fbpx
Звяжіться з нами
mvi 9158 mov 0 00 11 040 mvi 9158 mov 0 00 11 040

NewСхід

Не «жіноча» справа: як манікюрник із Краматорська підкорив клієнток

14.03.2019

Сфера краси стереотипно вважається територією, куди чоловікам зась. Але, тим не менш, саме до майстра манікюру Миколи Рубана шикується черга із жінок (подекуди – і чоловіків), аби зробити собі яскраві нігті чи їх корекцію.

Запис ведеться на місяці вперед, а нових клієнтів чоловік майже не приймає – каже, не встигає. А ще кілька років тому він навіть не замислювався всерйоз над тим, аби опанувати професію манікюрника.

Як наважитись на «жіночу» роботу

Микола має інвалідність першої групи, яку отримав унаслідок ДТП у 2008 році. До аварії працював у Луганському козацькому кінному театрі, після – вирішив шукати кращої долі у сусідній області.

Читайте також: Ветеран АТО робить бізнес на засобах для укладки волосся

Переїхав до Краматорська із Луганська ще у 2010-му – на запрошення обласної організації «Об’єднання людей з інвалідністю України».

Спочатку опанував чоботарство і хотів відкрити швейну майстерню.

«Я і зараз, буває, якщо знайомі просять, взуття роблю. А так, в основному, займаюсь корекціями, манікюром, нарощуванням нігтів – усім, що робить жіночі руки красивими», – каже чоловік.

Читайте також: Українець робить вражаючі меблі зі старого автобрухту

Цією справою зацікавився випадково – бачив, як його знайомі дівчата-манікюрниці, бувало, самі собі робили манікюр.

«На одній руці дівчині зручно накладати гель-лак власноруч, на іншій  – ні. І тому час від часу допомагав їм підпиляти нігті на “незручній” руці. Якось мені це сподобалось, «погуглив» у Інтернеті відгуки про роботу чоловіків-манікюрників – там, зазвичай, пишуть, що вони нетрадиційної орієнтації, і всілякі образливі нісенітниці», – із саркастичною усмішкою розповідає чоловік.

Але Микола, незважаючи на стереотипи про «жіночу» професію, подумав – чому б не спробувати? І в 2016 році пройшов тримісячні курси з корекції, нарощування і моделювання нігтів від обласної організації людей з інвалідністю.

Читайте також: Як заробити на лавандовому полі, Instagram та хіпстерах?

Зараз разом із дружиною Ритою працює у приміщенні обласного товариства осіб з інвалідністю. Дівчина також зі сфери краси – соціальний перукар. У майбутньому Микола мріє разом із дружиною відкрити салон краси.

Гроші на власну справу знайшов з гранту

Вивчитись на майстра манікюру – це половина справи, далі треба знайти кошти на те, аби обладнати робоче місце і закупити «витратні матеріали», як їх називає Микола – лаки, основи для гель-лаку, покриття для гелю, праймери, обезжирювачі. Тож чоловік на додачу у 2016 році пройшов тренінг щодо відкриття власної справи, написав бізнес-план і виграв грант на 21 тисячу гривень від Національної асамблеї людей з інвалідністю України.

«На ці кошти я тоді облаштував повністю робоче місце: стіл, лампу настільну, фрезер для підпилювання. А ще треба було купити набір інструментів, насадки, стерилізатор, сухожар, лампу для сушки нігтів. І витяжку ще – коли підпилюєш нігті, без неї дихаєш цілою хмарою нігтьового пилу. А витратні матеріали на свої кошти купував», – каже Микола.

Шукав клієнтів через «сарафанне» радіо

Одразу після завершення курсів чоловік спочатку працював над красою нігтів знайомих, родичів. Так і напрацював клієнтську базу – із допомогою «сарафанного радіо», як жартує сам.

Читайте також: Українець планує створити унікальний “Центр аромату”

Приміщення для власної справи Миколі Рубану надала Донецька обласна організація інвалідів. Зараз його робочий день у салоні «Ногтюрн» починається з восьмої ранку і завершується близько шостої-сьомої годині вечора.

«Жодного разу не давав нікуди оголошень про свої послуги – просто клієнтам подобалась моя робота, і вони радили мене знайомим», – усміхається Микола.

Вільного часу зараз у чоловіка немає –  і нових клієнтів практично не бере, «тому що нема куди вже».

«Просто люблю, щоб у моїй роботі було все ідеально. Є колеги, які у цій сфері більше 10 років працюють, – на кількість, а не на якість. Я не з таких: краще трохи довше посиджу, менше людей візьму, але зроблю добре. Щоб потім ніхто не говорив про мене – от, мовляв, поганий майстер», – пояснює він свою позицію щодо роботи.

Особливості роботи майстра манікюру

На одного клієнта чоловік витрачає 2 – 2,5 години. Залежно від послуги: якщо бабуся прийшла і просить простенькі і коротенькі нігті зробити – це недовго. Коли ж приходять молоді дівчата, то, зазвичай, просять довгі нігті, стразики і якийсь малюночок на додачу – зрозуміло, часу на такі нігті піде набагато більше.

Корекція у Миколи Рубана коштує 150 гривен, нарощування – 250-260 гривень. За його словами, це середні ціни по Краматорську – є і набагато дорожче.

На питання про відгуки щодо його роботи чоловік відповідає скромно: на кожного майстра є свої клієнти.

«Інколи до мене приходять люди з роботою від інших майстрів – і думаєш: ну жесть просто, як можна такі страшні нігті робити. Але ж клієнти ходили до цього майстра і їм подобалось. Справа смаку», – знизує плечима чоловік.

Читайте також: Волинський Фаберже з бронзи і срібла кує мереживо для писанок

За словами Миколи Рубана, основна частина труднощів припадає на долю початківців. Деякі клієнти вважають своїм обов’язком вказати нігтьовому майстру на недоліки у його роботі. Чоловіку у такі моменти і словом, і ділом допомагали його більш досвідчені колеги з салону.

Із неприємностей у роботі манікюрника – і постійне напруження очей. Чоловік каже:  останнім часом розпливається все в очах, хоч зір і 100%. Це, кажуть лікарі, втома від того, що постійно дивишся в одну точку, напружуєш очі.

Чи вигідно бути манікюрником? Поради від Рубана

Згідно із свіжою статистикою (2018 рік), розмір середньої зарплати в Краматорську – 8372 гривень. Микола каже – манікюрник-початківець у місті може заробляти близько 10 тисяч гривень. Якщо майстер уже з ім’ям – може розраховувати на вдвічі більшу зарплатню.

Облаштувати «середнє» робоче місце коштуватиме близько 10 тисяч гривень.  Не враховуючи витратних матеріалів – вони коштують близько 5 тисяч.

«Десь зо 3-4,5 тисячі буде коштувати більш-менш нормальний фрезер із насадками, лампа для манікюра – від 1000 до 5000 гривень. Ще є дрібнички на кшталт ванночок для ніг – на них також доведеться витратити близько тисячі. І на лаки, праймери, бази для нігтів треба готувати тисяч 5 гривень», – розповідає про розцінки індустрії чоловік.

Читайте також: Як почати бізнес в підвалі: історія успіху ветерана

Серед психологічних аспектів роботи – натренована впевненість в собі, за словами Миколи. Налаштувати себе на те, що треба усе пробувати в цьому житті і не думати про невдачу. Треба ризикувати – а батьки і друзі підтримають.

«Через 3 місяці навчання ти виходиш ще не майстром. Найголовніше – зрозуміти основи і бути готовим до того, що одразу може не вийти: то гель затік на кутикулу, то поранив клієнта, то форма нігтя підпиляна не ідеально. Із часом ви станете професіоналом – треба тільки пробувати», – радить Микола Рубан.

NewСхід

У Сєвєродонецьку відкривається новий дитячий садочок з інклюзивними групами

20 серпня у Сєвєродонецьку вперше після багатьох років відкривається дошкільний дитячий заклад. Про це інформує пресслужба Сєвєродонецької міської ради.

Повідомляється, що будівельно-монтажні роботи проведі за рахунок коштів ДФРР та місцевого бюджету, облаштування відбувалося за рахунок міського бюджету та коштів благодійників.

Які роботи проведено?

  • У будівлі утеплено фасад;
  • перекрито дах з використанням сучасних матеріалів;
  • замінені вікна на енергозбережні;
  • оновлено зовнішнє електропостачання;
  • освітлення;
  • відремонтовані павільйони;
  • тротуарною плиткою вимощено доріжки;
  • установлено паркан;
  • у приміщеннях на першому поверсі утеплено підлогу з використанням новітніх матеріалів, відремонтовано харчоблок.

Також усі групи обладнані сучасними меблями та килимовим покриттям. Дитячий садочок оснащений телевізорами, інтерактивними дошками, комп’ютерною технікою.

Інклюзивні групи

У дитячому садку буде багато дітей з особливими потребами (інклюзивні групи), тож у більшості груп у гігієнічних кімнатах  встановлені опори відповідно до різних потреб особливої дитини, передбачені два пандуси для центрального входу та для виходу на ігрові майданчики; облаштовані веранди та спеціальні внутрішні дворики для поганих погодних умов, установлені двері достатньою ширини.

Читайте також: У містечку на Донеччині відкрили надсучасний дитячий садочок

Для  формування толерантного товариства дітей, батьків, персоналу дошкільного навчального закладу створені спеціальні кімнати спілкування та психологічного розвантаження, кімната  лікувальної фізкультури.

На яку кількість дітей розрахований заклад?

Дошкільний навчальний заклад розрахований на 14 груп загальною чисельністю 260 дітей (в разі перевантаження може прийняти 320 діток) .

Педагогічний та обслуговуючий персонал складатиме  88 одиниць, що забезпечить реалізацію усіх інноваційних методик дошкільного виховання на сучасному рівні.

Читати далі

NewСхід

На Донбасі ремонтують небезпечну дорогу від Краматорська до Добропілля (ВІДЕО)

У Донецькій області триває ремонт 8,4 км дороги Добропілля-Краматорськ. Про це повідомили у Донецькій ОДА.

Де зараз проходять роботи?

Роботи ведуться на ділянці між селами Городище та Сергіївка. Підготовку до ремонту виконали ще в минулому році. На це зі спеціального фонду обласного бюджету виділили 38,4 млн гривень.

Читайте також: Як триває капітальний ремонт мосту на Луганщині (ФОТО)

“На цій ділянці, яка тривалий час була однією з найбільш аварійно небезпечних на маршруті, дорогу підіймають, укріплюють основу, згладжують радіуси поворотів та вкладають щебенево-мастиковий асфальтобетон”, – інформують в облдержадміністрації.

Дивіться, як триває ремонт

Після ремонту дорога стане безпечною і буде мати необхідну дальність видимості.

Нагадаємо, що триває ремонт “дороги життя” Запоріжжя-Маріуполь. Його планують завершити у жовтні.

Читати далі

NewСхід

Була завучем – стала бізнесвумен: як донецька педагогиня створює автентичні прикраси

Прикраси є оберегом сучасної жінки. Принаймні, так сприймають старовинні автентичні вироби, які не тільки додають родзинку в образ, але й несуть в собі певний сенс для своєї власниці. Саме такі прикраси виготовляє Інна Долгушина з Гірника, що на Донеччині.

У січні цього року жінка звільнилась з роботи з посади завуча. Залишившись без джерела доходу, вирішила заробляти на своєму хобі, адже ще раніше цікавилась українознавством та старовинними прикрасами. Зараз вироби Інни купують з усієї України, а також діаспора з п’яти країн світу. А український етно-фолк гурт TaRuta вже давно виступає у прикрасах від крамниці “Лунниця

Інна Долгушина

До січня 2019 року працювала заступницею директора у професійно-технічному закладі освіти в рідному місті. Звільнившись з роботи, почала займатись виготовлення автентичних прикрас.

За такі намиста продавали корів

За першою освітою я вчитель початкових класів та українознавства. Я захоплювалась слов’янським фольклором і культурою, тому автентичні вироби якось йшли ниткою зі мною протягом життя.

Намиста завжди були показником статусу у жінок. Батько міг продати не одну корову, аби тільки придбати прикрасу доньці. Це вважалось статком нареченої. 

У своїх виробах я використовую є лунниці, дукачі, дукати, ягнуси, коралі. Навіть інтернет-магазин я назвала “Лунниця”, бо це є найпотужнішим слов’янським оберегом у вигляді місяця, що символізує жіночий початок. Якщо жінка хотіла привернути до себе увагу вищих сил, то одягала саме лунницю.

Здавна у різних регіонах намиста відрізнялись. Все, що привозили купці та чумаки, тим дівчата і любили себе прикрашати. На Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині були поширені дукач, личман, ягнус. Це такі прикраси у вигляді великого медальйону. Також на Чернігівщині були російські монети з зображенням Катерини, якими також прикрашали намиста.

Коралі – намисто з коралових намистинок у вигляді циліндриків. Кількість ниток, які звуться разок, може бути від 1 до понад 25. Національних одяг українців не обходиться без червоних коралів. Тому і я зараз намагаюсь це впроваджувати у свої роботи. 

Вартість прикраси не вгадаєш

Прикраси я роблю з натурального і напівкоштовного каміння. Але проблема в тому, що таке каміння в роздріб дуже важко купити. Тому більшість матеріалів для прикрас я замовляю в інтернеті. 

Каміння використовую різне. Зазвичай замовниці просять щось підібрати спеціально для них. І тоді я експериментую, розглядаю різні види каміння та дивлюсь, з чим можна поєднати. 

Для того, щоб створювати прикраси мені потрібна спокійна атмосфера. Бувають дні, коли творчість не йде. А прикраси потребують, щоб їх робили з хорошим настроєм, адже енергетика майстра передається і майбутньому власнику.

Коли я починала справу і писала бізнес-план, то була складність в тому, щоб порахувати ціну. Прикраси – це ж не хот-дог, де ми знаємо скільки і що покладено в середину і виходить собівартість. Намисто – це творчість , політ фантазії. І там не може бути фіксованого прайсу. Все залежить від того, який саме матеріал використовую. Я завжди питаю, на який бюджет рохраховує замовник. І так може вийти плюс-мінус 100 гривень від запланованої вартості. 

Для прикладу, коралове намисто може коштувати 1600 гривень, керамічне – до 2000, браслет – 400, а чотки – від 250. 

Від завуча до майстрині

До січня цього року я працювала заступницею директора у професійно-технічному закладі освіти в рідному місті. Але посеред навчального року я пішла з посади.

Стало питання, що ж робити далі. Наше маленьке містечко не є перспективним, особливо, коли шукаєш роботу у 36 років. Мені вистачило більше 15 років в педагогіці і я твердо вирішила, що туди більше не повернусь.

Я звернулась до Селидівського міського центру зайнятості зі своєю ідеєю. Кожного дня я їздила в Краматорськ на навчання, де зрештою захистила свій бізнес-план.  Зі мною навчалися підприємець, який хотів відкрити ТОВ з надання послуг електрифікації і підприємниця з Покровська, яка відкрила кав’ярню. Такі серйозні бізнеси і тут я зі своїми намистами. Довгий час я витратила на вагання, вийде чи не вийде, але зрештою вирішила реалізувати свою мрію. 

Від центру зайнятості я отримала стартовий капітал – 50 тисяч гривень. Ці гроші пішли на створення інтернет магазину. Та і цих коштів не вистачило. Ще своїх 20 тисяч я вклала на початок. 

Але зараз, коли вже два місяці я отримую хороший прибуток, то розумію, що не даремно тоді наважилась. Єдине про що шкодую – що не зробила цього раніше.

“Завдяки зірковим друзям про мене дізнаються”

Одні з моїх перших виробів я виготовила для українського етно-фолк гурту TaRuta. Вони мої давні друзі, і коли я була на зламі після звільнення з роботи, то вони опинились поруч зі мною. Я хотіла для них зробити прикраси і сказала, що навіть якщо не вийде бізнес, то все одно зроблю їм такий подарунок. 

І зараз вони виступають на великій сцені в моїх прикрасах. Це допомагає дізнаватись людям про мене більше. 

TaRuta виступають за кордоном, і тому до мене прийшли діаспоряни з різних країн за такими прикрасами.  На карті є 5 точок, де є мої намиста: Австрія, Чехія, Грузія, Швеція, Польща.

Користуються популярністю: у чоловіків чотки з гербом, а у дівчат – автентичні намиста до вишиванок і до іншого одягу. 

Своєму другу письменнику Сергію Левченко я також зробила подарунок. І він розповів про мене у соціальних мережах, через що до мене стукали клієнти. 

Хоча я не хотіла використовувати друзів як рекламу. Я просто робила від душі подарунки для них. А щоб популяризувати себе, я платила за рекламу та викладала роботи на хенд-мейд ярмарках, Prom.ua та OLX. Останні, до речі, зовсім нічого мені не принесли. На таку рекламу даремно тільки витратила кошти. 

Чоловіки боялись купувати важкі прикраси жінкам

Одне з моїх найяскравіших замовлень стало намисто-сюрприз, замовниця якого повністю поклалася на мій смак. Вона написала, що хоче хенд-мейд роботу, але не таку, що я роблю зазвичай. Це мала бути прикраса саме для неї. Замовниця дала мені $100 і сказала – твори!  Я зберегла автентичність, додала трипільське коло в центр. Вона навіть не хотіла дивитись фото, тримала інтригу до кінця. Прикраса її вразила, тому наступне замовлення було вже для невістки. 

Хтось хоче замовити намисто за рисами характеру. Одна з замовниць хотіла купити прикрасу для свого сина, у якого був складний період у житті. Ми підібрали для нього каміння, яке б допомогло йому. А також додали символ – невеликий тризубчик, обплетений гілочками.

Приємно, коли чоловіки роблять замовлення для своїх жінок чи мам. Вони завжди лагідно обирають, хвилюються, щоб намисто не було важким і одразу підходять і питають яка вага, щоб дружині не було важко носити.

Я сама не ношу свої прикраси, бо люблю бачити їх на інших людях. Приємно, щось робити для людей і бачити віддачу. Далі я планую зареєструвати власну торговельну марку, а також поширювати українську автентичність по всьому світу. 

Читати далі

NewСхід

84 види морозива: як переселенець відкрив унікальну джелатерію в Одесі

Андрій Залогін – підприємець з Луганська, який втратив усе через війну на сході України. Переїхав до Одеси i на новому місці вирішив знов займатися бізнесом.

Зараз у чоловіка кафе, де можна скуштувати 84 види морозива!

Луганець робить морозиво, яке не можна їсти дітям, адже це джелато з віскі та просеко, в якому 30% алкоголю! Проте для малих залишається ще 82 види морозива з “Buongiorno”.

Кафе знаходиться в спальному районі, але власника це не дуже засмучує. Навколо достатньо навчальних закладів, а його кафе підходить для молоді. Заклад має багато постійних клієнтів.

У 2014 чоловік вимушений був тікати з Луганська:

“Жодного обладнання нам вивезти не дозволили, залишився з нічим”, – згадує чоловік.

Читайте також: Італія в Одесі: як бізнеследі покинула роботу в банку та розпочала виготовляти натуральне італійське морозиво

Тож довелося почати спочатку в Одесі – лише з візочком для продажу морозива. А з обладнанням допомогли… конкуренти – продали з великою знижкою.

Зараз у власному кафе робить джелато, сорбети та випічку і мріє розширити солодкий бізнес!

Читати далі

NewСхід

Як переселенка з Донецька розвиває кавову імперію в Борисполі

Ольга Арчибасова з Донецька розбудовує кавову імперію у Борисполі – відкрила виробництво кави, де смажать каву від майже зеленої до чорнющої.

Вона покинула Донецьк в 2014 році. З того часу вона пройшла багато: від виїзду з міста в перервах між обстрілами до фінансових труднощів і пошуку нового житла. При цьому вона не боялася відкрито висловлювати свою проукраїнську позицію, допомагати іншим переселенцям і військовим, які захищають Україну на фронті.

Ольга ось вже багато років є завзятою кофеманкою. Вона довго вивчала літературу про каву і хотіла дізнатися про нього якомога більше.

“Ходила по бібліотеках, шукала секрети обсмаження, такі книжки навіть не сканують”, – розповідає кавоманкаю.

Читайте також: Як колишня вчителька відкрила кав’ярню на Донбасі

У 2016 році Ольга подала заявку на грант за Програмою розвитку ООН. Минуло кілька місяців і кілька етапів перевірок, і вона дізналася, що виграла.

Тож протягом двох місяців з моменту укладення Договору вона запустила виробництво та працевлаштувала місцевих жителів!

“А якби і не виграла, то йшла б до своєї мрії поступово, буде в мене кавова імперія”, – каже Ольга.

Читати далі

NewСхід

Кінотеатри Києва безкоштовно покажуть документальний фільм про Іловайськ

У шести кінотеатрах Києва пройдуть прем’єрні покази документального фільма “Іловайськ. Лицарі неба”. Про це у Facebook повідомило Міністерство у справах ветеранів.

“Не пропустіть! 30 та 31 серпня в шести кінотеатрах Києва – “Київська Русь”, “Флоренція”, “Факел”, “Дніпро”, “Ліра”, “Імені. Т. Шевченка” відбудеться прем’єра документального фільму “Іловайськ. Лицарі неба””, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, фільм базується на інтерв’ю з рідними, друзями і побратимами полеглих героїв, а також на архівних матеріалах.

Читайте також: Український фільм претендуватиме на “Оскар”

“Це спроба зрозуміти, чому сталася ця трагедія, чи можна було б її уникнути, а також розповідь про тих, хто віддав своє життя за свободу України”, – відмітили у відомстві.

Поінформовано, що вхід на покази стрічки вільний.

Читати далі

Тренди