Культура
Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло
Усе почалося після подарунка на Новий рік
«Я підібрав саме таку назву, адже хотів використати якесь питомо українське слово, яке не зустрічається в російській, — тому обрав будяк. До того ж, це така річ, про яку знають всі, але можуть не помічати. Але я вважаю, що красу бачать ті, в кого вона вже є всередині. Ці сенси я й поширюю своєю творчістю через хустки».
Кожен виріб не має аналогів
«А згодом клієнти самі просили завжди додавати цей опис, адже їм було цікаво, якими я їх бачу та які сенси вкладатиму у вироби для них. Я намагаюся робити кожен виріб індивідуальним для кожної людини, тому він не має аналогів. Іноді люди просять зробити хустку на подарунок і діляться інформацією про людину, якій хочуть її презентувати».
«Організація “Баба Єлька” знайшла на Кропивниччині давній рушник з унікальними візерунками та привезла його у свою майстерню. Добре, якщо люди матимуть бажання його побачити, але ще краще — перенести візерунки на одяг. Це модно й сучасно, а власники такого одягу стають амбасадорами української культури».
Штампи з Гімалаїв та особливий шемаг для Залужного
«Згодом Марія розповіла мені, що цей шемаг Валерій Федорович забрав додому, хоча більшість подарунків зберігав у кабінеті. Мені було дуже приємно це почути».
Ще один спосіб розповідати світові про нашу культуру
«Часто в мене замовляють хустки українці з діаспори, адже хочуть щось із України, і щоб воно мало персоналізований компонент. Одна сім’я переселенців з-за кордону замовила в мене хустку, аби віддячити жінці, яка прийняла їх у себе, та поділитися частинкою нашої культури».
«Вибійкарство є для мене іншим виміром життя, коли довкола новини про війну та смерті людей. Своєю творчістю я хочу звернути увагу людей на щось приємне та красиве, яке має допомагати нам відновлюватися та бути стійкішими. А ще мені подобається підсилювати гарні риси людей. Я щоразу чекаю на відгук про роботу, бо це завжди для мене виклик і водночас натхнення».
Український військовослужбовець та майстер писанкарства Олег Кіращук передав вітання до Великодня, створивши авторську писанку. Він зробив її під час служби у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
Про це повідомили у Світовому Конґресі Українців.
До початку війни у 2014 році Олег Кіращук понад два десятиліття професійно займався писанкарством. Його доробок налічує понад 15 тисяч писанок.
Майстер є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників, а його роботи зберігаються у приватних колекціях у США, Канаді, Люксембурзі та інших країнах.
Читайте також: Як створити писанку вдома? Поради від писанкарки
У 2014 році він добровільно вступив до лав ЗСУ. З 24 лютого 2022 року бере участь у бойових діях як військовий 10-ї гірсько-штурмової бригади.
«Надсилаю вітання нашій молоді і наперед кланяюсь тим нашим нащадкам, які беруть у нас естафету і будуть працювати на благо України, і які будуть її захищати. Віддаю честь і схиляю молоді, яка віддала життя за нашу Свободу. Бажаю спокійних Великодніх свят!» — написав Олег Кіращук.
Нагадаємо, що Нацбанк випустив срібну монету у формі яйця, присвячену писанкарству (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка СКУ
Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого Алік Дарман і Володимир Прилуцький передали до фонду «Довженко-Центру» дві плівкові фільмокопії німих фільмів: «Трипільська трагедія» (1926) Олександра Анода-Анощенка та «Секрет рапіду» (1930) Павла Долина.
Про це повідомили в «Довженко-Центрі».
Про фільми
Виявлені плівки є контратипами — вихідними матеріалами, з яких виготовляють прокатні копії. За словами керівниці фільмосховища Довженко-Центру Тетяни Деркач, такі матеріали потрапляють до архіву вкрай рідко. Фахівці вже запланували відсканування фільмів, що дозволить невдовзі переглянути ці стрічки.
«Трипільська трагедія» — один із найстаріших фільмів, знайдених в Україні останнім часом. Стрічка розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року. У ньому зображують події в пригодницькому жанрі з масштабними батальними сценами. Фільм отримав глядацький успіх, але зазнав критики за надмірну жорстокість.
Читайте також: У Каннах відбудеться світова прем’єра української стрічки «МІЛІТАНТРОПОС»
«Секрет рапіду» — перший фільм Павла Долини, знайдений в Україні. Стрічка розкриває конфлікт між індивідуальним і колективним у радянському виробництві, зосереджуючись на темі приховування технологічного секрету обробки сталі. Фільм знято на заводах Києва, Харкова і Горлівки, що додає йому індустріальної реалістичності.
Передача плівок відбулася в ЦОПі КНУТКіТ за участі студентів, представників «Довженко-Центру». та викладачів.
Нагадаємо, що «Довженко-Центр» запускає проєкт про українське поетичне кіно: програма показів.
Фото: фейсбук-сторінка «Довженко-центру»
Українську ілюстраторку Женю Полосіну визнали переможницею американського конкурсу American Illustration 44. Вона здобула відзнаку за колаж до матеріалу в The New York Times у рубриці Opinion про сценарії завершення війни в Україні.
Про це повідомила мисткиня.
Роботу відібрали до щорічного каталогу American Illustration — одного з найавторитетніших конкурсів ілюстрації у США. Колаж супроводжував аналітичну публікацію у грудні 2024 року та привернув увагу журі глибоким змістом і художнім втіленням складної теми.
«На жаль, ілюстрація й досі актуальна — три місяці потому прогнози щодо завершення війни не втратили своєї гостроти. І боюся, ще довго не втратять», — прокоментувала Полосіна у своєму дописі.
Художниця подякувала редакції The New York Times та артдиректору Сему Вітні за можливість долучитися до важливої теми й реалізувати роботу, яка резонувала з багатьма.
Читайте також: Нацбанк випустив памʼятну монету, присвячену мисткині Любові Панченко (ФОТО)
Про Женю Полосіну
Женя Полосіна — українська ілюстраторка та коміксистка з Києва. Вона створює ілюстрації для медіа, книжок і мистецьких проєктів, зокрема документальних. У 2015 році разом із художницею Анною Іваненко заснувала студію «Сері/граф», яка працює з авторськими зинами, принтами та експериментальним друком, зокрема шовкодруком, монотипією, гравюрою на картоні й сухою голкою.
У 2023 році здобула відзнаку «Найкращий книжковий дизайн» від Книжкового Арсеналу за документальний комікс «Блекаут. Хроніки нашого життя під час війни Росії проти України», створений у співавторстві з Анною Іваненко. У своїх роботах мисткиня фокусується на темах війни, соціального досвіду та збереження памʼяті.
Нагадаємо, що українська мисткиня стала першою лавреаткою премії Her Art Prize (ФОТО).
Фото: сайт «Книжкового арсеналу»
