Наші хоробрі пращури, що наводили страх на ворогів, харчувались ситно й невибагливо, втім, від того не менш смачно.
Які страви полюбляли гетьмани і козаки та як їх готувати, з’ясовував ШоТам!
Галушки
Галушки – традиційна страва української кухні, яка складається з вареного тіста у вигляді квадратиків або кульок, схожих на кльоцки. Від вареників вони відрізняються відсутністю начинки. Галушки можуть бути як окремою стравою, так і додатком до супу. Це одна з головних страв українців, яка разом з борщем символізує українську національну кухню. Їх часто готували на вечерю майже щодня.
Інгредієнти
Яйця – 1 штука.
Борошно – 375 г.
Кефір – 200 г.
Сода – ½ чайної ложки.
Сіль – дрібка.
Спосіб приготування
У глибоку миску налийте кефір і додайте соду. Дайте суміші постояти 5-7 хвилин для реакції. Додайте до кефіру яйце і ретельно перемішайте вінчиком. Починайте поступово додавати борошно до рідких інгредієнтів, спочатку вимішуючи лопаткою, а потім руками. Тісто має бути м’яким і не липким; якщо потрібно, додайте ще трохи борошна. Сформуйте з тіста кулю і дайте йому відпочити 20 хвилин.
Для того, щоб галушки були однаковими за розміром, розділіть тісто на 5-6 частин і сформуйте з кожної “ковбаску”. Наріжте ковбаски на шматочки товщиною 1-1,5 см. Варіть галушки в окропі 3-4 хвилини, стежачи за тим, щоб тісто зварилося, але не розм’якло. Галушки мають тримати форму. До готових галушок додайте вершкове масло, сіль або цукор на смак.
Козацький капусняк
Капусняк — традиційна українська перша страва, яку козаки готували не щодня, а здебільшого на свята чи особливі випадки. Основним інгредієнтом капусняка є свіжа білокачанна капуста, яку натирають на дрібній тертушці. Ця страва має приємний кисло-солодкий смак.
Інгредієнти
Свинина – 300 г.
Квашена капуста – 250 г.
Картопля – 4 штуки.
Морква – 1 штука.
Часник – 2 зубчики.
Цибуля ріпчаста – 2 штуки.
Пшоно – ½ склянки.
Томатна паста 2 столові ложки.
Сметана – 100 г.
Рослинна олія для смаження.
Лавровий лист – 3 штуки.
Сіль, перець – до смаку.
Кріп, петрушка – до смаку.
Спосіб приготування
М’ясо нарізаємо великими шматками і кладемо в каструлю з холодною водою. Доводимо до кипіння, знімаємо піну і варимо на повільному вогні протягом 40 хвилин.
Пшоно ретельно промиваємо і додаємо до бульйону. Варимо ще 10 хвилин. Овочі чистимо і миємо. Картоплю нарізаємо на невеликі кубики та кладемо в каструлю разом з пшоном. Варимо до готовності картоплі.
Квашену капусту віджимаємо від розсолу і дрібно шинкуємо. Додаємо в бульйон разом з лавровим листом. Солимо, перчимо і варимо на слабкому вогні ще 15 хвилин. Моркву натираємо на тертці, цибулю нарізаємо дрібними шматочками, часник подрібнюємо. Овочі обсмажуємо на розігрітій сковороді з олією.
Додаємо томатну пасту і трохи води. Тушкуємо овочі п’ять хвилин і додаємо до каструлі. Перемішуємо. Посипаємо суп дрібно нарізаною зеленню і доводимо до кипіння. Знімаємо з вогню, даємо страві настоятися 20–30 хвилин. Розливаємо теплий суп по тарілках і додаємо сметану.
Шулик
Шулик – це пшеничні коржі, нарізані на дрібні шматочки, які заливають розведеним медом і змішують з розтертим у макітрі маком.
Інгредієнти
Яйце – штука.
Борошно – жменя.
Мак – 4-5 столових ложок.
Цукор – 2-3 столові ложки.
Вода.
Мед.
Спосіб приготування
Для приготування шулика потрібно добре збити ціле яйце та замісити тісто з борошном, додаючи воду та перемитий мак. Розкатані тонкі коржі підпікають у духовці. Паралельно в макітрі розтирають мак, додаючи цукор і воду, поки не з’явиться “молоко”. Потім холодну воду змішують з медом і цукром до смаку. Дрібно ламають підпечені коржі та перемішують їх з розтертим маком. Пісне тісто для коржів замішують лише на воді.
Куліш (від угор. köles – просо) – одна з найвідоміших українських страв, що готується з пшоняних круп. Ця страва надзвичайно проста у приготуванні. Козаки варили куліш під час військових походів щодня. Промите пшоно засипали в казан з киплячою водою, додавали кілька картоплин, сіль, коріння, і за можливості зелень для смаку. Готовий куліш заправляли салом із цибулею та часником.
Інгредієнти
М’ясний бульйон – 2 л.
Пшоно – 200 г.
Груднинка свиняча (копчена) – 150 г.
Картопля – 3 штуки.
Морква – 1 штука.
Цибуля – 1 штука.
Кріп – (4 гілочки) – 20 г.
Лавровий лист – 2 штуки.
Вершкове масло – 1 столова ложка.
Перець чорний мелений – до смаку.
Сіль – до смаку.
Спосіб приготування
У каструлі на середньому вогні закип’ятіть м’ясний бульйон або воду.
Промийте пшоно до прозорої води. Наріжте картоплю середніми кубиками. Копчену груднинку наріжте тонкими смужками. Можна використовувати сало – тоді куліш буде жирніший. Моркву натріть на великій тертці, а цибулю наріжте дрібними кубиками.
Дрібно порубайте кріп. За бажанням можна додати іншу зелень, наприклад, петрушку, кінзу, зелену цибулю або суміш різних трав.
У киплячий бульйон додайте картоплю. Доведіть до кипіння і варіть приблизно 5-7 хвилин. Потім всипте промите пшоно. Варіть на слабкому вогні ще 5-7 хвилин, поки пшоно не розвариться і не втратить форму.
На сковороді на середньому вогні розтопіть вершкове масло. Додайте цибулю і обсмажте до прозорості. Додайте моркву та груднинку, смажте, помішуючи, ще 5 хвилин. Якщо використовуєте сало, спочатку обсмажте його до зажаристих шкварок, а потім додайте моркву та цибулю.
Перекладіть засмажку в каструлю. Додайте лаврове листя, посоліть і поперчіть до смаку. Варіть ще 5-7 хвилин до готовності пшона і картоплі. Наприкінці додайте подрібнений кріп.
Вергуни
Вергуни — просте, але дуже смачне печиво. Готували його зазвичай дівчата і частували хлопців на вечорницях, або ж на свята.
Інгредієнти
1 склянка сироватки;
1 ч. л. цукру або меду;
450 г борошна;
400 мл олії.
Спосіб приготування
Замішуємо круте тісто із борошна, сироватки і цукру. Розкачуємо тоненький корж і розрізаємо на прямокутники або ромби. В середині кожного прямокутника робимо розріз. Через цей надріз протягуємо один кінець ромба. Вергуни смажимо у великій кількості олії до золотистого кольору.
Потапці
Українські перекази говорять, що потапці були дуже популярною стравою на Запорізькій Січі.
Інгредієнти
1 кг житнього хліба;
200 г сала;
1 головка часнику.
Спосіб приготування
Нарізаємо хліб тоненькими скибками і натираємо скоринку часником. Розтоплюємо сало на сковороді і обсмажуємо хліб з обох сторін до золотистого кольору. До столу подаємо зі шматочками сала.
Нагадаємо, Укрпошта анонсувала нові марки, присвячені захисту екології.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі