Військо
Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті
Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не дозволили обставинам визначати їхнє майбутнє. Вони прийняли виклик: на милицях і протезах здійснюють свої мрії, підкорюють вершини та здобувають перемоги.
Ампфутбол, біг, альпінізм — для них не просто спорт, а відновлення, самореалізація та шанс показати іншим, що неможливого не існує.
Андрій Герасимчук
Як усі хлопчаки, мріяв стати футболістом
Андрій втратив ліву ногу, наступивши на міну під час бойового завдання, — тоді, наприкінці жовтня 2022-го, його підрозділ брав участь у боях на Херсонщині. Спершу чоловіку ампутували нижню третину кінцівки, згодом було ще дві реампутації:
«У перші дні було складно. Я не знав, чим займатимусь, як буду забезпечувати сім’ю, але згодом зрозумів, що маю взяти себе в руки та якомога швидше відновитися. Я їм потрібен».
За півтора року Андрій пережив сім складних операцій, після кожної з яких йому довелось тривалий час відновлюватись. Одного дня, коли він перебував на реабілітації, до військових завітав український футболіст та екскапітан національної збірної Андрій П’ятов разом з командою. Спортсмени запропонували воїнам трохи розім’ятись і зіграти у футбол. Андрій розповідає, що вперше грав на милицях, втім, хисту до футболу, який так любив у дитинстві, не втратив.
«Перше тренування було складним, особливо на наступний день. Але мені сподобалося, це було щось нове для мене. Андрій П’ятов мене надихнув і запропонував доєднатися до команди «Шахтар Сталеві». У мене не було жодних сумнівів: спорт — це те, що допоможе швидше відновитись як фізично, так і морально».
Андрій Герасимчук грає у футбол. Фото: ФК «Шахтар»
Зараз чоловік увійшов до складу збірної ліги «Дужі» й незабаром поїде виборювати перемогу в збірної Бельгії з ампфутболу. Андрій каже, що ніколи б не міг подумати, що після поранення, граючи однією ногою, здійснить свою дитячу мрію:
«Як усі хлопчаки, я мріяв стати футболістом — моїм прикладом був Андрій Шевченко. І ось тепер маю змогу розвиватися, грати з командами інших країн, здобувати кубки. Моя сім’я підтримує мене, адже бачить, наскільки я люблю цей спорт і як він мене мотивує».
Воїн переконаний, що кожному ветерану та ветеранці, які втратили кінцівку або пережили важке поранення, необхідно знайти мотивацію жити далі, а спорт може стати чудовим стимулом для відновлення.
Олександр Ковальчук
На першому тренуванні було й складно, і смішно
Олександр отримав поранення в Серебрянському лісі, що на Луганщині. Його підрозділ того дня відбивав ворожий штурм. Воїн оступився й став на частину касетного снаряду, я якому залишилась бойова частина.
«Відірвало п’ятку. Лікарі намагалися врятувати ногу, втім, нічого не вдалось — її частину ампутували. Я розумів, що зі мною може таке трапитись, коли йшов воювати. Усвідомлював, що життя не закінчується. Тоді поставив собі за мету навчитися бігати, плавати, стрибати на протезі».
Після протезування Олександру також запропонували доєднатися до команди з ампфутболу «Шахтар Сталеві». Він розповідає, що спершу поставився до цієї пропозиції скептично, але згодом наважився на перше тренування:
«У команді — такі ж хлопці з ампутаціями, як у мене, а то й складнішими. Теж військові, які пройшли складні бої та пережили непростий досвід. На першому тренуванні було й складно, і смішно: ми на милицях, ніхто не вміє грати, хтось біжить не туди, хтось падає. Та за кілька тренувань ми перетворились у згуртовану дружню команду».
Олександр Ковальчук під час тренування. Фото: ФК «Шахтар»
Своє життя без спорту чоловік уже не уявляє — для нього це спосіб фізичного відновлення та психологічної реабілітації. Олександр мріє, аби ампфутбол ставав дедалі популярнішим серед людей з травмами й ампутаціями, щоб утворювались нові команди й були спортивні можливості для ветеранів.
«Спорт відволікає від поганих думок про те, що з тобою щось не так. Ти граєш і не зважаєш на навколишнє середовище, тобто це допомагає триматися в цьому світі».
Михайло Матвіїв
Підкорив Кіліманджаро, бо українці ніколи не здаються
Михайло втратив кінцівку під час бойового завдання на Донеччині. Тоді він у складі підрозділу спецпризначення зачищав територію, на якій до цього перебували росіяни, і наступив на протипіхотну міну. Внаслідок вибуху воїн втратив ліву ногу:
«Я одразу прийняв ситуацію. Не думав про те, як житиму далі. Я знав, що відновлюсь, займатимусь спортом, як і до цього, та був переконаний, що все зможу, адже це не найгірше, що зі мною могло трапитись. Нога не відросте — треба адаптуватися до нових умов життя».
Перед ним вже був успішний приклад реабілітації — у соцмережах він стежив за іншим воїном з ампутацією Романом, який його надихав. Роман займався альпінізмом, ходив у піші походи гірськими схилами та продовжував активно тренуватися. Цей чоловік демонстрував, що життя з ампутацією триває і може бути активним, яскравим та щасливим. Тож під час лікування в шпиталі у Михайла з’явилася мета підкорити найвищу гору Африки Кіліманджаро.
«Я перебував у шпиталі, нічим не займався, був ослаблений. Якось вирішив піти на спортмайданчик на території, аби хоч трохи розім’яти тіло. Ледь до нього дійшов — на милицях, по ожеледиці. Це було моє перше тренування в підготовці до Кіліманджаро».
За кілька місяців реабілітації він знов активно тренувався: біг, силові навантаження, регулярні підйоми на вершини різної висоти. До запланованого сходження Михайло готувався лише три місяці — після Чорногірського хребта вирішив, що готовий підкорити Кіліманджаро:
«Гадав, це буде набагато легше. Після висоти 3 тисячі метрів у мене почався головний біль, і з кожним метром він сильнішав. Ускладнення були й через протез: за будь-якої перешкоди на шляху, до прикладу, великий камінь, доводилось зупинятись на 3–4 хвилини, щоб відновити дихання».
Попри труднощі, чоловіку таки вдалося здійснити свою мрію — він піднявся на 6 тисяч метрів.
«Я прагнув показати світові, що українці — це народ із сильним характером і духом, який ніколи не здається. Хотів змотивувати інших хлопців і дівчат рухатись вперед, робити те, що вони люблять, і вірити в себе. Життя триває, і все залежить лише від того, як ти прагнеш його прожити».
Михайло Матвіїв та інші ветерани під час підготовки до сходження. Фото: «Рух заради майбутнього»
Читайте також: Готові досягати вершин навіть після поранень: це українські військові, які зійшли на Кіліманджаро
Зараз Михайло займається боксом, освоїв вейкборд і сноуборд. У його планах — спробувати себе в якомога більшій кількості нових видів спорту.
Рух заради майбутнього
Андрій, Олександр і Михайло — це не просто приклади мужності та сили духу, а й доказ того, що справжня перемога полягає не лише у відновленні фізичної форми, а й у здатності збудувати своє життя заново.
Аби надихати ветеранів на відновлення, бренд Traumeel S GEL («Траумель С Гель») започаткував ініціативу «Рух заради майбутнього», яка спрямована мотивувати ветеранів і цивільних з травмами та ампутаціями вести активний спосіб життя й займатися спортом.
До цього руху долучилася й команда з ампфутболу «Шахтар Сталеві». Її гравці щодня доводять, що життя після поранення триває і може бути активним. Це показують також ті, хто випробовує свої сили в боксі, плаванні, велоспорті, легкій атлетиці чи паверліфтингу.
Українські військові — бійці ЗСУ, Нацгвардії, прикордонники та представники Державної спеціальної служби транспорту повернулися з російського полону. Серед них — оборонці Маріуполя та інших напрямків на Донеччині, Херсонщині, Запоріжжі й Луганщині.
Про обмін повідомив Президент України Володимир Зеленський у своєму офіційному Telegram-каналі.
«Одна з найкращих новин. Дякую всім, хто зробив можливим це повернення наших людей. Особливо вдячний Об’єднаним Арабським Еміратам за посередництво», — наголосив президент.
У Координаційному штабі зазначають — багатьом зі звільнених ще немає й 25, це переважно молоді люди, народжені після 2000 року. Своїх рідних побачить і жінка-військовослужбовиця, яка перебувала в полоні з травня 2022 року.
З початку повномасштабної війни вдалося визволити з російського полону вже 4552 українців — як військових, так і цивільних. «Маємо повернути всіх», — додав Володимир Зеленський.
Нагадаємо, масштабний обмін полоненими відбувся у березні 2025 року, коли додому повернулися 175 українських військових.
Читайте також: Відомий український писанкар і військовий передав великоднє вітання з фронту (ФОТО)
Фото: телеграм-канал Володимира Зеленського, Координаційний штаб
Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до використання в Силах оборони самохідну броньовану платформу UNEX UGV. Українські розробники створили її для виконання бойових, логістичних та інженерних завдань у складних умовах.
Про це повідомили в Міноборони.
Особливості комплексу
Конструктори збудували UNEX UGV на спеціальному шасі, яке забезпечує високу прохідність. Платформа долає воду, болото, трясовину, пісок, кригу, рови та великі перешкоди. Разом із цим широкі шини й оптимальний розподіл ваги дозволяють їй не активувати протитанкові міни.
Розробники забезпечили платформу захистом від радіоелектронної боротьби та оснастили її надійною системою дистанційного керування. Вона працює з програмованим автопілотом і потужними акумуляторами навіть у складних погодних умовах.
Читайте також: Канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО)
Інженери передбачили кілька модифікацій UNEX UGV:
- з бойовим модулем;
- системою РЕБ;
- обладнанням для розмінування, евакуації чи логістичних завдань тощо.
Платформа вже продемонструвала точність і чутливість, зокрема під час випробувань проїхала по керамічному посуду, не пошкодивши його.
Нагадаємо, що ЗСУ працюватимуть з надлегким дроном-бомбером українського виробництва.
Фото: сайт Міноборони
Розвідники Головного управління розвідки отримали перший в Україні медичний гелікоптер Sikorsky S-76A. Вертоліт доставили з Канади завдяки спільним зусиллям іноземних благодійників та української діаспори.
Про це повідомили в ГУР МО.
Що відомо про вертоліт
Гелікоптер передали у межах благодійної ініціативи компанії Helijet International, Maple Hope Foundation та Світового Конґресу Українців. Його вартість оцінюють від одного до двох мільйонів канадських доларів.
Медевак Sikorsky здатен перевозити чотирьох лікарів і одного важкопораненого. Під час цього фахівці можуть забезпечити повноцінне медичне обслуговування: на борту є дефібрилятори, ШВЛ та інше необхідне обладнання. Вертоліт здатен працювати вдень і вночі за будь-яких погодних умов.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Передача гелікоптера
Президент Helijet Денні Сітнам особисто прибув до України для передачі гелікоптера. За його словами, над проєктом працювали близько року. Він також розповів, що на початку повномасштабного вторгнення його родина прихистила українських біженців, після чого компанія почала системну підтримку України.
Виконавча директорка Maple Hope Foundation Світлана Комінко повідомила, що на транспортування гелікоптера зібрали понад 100 тисяч доларів усього за три тижні. Вона зазначила, що навіть одне врятоване життя робить цю ініціативу виправданою.
У Києві Денні Сітнам відвідав музей Ігоря Сікорського — авіаконструктора українського походження, на честь якого назвали гелікоптер. Представник Світового Конґресу Українців Андрій Шевченко підкреслив, що це знакова подія, адже гелікоптер Сікорського тепер допомагатиме Україні боротися за перемогу.
🚁 Sikorsky на службі ГУР ― розвідники отримали унікальний гелікоптер-медевак від канадських партнерів ✈️ Воїни ГУР МО України отримали гелікоптер-медевак Sikorsky S-76А ― вертоліт для розвідників транспортували з Канади у межах благодійної ініціативи авіакомпанії Helijet International, організації Maple Hope Foundation та Ukrainian World Congress – Свiтовий Конґрес Українців. 💰 Вартість такого медевака становить від 1 до 2 мільйонів канадських доларів. Це перший гелікоптер такого типу в Україні ― борт доставили 15 квітня 2025 року. 🤝 Начальник ГУР МО України генерал-лейтенант Кирило Буданов подякував усім благодійникам за чергове підсилення можливостей української спецслужби рятувати життя. “Гелікоптер рятуватиме і наших співробітників, і [бійців] Сил спеціальних операцій. Тепер завдяки вашим благодійним організаціям це буде легше. Дякую”, ― сказав Кирило Буданов. ✈️ Президент канадської компанії Helijet, яка пожертвувала гелікоптер, Денні Сітнам особисто прибув в Україну, аби передати медевак розвідникам. “Ми працювали над цим близько року з багатьма чудовими партнерами. Пишаюсь тим, що це був один з найкращих досвідів для нашої команди, наших людей, нашої компанії ― забезпечити таку важливу допомогу”, ― розказав він. 👥 На початку повномасштабного вторгнення росії сім’я Денні Сітнама прихистила родину українських біженців з семимісячною дитиною, доки наші громадяни не облаштували своє життя у Ванкувері. Після того Денні та його компанія почали активно допомагати Україні, співпрацюючи з благодійними організаціями, зокрема з Maple Hope Foundation. “Усе, що ми можемо робити ― ми робимо. Для нас це честь”, ― додав він. 👨✈️ За фахом Денні Сітнам сам пілот гелікоптера, літає понад 35 років. У Києві він відвідав музей Ігоря Сікорського ― легендарного українця, авіавинахідника, творця гелікоптерів, названих його ім’ям. “Це дуже крута історія, коли вертоліт Sikorsky повертається в місто Ігоря Сікорського, щоб допомогти нашій перемозі. Коли українці і друзі України працюють разом, немає чуда, яке би ми не змогли зробити, немає техніки чи зброї, яку би ми не змогли знайти”, ― наголосив голова місії Світового Конґресу Українців в Україні Андрій Шевченко. 💸 Виконавча директорка Maple Hope Foundation Світлана Комінко повідомила, що для транспортування гелікоптера-медевака з Канади в Україну вдалось зібрати понад 100 тисяч доларів усього за три тижні. “Важко повірити, але це сталося. Усе завдяки колаборації зі Світовим Конґресом Українців, організаціями, які повірили в цю ідею, простими людьми, українцями в Канаді та по всьому світу, які допомагали нам збирати кошти на транспортування гвинтокрила в Україну. […] Якщо він врятує одне життя, то це вже варто було робити”, ― сказала вона. “Гелікоптер може перевозити четверо лікарів і одного важкопораненого. Для цього є все медичне обладнання ― дефібрилятори, штучна вентиляція легень, повний набір для того, щоб лікарі могли працювати під час евакуації. Вертоліт всепогодний. Вдень і вночі може виконувати завдання з евакуації поранених”, ― розповів командир авіапідрозділу ГУР МО України із позивним Маестро. ⚕️ За його словами, в структурі ГУР створили спеціалізований підрозділ авіаційної медичної евакуації, куди увійшли досвідчені спецпризначенці-медики, здатні надавати лікарську допомогу високого рівня в складних умовах. “Борт Sikorsky S-76А поповнить авіапарк санітарної авіації, наявної в Головному управлінні розвідки. Це підвищить наші евакуаційні спроможності та дозволить нам врятувати якомога більше життів”, ― зазначив начальник Медичного управління ГУР МО України Олег Щепінський. 🙏 Висловлюємо вдячність за допомогу усім благодійникам, кожному й кожній, хто долучився до ініціативи та підсилив українських розвідників.
Опубліковано Головне управління розвідки Міністерства оборони України Середа, 16 квітня 2025 р.
Нагадаємо, що громадяни Чехії придбали для українських розвідників гелікоптер Black Hawk.
Фото: телеграм-канал ГУР
