Суспільство
“Антистрінги” для чоловіків: як ветерани зробили бізнес на трусах
У липні 2015 року стався переломний момент для української індустрії спідньої білизни, адже у продаж надійшли перші трухани бренду Regata Club.
Українські чоловіки нарешті зможуть насолоджуватися життям у антистрингах. Можливо, комусь раніше не вистачало зручної білизни, то ж бренд Regata Club допоможе вирішити цю проблему.
Понад чотири роки засновники Олександр Матяш та Євген Алєксєєв борються за те, щоб емансипувати чоловіче начало від незручної білизни. А ідея для бізнесу прийшла з дуже неочікуваного боку…
Ідею бізнесу підказала натерта ду..а
За словами співвласника бренду Олександра Матяша, він вирішив заснувати виробництво чоловічої білизни, бо комфортне на чоловіків не шиють.
Читайте також: Як почати бізнес в підвалі: історія успіху ветерана
“Почалося з того, що коли я служив у добровольчому батальйоні та їхав на службу в зоні АТО, купив собі все необхідне, крім білизни і шкарпетосів. У перший же день, коли стали на блокпост – було дуже спекотно. Мені білизна натерла дупцю, але зі зворотного боку”, – сміється Олександр. – Попросив свого товариша купити якісної білизни. На жаль, йому це не вдалося. Усе або продавалося за шалені гроші, або її не було взагалі”.
Тоді Олександр попросив друга Євгена Алєксєєва, щоб той пошив для нього білизну. Товариш так і зробив, передав спіднє бійцям. Там Олександр частину труханів роздав своїм побратимам по службі. Бійцям дуже сподобалася білизна.
“Зрозумів, що трухани мають цінність, і це не просто брендова фігня, а насправді річ, яка може бути корисною. Сказав своєму товаришу давай зробимо бізнес, будемо шити трухани. Оскільки такого продукту не було, а рішення перевірене і спрацювало – то чому б і ні”, – розповів Олександр.
Назву бренду Regata Club придумали спонтанно, креатив відбуався практично на ходу.
Читайте також: Квест кімната як бізнес. Історія з Маріуполя
“Придумав спочатку візуалізацію – якір. А в мене була куртка “regata”, яка носилася чудово. Подумав, що назва “Regata Club” – звучить круто. Увесь креатив відбувався “на коліні”, – каже бізнесмен.
Ідеальні трухани
Щоб створити ідеальну модель білизни для чоловіків, підприємцям довелося запастися терпінням та хардово попрацювати. Коли вони відшили першу партію трусів, доробляли її.
“Я зібрав відгуки від усіх клієнтів, які носили ту білизну. Кожен з них дав якісь свої зауваження. Ми їх врахували. Довелося внести 14 доопрацювань в модель. Після цього білизна стала ідеальною. Нині розробляти нові моделі – немає сенсу. Тепер різними можуть бути тільки кольори”, – каже бізнесмен.
Бізнес Олександр Матяш будує вдвох з другом Євгеном Алєксєєвим. Саме він розробляв моделі.
“Він за фахом інженер-електромеханік. Виявилося, що така освіта допомагає в тому, щоб створити трухани, які не натиратимуть ду..у”, – сміється Олександр Матяш, маючи за плечима освіту спеціаліста з міжнародних відносин.
Відшивання продукції віддають на аутсорс. Співпрацюють з фірмою знайомого, який має власне швейне виробництво у Василькові (Київська область).
“Я сам вмію шити, хоча і непрофесійно. Коли був ще юнаком, мав складне фінансове становище. Не міг собі дозволити нові джинси. Старі протиралися, я їх зашивав. Так робив і з кросівками. І зараз користуюся швейною машинкою, яку купив 10 років тому. А ще я батько двох діточок, тому часто треба щось підшити, підлатати”, – каже Олександр.
Заощадження на покупку квартири пустив у бізнес
Щоб почати власну справу з пошиву спідньої білизни – знадобилося $7 тисяч. Зараз, за словами підприємця, вже значно більше грошей вкладено. Скільки саме – ще не рахував. Перша партія труханів обійшлася в $4 тисячі. Потім довелося витрати ще три тисячі. Це гроші, які Олександр відкладав на купівлю власного житла.
Затратна частина велика: на оренду офісу і складського приміщення витрачають 3700 гривень щомісяця, а ще зарплата робітників. Решту грошей вкладають у розвиток.
“Складно знаходити гроші, щоб запускати новий продукт. Буває так, що краще продаються трухани, тоді ці гроші можна направити на виробництво ременів (про це – далі – ред.). І навпаки”, – поділився бізнесмен.
Свою продукцію бізнесмени продають через інтернет-магазин. З офлайн магазинами працюють неохоче. Нещодавно товари бренду Regata Club представили на платформі Rozetka.
“Чоловічі трухани коштують в діапазоні від 250 до 350 гривень. Учасники АТО та пенсіонери мають знижку у 70 гривень на одиницю. Футболки коштують 500-600 гривень, а для АТОшників продаємо їх по 300-450. Усі матеріали, які ми купуємо – якісні, хоча і не українського виробництва”, – каже підприємець.
За словами Олександра, їхні товари купують по всьому світу, не певен тільки за Бразилію. Нині мають представника у Великобританії. Дуже багато купують в Ізраїль та Європі.
Кількість проданого товару від місяця до місяця – різниться. Усе залежить від того, чи робили якісь активності-розпродажі. Всередньому, продають 300-400 труханів, інколи доходить до тисячі.
На компанію Regata Club нині працює 6 людей.
Не труханами єдиними
Після вдалого запуску з продажем трусів, лінійку товарів розширили шкарпетками, футболками, толстовками, кепками, носовими хустинками та ременями. Весь асортимент для чоловіків. Ще роблять одяг під замовлення. Відшивали футболки для піцерії Veterano.
Із цікавих експериментів – підприємці зробили ремінь, на який витратили багато грошей та часу, але вкладення виявилися вартими того.
“Виробництво ременів – була найбільш об’ємна інвестиція, яку я зробив у бізнесі. По собівартості він обійшовся у 2500 гривень. Але це унікальний продукт. За перший тиждень продали 40 штук. На розробку моделі витратили 7 місяців. Для нас це був новий досвід. Вирішили спробувати, бо в Україні не продають якісні ремені. Мені не подобалася якість того, що купував. Було багато помилок, на яких ми вчилися, але зрештою вдалося створити бездоганний ремінь. Зараз на ринку аналогів немає”, – каже Олександр.
Кожна деталь створеного ременя має свою цікаву історію. Під нього розробили спеціальну стилізовану дерев’яну коробку. Пряжку ременя зробили із заліза, на двох заклепках. Кожна пряжка має індивідуальний номер. Олександр лишив собі пояс із пряжкою під номер 13. Загалом, ремені представлені у чотирьох варіантах: з крокодилової шкіри, класичний чорний, коричневий із м’якої шкіри та камуфляжний. За словами підприємця, такий виріб підходить під джинси та класичний одяг.
Читайте також: “Голосуйте! Ми прикриємо”: військові закликали українців йти на вибори
“Коли почали власну справу, проблемою №1 стало “розповісти про себе”. Щоб продукт купували, треба, щоб клієнти дізналися про нього. Досвіду ні в мене, ні у мого друга не було. Ми почали вести сторінку бренду на Facebook. Але справи не йшли. На щастя, підтримав відомий блогер, який написав про наш бренд. Після цього запрацювало “циганське радіо”. Клієнти почали купувати, бо знали, що це чесний товар за чесні гроші”, – розповів Олександр.
“Клієнт хотів повернути ношені трухани”
“Мій робочий день – інколи сюр, треш і угар. Була якось смішна історія з одним клієнтом. Чоловік купив трухани, поносив їх два тижні і заявив, що вони йому не подобаються. Ми повернули йому гроші. А він дуже довго намагався повернути нам поношені трухани. Ми відмовилися від цього перформансу”, – поділився Олександр.
Підприємець живе неподалік від офісу. Щоранку планує, що за день мають зробити. Олександр перевіряє замовлення в інтернет-магазині, відносить посилки на Нову пошту.
“Не боявся, коли починав бізнес. Якби нічого не вийшло, планував товари продати на базарі по собівартості. Хоча ризики у бізнесі бувають, коли якийсь товар підвисає. Або якщо трухани порвалися – треба за них гроші повертати. Було так, що в ремені неправильно вибили довжину полотна. Довелося переробляти, або повертати гроші”, – каже Олександр.
Тож тим, хто поки не наважився відкрити власну справу – бізнесмен радить робити перші кроки.
“Воно завжди працює однаково. Спершу багато чого робиш, нічого не вдається. Ти розчаровуєшся, але вибору вже нема, бо багато вкладено. Але якщо не зупинятися, з часом результат прийде”, – переконаний власник бренду.
Читайте також: Як взуття з Краматорська підкорило Європу
У планах підприємців – зробити лінійку чоловічої білизни з трикотажу, верхній повсякденний одяг “кежуал-стайл”. Розвиватимуть жіночу і дитячу лінійки одягу.
“Хочу зробити так, щоб інтернет-магазин і торгова марка стали утилітарною. Тобто, щоб клієнти, які потрапили в магазин – могли купити товари для всієї родини”, – планує підприємець.
Проте найбільше його мрії обертаються довкола співвітчизників. На думку Олександра, у деяких питаннях наша нація недостатньо зріла. Бо нині багато людей, які хочуть стати частиною Європи, але нічого для цього не роблять.
Читайте також: Як “скрєпи” тріщать в Маріуполі: історія арт-платформи “ТЮ”
“Друге, чого найбільше хочу, щоб нарешті виграли війну, повернули Крим та Донбас. Оскільки в мене мама з Донбасу, батько з Криму. А для себе – просто хочу прожити щасливе життя, у своєму домі, зі своїми дітьми і собакою”, – каже Олександр Матяш.
Компанія Google та Міністерство освіти і науки України запускають програму «Академія ШІ для освітян». Навчання допоможе українським працівникам освіти ефективно використовувати можливості штучного інтелекту в щоденній роботі.
Про це повідомили в МОН.
Навчання має три напрями для різних потреб освітян:
- вихователям закладів дошкільної освіти розповідатимуть про можливості ШІ для розвитку творчості та індивідуального підходу до дітей;
- вчителям середньої освіти — про зменшення навантаження, створення цікавих уроків та підтримку учнів;
- викладачам фахової передвищої та вищої освіти — про новітні інструменти для наукової роботи та етичні аспекти використання ШІ.
Читайте також: На Дніпропетровщині відкрили сучасну дослідницьку майстерню для школярів (ФОТО)
Учасники зможуть переглядати тренінги наживо або в записі. Також вони матимуть можливість опанувати практичні інструменти для впровадження ШІ у свою практику.
Під час навчання експерти зможуть відповідати на питання, які виникатимуть в учасників. Разом із тим освітяни отримають доступ до спільноти, де зможуть обмінюватися досвідом. Після проходження учасники отримають офіційний сертифікат про завершення навчання.
Курс розпочинається 7 квітня о 18:00. Зареєструватися на програму можна за посиланням.
Раніше ми писали, що Google надає українцям безплатний доступ до курсу про роботу з ШІ.
Фото обкладинки: Pexels
Берлінський дизайнер Франк Пітер Вільде, який регулярно підтримує Україну у своїх соцмережах, опублікував нову фотографію із кримськотатарською символікою.
Вільде виклав новий допис на своїй сторінці в інстаграм.
У дописі дизайнер звернувся до спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа після його інтерв’ю Такеру Карлсону. Під час розмови Віткофф заявив журналісту, нібито основною перешкодою до припинення війни є небажання України визнавати окуповані росією території. Він зазначив, що на думку керівництва рф ці території вже належать їм.
Під фотографією Вільде запитав у Віткоффа:
«Як щодо того, щоб зробити домашнє завдання, перш ніж повторювати роZZійське пропагандистське л*йно, пане Стіве Віткофф?».
Читайте також: «Я в захваті!»: Шерон Стоун показала картину українського художника у себе вдома (ВІДЕО)
Для фотографії Вільде одягнув футболку та кепку з надписами: «Крим — це Україна», а також узяв український та кримськотатарський прапорці. У руках дизайнер тримає каталог виставки «Ломикамінь. Жіночий спротив у Криму».
Раніше ми писали, що берлінський дизайнер Франк Вільде заспівав у таксі Uklon в Києві (ВІДЕО).
Фото обкладинки: інстаграм-сторінка Франка Пітера Вільде
Ярослав Давиденко понад усе мріяв знову стати на ноги. Після того, як поруч розірвалася міна, йому довелось пережити багато операцій. Згодом чоловіка перевели на реабілітацію до невеликої лікарні в прикарпатському містечку Надвірна.
Одного ранку до зали несподівано зайшов золотистий ретривер. У зубах він тримав кошик з цукерками. Ярослав не зводив з нього погляду — що собака робить у лікарні?
Та коли пес почав «пригощати» пацієнтів смаколиками, класти голову на коліна й давати лапу, чоловік посміхнувся, а на душі в нього стало спокійніше. Відтоді в Надвірній почалася каністерапія — метод реабілітації за допомогою навчених собак, який допомагає військовим відновлюватися не лише фізично, а й емоційно. Про те, як це працює, дізнався ШоТам.
Ярослав Давиденко
військовий родом з Полтавської області
Я знову навчився ходити
До служби я працював на заводі з виготовлення напівфабрикатів, а також добових супових наборів для військових. У квітні 2024 року вступив до лав ЗСУ.
У серпні отримав поранення — ще не дійшов до позиції, як почався обстріл, і міна прилетіла прямо під ногу. Я вдячний побратимам, що вчасно мене витягли та надали домедичну допомогу. У мене були значні розриви м’язів і переломи кісток. Я пройшов десять складних операцій в Івано-Франківській лікарні — мені в ногу поставили титанову пластину та стрижень.
Після лікування спрямували на реабілітацію в Надвірну, де мені допомогли стати на ноги. Майже два з половиною місяці я щодня займався з реабілітологом на спеціальних тренажерах. Одного разу у відділенні побачив собаку й здивувався, що його туди пустили, а тоді почув про каністерапію та вирішив спробувати.
Один із собак постійно любив залізти мені на ліжко, щоб я його гладив. Згодом приходили й інші песики — Марвін і Фокс.
Ярослав Давиденко на прогулянці з собаками. Фото надав Ярослав
Завдяки собакам я почав більше ходити: гуляв з ними, грався, годував, робив різні вправи. У мене аж настрій з’являвся, коли їх бачив.
З чотирилапим можна не лише погратись, а й поспілкуватися — відкритись і довіритись. Я б хотів, щоб більше військових спробували цей метод терапії, бо коли приходять собаки, на душі стає спокійніше.
Христина Паньків
психологиня в Надвірнянській центральній районній лікарні
Ми побачили усмішки на обличчях військових
У Надвірнянській лікарні ми надаємо послуги з фізичної реабілітації та психологічний супровід. Наші спеціалісти знали про каністерапію, яку давно застосовують у світі, — її зазвичай використовували в реабілітації людей з інвалідністю, а тепер частіше — для відновлення військовослужбовців. Ми хотіли, щоб і в нашій лікарні була реабілітація за допомогою навчених собак, але не знали, чи в такому маленькому містечку як Надвірна буде ця можливість.
Психологиня разом зі спеціально навченими собаками у відділенні реабілітації та відновлювальної медицини. Фото надала Христина Паньків
У грудні минулого року до нас на реабілітацію почала ходити власниця песиків Олександра Марчук — вони з чоловіком понад сім років професійно займаються собаками, які беруть участь у різних конкурсах і змаганнях. Вона до нас приходила, бо мала проблеми з рукою, і займалася разом з військовим з ампутацією пальця та травмою руки.
Тоді Олександра підійшла до завідувачки відділення і запропонувала привести чотирилапого для психологічної та фізичної реабілітації. Ми як спеціалісти відділення спочатку насторожились, бо собаки бувають різні, але вона пояснила, що це спеціально натренована золотиста ретриверка Бетті. Ми погодилися спробувати, і з початку січня почався цей експеримент, який став успішним.
На перше знайомство Бетті принесла в зубах кошик з цукерками й пригощала всіх пацієнтів — це було дуже мило. Після цього вона одразу побігла до військового з травмою руки.
Бетті з кошиком прийшла до військових. Фото: скриншоти з відео Надвірнянської центральної районної лікарні у фейсбуці
Я побачила, як каністерапія допомагає військовим зняти психоемоційну напругу. Вони часто занурюються у свій травматичний досвід, переживають різні форми втрати. Собака ж проявляє безумовну любов і тепло, чим показує військовому, що можна жити тут і зараз. Адже тварину потрібно погодувати, вигуляти, погладити — це не можна відкласти ані на завтра, ані залишити у вчорашньому дні.
Завдяки собакам військові повернулися в стан безтурботності, ми побачили усмішки на їхніх обличчях. Вони дозволили собі проявити щирі емоції, які їм забороняють на війні.
Ще Олександра двічі залишала собаку в моєму кабінеті, коли в мене були індивідуальні консультації. Поки я вела сесію, присутність собаки заспокоювала та розслаблювала пацієнтів.
Каністерапію разом з іншими видами терапії проводять у межах проєкту «Година душепіклування». Фото надала Христина Паньків
На одному такому прийомі був 31-річний ветеран. Пес підійшов, дав лапу і почав горнутися до чоловіка. Я знаю цього ветерана понад два роки й розумію, чому він так до нього поставився — це дійсно гідна людина. Собаки відчувають людей і не до кожного будуть підходити й класти голову на коліна, та ще й без команди.
У залі фізичної терапії Олександра влаштовувала невеличкі змагання. Кожен охочий військовий брав у них участь — кидав собаці іграшки, грався, гуляв з ним. Окрім цього, розчісувати собаку, чухати, давати попити води зі спеціальної поїлки, на яку потрібно натиснути, — це хороша можливість зробити вправи при травмі: людина виконує їх несвідомо й при цьому розробляє руку.
Спеціалісти відділення реабілітації та відновлювальної медицини в Надвірній разом з військовим Ярославом після занять. Фото надала Христина Паньків
Каністерапія в нашому відділенні проходить на волонтерських засадах. Коли подружжя Марчуків має можливість і наші пацієнти мають потребу поспілкуватися з чотирилапим, ми зв’язуємося з ними, узгоджуємо графік, і вони приходять.
Лікарня не має змоги це оплачувати, адже у законодавстві цей вид терапії не введений як обов’язковий. Ми дуже вдячні Олександрі та її чоловіку Володимиру за те, що вони погодилися допомогти військовим. За ці декілька місяців понад 30 військових і ветеранів у нашій лікарні спробували каністерапію та стали посміхатися, жартувати й нарешті відкрилися.
