Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Baba YEl ka Baba YEl ka

Суспільство

Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

Опубліковано

На Кіровоградщині три активістки створили унікальний проект “Баба Єлька”, мета якого дослідити культурну спадщину їхнього краю. Етно-виконавиця Світлана Буланова, редакторка “Нової газети” Інна Тільнова, журналістка та піарниця Вікторія Семененко об’єднались, аби шукати автентичні пісні Кіровоградщини.

Команда проекту з Кропивницького заглядає в кожен куточок свого краю, шукає бабусь, які співають і знають старовинні пісні. Саме таких бабусь, яких неможливо уявити без народної пісні. Засновниці проекту “Баба Єлька” записують пісні, слухають людські історії та викладають у соціальних мережах. У їхньому доробку вже більше 200 відновлених народних пісень.

Кіровоградська народна “Понад лугом зелененьким”

Трушні представниці міської культури – елегантно вдягнені з незмінним смартфоном у руці та діловим тоном спілкування. Усі вони мають родини, дітей та серйозну роботу. Ще рік тому цим дівчатам важко було б уявити себе з диктофоном на сільському обісті. Що ж змусило їх жертвувати своїм вільним часом заради бабусиних співів та для кого вони роблять те, що роблять? Як у їхній команді опинився американець? А також – чого найбільше боїться команда “Баби Єльки”? В цьому ми і намагались розібратися.

Вікторія, Світлана та Інна (справа на ліво)

У кожного з нас є своя Баба Єлька

Ідея збирати пісні притаманні Кіровоградщині прийшла до Світлани Буланової (на фото – в центрі). Працюючи косметологом, вона поділилась мріями зі своїми клієнтками – Інною та Вікторією, які підхопили ідею. Виявилось, що всі троє з Маловисківського району, саме там і відбулася перша експедиція.

Назва проекту має свою історію. У селі Розсохуватка Маловисківського району проживала баба Єлька, за паспортом – Рибалкіна Олена Микитівна 1915 року народження. Жінка прожила 95 років, пережила голод, війну, колективізацію. Олена Микитівна виховала 10-х дітей, гарно співала, знала більше сотні народних пісень, а також лікувала людей травами. Ця жінка – бабуся Світлани, яка надихнулась її історією і зрозуміла, що хоче записувати пісні в пам’ять про свою бабусю.


Та сама Баба Єлька

“Я народилась й виросла в селі, багато часу проводила з бабусею. У нас завжди біля двору збиралась компанія бабусь та дідусів, які співали автентичні пісні, розкладали їх на багатоголосся. Це було неймовірно. Але я не придавала цьому значення, співаємо та й все. Мені здавалось, що бабуся буде жити вічно. Коли вона померла, мене не покидало відчуття туги та сорому перед нею, що я не записала ці пісні і втратила багато часу”, – розповіла Світлана.

Мрія збирати пісні не покидали Світлану, разом з Інною та Вікторією почали втілювати проект в життя в пам’ять кожна про свою бабусю. Пісні збирають під час експедицій селами Кіровоградщини. Чому саме тут? За словами організаторок проекту, саме цей край найменше досліджений і серед фольклористів має славу фольклорної дірки.

“Ми робимо важливу річ: шукаємо, збираємо і передаємо інформацію наступному поколінню, щоб наші діти знали, як звучить автентична пісня, як одягались наші предки і яких звичаїв дотримувались”, – розказує Вікторія.

Жінки розділили між собою обов’язки: Світлана відповідає за пісні, Інна за тексти в Фейсбуці та газеті, а Вікторія за піар проекту.

Спочатку бабусі боялись

Перша експедиція відбулась в рідне село Світлани – Розсохуватку. Згодом до команди долучилися фотограф та оператор Олександр Майоров (свого часу він їздив у подібні експедиції з проектом “Ukraїner”). Незвичайний проект зацікавив навіть американців. Волонтер Корпусу Миру США в Україні Майкл Ендрюс дізнався про “Бабу Єльку” з соціальних мереж і попросив поїхати хоча б в одну експедицію.

Майкл Ендрюс

“Вже 11 експедицій він з нами. Він робить круті фото і у нас з’явилась ідея зробити пересувну фотовиставку і показати в селах результат своєї роботи. Хочемо презентувати це і в американському посольстві”, – розказує Інна.

Жінки поділились, що дуже переживали за свою першу поїздку, як їх зустрінуть бабусі і як все відбуватиметься.

“Бабусі спочатку нас боялись, думали, що ми якісь городські фіфи, а потім сприйняли нас як звичайних дівчат, які шукають автентичні пісні, люблять музику і є такими ж як вони. І контакт пішов”, – розказує Світлана.

За словами Інни, бабусі дуже обділені увагою. І це дівчата відразу помітили після першої експедиції. Бабусі соромляться , не впевнені в собі і вважають, що їх спів нікому не потрібний.

“Часто просять не фотографувати, бо вони “спортять фотографію, або фотоапарат”. Вони щасливі, що ми звертаємо увагу на них. Ми вселяємо їм віру в себе, вони ніби молодіють і з палаючими очима починають заново жити”.

Команда “Баби Єльки” завжди привозить гостинці бабусям. Вони намагаються допомогти, якщо бабуся цього потребує.

Гостинний прийом та зібрані скарби

Організаторки “Баби Єльки” шукають контактних осіб різними способами: через соціальні мережі, знайомих, навіть обдзвонюють сільських голів.

“Бабусі нам влаштовують гарні прийоми. Хоча ми й кажемо, що нам нічого не потрібно, але вони все одно спечуть і хліб, і пампушки, і короваї. Це така щирість, від якої ми отримуємо неймовірне задоволення”, – розказує Світлана.


Під час експедиції у Копанках

Експедиції відбуваються в невимушеній атмосфері. Бажано, щоб бабусі були в простому повсякденному одязі, без бутафорських костюмів. За словами Світлани, якщо бабусі приймають їх в своїй хаті біля печі, то це неймовірна атмосфера і краса, де все у вишивках та рушниках.


Експедиція у Нижчі Верещаки
Пісня, яку співали на жнива

“Баба Єлька” збирає не лише пісні, а й етнографічні артефакти, старовинні світлини, одяг, знаряддя праці. “Ми називаємо це скарбами. У кожного з бабусь є своя скриня, де вони витягнуть як не сорочку, то рушник. Вони самі нам це дарують. Зараз у нас зібралась дуже велика колекція і ми хочемо звернутись до влади міста Кропивницький, щоб отримати приміщення для музею”, – поділилась планами Світлана.

Кожна з бабусь пережила важкі часи. Організаторки також фіксують відомості про Голодомор зі слів очевидців. Ще один пласт роботи, яку виконує проект “Баба Єлька” – це запис старовинних рецептів того, що готують їм гостинні бабусі. В планах – записати збірку кулінарних рецептів, які притаманні саме Кіровоградщині.

Встигнути зберегти минуле

Вікторія розповіла, що поїздка в село завжди окриляє і спілкування з відкритими людьми приносить лише позитив. Не можна зволікати і гаяти час – тільки діяти, записувати пісні і популяризувати культуру серед молоді.

“На жаль, наші атлантиди вилітають у вирій і забирають з собою цю культуру. Ми біжимо, намагаємось їх наздогнати. Часто приїжджаємо в село, а нам кажуть “була баба Ганна, пів року тому померла , знала більше 1000 пісень. От, якби ви приїхали на пів року раніше , то записали б”. І так майже всюди. Ми розуміємо, що втратили дуже багато часу”, – ділиться Світлана.

Одна із цілей цього проекту – розвіяти міфи про село і довести, що це джерело культури нашого народу.

“Хочеться показати, що село – це не кізяки, не п’яні трактористи, не болото і не гармошка. Це духовна колиска, безцінні вишивки і найкращі зразки культури”, – відверто поділились Світлана.

Читайте також: Село на Хмельниччині розмалювали унікальним розписом

За словами Інни, проект “Баба Єлька” є важливим способом інформаційного спротиву, зважаючи на ситуацію в суспільстві.

“Триває війна і прояви “русского мира” можуть бути і в Кропивницькому. Тому, щоб до нас не прийшли і не сказали, що це “исконно русские земли”, ми маємо показати, що тут споконвіку живуть українці і завжди панувала українська народна культура”, – ділиться Інна.

"Ой вербо, вербо". Світлана Фудар, Марія Пономаренко, Станіслава Мельничук

Пісню "Ой вербо, вербо" виконують Світлана Фудар (1940 р.н.), Марія Пономаренко (1948 р.н.), Станіслава Мельничук (1938 р.н.) із с.Осички Вільшанського району (Кіровоградщина).Ой вербо, вербоОй вербо, вербо,Де ж ти зросла,Чом твоє листячкоВода знесла?Ой знесла, знеслаТиха водаНе піду заміжЗа рік, за два.А піду заміжАж п'ятого,За п'яниченькуПроклятого.Люди кажуть,Що він не п'є.А він щовечораІз корчми йде.Щовечора, щоранечкуПропив коня й нагайочку…Експедиція проекту "Баба Єлька" 3 лютого 2019 року.Оператор – Aleksandr Maiorov #БабаЄлька #НоваГазета

Geplaatst door Баба Єлька op Donderdag 7 februari 2019

Щоб популяризувати свій проект серед молоді, організатори створили YouTube-канал, Facebook-сторінку та мріють записати диск з піснями. За словами активісток, вони планують осучаснити автентичні пісні і вже налагоджують співпрацю з продюсерами та музикантами. Світлана розповіла, що пісні вже використовуються у різних версіях. Наприклад молодий співак Андрій Хаят, учасник Національного відбору Євробачення та проекту “Голос країни” заспівав фольклорну пісню Кіровоградського регіону “В кінці греблі шумлять верби” і подав її у новому аранжуванні.

“Я, як виконавець, збираю пісні для свого майбутнього репертуару. Я записую, розшифровую та вчу їх. Вже можу виконати пісню акапельно, максимально наблизившись до автентичного стилю”, – розказує етно-виконавиця Світлана.

Частіше відвідуйте бабусь

Унікальність бабусь в тому, що вони є добрими, веселими, радіють життю і всьому, що в них є.

“Ми постійно жаліємось, то в нас батареї не такі теплі, то води немає цілий день, те-се, а погляньте як живуть люди. Вони топлять хату дровами, 80-річна бабуся сама ту хату білить, маже, хліб пече, бо живе десь на хуторі і до магазину йти три дні й три ночі”, – ділиться Світлана.

Організаторки розповіли, що дуже багато бабусь є самотніми, діти та внуки приїжджають рідко. Тому “Бабу Єльку” зустрічають дуже радо та гостинно.

“Хотілось би зробити заклик: частіше приїжджайте в село до своїх рідних, тому що час іде, а бабусі залишаються на самоті”, – закликає Вікторія.

Команда проекту перед Новим роком провели акцію “Напиши бабусі листа”. Ідея полягала в тому, щоб написати листа чи листівку з теплими побажаннями учасникам фольклорних експедицій. Кожна бабуся отримала листа.

“Після Нового року я отримала два листа від бабусь, вони подякували за цю ідею. Я читала ті рядки і просто руки тремтіли, тому що відчувається стільки душевності і радості”, – згадує Вікторія.

Приклад нинішньому поколінню

Кожна експедиція для Світлани, Інни та Вікторії є особливою. Бабусі є невичерпним джерелом народного духу та культури, вражають своєю щирістю та відкритістю.

Читайте також: Колишній історик створив на Черкащині сільський луна-парк

У соцмережах команда проекту часто публікує людські історії, які надихають інших вміти цінувати кожен момент. Адже ці бабусі пережили складні часи і попри це змогли бути щасливими. Авторки проекту поділились, що їх найбільше вразило та зворушило під час візитів.

“Мене вразила експедиція в село Розумівка Олександрівського району. Я звернула увагу на одну бабусю і зрозуміла, що вона справді є носієм автентики, але їй важко одразу все згадати. Ця бабуся – Анастасія Павлівна Зеленько, баба Настя. Вона живе в кінці села і категорично не хотіла запрошувати нас до себе, каже, що “вдома москалі живуть”. Виявилось, що так кажуть, коли хата не побілена. І баба Настя постидалась нас запросити до себе. Ми вирішили приїхати ще раз навесні і записати ще більше пісень.


Анастасія Павлівна вже побілила хату і радо приймає гостей

Зараз бабуся телефонує нам майже щодня і каже, що згадала веснянку чи петрівчанку. Я прошу все записати на листочок, щоб не забула. Також пообіцяла показати нам і діткам обрядове весняне дійство. Що дуже вразило в бабі Насті, так це те, що коли ми приїхали вдруге, вона наготувала нам казанки з їжею. Два дні готувала, для неї було важливо нагодувати нас. Вона не має дітей, зовсім самотня. Це дуже високодуховна жінка, яка є онучкою панів. Після розкуркулення в неї залишився дукач 1787 року, корали, намисто від бабусі. Те, що несе ця жінка – на вагу золота. Я хочу привезти її в місто, щоб вона дала майстер-клас автентичної пісні”, – поділилась Світлана.

Анастасія Павлівна співає

Інна Тільнова також розказала історію, яка запала в серце.

“Бабуся з села Рівне розповідала про пережиті роки Голодомору. Було страшно слухати, як її мама ходила в ліс по бур’ян, той, що їсти, як їли жмут трави, а навесні – листочки вишні з сіллю, що і було сніданком. Це було найбільшим духовним потрясінням, яке ми відчули під час експедиції”.

"Помню все. Як ходили до матері в поле, а вони нам пшенички… Зав'яжуть нам (показує) і ми з поля приїжджаємо додому і не несемо в хату, а там у нас терник був і ми в той терник заховали зерничко. А потом вже приходять вони з роботи і наварять якогось супчику. А в школі, де Ірина Терентіївна жила, там була столовка, підкормлювали діток, які вже слабенькі. Там ото затірку варили. – А з чого затірку варили?- Пшениця. … З муки. Тільки затірку (показує) муки заколотять. Довго… я вмію. Тільки сильно довго треба, не так що живо. Потрошечку, потрошечку.- А варили затірку в молоці?- У воді, моя дитино. Вода, обикновенна вода. Вкинули, закипіло і нас годували затірку в школі. Так і вижили. І живемо до цих пір. Довгожителі".Валентина Дмитрівна Могильна 1937 р.н.Експедиція проекту "Баба Єлька" у с.Мошорине Знам'янського району (Кіровоградщина) 17 січня 2018 р.#БабаЄлька #НоваГазета #Мошорине

Geplaatst door Баба Єлька op Zaterdag 19 januari 2019

Вікторія Семененко планує створити збірку оповідань та новел з історіями кохання цих людей за результатами експедицій.

“Під час першої поїздки ми познайомились з бабусею та дідусем, які мали сімейне життя за плечима, але їх другі половинки померли. Вони живуть в хатинці, яка береже їх минуле – картина, яку вишивала бабуся, коли помер її чоловік, або сімейні фотографії дідуся. Мене вразили історії кохання цих людей. Попри свій вік вони зберегли ніжність. Бабуся, розповідаючи свою історію, говорила “мій золотушка”.

Від маленької ідеї до масштабного проекту

Проект “Баба Єлька” вже 8 місяців активно розвивається. В планах – об’їхати кожен куточок Кіровоградщини і записати якомога більше автентичних пісень для збереження скарбу їхнього краю.

“Можливо, “Баба Єлька” народиться на Поліссі чи Поділлі. Було б круто, якби в інших регіонах були такі філії”, – поділилась Світлана


Домашні архіви Марії Сірої

Команда проекту отримала нагороду від UA:Суспільного “Відкриття року. Історія, культура”. Також на медіафорумі представляли проект як локальний і проект місцевої преси. В арсеналі “Баби Єльки” є вже більше 200 пісен. Кінцева мета – записати диск, де будуть зібрані найкращі зразки автентичних пісень. Також організаторки залучають музичну студію, щоб записати співи бабусь.

“Плануємо зробити арт простір для молоді, де ми б могли зробити майстер класи автентичних пісень і танців”, – ділиться Інна.

Ще одним пластом роботи команди є запис маловживаних слів, з яких потім складуть словник. “Баба Єлька” збирає відомості про традиційне вбрання. Планують зібрати повний образ, щоб пошити репліки. Вже є чоловіча та жіноча сорочки і дві старовинні хустки. Зараз активно шукають грантові джерела фінансування, розвивають і пополяризують проект.

15.03.2019

Суспільство

У сховищі «Судного дня» зберігається понад 2000 насіння з України

Опубліковано

У сейфі Шпіцбергена – на архіпелазі Свальбард на півночі Норвегії, де у вічній мерзлоті зберігаються насіння рослин з усього світу – є і 2633 зразки українського насіння, наданого харківським Національним центром генетичних ресурсів рослин України. 

Про це повідомляє The Epoch Times, пише agronews.ua.

Свальбардське всесвітнє сховище насіння розміщене на відстані 1125 км від Північного полюса, в місті Лонг’їр. Місце обрали не випадково: тут відносно невелика ймовірність землетрусів, а клімат дозволяє без зайвих витрат підтримувати температуру -18 °C, необхідну для збереження насіння.

Читайте також: На Закарпатті господар відкрив для туристів міні-зоопарк, ботанічний сад і музей

Фото: agronews.ua.

Тут зібрані зразки сільськогосподарських культур з усього світу, щоб у випадку нагальної необхідності можна було відновити їхні біологічні види.

Сховище «Судного дня» є своєрідною «страховкою» для інших банків під час непередбачених ситуацій, таких, як втрата їхнього фінансування, закриття, збої в роботі обладнання та ін. Кілька генетичних банків в Іраку й Афганістані через війну втратили зразки досить древнього насіння.

Фото: agronews.ua

Схожий випадок трапився і з ICARDA – банком насіння сільськогосподарських культур, адаптованих до посушливих умов. Він майже втратив свою колекцію, коли в Сирії спалахнула громадянська війна.

Читайте також: Солодощі без шкоди для фігури: топ українських виробників

На щастя, раніше він передав дублікати в сховище Свальбарда, тому зміг скористатися внеском і відновити зразки. Так що чекати глобальної катастрофи для визначення корисності подібних банків не доводиться.

Нагадаємо, українські виробники експортуватимуть до Китаю ріпаковий шрот.

Головне фото: dyvys.info.

Читати далі

Суспільство

Як десантники проходять спеціальні навчання (ФОТО)

Опубліковано

Житомирські десантники відпрацьовують завдання під час тактико-спеціальних навчань з бойовою стрільбою.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства оборони України.

У навчаннях беруть участь військові 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Основною метою навчань є практичне злагодження й удосконалення спроможностей особового складу у взаємодії між органами та підрозділами.

На тактико-спеціальних навчаннях 95-та бригада використовує бронетранспортери БТР-80, БТР-3, Козак-2 і танк Т-80БВ.

Читайте такожУкраїнські та румунські ВМС відпрацювали спільні тренування у морі

Відомо, що додатково на навчаннях удосконалюється уміння командирів підрозділів швидко оцінювати зміну тактичної ситуації.

Командири мають вміти забезпечувати високу оперативність та своєчасність у виконанні поставлених завдань.

Нагадаємо, українські танкісти показали вогневу підготовку.

Також артилерія ВМС тренувалася обороняти узбережжя.

Як ми повідомляли раніше, десантники провели навчання і стрибали з парашутом.

Усі фото: mil.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

Сонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla

Опубліковано

Як примусити працювати на себе сонце, ви, мабуть, вже давно в курсі. Мова про сонячні електростанції, які заробляють кошти господарям. Але чи знаєте ви, що таке сонячна черепиця?

Винахідник, про якого ми сьогодні розповімо, знає, як примусити працювати на вас не лише сонце, а й вашу стріху.

Аналогів його “сонячного” даху в Україні нема, а в конкурентах у нього – Tesla

Сонячні батареї не поверх звичайного даху, а замість нього – це винахід інженера з Миколаєва.

Скільки вам коштуватиме така стріха та як швидко вона окупиться? Читайте в інтерв’ю з Павлом Рєкою, який започаткував українське виробництво сонячної черепиці.

<strong>Павло Рєка</strong>

Павло Рєка

директор компанії River Solar з Миколаєва

Вирішив займатися сонячною енергетикою, бо було цікаво щось робити незвичайне й водночас корисне для екології. Завжди захоплювала можливість перетворити сонячне проміння на електроенергію. В університет пішов не відразу після школи, а попрацював, набрався досвіду. Довелося змінити багато різних робіт, а вже цілеспрямовано в сферу зеленої енергетики пішов на останніх курсах університету.
Просто прийшов у найкращу в Миколаєві компанію Solar Service і сказав: “Привіт, у мене є ідея розробки сонячної черепиці. Хочу у вас працювати! ” Хлопці спочатку посміялися, проте взяли на роботу.
Взимку його фотоелектрична черепиця отримала нагороду від UNIDO (установа, що просуває міжнародне співробітництво в промисловості – авт.) Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Незвичайним дахом цікавиться вся Європа

До карантину у нас було дуже багато замовлень, а тепер локдаун ці плани порушив. Останнє замовлення, кошторис якого ми якраз розраховували перед карантином  – це дах для збірних каркасних будинків. Збиралися разом з однією компанією пропонувати вже готові рішення щодо зеленої енергетики під ключ.

Сподіваюся, що в цьому році пару-трійку замовлень все ж реалізуємо.

Грузія, Білорусь, Польща, Чехія, Данія, Німеччина – список охочих придбати River Solar  можна продовжувати нескінченно.

Винаходом цікавиться багато людей, кожен день надходять дзвінки. З десяти дзвінків три з України, а сім – це закордоння. 

В Україні, на жаль, в цьому плані купівельна спроможність поки дорівнює нулю. Так – дзвонять, так – начебто і хотіли б встановити. Але дорого.

Європа й Америка – там вже з грошима трохи простіше, тарифи на електроенергію  вище. Тому загалом, їм такий продукт більш вигідніший, ніж нам.

Зараз ми намагаємося скоріш закордонний ринок освоїти, аніж наш.

Так що, замовлення є, але проплат ще не було – Європа й Америка теж на карантині.

Сонячна черепиця: для приватних будинків, але перше замовлення було державним

До нас часто звертаються власники приватних будинків. Їм, зазвичай, за 30, вони прогресивні й у них вже є або в планах електромобіль. Звертаються до нас, зазвичай, на етапі будівництва будинку або вибору покрівельного матеріалу.

Але найпершим нашим клієнтом став благодійний фонд: який виділив кошти для реконструкції даху сільської амбулаторії на Харківщині.

Там, в селі Руські Тішки, ми з компаньйоном за кілька днів змонтували сонячний дах площею в 54 квадратних метри.

Загальна потужність площі 6 кВт, її вистачає для компенсації роботи обладнання в медзакладі вдень, а ввечері амбулаторія використовує електроенергію з центральної мережі. 

Читайте також: Причина №24, чому варто підтримати #ШоТам: ми про тих, чия хата не скраю

Ми стежимо за цим проєктом: чи стабільно він працює, чи не виникає жодних проблем. Інвертор амбулаторії підключений до інтернету, і я буквально кожен день заходжу й перевіряю показники його роботи та статистику. Поки наша сонячна черепиця працює, як очікувалося.

Це фото з монтажу першого “сонячного даху” на амбулаторії села Руські Тішки, що на Харківщині

В місяць амбулаторія споживає 300 кіловат, які на 60-70% компенсує сонячна черепиця. Якби це була комерційна, а не державна установа, їй можна було б продавати надлишок енергії.

А оскільки це держустанова, і договір про продаж зеленої енергії там підписати неможливо, ми штучно гасимо надлишок енергії за допомогою обмежувача.

Тому історія з зеленим тарифом, щоб економити на використанні електроенергії і паралельно продавати надлишок державі, зручніша для приватних будинків.

Як швидко окупиться сонячний дах?

З одного боку не зовсім коректно говорити про окупність, адже це все-таки покрівельний матеріал. З іншого – це ще і сонячна електростанція, тому ми надаємо розрахунки всім клієнтам, які до нас звертаються.

Візьмемо станцію середньої потужності в 10-15 кВт на приватному будинку. Вона повинна окупитися за 6-7 років.

Така потужність вже генерує достатньо надлишкової енергії, щоби продавати її в мережу.

 За умови, що у домоволодіння підписаний договір про продаж “зеленої енергії” державі, і частину клієнт споживає, а частину – “зливає” в мережу.

У цьому плані у промислових сонячних станцій окупність трохи швидше – в районі 5 років.

Одна потужність – для забезпечення потреб дому, інша – для заробляння грошей

Все залежить від запиту клієнта. Якщо він хоче тільки економити електроенергію вдень, то досить буде станції в 5 кВт по інвектору і 6 кВт по панелях – такої, як у сільській амбулаторії. Цієї потужності досить для задоволення потреб будинку.

Якусь частину електроенергії система буде заміщати вдень, а ввечері, коли сонце сяде, доведеться брати енергію з мережі.

Якщо у клієнта запит, щоб сонячна черепиця швидше окупилася і через років шість-сім він вийшов в плюс, то комерційний інтерес починається від 10 кВт потужності.

Як це буде працювати: частину виробленої енергії клієнт буде вживати їх на власні потреби, а частину – “виллє” в мережу, отримавши за це кошти від держави.

Сонячна черепиця VS град з куряче яйце

Ми перевіряли ударостійкість сонячної черепиці у будівельній лабораторії: протестували її на стійкість граду, на предмет руйнування самої черепиці під сніговим навантаженням.

Якщо вам здається, що ось глиняна черепиця – вона на віки, а наша сонячна – надто акуратна, щоб бути ударостійкою, то це не так.

Я як інженер результатом залишився задоволений. Вона витримає град, в тому числі досить великий – близько 25-30 мм в діаметрі. По снігових навантаженнях черепиця витримує до 4 метрів снігу.

Як доглядати за “сонячним” дахом?

Якщо говорити про якісь забруднення природні на кшталт пилу, це впливає на генерацію енергії – точно як у ситуації зі звичайними панелями. Але клієнти не кожен день їх миють: якщо “сонячний” дах припав пилом, з цією проблемою прекрасно впорається дощ. 

Терміни придатності для сонячних батарей на даху

У якості сонячної батареї наша фотоелектрична черепиця на повну потужність прослужить вам 25-30 років. Але навіть через 40 років наша черепиця не перетвориться на звичайну й не припинить генерувати енергію – просто ефективність її роботи потроху почне знижуватись. 

Так, на 25-й рік роботи від початку встановленої потужності залишиться близько 80%, на 40-й рік – близько 70%. 

У нас дешевше й ефективніше, ніж у Tesla Solar

З приводу ефективності: візьмемо ціну за 1 Вт потужності. Якщо у нас ви витратите 1,1 долара на 1 Ватт, то в разі Tesla Solar вам доведеться заплатити 2,1 долара на 1 Ватт потужності.

У Tesla Solar є маленька хитрість: вони озвучують ціну 42 долари за квадратний метр, але на цей квадратний метр у них йде активних сонячних плиток менше.

Для клієнта виглядає привабливо, але коли починаєш рахувати, виявляється що їх сонячний дах з такою ж ефективністю, як в нас, у кілька разів дорожчий.

Читайте також: Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Європейські аналоги теж дорожчі – за тієї ж ефективності продукту: найближчі наші конкуренти Solteq продають квадрат даху за 380 євро. При тих же показниках у нас за квадрат потрібно заплатити 250 доларів.

250 доларів проти 380 євро – думаю, це відчутна економія. І це ще враховуючи, що у River Solar – дрібносерійне виробництво. Коли фінанси дозволять, запустимо масштабне серійне виробництво, і ціна нашої сонячної черепиці буде ще на порядок нижче.

Читати далі

Суспільство

Гідна зарплата і достойні умови праці: як працює медреформа в Червонограді (ВІДЕО)

Опубліковано

Червоноград один з перших долучився до медичної реформи та переобладнав стару радянську лікарню у сучасний медичний центр. Про це йдеться у матеріалі Як медреформа збагатила лікарню в Червонограді на ШоТам.

Червоноградський Центр первинної медико-санітарної допомоги – один з 10 медзакладів України, які отримали найбільше коштів під час першої хвилі медреформи. Заклад й досі вважається лідером та протягом минулого року отримав понад 43 млн гривень.

У кожному лікарському кабінеті є все необхідне, щоб пройти обстеження, встановити діагноз та отримати рецепт для лікування. А пацієнти більше не бігають між кабінетами та поверхами. А сімейні лікарі тут заробляють 18 тис. гривень щомісяця.

“Іноді дехто з колег дозволяв собі смішки під час зборів, коли я розповідала про зміни та реформу у 2018-му році. Проте зараз вони дякують й задоволені роботою в Центрі, адже розуміють, що помилялись. І хоча це було нелегко, а ліцензію нам видали лише за третім разом — воно того варте”, – розповіла Анна Ярмола, керівниця КП ЦПМСД міста Червоноград.

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

Читати далі

Суспільство

Українська стрічка здобула нагороду на кінофестивалі у США

Опубліковано

Українська стрічка режисера Володимира Лерта «Мир вашому дому» здобула нагороду на The Treasure Coast International Film Festival (Флорида, США) у номінації «Найкраща операторська робота у повнометражному фільмі».

Про це повідомили у пресслужбі Держкіно.

За їхньою інформацією, був відзначений оператор-постановник картини Дмитро Яшенков.

Кінопроєкт цього фільму став одним із переможців 2-го конкурсного відбору Держкіно. Сценарій стрічки створено за п’єсою драматурга Григорія Горіна «Поминальна молитва», заснованою на збірці творів Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар». Режисер фільму — Володимир Лерт, продюсери — Юрій Карновський, Марія Каель та Володимир Лерт.

Читайте також: Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Дія картини відбувається на початку ХХ століття. Тев’є-молочар живе в маленькому селі. Він бідний і вірить, що у його доньок є єдиний шанс уникнути бідності — вдале заміжжя. Тев’є приймає вигідну пропозицію від свата, але у доньок є інший план.

Прем’єра фільму в Україні відбулась у рамках відкриття 47-го КМКФ «Молодість». У широкий прокат стрічка «Мир вашому дому» вийшла у 2017 році.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Нагадаємо, на Житомирщині знімають кіно про бригаду Князя Острозького.

Як ми писали раніше, голлівудська компанія купила фільм українського режисера.

Головне фото: kinoafisha.ua.

Читати далі

Суспільство

На Київщині ремонтують дорогу за новою технологією (ВІДЕО)

Опубліковано

На Київщині розпочали відновлювати дорожнє покриття за технологією ЛЕМС. Роботи  стартували роботи на 27 км траси М-05 Київ — Одеса “Васильківська розв’язка”.Такий вид ремонту суттєво збільшить строк експлуатації існуючого дорожнього покриття та підвищить безпеку руху на дорозі, повідомили в Укравтодорі.

Що таке ЛЕМС?

Технологія тонкошарового покриття із литих емульсійно-мінеральних сумішей (ЛЕМС) дозволяє швидко відновити транспортно-експлуатаційні показники та захистити верхні шари асфальтобетону.

У результаті ремонту за такою технологією маємо:

– герметизацію волосяних тріщин і невеликих вибоїн;

– підвищення шорсткості та зчіпних властивостей;

– рівність покриття;

– попередження тріщиноутворення;

– захист від водонасичення.

На Київщині розпочали відновлювати дорожнє покриття за технологією ЛЕМС (EASS)

🛣На Київщині розпочали відновлювати дорожнє покриття за технологією ЛЕМС (EASS)🚧 Сьогодні стартували роботи на 27 км траси М-05 Київ — Одеса “Васильківська розв'язка”.Такий вид ремонту суттєво збільшить строк експлуатації існуючого дорожнього покриття та підвищить безпеку руху на дорозі.🔸Що таке ЛЕМС Технологія тонкошарового покриття із литих емульсійно-мінеральних сумішей (ЛЕМС) дозволяє швидко відновити транспортно-експлуатаційні показники та захистити верхні шари асфальтобетону. 🔸У результаті ремонту за такою технологією маємо: – герметизацію волосяних тріщин і невеликих вибоїн;- підвищення шорсткості та зчіпних властивостей; – рівність покриття; – попередження тріщиноутворення; – захист від водонасичення. 👷Роботи тривають у рамках експлуатаційного утримання підрядною організацією “Автомагістраль Південь”.Минулого тижня аналогічний вид ремонтних робіт було проведено на км 44 траси М-05 “Митницька розв'язка”.

Geplaatst door Укравтодор op Donderdag 2 juli 2020

Роботи тривають у рамках експлуатаційного утримання підрядною організацією “Автомагістраль Південь”.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.