи.

Він і зараз лишається в цій вузькій ніші найбільшим. Коли почав заробляти цим, надворі був десь 2017-2018 рік. А що спонукало? Та банально – я давно бачив, як працює комерційний туризм. 

Згадав студентські роки, коли більш підприємливі з нас водили людей в походи й брали за це гроші. І зрозумів, що це може бути нормальним бізнес-планом.

Сьогодні в мене нема розрахованого на 10 років вперед бізнес-плану. Але цю нішу я намагаюсь розвивати й буду пробувати масштабувати – однозначно. 

Хоч, щоб за якийсь час в мене на одну дату планувалось кілька походів – різного типу складності, орієнтованих на різну аудиторію.

І географічно теж плануємо розвиватись: цієї осені будемо пробувати їхати в Румунію та Польщу. А там вже і далі просуватиму свою справу.

Туристичний календар від Карпатського волоцюги

Для широкого загалу мандри – сезонне явище. В червні-липні на червону руту можна піти подивитись. А за чим йти в гори взимку?Взимку набагато менше народу в горах, але є походи в гори, а є – комфортний відпочинок: от ми там Новий рік організовували. Різного року івенти. А ще діджитал-детокс: живемо в будиночку, тепло, можна помитись – і теж собі тревел-продукт.

Взагалі маю в планах масштабування бізнесу. І територіально – поширити авторські походи на все більшу кількість країн, і кількісно – знайти в команду більше гідів. Цього року, правда, не вийшло через карантин, а на наступну зиму плануємо вилазки в теплі краї робити.

На Харківщині упродовж двох тижнів тривало інтенсивне навчання гвардійців-саперів на базі військового стрільбища Слобожанської бригади.

Про це повідомили у пресслужбі Нацгвардії.

Зазначається, що сапери відпрацювали основні завдання фортифікаційного обладнання та маскування позицій з використанням інженерної техніки та табельних маскувальних комплектів.

Читайте також: Як морпіхи змагалися за звання кращого снайпера (ФОТО)

Шляхом проведення інженерної розвідки гвардійці виявляли, ідентифікували та локалізували навчальні вибухонебезпечні предмети, що були встановлені заздалегідь.

На практиці відпрацювали підривні роботи одиночних зарядів двома способами – вогневим та електричним. А ще – провели розрахунок та виготовили фігурні та зосереджені заряди для підриву конструкцій з різних матеріалів. Підривні роботи проводилися з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки.

Читайте також: Під Києвом завершилися навчання кулеметників та гранатометників (ФОТО)

Інженери забезпечили цілковиту автономність власного табору за допомогою  штатного інженерного обладнання.

Нагадаємо, в Україні запрацювала школа морпіхів.

Як ми повідомляли раніше, нацгвардійці тренуються з гранатометами США PSRL-1.

Усі фото: ngu.gov.ua.

У вівторок, 30 червня, розпочав роботу єдиний інформаційний портал для туристів, які подорожують Україною, а також для українців, які їдуть за кордон.

Про це пише Хмарочос.

На порталі VISIT Ukraine Today розміщено актуальну інформацію про:

• правила перетину кордону;
• правила в’їзду українців до країн світу;
• перелік країн «зеленої зони» та «червоної зони»;
• правила адаптації карантину, обсервації / самоізоляції;
• правила поведінки в аеропортах;
• правила перебування у містах, готелях, публічних місцях, закладах харчування тощо;
• встановлення та користування мобільним додатком «Дій вдома».

Читайте також: Куди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Також на сайті можна придбати медичний страховий поліс українських компаній, який покриває лікування COVID-19 та обсервацію.

Інформація на ресурсі доступна трьома мовами – українською, англійською та російською.

Читайте також: Відпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

На всіх вокзалах й аеропортах планують розмістити QR-коди за посиланням на портал.

Нагадаємо, Міністерство закордонних справ України створило інтерактивну карту для планування подорожей за кордон під час пандемії коронавірусу.

Головне фото: ua.news.

У Миколаєві на базі Навчального центру Військово-Морських Сил України розпочала формування Школа морського піхотинця.

Про це повідомили у пресслужбі Військово-Морських Сил України у Фейсбуці.

«Ми можемо побудувати кораблі, отримати сучасну військову техніку, але без вмотивованих, патріотичних та підготовлених людей, ця техніка ніколи належно не виконає поставлених завдань. Саме тому створення Школи морського піхотинця є черговим кроком на шляху розбудови професійної національної морської піхоти та флоту», – підкреслив командувач Військово-Морських Сил.

Читайте також: Причина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Також він наголосив на тому, що завдання Школи полягає у підготовці морських піхотинців за стандартами НАТО.

Повідомляється, що начальником Школи морської піхоти було призначено бойового офіцера, морського піхотинця Ігоря Куцара, якому під час урочистостей командувач ВМС вручив чергове військове звання підполковник.

Навчання морських піхотинців

Навчання у Школі морського піхотинця триватиме трохи більше ніж три місяців за модульним принципом.

Дисципліни: топографія, тактика, психологія, вогнева підготовка тощо. Найбільш інтенсивні заняття проходитимуть з фізичної, морської, повітрянодесантної підготовки, розвідувальної підготовки, виживання та протидії саморобним вибуховим засобам.

Читайте також: Відбулися масштабні навчання морської авіації (ФОТО)

«Підготовка у цій Школі включатиме модулі з повітрянодесантної та морської десантної підготовки. Також це тактична, вогнева та інші види підготовки, – розповів підполковник Ігор Куцар.

Відзначається, що після завершення навчання кожний морський піхотинець володітиме всіма видами стрілецької зброї, вмітиме керувати всіма видами техніки, яка стоїть на озброєнні у підрозділах морської піхоти.

Читайте також: Як спецпризначенці десантувалися на острів Березань у Чорному морі (ВІДЕО)

У ході навчання військовослужбовці здійснюватимуть перший ознайомчий стрибок з парашутом, перехід морем, і як кінцевий іспит – через подолання психологічної смуги отримають право проголосити клятву морського піхотинця.

Нагадаємо, українські розвідники показали мотиваційний ролик.

Як ми повідомляли раніше, спецпризначенці провели змагання пам’яті загиблого бійця.

Усі фото: facebook.com/navy.mil.gov.ua.

У Києві завершується реконструкція Подільського РАЦСу, де кияни зможуть одружитися та поєднати долі у романтичній атмосфері старовинної садиби.

Про це пише Вечірній Київ.

Це будівля 19 сторіччя. Реставраційні роботи у будівлі Подільського РАЦС, що по вулиці Борисоглібській, – пам’ятці архітектури місцевого значення, були розпочаті восени минулого року.

Читайте також: Європейські наречені в українських сукнях: як Франківський бренд підкорює світ

За цей час проведено:

• реставрацію даху,
• реставрацію перекриття між першим та другим поверхом у приміщенні зали,
• здійснено електромонтажні роботи першого та другого поверху, вхідних груп,
• влаштовано пожежну сигналізацію,
• монтовано систему опалення та переоснащено тепловий пункт,
• проведено роботи з монтажу системи кондиціювання та вентиляції.

Також виконані внутрішні опоряджувальні роботи і роботи з відновлення фасаду та фасадної ліпнини.

Читайте також: Морський піхотинець зворушливо освідчився в коханні (ВІДЕО)

Читайте також: Весільна сукня від українського дизайнера: популярні бренди і ціни

У цьому будинку мешкав професор Київської духовної академії Степан Сольський, який був міським головою Києва у 1887-1900 рр.

Читайте також: Кохання під час карантину: в Україні побралися 1172 пари

Нагадаємо, у Києві в Маріїнському парку оновили міст закоханих.

Як ми повідомляли раніше, в Україні зіграли перше онлайн-весілля.

Усі фото: vechirniy.kyiv.ua.