Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
«У нас фейсбучна громада» — так Куликівську громаду, що на Чернігівщині, називає очільниця Юлія Пастернак. Тут навчилися об’єднувати майже 15 000 жителів з 23 населених пунктів задля змін.
Як місцева влада намагається почути кожного та разом з людьми ухвалює рішення, Юлія розповіла ШоТам.
«Якщо в громаді щось плануємо створити чи змінити, про це потрібно говорити»
Фейсбук, вайбер, телеграм, місцева газета, прийомні дні в голови селищної громади та зустрічі на виїзді — це все доступні опції для спілкування, якими нині і влада, і жителі користуються в Куликівській громаді.
«Ми з командою стали до роботи у 2020 році. Тоді й розпочали цифровізацію та диджиталізацію», —розповідає куликівська селищна голова Юлія Пастернак.
Юлія Пастернак уже четвертий рік вибудовує діалог між владою та жителями громади. Фото: ШоТам
Юлії довелося налагоджувати зв’язок між владою та жителями, адже через брак комунікації чимало пропозицій і питань населення зустрічало «хейтом».
Діалог розпочався у фейсбуці. Саме там місцева влада взялася публікувати останні новини й оперативні повідомлення та започаткувала голосування серед жителів. Очільниця громади пояснює: для того, щоб жителі довіряли та підтримували владу, їх необхідно інформувати.
«Інформації має бути настільки багато, настільки вдосталь, щоб усім та кожному було все зрозуміло. Якщо в громаді щось плануємо створити чи змінити, про це потрібно говорити. Наприклад, ми хочемо ось це, для цього робимо так, але якщо не виходить, то жителі знають, які зусилля для цього прикладали», — каже Юлія.
Водночас місцева влада також має дослухатися. Для цього започаткували опитування та голосування в соцмережах. На основній сторінці у фейсбуці Куликівської громади з’явилися спершу маловагомі питання, а пізніше вони стали тими, які змінюють життя населених пунктів.
Майже в кожного в громаді є велосипед
Чи потрібні велопарковки? Де їх краще встановити? Чи необхідна станція технічного обслуговування велосипедів і де їй місце? Ці питання місцева влада винесла на голосування та з’ясувала, що багато жителів різного віку зацікавлені в змінах.
«Велосипед — це моє життя. Я — вчителька за фахом, і чимало років їздила 9 кілометрів до іншого села на велосипеді на роботу. Тепер залишаюся в Куликівці й продовжую їздити тут», — розповідає жителька Куликівки Алла Башта.
У громаді встановили велопарковки. Фото надали в Куликівській громаді
«Після голосування ми дізналися, що майже в кожній родині в Куликівській громаді на кожного члена сім’ї випадає один велосипед. Саме цей двоколісний транспорт найпопулярніший серед майже 15 тисяч жителів», — каже Юлія.
«Ми не додумалися, а молодь підказала»
Після опитувань у громаді створили концепцію велосипедного руху, надіслали заявку на участь у проєкті «Go bike Chernihiv» і стали одними з трьох переможців.
Завдяки проєкту Куликівська громада отримала 20 велосипедів, велопарковки та станцію технічного обслуговування. Двоколісний транспорт вирішили залишити для дітей у туристичному клубі «Вогнище», а от де розмістити велопарковки міркували всі.
Жителям громади передали велосипеди. Фото надали в Куликівській громаді
«Ми організували опитування з варіантами: біля лікарні, біля залізничної станції, біля магазину тощо. Натомість зі своїми пропозиціями звернулася молодь нашої громади! Велопарковка потрібна біля стадіону, в парку та біля озера. Ми до цього не додумалися, а от молодь підказала», — розповідає Юлія Пастернак.
«Станцію техобслуговування встановили на території ліцею. Вона одразу за воротами, і скористатися нею може кожен. Я також приїжджаю та підкачую колеса на велосипеді, а ще можна щось підкрутити, якщо зламалося, бо там є набір інструментів», — каже жителька Алла.
Обговорення не тільки у Фейсбуці
Третину питань, які виникають у жителів, обговорюють під час офлайн зустрічей. Щомісяця до голови Куликівської селищної ради записуються люди, які мають власні пропозиції чи зауваження.
«Приходить невелика кількість людей, але вони порушують різноманітні питання. Задовольнити всіх водночас неможливо, як і усунути всі недоліки. Але такі зустрічі дозволяють уникнути непорозумінь», — пояснює Юлія.
Окрім цього, представники місцевої влади влаштовують виїзні рейди, аби вислухати жителів, розповісти про пророблену роботу, плани, новини та інновації. Земельні питання, ЦНАП, сектор соціального захисту — все це регулярно вирішують у населених пунктах громади.
Та все ж онлайн-голосування — найзручніший спосіб побудувати діалог між жителями та владою.
«Це гарний досвід. Його й діти запозичують — проводять мініопитування в школі, наприклад», — говорить Алла.
У підрозділі «Небесна Мара» зазначили, що безпілотнику довелося здолати 31 кілометрів до реактивної установки.
«Працюємо так, щоб ворогу ніде було почуватися в безпеці», – зазначили бійці підрозділу.
Імовірно, українські військові отримали потужні ретранслятори для FPV-дронів.
Ретранслятори розширюють дальність польоту FPV-дрону, посилюючи сигнал відео з камери дрона на приймач пілота.
Звичайні FPV-дрони мають обмежений діапазон польоту через поганий зв’язок при далеких відстанях. Для цих цілей антени встановлюють на інші безпілотники, які з повітря покращують зв’язок між оператором та ударним безпілотником.
Нагадаємо, українські розробники показали новітній наземний дрон.
Сильні зливи вже не вперше затоплюють Київ, як це сталося нещодавно – 12 червня 2024 року. Приміром, у 1950-х роках опади перетворили центральний Хрещатик на справжню річку.
Архівні фотографії, що демонструють наслідки стихії, опублікував у своєму Telegram-каналі київський екскурсовод Кирило Степанець.
“Злива на Хрещатику, 1950-ті,” – підписав екскурсовод.
На знімках видно, що центр столиці України у ті дні буквально перетворився на суцільну річку.
