fbpx
Звяжіться з нами
Baba YEl ka Baba YEl ka

Суспільство

Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

15.03.2019

На Кіровоградщині три активістки створили унікальний проект “Баба Єлька”, мета якого дослідити культурну спадщину їхнього краю. Етно-виконавиця Світлана Буланова, редакторка “Нової газети” Інна Тільнова, журналістка та піарниця Вікторія Семененко об’єднались, аби шукати автентичні пісні Кіровоградщини.

Команда проекту з Кропивницького заглядає в кожен куточок свого краю, шукає бабусь, які співають і знають старовинні пісні. Саме таких бабусь, яких неможливо уявити без народної пісні. Засновниці проекту “Баба Єлька” записують пісні, слухають людські історії та викладають у соціальних мережах. У їхньому доробку вже більше 200 відновлених народних пісень.

Кіровоградська народна “Понад лугом зелененьким”

Читайте також: Американський бандурист відроджує українські традиції на Полтавщині

Трушні представниці міської культури – елегантно вдягнені з незмінним смартфоном у руці та діловим тоном спілкування. Усі вони мають родини, дітей та серйозну роботу. Ще рік тому цим дівчатам важко було б уявити себе з диктофоном на сільському обісті. Що ж змусило їх жертвувати своїм вільним часом заради бабусиних співів та для кого вони роблять те, що роблять? Як у їхній команді опинився американець? А також – чого найбільше боїться команда “Баби Єльки”? В цьому ми і намагались розібратися.

Вікторія, Світлана та Інна (справа на ліво)

У кожного з нас є своя Баба Єлька

Ідея збирати пісні притаманні Кіровоградщині прийшла до Світлани Буланової (на фото – в центрі). Працюючи косметологом, вона поділилась мріями зі своїми клієнтками – Інною та Вікторією, які підхопили ідею. Виявилось, що всі троє з Маловисківського району, саме там і відбулася перша експедиція.

Назва проекту має свою історію. У селі Розсохуватка Маловисківського району проживала баба Єлька, за паспортом – Рибалкіна Олена Микитівна 1915 року народження. Жінка прожила 95 років, пережила голод, війну, колективізацію. Олена Микитівна виховала 10-х дітей, гарно співала, знала більше сотні народних пісень, а також лікувала людей травами. Ця жінка – бабуся Світлани, яка надихнулась її історією і зрозуміла, що хоче записувати пісні в пам’ять про свою бабусю.


Та сама Баба Єлька

“Я народилась й виросла в селі, багато часу проводила з бабусею. У нас завжди біля двору збиралась компанія бабусь та дідусів, які співали автентичні пісні, розкладали їх на багатоголосся. Це було неймовірно. Але я не придавала цьому значення, співаємо та й все. Мені здавалось, що бабуся буде жити вічно. Коли вона померла, мене не покидало відчуття туги та сорому перед нею, що я не записала ці пісні і втратила багато часу”, – розповіла Світлана.

Мрія збирати пісні не покидали Світлану, разом з Інною та Вікторією почали втілювати проект в життя в пам’ять кожна про свою бабусю. Пісні збирають під час експедицій селами Кіровоградщини. Чому саме тут? За словами організаторок проекту, саме цей край найменше досліджений і серед фольклористів має славу фольклорної дірки.

“Ми робимо важливу річ: шукаємо, збираємо і передаємо інформацію наступному поколінню, щоб наші діти знали, як звучить автентична пісня, як одягались наші предки і яких звичаїв дотримувались”, – розказує Вікторія.

Жінки розділили між собою обов’язки: Світлана відповідає за пісні, Інна за тексти в Фейсбуці та газеті, а Вікторія за піар проекту.

Спочатку бабусі боялись

Перша експедиція відбулась в рідне село Світлани – Розсохуватку. Згодом до команди долучилися фотограф та оператор Олександр Майоров (свого часу він їздив у подібні експедиції з проектом “Ukraїner”). Незвичайний проект зацікавив навіть американців. Волонтер Корпусу Миру США в Україні Майкл Ендрюс дізнався про “Бабу Єльку” з соціальних мереж і попросив поїхати хоча б в одну експедицію.

Майкл Ендрюс

“Вже 11 експедицій він з нами. Він робить круті фото і у нас з’явилась ідея зробити пересувну фотовиставку і показати в селах результат своєї роботи. Хочемо презентувати це і в американському посольстві”, – розказує Інна.

Читайте також: На Полтавщині 23-річний студент створив музей у дідовій хаті

Жінки поділились, що дуже переживали за свою першу поїздку, як їх зустрінуть бабусі і як все відбуватиметься.

“Бабусі спочатку нас боялись, думали, що ми якісь городські фіфи, а потім сприйняли нас як звичайних дівчат, які шукають автентичні пісні, люблять музику і є такими ж як вони. І контакт пішов”, – розказує Світлана.

Читайте також: В Івано-Франківську активісти збирають зі смітників столітні двері і реставрують

За словами Інни, бабусі дуже обділені увагою. І це дівчата відразу помітили після першої експедиції. Бабусі соромляться , не впевнені в собі і вважають, що їх спів нікому не потрібний.

“Часто просять не фотографувати, бо вони “спортять фотографію, або фотоапарат”. Вони щасливі, що ми звертаємо увагу на них. Ми вселяємо їм віру в себе, вони ніби молодіють і з палаючими очима починають заново жити”.

Команда “Баби Єльки” завжди привозить гостинці бабусям. Вони намагаються допомогти, якщо бабуся цього потребує.

Гостинний прийом та зібрані скарби

Організаторки “Баби Єльки” шукають контактних осіб різними способами: через соціальні мережі, знайомих, навіть обдзвонюють сільських голів.

“Бабусі нам влаштовують гарні прийоми. Хоча ми й кажемо, що нам нічого не потрібно, але вони все одно спечуть і хліб, і пампушки, і короваї. Це така щирість, від якої ми отримуємо неймовірне задоволення”, – розказує Світлана.


Під час експедиції у Копанках

Експедиції відбуваються в невимушеній атмосфері. Бажано, щоб бабусі були в простому повсякденному одязі, без бутафорських костюмів. За словами Світлани, якщо бабусі приймають їх в своїй хаті біля печі, то це неймовірна атмосфера і краса, де все у вишивках та рушниках.


Експедиція у Нижчі Верещаки
Пісня, яку співали на жнива

“Баба Єлька” збирає не лише пісні, а й етнографічні артефакти, старовинні світлини, одяг, знаряддя праці. “Ми називаємо це скарбами. У кожного з бабусь є своя скриня, де вони витягнуть як не сорочку, то рушник. Вони самі нам це дарують. Зараз у нас зібралась дуже велика колекція і ми хочемо звернутись до влади міста Кропивницький, щоб отримати приміщення для музею”, – поділилась планами Світлана.

Кожна з бабусь пережила важкі часи. Організаторки також фіксують відомості про Голодомор зі слів очевидців. Ще один пласт роботи, яку виконує проект “Баба Єлька” – це запис старовинних рецептів того, що готують їм гостинні бабусі. В планах – записати збірку кулінарних рецептів, які притаманні саме Кіровоградщині.

Встигнути зберегти минуле

Вікторія розповіла, що поїздка в село завжди окриляє і спілкування з відкритими людьми приносить лише позитив. Не можна зволікати і гаяти час – тільки діяти, записувати пісні і популяризувати культуру серед молоді.

“На жаль, наші атлантиди вилітають у вирій і забирають з собою цю культуру. Ми біжимо, намагаємось їх наздогнати. Часто приїжджаємо в село, а нам кажуть “була баба Ганна, пів року тому померла , знала більше 1000 пісень. От, якби ви приїхали на пів року раніше , то записали б”. І так майже всюди. Ми розуміємо, що втратили дуже багато часу”, – ділиться Світлана.

Одна із цілей цього проекту – розвіяти міфи про село і довести, що це джерело культури нашого народу.

“Хочеться показати, що село – це не кізяки, не п’яні трактористи, не болото і не гармошка. Це духовна колиска, безцінні вишивки і найкращі зразки культури”, – відверто поділились Світлана.

Читайте також: Село на Хмельниччині розмалювали унікальним розписом

За словами Інни, проект “Баба Єлька” є важливим способом інформаційного спротиву, зважаючи на ситуацію в суспільстві.

“Триває війна і прояви “русского мира” можуть бути і в Кропивницькому. Тому, щоб до нас не прийшли і не сказали, що це “исконно русские земли”, ми маємо показати, що тут споконвіку живуть українці і завжди панувала українська народна культура”, – ділиться Інна.

https://www.facebook.com/FolkExpedition/videos/2188654924531424/?v=2188654924531424

Щоб популяризувати свій проект серед молоді, організатори створили YouTube-канал, Facebook-сторінку та мріють записати диск з піснями. За словами активісток, вони планують осучаснити автентичні пісні і вже налагоджують співпрацю з продюсерами та музикантами. Світлана розповіла, що пісні вже використовуються у різних версіях. Наприклад молодий співак Андрій Хаят, учасник Національного відбору Євробачення та проекту “Голос країни” заспівав фольклорну пісню Кіровоградського регіону “В кінці греблі шумлять верби” і подав її у новому аранжуванні.

“Я, як виконавець, збираю пісні для свого майбутнього репертуару. Я записую, розшифровую та вчу їх. Вже можу виконати пісню акапельно, максимально наблизившись до автентичного стилю”, – розказує етно-виконавиця Світлана.

Частіше відвідуйте бабусь

Унікальність бабусь в тому, що вони є добрими, веселими, радіють життю і всьому, що в них є.

“Ми постійно жаліємось, то в нас батареї не такі теплі, то води немає цілий день, те-се, а погляньте як живуть люди. Вони топлять хату дровами, 80-річна бабуся сама ту хату білить, маже, хліб пече, бо живе десь на хуторі і до магазину йти три дні й три ночі”, – ділиться Світлана.

Організаторки розповіли, що дуже багато бабусь є самотніми, діти та внуки приїжджають рідко. Тому “Бабу Єльку” зустрічають дуже радо та гостинно.

“Хотілось би зробити заклик: частіше приїжджайте в село до своїх рідних, тому що час іде, а бабусі залишаються на самоті”, – закликає Вікторія.

Команда проекту перед Новим роком провели акцію “Напиши бабусі листа”. Ідея полягала в тому, щоб написати листа чи листівку з теплими побажаннями учасникам фольклорних експедицій. Кожна бабуся отримала листа.

“Після Нового року я отримала два листа від бабусь, вони подякували за цю ідею. Я читала ті рядки і просто руки тремтіли, тому що відчувається стільки душевності і радості”, – згадує Вікторія.

Приклад нинішньому поколінню

Кожна експедиція для Світлани, Інни та Вікторії є особливою. Бабусі є невичерпним джерелом народного духу та культури, вражають своєю щирістю та відкритістю.

Читайте також: Колишній історик створив на Черкащині сільський луна-парк

У соцмережах команда проекту часто публікує людські історії, які надихають інших вміти цінувати кожен момент. Адже ці бабусі пережили складні часи і попри це змогли бути щасливими. Авторки проекту поділились, що їх найбільше вразило та зворушило під час візитів.

“Мене вразила експедиція в село Розумівка Олександрівського району. Я звернула увагу на одну бабусю і зрозуміла, що вона справді є носієм автентики, але їй важко одразу все згадати. Ця бабуся – Анастасія Павлівна Зеленько, баба Настя. Вона живе в кінці села і категорично не хотіла запрошувати нас до себе, каже, що “вдома москалі живуть”. Виявилось, що так кажуть, коли хата не побілена. І баба Настя постидалась нас запросити до себе. Ми вирішили приїхати ще раз навесні і записати ще більше пісень.


Анастасія Павлівна вже побілила хату і радо приймає гостей

Зараз бабуся телефонує нам майже щодня і каже, що згадала веснянку чи петрівчанку. Я прошу все записати на листочок, щоб не забула. Також пообіцяла показати нам і діткам обрядове весняне дійство. Що дуже вразило в бабі Насті, так це те, що коли ми приїхали вдруге, вона наготувала нам казанки з їжею. Два дні готувала, для неї було важливо нагодувати нас. Вона не має дітей, зовсім самотня. Це дуже високодуховна жінка, яка є онучкою панів. Після розкуркулення в неї залишився дукач 1787 року, корали, намисто від бабусі. Те, що несе ця жінка – на вагу золота. Я хочу привезти її в місто, щоб вона дала майстер-клас автентичної пісні”, – поділилась Світлана.

Анастасія Павлівна співає

Інна Тільнова також розказала історію, яка запала в серце.

“Бабуся з села Рівне розповідала про пережиті роки Голодомору. Було страшно слухати, як її мама ходила в ліс по бур’ян, той, що їсти, як їли жмут трави, а навесні – листочки вишні з сіллю, що і було сніданком. Це було найбільшим духовним потрясінням, яке ми відчули під час експедиції”.

https://www.facebook.com/FolkExpedition/videos/2097352790566677/?v=2097352790566677

Вікторія Семененко планує створити збірку оповідань та новел з історіями кохання цих людей за результатами експедицій.

“Під час першої поїздки ми познайомились з бабусею та дідусем, які мали сімейне життя за плечима, але їх другі половинки померли. Вони живуть в хатинці, яка береже їх минуле – картина, яку вишивала бабуся, коли помер її чоловік, або сімейні фотографії дідуся. Мене вразили історії кохання цих людей. Попри свій вік вони зберегли ніжність. Бабуся, розповідаючи свою історію, говорила “мій золотушка”.

Від маленької ідеї до масштабного проекту

Проект “Баба Єлька” вже 8 місяців активно розвивається. В планах – об’їхати кожен куточок Кіровоградщини і записати якомога більше автентичних пісень для збереження скарбу їхнього краю.

“Можливо, “Баба Єлька” народиться на Поліссі чи Поділлі. Було б круто, якби в інших регіонах були такі філії”, – поділилась Світлана


Домашні архіви Марії Сірої

Команда проекту отримала нагороду від UA:Суспільного “Відкриття року. Історія, культура”. Також на медіафорумі представляли проект як локальний і проект місцевої преси. В арсеналі “Баби Єльки” є вже більше 200 пісен. Кінцева мета – записати диск, де будуть зібрані найкращі зразки автентичних пісень. Також організаторки залучають музичну студію, щоб записати співи бабусь.

“Плануємо зробити арт простір для молоді, де ми б могли зробити майстер класи автентичних пісень і танців”, – ділиться Інна.

Ще одним пластом роботи команди є запис маловживаних слів, з яких потім складуть словник. “Баба Єлька” збирає відомості про традиційне вбрання. Планують зібрати повний образ, щоб пошити репліки. Вже є чоловіча та жіноча сорочки і дві старовинні хустки. Зараз активно шукають грантові джерела фінансування, розвивають і пополяризують проект.

Суспільство

“У нас п’ють чай, які збирають монашки”. Як працює єдина монастирська кав’ярня

Аромат кави та монастирський дух. У Львові вперше монахи Ордену босих кармелітів відкрили кафе. Тут пригощають десертами з старовинних книжок монастирської кухні,  а також можна випити чай, який роблять монашки. Цю кав’ярню точно не переплутаєш ні з якою іншою – аскетичний інтер’єр, псалми, а на підвіконнях – “Житія святих”.

Та не думайте, що сюди ходять лише люди в рясах та з хустинами на голові. Монастирська кав’ярня “Кармель” відкрита для всіх. 

Отець Роман Лагіш

Автор ідеї створення монастирської кав’ярні. Разом з асоціацією Богопосвяченого життя в Україні відкрили “Кармель” у Львові.  Це спільний проект УГКЦ та РКЦ, що має на меті зруйнувати пересічні стереотипи про монастир. 

Кава у “божому винограднику”

Ми відкрили свою кав’ярню в історичному місці Львова, на горі, де знаходиться храм архістратига Михаїла. Це історична частина, в минулих століттях тут були кармеліти – це католицький орден, абатство. 

Ми виходили з того, що монастирі – обов’язкова частина європейської культури дотепер. Вони завжди були рушіями прогресу та носіями суспільних цінностей. У монастирях було зроблено чимало досягнень – від створення годинників до математичних формул. Тому, створюючи кав’ярню, ми мали за мету розвіяти існуючі стереотипи про монастирі і показати, що це не віддалені будівлі, а місце, де служать не тільки Богу, а й людям.

До того ж, зараз монахів уявляють неграмотними людьми, які тільки моляться та чогось завжди чекають. Але це ж не так.

Своєю кав’ярнею ми хочемо відновити ту культуру, яку монастирі вносили протягом багатьох століть в Європі. Та і назва у нас символічна. Кармель – це гора в Ізраїлі, яка має біблійне значення.  З івриту дослівно – «Божий виноградник». У нас клієнти можуть випити смачної кави та насолодитись тихою атмосферою.

Чим пригощають монахи

Наша кав’ярня відкрита для всіх. Вона немає ніякого конфесійного прив’язання. Це місце діалогу та культури. До нас приходять різні люди: і чиновники, і айтішники, і духовні особи.

Наші клієнти особливо полюбляють десерти. Ми беремо рецепти зі старовинних монастирських книжок, трошки вдосконалюємо і виходять смаколики.

Усі десерти з меню ми робимо самі з натуральних продуктів. Гості полюбляють фірмовий тортик “Кармель”, у якому поєднуються  морквяні коржі з горішками, родзинками і ніжним кремом.

У кав’ярні “Кармель” можна поласувати салатом за 110 гривень, пастою за 80, десертом за 65. чаєм за 28

Також у нас є монастирський сирник, класичний шоколадний фондан, а для поціновувачів чогось незвичайного – шпинатний торт з малиною. Все, що потрібно людині, яка захотіла підкріпитись і подивитись на місто з пагорба. 

До того ж, у нас можна поласувати смачними сніданками, а серед позицій у меню є пасти і салати. Також ми створили меню бізнес-ланчів, яке діє з 12:30 до 15:00. У нього входить салат, перша страва, гарнір, м’ясо або риба, хліб і узвар.

Церковний календар впливає на наше меню. У піст ми впроваджуємо пістні страви, Різдво та Великдень теж не обходяться без традиційних страв.

Макарони зроблені монашками та десятина 

Свою кав’ярню ми бачимо як соціальне підприємництво. Ми купуємо в монастирів сировину, яку потім використовуємо для приготування своїх страв. Наприклад, чай, макарони та гриби.  Цей перелік буде поповнюватись. Наш чай особливий тим, що його збирають сестри-монахині. В його складі є меліса, пелюстки троянди, шипшина, розмарин. Таким чином, ми допомагаємо монастирям, адже вони не можуть виходити на великий ринок.

Також ми підтримуємо різні соціальні ініціативи, які пропонують монастирі: сиротинці, будинки сімейного типу, студії іконопису та інші. Все це соціальне служіння. Митрополит Шептицький колись писав: “Свій до свого по своє”. Плануємо віддавати на соціальні проекти при монастирях 10% від прибутку, як колись платили десятину.

Церква та бізнес

У церковному розумінні бізнес- це хороший управитель, який творить добро, допомагає іншим і реалізовує своє покликання. Це місце, де ми можемо людям дати працю, де допомагаємо зростати добрим спеціалістам. Наші працівники не мають якоїсь особливої освіти, а у нас вони вчаться та розвиваються. 

Власниками кав’ярні є Асоціація Богопосвяченого життя в Україні. Це таке добровільне об’єднання греко-католицьких і римо-католицьких монастирів. А я просто відповідаю за ідею. 

У відкриття кав’ярні ми вклали близько 3 млн гривень. Це благодійна допомога від наших закордонних спонсорів, які підтримали нашу ідею і допомогли втілити. Тобто, це грант від церковної організації. Думаємо, що десь за три роки кав’ярня окупиться. І далі це перетвориться в майданчик для створення ідей та проектів, можливо, не тільки у Львові. 

Читати далі

Суспільство

До Шоколадного будинку у Києві можна відправитися віртуально

Компанія Inside Production у рамках соціального проєкту створила 3D-тур історичними інтер’єрами та виставковими залами мистецького центру “Шоколадний будинок”.

Він знаходиться у вільному доступі для користувачів і дає можливість популяризації культурного надбання столиці в будь-якій точці земного шару.

Як це виглядає?

“Прогулятися” пропонують у різних форматах: пройтися музеєм, подивитися слайд-шоу або модель у форматі 3D.

Під час туру планується знайомство з інтер’єрами маєтку – наразі доступний один. У майбутньому можна додавати фото-, відеоконтент, текст і посилання на інші ресурси.

Довідково про цей особняк

Особняк Могильовцева, широко відомий як «Шоколадний будиночок» — пам’ятка історії та архітектури в Києві, що знаходиться на Шовковичній вулиці, 17/2. Свою популярну назву отримав через коричневий колір та великий руст, що нагадує шоколадну плитку.

Будинок збудовано в 1901 році за проєктом головного архітектора Києва, академіка архітектури Володимира Ніколаєва на замовлення відомого промисловця, фінансиста та мецената, купця першої гільдії Семена Могильовцева, який жив у ньому до своєї смерті 10 серпня 1917 року, заповівши майно численним племінникам.

Тут мешкали український державний діяч Ігор Кістяківський, більшовицький діяч Християн Раковський, науковці ВУАН (історик Матвій Яворський, професор Микола Макаренко), знаходилося Всесоюзне товариство культурних зв’язків із закордоном, Центральний палац одружень.

Сьогодні є філією Національного музею “Київська картинна галерея”.

Читати далі

Суспільство

Україна у ТОП-5 за зростанням доходів фрілансерів

Україна посіла п’яте місце в світі за темпами зростання доходів фрілансерів. Про це свідчать дані дослідження платіжної системи Payoneer.

Загалом було проаналізувано дані 300 тисяч фрілансерів світу. До рейтингу увійшли 10 країн, де ринок фрілансерів розвивається найбільшими темпами.

Читайте також: 6 звичок, які відрізняють бізнесмена-міленіала від решти

Згідно з рейтингом, з другого кварталу 2018 року доходи українських фрілансерів виросли на 36%.

Загальний список виглядає так:

  1. США – 78%
  2. Великобританія – 59%
  3. Бразилія – 48%
  4. Пакистан – 47%
  5. Україна – 36%
  6. Філіппіни – 35%
  7. Індія – 29%
  8. Бангладеш – 27%
  9. Росія – 20%
  10. Сербія – 19%

Кількість фрілансерів в Україні зросла на 30%

За даними цього дослідження Payoneer, кількість українців, які працюють на аутсорсингу, зросла на 30%. Інформація наведена за підсумками 2 кварталу 2019 року.

Найбільше фрілансерів у віці 25-34 роки (54%). Вони заробляють 58% доходів фрілансерів. Далі йде група 35-44 роки (23%), які заробляють 27% доходу.

Читати далі

Суспільство

Український льотчик показав найкращий пілотаж на авіашоу у Польщі

Виступ українського льотчика Юрія Булавки на бойовому винищувачі Су-27 на авіапоказі у польському місті Гдиня визнано найкращим пілотажем. Про це у Facebook повідомляє пресцентр Повітряного командування “Центр”.

Фігури вищого пілотажу під гучні оплески

“Європейська публіка залишилась в захваті від сольного показу украінського пілота, натренованості і високого рівня підготовки всіх екіпажів!” – ідеться у повідомленні пресцентру.

Пілот першого класу Булавка у 15-хвилинному показі вразив глядачів виучкою, продемонструвавши фігури вищого пілотажу та маневреність бойового винищувача. Виступ українського льотчика публіка супроводжувала гучними оплесками.

Друга поспіль перемога

Це вже друга поспіль перемога Булавки – у міжнародному авіапоказі “Royal International Air Tattoo”, що проходив у липні в місті Фейфорд (Велика Британія) на бойовому літаку-винищувачі Су-27 він показав найкращий сольний пілотаж.

Читайте також: Український пілот став переможцем міжнародного авіашоу (ВІДЕО)

Підполковник 831-ї бригади тактичної авіації, що базується в Миргороді на Полтавщині, Юрій Булавка – учень багаторазового переможця авіашоу в Європі полковника запасу Олександра Оксанченка.

Читати далі

Суспільство

На Хортиці запустили екскурсійний маршрут Дніпром

Екскурсійний маршрут “Хвилями Дніпра” презентували співробітники Національного заповідника “Хортиця”, передає “UA: Запоріжжя”.

“Хортиця – це не лише Запорізька Січ”

Як розповів завідувач відділом науково-просвітницької роботи Національного заповідника “Хортиця” Сергій Дударенко, ідею зробити туристичний маршрут навколо Хортиці під егідою національного заповідника запропонували власники теплохода “Лагуна”, а вчені підтримали цю пропозицію.

Читайте також: У Дніпрі запускають безкоштовне річкове таксі

“Ми хочемо спробувати цей маршрут, як він буде працювати, як це буде виглядати, і, можливо, запустити його на регулярній основі. Сьогодні стартовий виїзд, презентаційний, можна сказати, це робоча зустріч. І таким чином ще раз підкреслити, що Хортиця – це не тільки Запорізька Січ, не тільки козаки, а набагато ширше поняття. І краще зрозуміти Хортицю можна побачивши її або висоти пташиного польоту, або обігнувши навколо по Дніпру”, – прокоментував Дударенко під час презентації.

Про теплохід для перевезень

Вперше теплохід “Лагуна”, ще під ім’ям “Світанок”, був спущений на воду в 1975 році, а в 2019-му його капітально відремонтували, замінили всі вузли і агрегати, обшивку, вікна, комунацікаціі. Відтепер корабель здійснюватиме екскурсійні маршрути навколо Хортиці. Максимальна швидкість судна – 25 км на годину. Пасажиромісткість – понад 150 осіб.

“У нас кают-компанії, телевізор, можемо показувати передачі про острів Хортиця. Чудовий салон, є всі побутові зручності. Все сучасне, як вдома. Ми самі його сприймаємо як наш будинок. Тому завжди раді гостям, у нас чисто і красиво”, – розповів помічник капітана теплохода “Лагуна” Сергій Бубела.

Тематичні екскурсії

На “Лагуні” крім команди буде штат гідів, які запропонують мандрівникам тематичні екскурсії.

“Ми повинні розуміти, що Запоріжжя – це Хортиця, це Дніпро, це прекрасні локації, які ми бачимо саме з цього теплохода. І тому це прекрасна пропозиція, ми його підтримуємо, як тільки можемо”, – говорить голова громадської організації “Колорит” Наталя Бабенко.

Читайте також: В Україні відкрили новий сезон пасажирських річкових перевезень

Розклад та ціни на квитки

Регулярний графік перевезень поки не розроблений, корабель буде працювати на замовлення для туристичних груп.

Вартість маршруту – 150 гривень, для пільгових категорій населення – пенсіонерів, інвалідів, дітей молодшого дошкільного віку, учасників АТО – передбачена система знижок.

Нагадаємо, у Києві запускають річкові маршрути з історичного Подолу на живописну Оболонь.

Читати далі

Суспільство

Українські парки осучаснять навігацією та Wi-Fi

Мінрегіон пропонує проєктувати сучасні парки з навігацією, розмежуванням різних зон та можливістю підключення до мережі Wi-Fi. Про це йдеться у повідомленні пресслужби відомства.

Які пропозиції?

Відтак зараз розглядаються наступні пропозиції до цих державних будівельних норм:

  • проєктування в достатній кількості лавочок у парках, з яких 50% — зі спинками для зручності людей з інвалідністю та інших маломобільних груп, можливість розміщення лавочок на газонах;
  • передбачення зручної та доступної для всіх маломобільних груп навігації в парках — розміщення покажчиків, позначок руху, карт тощо;
  • зонування парків та скверів в залежності від виду дозвілля та відвідувачів: ігрова зона для дітей, зона для відпочинку дорослого населення, велосипедна, пішохідна зони тощо;
  • можливість закладення в парках відповідних комунікацій для передбачення Wi-Fi.
2019_08_16_дбн

Читайте також: Мінрегіон пропонує створити парковки для дитячих візочків у громадських місцях

Комфортний та безбар’єрний відпочинок

Такі зміни сприятимуть появі сучасних та зручних зон відпочинку населення, як у Європі.

“Зараз ми детально вивчаємо міжнародний досвід для можливого внесення відповідних змін у державні будівельні норми щодо благоустрою, щоб під час проектування парків такі зручності передбачалися”, – інформують у міністерстві.

Нагадаємо, що також Мінрегіон розгляне можливість проєктування в парках сучасних вбиралень, питних фонтанчиків, кнопок виклику поліції та сучасних урн і контейнерів в достатній кількості.

Читати далі

Тренди