Економіка і бізнес
Топ-7 відроджених заводів України: Від банкрутства до мільйонного прибутку
Ми підготували Топ-7 відроджених заводів України, які почали працювати ще потужніше: збільшили свій прибуток у 100 разів, зробили капітальний ремонт усіх цехів і вийшли на виробництво близько сотні тракторів у місяць.
За останні п’ять років в Україні відновили роботу сім потужних заводів. Масштабні підприємства опинились на межі банкрутства, але це не завадило їм знову піднятись з економічного дна.
7. НВК Іскра (Запоріжжя)
Сьоме місце серед Топ-7 відроджених заводів України займає – НВК Іскра – підприємство оборонно-промислового комплексу України, провідний виробник у радіолокаційній галузі. Спеціалізується на виробництві радарів, що можуть визначати літаючі об’єкти на малій висоті та корегувати вогонь артилерії.
Читайте також: В Україні з’явиться завод із виробництва зрідженого газу
Тривалий час підприємство було збитковим. З 2014-го року НВК Іскра отримав прибуток та проводить модернізацію обладнання.
Після свого відродження підприємство продовжує переоснащення. Нині там працює понад 3 тисяч працівників, середня зарплата яких значно зросла. НВК Іскра динамічно розвивається, виготовляє продукцію для потреб Збройних сил України, бере участь у військово-технічному співробітництві з іншими державами та інвестує в розробку і створення нової техніки.
6. Карпатинафтохім (Калуш)
Карпатинафтохім – провідне підприємство нафтохімічної галузі промисловості України. Завод спеціалізується на виробництві хлору, каустичної соди, вінілхлориду, етилену, поліетилену і пропілену.
Читайте також: На Черкащині відкрили завод із виробництва борошна
Через збитковість у 2012 році завод зупинився. Після тривалої 5-річної паузи підприємство відновило роботу та збільшило обсяги виробництва. Нині Калуський завод експортує продукцію до Польщі, Туреччини, Молдови, Білорусі.
Вперше за останні 7 років завод капітально відремонтував та оновив обладнання. Вже відновили роботу після зупинкового ремонту цехи розділення повітря, хлору і каустичної соди мембранним методом виробництва ПХВСС і КС.
5. Суднобудівний завод Лиман (Миколаїв)
Суднобудівний завод Лиман, що розташований у місті Миколаїв зупинив свою роботу у 2008 році. Згодом підприємство викупила аграрна компанія Нібулон.
Читайте також: Запорізький завод почав виробляти трактори
Опинившись у руках нового власника, завод повністю реконструйовано і модернізовано. За 2014 – 2019 роки підприємство спустило на воду 35 суден.
У 2012 році Суднобудівний завод Лиман перейменовано у Суднобудівно-судноремонтний завод Нібулон.
Минулого року підприємство спустило на воду 100-метрове судно. Це дозволить підвищити ефективність роботи українського флоту, тому що велика вантажність суден дозволить їм переміщати більші партії.
Читайте також: У Миколаєві будують танкер для голландської компанії
Також на заводі завершився етап реконструкції заводського сліпу, а саме будівництво двох додаткових підйомно-спускових та відкатних доріжок, що дозволить обслуговувати 100-метрові судна.
До 2020 року на підприємстві планується спустити на воду 9 суден.
4. Суднобудівний завод Паллада (Херсон)
Четверту сходинку Топ-7 відроджених заводів України займає – Суднобудівний завод Паллада, який займається виготовленням залізобетонних композитних плавучих доків. У 2010 році підприємство призупинило роботу. Через шість років виробництво доків на заводі було відновлено. І вже у 2017 році Паллада отримав 233 млн гривень чистого прибутку.
До того ж підприємство сплатило 60 млн гривень податків до бюджетів усіх рівнів. А ще у 2016 році, чистий дохід від реалізації продукції становив 9 млн гривень.
Читайте також: На Київщині планують будівництво біогазового заводу
Зараз завод виготовляє унікальні доки, яким немає аналогів у світі і які ефективно працюють в країнах з різними кліматичними умовами: на Каспійському морі в Азербайджані, в Японії, Південній Кореї, В’єтнамі, Нігерії, Алжирі, Єгипті, Туреччині, Хорватії, Болгарії, Мальті, Південній Африці та інших країнах.
Згодом завод почне випуск малих пасажирських суден для річкового плавання, орієнтовна ціна якого складе близько 3,5 млн гривень.
Читайте також: На Миколаївщину “переїжджає” завод з окупованої території
Унікальність продукції Паллади підтверджується і тим, що у 2017 році підприємство передало замовнику док “ERENEOS”, який став першим композитним доком, сертифікованим Американським бюро судноплавства. Це перший випадок в історії суднобудування України.
3. Харківський тракторний завод (Харків)
Харківський тракторний завод є найбільшим в Україні та країнах СНД підприємством, яке виготовляє уніфіковані гусеничні та колісничні сільськогосподарські трактори.
Історія заводу не така вже і безхмарна. З 2016 року завод простоював через правові проблеми, внаслідок чого 2,5 тис робітників залишились без роботи. Але після тривалого призупинення роботи у січні 2017 року, з новим інвестором підприємству вдалось відновити виробництво у найкоротші терміни.
Читайте також: Харківський завод випустив нове покоління тракторів
Вже через місяць завод випустив перший трактор і протягом року виробив 794 одиниці техніки. Це дало змогу підприємству отримати прибуток у 48,8 млн гривень. Такий заробіток є дуже прогресуючим для заводу, який тривалий час простоював і у 2016 році мав збитки у розмірі 667 млн гривень.
2. Завод імені В. О. Малишева (Харків)
ДП Завод ім. Малишева, що входить до складу ДК Укроборонпром займається виробництвом бронетехніки в Україні. Також підприємство виготовляє двигуни, трактори, тягачі та продукцію для паливно-енергетичного комплексу. У число крупних партнерів заводу входять Пакистан, КНР, Ірак, Таїланд.
Сім років тому найбільший виробник бронетехніки в України опинився на межі банкрутства. У 2012 році Господарський суд Харківської області відкрив процедуру банкрутства заводу. Наступного року на підприємстві навіть вимкнули світло, адже сума заборгованості сягала 4 мільйони гривень.
Читайте також: У Вінниці запустили найпотужніший завод із виробництва сонячних панелей
Все ж, у 2014 році заводу вдалось продовжити свою роботу, виплатити борги та відновити виробництво техніки. З того часу робота відбувається у три зміни. Вже через два роки збільшились обсяги виробництва продукції. Повне завантаження виробничих потужностей дало підприємству у 2017 збільшити свої прибутки у 100 разів.
Очевидно, це був чудовий поштовх для заводу ім. Малишева. Зараз підприємство продовжує співпрацювати з іноземними партнерами, випускати сучасні зразки машин військового призначення та опановувати нові виробництва.
Читайте також: В Україні розпочали виробництво нових гусениць для БМП
Сьогодні потужне підприємство виготовляє від 80 до 150 тракторів на місяць. Також завод експортує продукцію у такі країни як Болгарія, Польща, Молдова, Білорусь, Вірменія, Казахстан та Нова Зеландія. ХТЗ створив портфель замовлень згідно з яким, близько 300 тракторів реалізуються на внутрішньому ринку та більше 500 – на зовнішньому. У 2019 році завод планує збільшити виробництво на 20-25%.
1. Електроважмаш (Харків)
Нарешті, першу сходинку Топ-7 відроджених заводів України, займає – Електроважмаш – провідне підприємство, яке займається виготовленням потужних гідрогенераторів, турбогенераторів для теплових і атомних електростанцій, електродвигунів, великих електричних машин і для міського та залізничного електротранспорту.
Незважаючи на свою стратегічну важливість, завод пережив важкі часи. Ще три роки тому підприємство було фактично на дні із сто мільйонними збитками. Вже у 2018 році завод отримав прибуток понад 2 млрд гривень, збільшив обсяги виробництва в 1,5 рази, підвищив зарплати робітникам на 70%.
Читайте також: За 4 роки в Україні збудували 207 нових заводів
Електроважмаш має пакет замовлень на 2019 рік, а також постачає на ринок ЄС електродвигуни для локомотивів.
Сьогодні підприємство активно розвивається. Штат робітників сягає 4000, а середня зарплатня 10,5 тис. гривень.
Економіка і бізнес
Читайте про сучасних підприємців, що впроваджують свої ідеї попри війну.
Коли втрачаєш роботу під час війни, а навколо — вибухи, сирени й постійна тривога, то легко опустити руки. Але подружжя Губарів обрало інше — вони почали вирощувати квіти.
У Глухові, що за десять кілометрів від кордону з росією, Лариса й Ігор Губарі на другому поверсі будинку облаштували теплицю. Їхній тюльпановий бізнес — це не лише про красу, а й про віру в те, що життя має продовжуватись.
ШоТам дізнався, як любов до квітів стала порятунком у час війни.
Усе почалося з букета на 8 березня
Моє життя завжди було пов’язане з творчістю. У свій час я була ведучою на заходах, тоді хореографкою. Уже 16 років є майстринею манікюру. Тоді мало хто вмів гарно малювати дизайни, через це до мене йшли багато людей. Мій батько був художником, і мені це теж легко давалося.
Згодом я ще й вирішила стати весільною декораторкою — скоро буде 10 років, як із чоловіком почали цим займатися. Ми перші зайняли цю нішу в місті. Коли стало менше весіль через коронавірус, а пізніше — через повномасштабне вторгнення (тоді замовлень зовсім не було), мені все одно хотілося працювати з квітами.
Лариса Губар у своїй тюльпановій теплиці. Фото надала Лариса
Якраз три роки тому діти мені подарували на 8 березня великий букет тюльпанів. Я його сфотографувала й почала шукати, який це сорт, бо раніше такого не бачила. Виявилось, це Columbus, — такий піоновидний тюльпан. Під фото одразу був опис, як його вирощувати. Коли прочитала про вирощування тюльпанів, мені воно саме відгукнулося — наче послання, що це моє, і треба цим займатися.
Чоловік спочатку вагався, адже потрібно починати новий бізнес і вкладати туди гроші під час війни.
Але я все одно шукала, де купити цибулини. Думала посадити 2 тисячі, але, порадившись з оптовиком, зрозуміла, що можна більше. Я замовила більше 6 тисяч цибулин 12 сортів тюльпанів і знову запропонувала чоловікові ідею з бізнесом. Він мене підтримав — діватись було нікуди, бо я вже замовила цибулини.
Думали, що вже нічого не вийде
Ми вирішили садити квіти в літній кухні, але спершу потрібно було підготувати приміщення й усе необхідне для вирощування. Їздили копати торф на болотах — раніше в нас були гарні торф’яники ближче, але там усе заміновано.
Чоловік косив кропиву на болотах, ми в рукавицях висмикували коріння й копали на глибину десь 50–70 см. Наша машинка 5-6 разів їздила туди-сюди, щоб завантажити всі мішки. Таким чином наносили собі хорошого ґрунту.
Подружжя Губарів разом розвивають свій бізнес. Фото надала героїня
Далі робили суміш ґрунт + річковий пісок. Другий інгредієнт замовляли з Києва, бо там був такий, як нам треба. Це вийшло дорого, тому що сама доставка удвічі дорожча, ніж той пісок.
Якраз у цей час померла свекруха, і ми взагалі вже не думали про тюльпани. Після цього ще й чоловік сильно захворів. Тому садили квіти не в кінці жовтня чи на початку листопада, а 16 грудня.
Я боялася, що вони не встигнуть вирости. Але все вийшло — корінці пустилися й добре все вкорінилося. Уже третій рік вирощуємо тюльпани та продаємо через соцмережі як «Флора від Лори».
Головне — не проґавити шанс
Перший раз замовляла цибулини з західної частини України. Та потім дивилася виставки тюльпанів, одна з яких проходила в Нідерландах, і там дівчина розповідала про тюльпани трьома мовами. Мені стало цікаво, чи вона з України, — я знайшла її у фейсбуці й виявилося, що вона з мого міста.
Я вірю, що Бог чи Всесвіт дає шанс і скеровує людину. Так повинно було статись, щоб саме я на неї вийшла. Їхня фірма з Нідерландів не хотіла брати нових покупців. Я її вмовила, але мінімальне замовлення мало бути великим, і мені потрібно було думати, як збути решту цибулин, які не зможу посадити. Ще було одне «але» — самостійно знайти перевізника та розмитнити товар.
Як ділова жінка, яка в молодості пропрацювала майже 15 років на ринку, я зіштовхувалася з багатьма випадками й часто їздила за кордон. Сказала їй, що впораюсь і з цим.
Ми з чоловіком переживали, що не зможемо продати квіти. Коли все вже привезли додому, виявилося, що в інших постачальників не вистачає цибулини. Так вийшло, що в мене якраз були ті сорти, які вони шукали. Я собі залишила на вирощування тюльпани, а зайві продала.
Квітами себе заспокоюю від обстрілів
Ми зробили тюльпанову теплицю на другому поверсі нашого недобудованого будинку. Цього року почали вирощувати квіти на воді з сумішшю добрив: кожні три дні треба міняти цю речовину й шість літрів з ящика зливати та наново заливати. Це дуже тяжка праця, тому що ящиків близько 70, і все треба робити вручну. В теплиці ще немає гарячої води, тому я кип’ячу воду внизу, розбавляю її, ношу відра нагору й поливаю все.
Тюльпанова теплиця на другому поверсі будинку подружжя Губарів. Фото: Лариса Губар
Тюльпани — ніжні квіти, і в їхньому вирощуванні багато нюансів. Наприклад, важливо вимірювати кількість солей у воді, бо якщо переборщити, то добриво буде обпалювати корінці, і цибулинка пропаде. А якщо не додати добрив, квітка буде маленька.
Також для тюльпанів повинно бути світло, як у природі: у цей час навесні десь о 6 ранку починає світати й уже десь о 18 темніє. Якщо світла не вистачатиме, тюльпанчики покрутяться.
У нас цілодобово працюють три вентилятори з трьох боків, аби не було застою повітря. Ми одразу купили інвертор, бо під час відключення світла квіти б не вижили.
Крім цього, опалюємо будинок дровами, щоб постійно підтримувати потрібну температуру. Одного разу не ввімкнули другий камін, і стовбур тюльпана від перепадів температури пересох.
Ігор Губар працює в теплиці. Фото надала героїня
Незважаючи на всі нюанси, тюльпановий бізнес — це про задоволення. Ми живемо на краю міста, за нами одразу поля, а тоді села й уже росія. У нас постійно гучно від обстрілів, тож квітами я себе заспокоюю.
Квіти оточують мене цілий рік: коли закінчуються тюльпани, починаються петунії, а за ними бегонії. Я без квітів уже не можу. Кажуть, якщо ти раз спробувала купити насіння й щось виростити, то далі від цього не можеш відмовитись — отак і в мене.
Букети, які прикрашають оселю подружжя. Фото: Лариса Губар
Я вже замовила насіння інших квітів, які теж буду вирощувати на продаж у теплиці. Далі, можливо, і розсадою займуся. Мені це сподобалось, хоча раніше я була байдужа — чоловік допомагав моїй мамі обробляти землю, садив разом з нею, а моє діло було робити манікюри. А зараз можу відмовити деяким клієнтам, бо знаю, що треба підживлювати квіти.
Не вагайтеся пробувати щось нове
Я багато разів починала нову справу й люблю ризикувати. Чоловік вже лякається, коли я кажу: «У мене є ідея». Вони з донькою відповідають: «Давай за два дні нам розкажеш, бо ми ще не готові слухати твої ідеї».
Хочу порадити людям, які бояться ризикувати, що краще зробити й шкодувати, ніж не спробувати. Коли щось зробила, і в тебе не вийшло — ти спокійна, бо спробувала. Можеш іти далі, шукати себе в чомусь іншому. Але якщо не спробуєш, тебе буде всередині крутити, мучити думка: «А що, якби я зробила, і в мене б вийшло?». Тому не вагайтеся пробувати щось нове — навіть за десять кілометрів від кордону з росією.
Міністр фінансів України Сергій Марченко та надзвичайний і повноважний посол Японії в Україні Масаші Накаґоме 18 квітня підписали угоду щодо надання Україні близько 3 мільярдів доларів кредиту. Цю суму покриватимуть прибутки від російських активів.
Про це повідомили в Міністерстві фінансів України.
Кошти надають в межах механізму Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA) країн G7. Фінансування передбачили на 30 років, а його обслуговування та погашення здійснюватиметься коштом майбутніх прибутків від знерухомлених російських активів.
Отримані гроші спрямують на забезпечення пріоритетних бюджетних потреб, відбудову та розвиток України.
Читайте також: Канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО)
«Японія є яскравим прикладом міжнародної солідарності, ставши одним із провідних партнерів України в часи нашої боротьби за свободу та гідність. Підписання сьогоднішньої угоди не лише сприятиме забезпеченню наших нагальних бюджетних потреб, але й стане черговим підтвердженням щирої відданості Японії спільним цінностям, які обʼєднують наші країни», — зазначив Сергій Марченко.
Міністр додав, що загальний обсяг бюджетної підтримки від Японії з 2022 року вже перевищив 8,5 мільярда доларів.
Нагадаємо, що ЗСУ використовують далекобійне озброєння, створене завдяки інвестиціям Литви.
Також ми писали, що Україна відкрила свій павільйон на EXPO 2025 в Японії (ФОТО).
Фото обкладинки: Pixabay
25 квітня Львів прийматиме SUP DAY FORUM LVIV 2025 — платформу для українських підприємців, яка об’єднає понад 200 гостей та 25 провідних спікерів. Учасники обговорюватимуть стратегії розвитку бізнесу, трансформацію клієнтського досвіду, нові ринки та роль «українськості» як унікальної бізнес-цінності.
Про це повідомили організатори зі Спілки українських підприємців.
Програма форуму
Основна частина форуму відбудеться 25 квітня з 10:00 до 19:00. Програма передбачає виступи засновників і керівників провідних компаній, панельні дискусії, бізнес-кейси та інтенсивний нетворкінг.
Під час заходу виступлять такі спікери:
- Володимир Поперешнюк («Нова пошта»);
- Дмитро Ковальчук (Alterra Group);
- Ростислав Вовк (Kormotech);
- Софія Опацька (бізнес-школа УКУ);
- Катерина Глазкова (СУП);
- Дмитро Дубровський;
- Мирослав Маринович;
- Валерія Гузема (Guzema) та інші лідери українського ринку.
Увечері 24 квітня, напередодні форуму, організатори проведуть VIP-вечерю — закриту зустріч із топспікерами. Це можливість для учасників форуму поспілкуватися з лідерами думок у неформальній атмосфері, розширити ділове коло та отримати інсайти з перших вуст. Вартість квитка на вечерю — 4000 гривень.
Реєстрація на подію
Зареєструватися на SUP DAY FORUM LVIV 2025 можна за посиланням.
Контактна особа для реєстрації на VIP-вечерю — менеджерка Марія: +380 67 630 88 32.
Деталі події можна дізнатися у менеджерки Катерини за телефоном +380 95 046 97 40.
Організатором заходу виступає Спілка українських підприємців (СУП). Усі учасники, які дізналися про подію з цього анонсу, можуть скористатися промокодом SDFL25 та отримати знижку 25% на квиток.
Нагадаємо, що на залізничному вокзалі у Києві військовий відкрив пекарню мережі Lviv Croissants (ФОТО).
Фото обкладинки: сайт Спілки українських підприємців
