Маріуполь перетворюється на культурну столицю Донбасу. У травні виповниться три роки з моменту відкриття там артплатформи “ТЮ”.

Мистецький простір Діани Берг став справжнім культурним цунамі для провінційного містечка. Відбулася контркультурна революція для міста, яке знаходиться в осадному положенні. Ідея проєкту полягає в тому, що відійти від совкової парадигми у мистецтві, відмовитися від традиційних “скрєп” та показати аудиторії, що українське мистецтво може бути передовим та захоплюючим.

Мисткині вдалося заснувати нішевий артпроєкт у невеликому місті, не маючи при цьому грошей та знайомств. Тепер артплатформа стала найбільшим культурним осередком Маріуполя, там проводять вистави, концерти, лекції, перформанси та інші заходи.

До війни Діана працювала дизайнеркою, розробляла логотипи для брендів. Зараз професійні навички використовує, щоб робити афіші для “ТЮ”. На Євро-2012 робила сувенірні принти. Її популярний напис на футболці англійської мовою “Нічого не боюся, бо був у Донецьку” – тоді сотнями роз’їхався по світу.

Висока місія “ТЮ”

До “ТЮ” у Маріуполі не було нічого подібного. Працювали тільки офіційні штуки типу БК і музеї. І тут приїхала я.

Після Майдану, на початку війни я була співорганізаторкою руху “Донецьк – це Україна”. Весною 14-го року за нами почали полювання. Довелося їхати, шукати нове життя. Мрію, щоб Донецьк повернувся в Україну. Це близько і далеко для мене. Всього 100 кілометрів, але за п’ять років жодного разу не була вдома.

Читайте також: Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

Проєкт артпростору підтримали друзі та інші переселенці, яких знайшла одразу по приїзду в Маріуполь.

Наша сфера діяльності – низова, контркультурна, андерграундний напрям. Саме зараз у Маріуполі це не дуже просто монетизувати. Фінансово підтримують міжнародні фонди та партнери.

Обрала назву “ТЮ”, бо хотілося, щоб коротко і запам’ятовувалось. Це не абревіатура. Вийшло просто, без пафосу в стилі “галерея імені такого-то”. У назві весь український місцевий колорит. Вигук ”тю!” має великий емоційний спектр, ним можна багато чого виразити.

Місія – створити безпечне середовище, де домінуючі цінності – права та свобода людини, розвиток критичного мислення через соціально-культурні зміни. Підтримую усі демократичні та цивілізовані цінності: гендерну рівність, інклюзивність, права секс-меншин та вразливих груп. Ці теми артикулюємо у своїх ініціативах, від вуличних акцій, до виставок і перформансів.

Для нас нішовість – є цінною

За такі погляди переслідували. Зіштовхувалася із випадками вандалізму, у вікна стріляли. У серпні 2018 року на артплатформі мала виступати місцева панк-група oDemontaGo. Проте виступ зірвали невідомі молодики в масках. Вони побили учасників гурту, організаторів та деяких відвідувачів. Також потрощили меблі у приміщенні. Тоді організатори підозрювали у нападі людей, які висловлюють протилежні до ліберальних цінностей погляди.

Читайте також: Повелителька биків. Історія успіху на Донбасі

Чи хочемо залучати велику аудиторію – це та річ, над якою ми постійно рефлексуємо. Для нас нішовість є цінною. З іншого боку, щоб залучити велику аудиторію – доведеться творити маскультовий контент. Це не зовсім з нашою місією та цінностями збігається.

В середньому, на події приходить 50 людей. Вхід безплатний. Артисти виступають безплатно. Інколи оголошуємо відвідувачам про добровільні внески на гонорари. А кінокомпанії, які зараз надають нам кіно для показів хочуть, щоб ми брали гроші за квитки. У нас хоч і не багато було спочатку відвідувачів, але їх кількість зростає.

Що являє собою артплатформа

Отримала грант від UCBI II із міжнародного фонду розвитку USAID. Завдяки їм вдалося запустити артплатформу. На пів року нам виділили 1,3 мільйона гривень (близько $60 тисяч). Ці гроші витрачали на ремонт будівлі, її оренду та організацію заходів. Найбільше довелося вкласти у приміщення.

Будівля артплатформи – це оупенспейс (локація без внутрішніх стін, відкритий простір. – ред). До переоблаштування коробка-будівля мала шість метрів заввишки. Загальна площа близько 200 м². Такий собі великий спортзал, на вигляд. Своїми руками переробили під ноу-хау стиль. По периметру стін зробили антресольний другий поверх, має вигляд, як балкон в театрі. Там тепер розміщують галереї. Зробили сцену і великий екран. Стіни прикрасили артом від українських художниць і художників.

Для комфортної посадки зала розрахована на 50 людей. Хоча дуже легко ввійде і сотня глядачів, але комусь доведеться стояти. Таке вже було на концертах. Найбільше приходило 150 відвідувачів. Але було тісно.

Найдорожче у проєкті – опалення будівлі взимку електричним котлом. Сума доходила до тисячі гривень на день. Оренда приміщення – невисока, по вартості виходить, як квартира.

Читайте також: “Чорні лебеді” у бізнесі: як не здатися, коли продаєш органічні продукти

Постійно на платформі працює семеро людей. Ми досі залишаємось неприбутковою організацією. Той формат, у якому зараз працюємо, поки не можемо монетизувати. Ми громадська, некомерційна організація, тому не можемо отримувати прибуток.

“Арт-контент – це не тільки вишиванки та портрети”

Найбільше мені подобається організовувати вуличні акції, демонстрації. Це планується в “ТЮ”, але втілюємо на вулицях міста. З останніх великих акцій – феміністична, була присвячена до 8 березня. Тоді організаторки провели перформанс “Поминальна вечірка патріархату”. На вулиці Маріуполя вийшли активістки та активісти, переодягнені в ряси священників. Решта тих, хто долучився до акції – були в чорному. Вони у нас класні виходять. Ми навіть почали проводити воркшопи по креативних протестах.

Масові акції вдається зібрати тільки тоді, коли більшість у суспільстві пов’язана якимось невдоволенням чи проблемою. А ми часто порушуємо ті питання, які не поділяються більшістю. Наша задача – звернути увагу на проблему, актуалізувати її. Інколи простіше донести ідею невеликим перформансом вуличним з 20-30 учасниками, ніж збирати натовп. До прикладу, проблему гендерної рівності більшість не поділяє, але ми говоримо про це.

З вистав, які проходили в “ТЮ”, найбільше запам’яталася “Альберт або найвища форма страти” з Юрієм Андруховичем, він озвучував текст. Сюжет вистави розгортається довкола «найганебнішого людського вчинку за всю історію міста», за який страчують головного героя. Дії відбуваються у Львові пізнього середньовіччя. Це не класична вистава. Історію передають голосом, звуками та химерними графічними образами на екрані. Театральні вистави – те, чого реально не вистачало в місті.

Для непідготовлених глядачів мистецтво може бути шокуючими та незрозумілим

Робимо класні вечірки. Ми перші запросили панк-групу “Хамерман знищує віруси”. Співаки із 1996 року епатують публіку піснями з ненормативною лексикою та костюмами, які створюють своїми руками до кожного виступу. Після їхнього перфомарсну в Івано-Франківську у 2018 році, коли співаки вийшли на сцену голі, лише зі шкарпетками на статевих органах – місцева влада планувала освятити місце проведення виступу. Маріупольці добре справилися з культурним шоком.

Читайте також: Реальніше ніж Word of Tanks! Чоловік створив 3D-батли в Чорнобилі

“Хамермани” погодилися виступати без гонорарів. Про виступ ХЗВ анонс написала навіть місцева газета. Щоправда, потім старалися не згадувати про це. Проте тема зайшла виданням так званих “ЛДНР”. Там смакували подію та виставляли багато фоток. Хлопці виступали в костюмах, ніби вони ліжка. Після концерту вони їздили та на ефір одного з місцевих телеканалів. Прикольно було. Коли ХЗВ вдруге приїздили на “ГогольFest”, їх вже публіка чекала.

З цікавих перформансів – приїздила Марія Куликовська. Українська художниця та мисткиня, відома у світі своїми цікавими перформансами. Якось у своєму артпроєкті Марія зробила перформанс “Омивання”. Тоді жінка прийняла крижану ванну зі своїм клоном, зробленим з мила. Мисткиня присвятила цей перформанс “жінці, війні та крихкості тіла”. Для непідготовлених глядачів мистецтво може бути шокуючими й незрозумілим. Але ж артконтент – це не тільки вишиванки та портрети, живопис.

Анонс культурних заходів від ”ТЮ”

Кожного квітня відбувається захід, який ми ініціювали через власні рефлексії декомунізації. Цього разу співпрацюємо з місцевим краєзнавчим музеєм. У їх просторі зробимо виставку з переосмисленням радянської символіки, яку вони тримають у своїх фондах. Прийти та побачити можна з 21 квітня.

Візьмемо участь в “ГогольFesti” наприкінці квітня, проходитиме з 26 квітня по 1 травня. Цей захід в Маріуполі відбудеться вдруге. “ТЮ” буде одним із майданчиків.

А ще у нас резиденція художників “Ізоляції” (об’єднання митців Донбасу), тож квітень вийде насиченим.

Цінність проєкту “ТЮ” в тому, що він створений в Східному регіоні, в провінції

Працюємо над концепцією інклюзивної виставки, щоб залучити людей і на візках, і незрячих.

Раніше у Маріуполі не знаходили місць, де збирається цікава, творча молодь. Наша платформа хоч і крута, але інколи цього замало для молоді, щоб залишитися в Маріуполі. Я не настільки оптимістка, щоб вірити, що існування такого проєкту стане для когось причиною, щоб звідти не поїхати. Це осередок, де можна себе знайти, бути почутим і почуватися своїм, без дискримінації та ворожнечі. Для того і організовуємо дозвілля 2 в 1: розважальний та освітній проєкт.

Чи є в планах відкривати схожі проєкти? Розумію, що в тому форматі, у якому є зараз платформа – можна тільки тут і працювати. Цінність проєкту “ТЮ” в тому, що він створений в Східному регіоні, в провінції. Усе, що ми тут робимо, у Києві чи іншому великому місті вже є. Тому мова може йти тільки про те, щоб масштабуватися у Слов’янськ чи Сєвєродонецьк.