Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Культура

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

Партнерський матеріал

Опубліковано

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в наступному куплеті до нього приєднується кримськотатарська мелодія. У проєкті «Yuşan-Зілля: українсько-кримськотатарське суголосся» культури українців і кримських татар переплітаються в поезії, музиці, театрі, анімації та відеоарті. 2025 року вже заплановано концерти в Україні, Німеччині, Франції, Голландії та інших країнах.

ШоТам розпитав учасників проєкту про те, як творчість стала тим зв’язком, що дає змогу двом народам підтримувати одне одного.

Богдан Тихолоз

керівник проєкту, літературознавець і менеджер культури, директор Дому Франка.

Українська перемога неможлива без українського Криму

Цей проєкт — вистражданий, народжений не одразу. Він почався для мене з запрошення Наталії Рибки-Пархоменко, яку я називаю серцем проєкту. Я люблю бачити вогонь в очах інших, і коли Наталя розповіла мені про задум поєднати український і кримськотатарський мелоси через стародавні пісні, що народжують щось нове, я також запалився цією ідеєю.

Богдан Тихолоз — керівник проєкту. Фото: Ірина Будько

Назва проєкту «Yuşan-Зілля» — символічна. Бо євшан-зілля або полин-трава є символом національної пам’яті, запахом рідної землі, своєрідним оберегом. За легендою, євшан-зілля здатне пробудити пам’ять роду. Тож цей проєкт увібрав у себе соки кримського степу, аромати полину, запахи моря та гір.

Кримськотатарська культура перебуває у творчому діалозі з українською протягом тисячоліть, і ця співпраця завжди збагачувала нас. Тому це проєкт про переосмислену ідентичність — українську та кримськотатарську. 

Українська перемога неможлива без українського Криму. Ні кримські татари не мають іншої історичної Батьківщини, крім Криму, ні українці не мають іншої Батьківщини, ніж Україна. Тому ми є союзниками у великій війні. 

Наталія Рибка-Пархоменко

натхненниця та вокалістка проєкту.

Десять років їздила в Крим і вирішила зробити про нього проєкт

Десять років поспіль я проводила липень у Криму, на горі Караул-Оба — це був мій найглибший зв’язок з природою. Щоразу покидаючи Крим, я сиділа біля моря й казала: «Я обов’язково до тебе повернусь». Та після 2013 року цього так і не сталося.

У 2017 році до мене звернувся мій друг Халіл Халілов: «Ти любиш українську музику і Крим. Чи не хотіла б поімпровізувати з кримськотатарською?». Це запитання мене зачепило, але я не знала, як підійти до цього, бо не була носійкою культури. Друг відповів: «Знайди в інтернеті співачку з Криму, і я привезу її». 

Після довгих пошуків я натрапила на Ріяну Кадирову, яка мене надихнула. Мій друг дотримав обіцянки, і незабаром Ріяна приїхала до Львова. У той час у Львові навчалася віолончелістка Ніаль Халілова, а я завжди мріяла створити музичний проєкт з віолончеллю. Ми швидко зібралися й за три дні створили три пісні.

Вперше в Україні зібралися в Домі Франка

Після того, як усі роз’їхалися, я намагалася реалізувати задум, але безуспішно. У 2021 році ми знову об’єдналися для конкурсу «Кримський Інжир», а пізніше доля звела нас із талановитим Джемілем Каріковим, і це підштовхнуло рухатися далі. Завдяки підтримці директора Дому Франка Богдана Тихолоза ми змогли зробити перші записи. 

Хоч грант у 2022-му ми не виграли, наступного року нас запросили в тур містами Німеччини, а згодом організували концерти в Бельгії та Норвегії. Виступи в Україні залишалися нашою мрією.

Виступ у Домі Франка 18 травня 2024 року

І ось 18 травня, у День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу, влада Львова підтримала нас, і ми провели вечір українців і кримських татар у Домі Франка. А в липні Український культурний фонд повідомив, що ми – серед переможців конкурсу. Отож зможемо реалізувати нашу мрію – виступити з програмою в Одесі. Це було символічно, адже Одеса, як і Крим, розташована на березі Чорного моря. 

Наш проєкт, який ми реалізували завдяки ГО «Асоціація музеїв Івана Франка» за підтримки Українського культурного фонду, є великою подякою цій землі та людям, які там виростили покоління. Кримські татари мають нарешті повернутися додому. 

Мистецьке дійство у Львівському органному залі. Фото: Ірина Будько

Проєкт «Yuşan-Зілля: українсько-кримськотатарське суголосся» об’єднав людей у різних містах на душевних подіях, які встигли залишити теплі спогади. Нариклад, 26 вересня в Одеській філармонії відбулося велике мистецьке дійство, куди міг прийти кожен охочий, а вже наступного ранку в Одесі зустріч продовжилася на співочому сніданку. Львів теж приймав участь — 1 жовтня в Органному залі пройшло мистецьке дійство, а наступного дня на вечері знову звучали мелодії та пісні. Лекції, які проходили онлайн та офлайн, доповнили цю серію подій, щоб ще більше людей могли відчути всю глибину культурного суголосся.

Джеміль Каріков

музикант і композитор, понад 30 років займається музичним фольклором кримських татар.

Батьків депортували в Узбекистан

Проєкт, до якого я долучився, народився з глибокої потреби пам’ятати й відроджувати нашу культуру. Моє життя почалося далеко від рідного Криму — я народився в Ташкентській області. Мої корені — з Криму, із Сімферополя та Ялти, але родина опинилася в Узбекистані через депортацію, коли радянська влада звинуватила кримських татар у співпраці з німцями й примусово виселила нас у Середню Азію.

Моє дитинство минуло в Сухумі, куди ми переїхали через хворобу батька. У Сухумі я ріс на березі Чорного моря, трохи ближче до Криму, й здобув там свою першу музичну освіту.

Кримськотатарський музикант-фольклорист і композитор Джеміль Каріков на виступі. Фото: Ірина Будько

Кримські татари завжди відкрито говорили, що Крим — це Україна

Крим завжди був нашою мрією, і повернутися туди вдалося лише в 1991-му. Я став музичним редактором на телебаченні, а згодом — головним диригентом у театрі. З часом я створив власний ансамбль, і в Криму знову зазвучала музика ханського періоду, яка понад 200 років була заборонена.

У 2014 році Крим окупували. Я залишався там ще рік, бачив, як кримські татари зберігали гідність, відкрито говорили, що Крим — це Україна, виходили на мітинги. Після втрати обох батьків у 2015 році я з родиною переїхав до Києва, а потім до Львова, де зустрів Наталію Рибку-Пархоменко. Вона запросила мене до свого проєкту, де наші бажання збіглися. 

На жаль, зараз немає умов для того, щоб кримськотатарську музику досліджували та розвивали в окупованому Криму. Я працював там, і досі там є музиканти, ми дружимо… Але на цьому етапі, думаю, набагато більше умов для розвитку та збереження нашої музичної культури є на материковій частині України. Безперечно, ми повернемося. І, звичайно, наша музика має розвиватися в Криму, на Батьківщині — сам дух рідної землі допомагатиме нам у цьому.

Учасники проєкту: Джеміль Каріков, Ніаль Халілова, Наталія Рибка-Пархоменко й актор і режисер Андрій Водичев після виступу. Фото: Ірина Будько

Культура

Український військовий відкрив фотовиставку про братерство іноземних добровольців (ФОТО)

Опубліковано

27 квітня в Івано-Франківську відкрили фотовиставку «2 Інтернаціональний легіон: Естетика бойового братерства». Це третя експозиція в межах проєкту фотографа і військовослужбовця Олександра Заклецького, яку раніше вже демонстрували в Києві та Львові.

Про це повідомили в команді проєкту.

Що відомо про виставку

В оновленій версії представили не лише фотоматеріали, а й артефакти з фронту та згадки про загиблих побратимів. Виставка покликана показати іноземних добровольців через естетичну призму спільних цінностей, натхнення та солідарності.

У відкритті взяли участь ветерани, зокрема бійці легіону, митці, письменники, музиканти, представники місцевої влади. Серед гостей — письменник Юрій Андрухович, який зазначив, що виставка допомогла йому краще зрозуміти тему участі іноземців у війні.

Читайте також: Українки вперше здобули три нагороди від Міжнародної асоціації жінок-поліцейських

Автор виставки Олександр Заклецький — фотограф, журналіст, перекладач, боєць 2 Інтернаціонального легіону. У своїх роботах він прагне не лише документувати війну, а й осмислити її через культурну й візуальну мову лицарства, вірності та честі.

«Я задумав ці фотографії скоріше як рефлексії на класичні картини, що зображували лицарське життя, тому в них більше статики, ніж динаміки. Та подекуди спочатку непомітні деталі розповідають про нову естетику, яка народжується у колі таких військових братерств», — зазначив Олександр Заклецький.

Фотовиставка працюватиме до 11 травня за адресою: вулиця Пилипа Орлика, 7, підземний перехід «Ваґабундо». Вхід — за донат.

Нагадаємо, що бригада «Хартія» зняла документальний фільм про звільнення Харківщини (ВІДЕО).

Фото: команда проєкту

Читати далі

Культура

10 книжок українських авторів, які можна послухати на MEGOGO

Опубліковано

Скучили за книжками, але бракує часу на читання? Радимо спробувати аудіокнижки! Їх можна слухати під час прогулянок, занять спортом чи в дорозі, коли немає можливості гортати сторінки паперових книжок.

ШоТам та MEGOGO підготували добірку аудіокниг улюблених українських авторів. Обирайте книжку за смаком та слухайте її в мобільному застосунку MEGOGO у розділі «Аудіо».

Сергій Жадан «Псалом авіації»

Ці вірші написані впродовж 2020 року. Поезія збірки сповнена метафор та образів, які переносять читача у світ українських пейзажів,  гір та безкрайніх степів, де панує тиша та спокій. 

Артем Чех «Район «Д»

Це оповідання про людей в умовах великих змін і криз. Кожна історія — про різні життя і долі, про дитинство 90-х, сусідів по будинку, ту саму бабусю з 62-ї квартири, друга дитинства та інших випадкових людей, яких зустрів автор і які так само можуть трапитися на шляху кожного.

Тарас Прохасько «Так, але»

Збірка короткої прози, до якої увійшли 34 тексти про родину та спогади, про дитинство, молодість і життя загалом. Всі ці історії формують єдину цілісну тему — як важливо відчувати і чути. 

Світлана Ройз «Ключі сили»

Книжка присвячена темі емоцій та їхньому усвідомленому проживанню дітьми. Як впоратися, скажімо, зі страхом темряви? Як дитина може виявляти свою злість, щоб не поводитися агресивно і водночас не придушувати емоцію всередині? 

Таня Касьян «Наше. Спільне»

Це книга про вплив війни на людей і суспільство. Вона наповнена історіями українців та їхніми переживаннями початку повномасштабної війни. 

Олександр Михед «Позивний для Йови» 

Автор почав писати книгу у перший день повномасштабного вторгнення і працював над книжкою протягом тринадцяти місяців. Олександр Михед писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації та решту подій, які сталися за цей час.

Анастасія Левкова «За Перекопом є земля»

Розповідь про Крим, його минуле та сучасність. Про різні покоління людей, які там жили. У книзі Крим постає не лише як півострів, як географічна локація, а насамперед як символ, як частина української, татарської та світової історії.

Ніна Кур’ята «Дзвінка»

Книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім — упередженість земляків з інших регіонів. Але зрештою відтворити та втримати власну ідентичність.

Юрій Андрухович «Радіо Ніч»

Дія роману відбувається під час початку пандемії та незмінної загрози з боку росії — коли надії на радикальні зміни згасають.

Головний герой, Йосип Ротський, музикант, який веде власну радіопрограму, де транслює музику, поезію та добрі історії у темний світ.

Ілларіон Павлюк «Білий попіл»

Нуарний детектив з українською атмосферою. Це історія про детектива Тараса Білого, якому замовляють розслідувати вбивство доньки сотника Назара Засухи. Начебто простісінька справа — потрібно довести, що убив дівчину семінарист Хома. Та коли детектив приїздить на хутір Білий попіл, то розуміє — буде не просто.

Катерина Котвіцька

директорка з контенту онлайн-книгарні MEGOGO BOOKS


«Ми уже мали студію, у якій створювали подкасти й відеоконтент. Тож наступним рішенням було розширити команду й зайнятися виробництвом аудіокнижок. Нині головна мета — заохочувати видавців зробити перші кроки у виробництві аудіоверсій книжок. Культура ліцензійного цифрового контенту у книжковій сфері ще потребує просвітницької роботи ми з командою вже працюємо над стратегією боротьби з піратством. Думаю, що споживання ліцензійного продукту виграє і через зручність споживання та доступність».

Фото: MEGOGO

Читати далі

Культура

Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом (ФОТО)

Опубліковано

Письменник Ілларіон Павлюк завершив роботу над новим романом, над яким працював ще з 2020 року. Через початок повномасштабної війни вихід цієї книги посунувся на три роки.

Про це повідомив Павлюк у себе в інстаграмі.

Що відомо про книгу

Новий твір під назвою «Книга Еміля» автор описує як темне фентезі, хоча зазначає, що для нього жанр не є головним. Постійний бета-рідер Павлюка зауважив, що це «дуже складний і геть не дитячий роман», який не схожий на попередні твори письменника.

Одним із перших, хто поринув в нову історію, став і молодший син Павлюка, який слухає уривки книги під час спілкування з татом по телефону.

Як зазначив автор, 28 квітня він завершив останнє читання тексту, а 29 — планує надіслати рукопис до видавництва.

Читайте також: 10 весняних новинок українського нонфікшну

Фото: інстаграм-сторінка Ілларіона Павлюка

Про письменника

Ілларіон Павлюк — український письменник, журналіст, продюсер і документаліст. Автор бестселерів «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Білий попіл» і «Танець недоумка».

У 2015 році Павлюк брав участь у російсько-української війни у складі добровольчого батальйону «Гарпун». Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році він мобілізувався до одного з підрозділів Головного управління розвідки. З 2023 року Ілларіон Павлюк обіймає посаду начальника Управління преси та інформації МОУ та має звання лейтенанта ЗСУ.

Нагадаємо, що ілюстрацію українки для The New York Times відзначили престижною нагородою (ФОТО).

Фото обкладинки: сайт «ВСЛ»

Читати далі