Квест-кімната як бізнес. Історія з Маріуполя

У Маріуполі переселенець відкрив першу квест-кімнату “Zastenok”. Також він став співвласником перших хостелу та антикафе в місті “Joy”.

Нішевий бізнес запустив і розвиває 33-річний Микола Петаєв. Він змушений був переїхати із села Саханка Донецької області до Маріуполя. За освітою чоловік ветеринарний лікар та дитячий дефектолог. Перед тим, як відкрити власний бізнес – працював у школі, а ще перед цим, у державній прикордонній службі.

Комплексний бізнес з антикафе та хостелу Микола ділить ще з однією родиною. Вони по тижнях чергують у закладах, самі виконують ролі обслуговуючого персоналу, адміністрації, та, за потреби – будівельників.

Готова квест-кімната коштує від $5000

Свою підприємницьку діяльність він почав із квест-кімнати. Квест – це така гра у замкненому приміщенні, де група людей має розгадати загадки, щоб вийти на волю. Якщо учасникам не вдається впоратися із завданнями – їх просто випускають з кімнати, коли виходить час.

Читайте також: Школяр з Дніпра створює девайси для допомоги фронту та пораненим

Ідея прийшла, коли Микола їздив до Харкова на курси з підвищення кваліфікації. Пригадує, як зустрівся там з товаришем і той запросив його до квест-кімнати. Це був перший його похід, дуже хотів спробувати розвагу. Коли повернувся до Маріуполя, почав шукати схожі заклади, виявилось, що там таких розваг немає. А вже у 2015 році відкрив першу в місті квест-кімнату.

За словами підприємця, спочатку він цікавився, скільки коштує готова квест-кімната для покупки, куди входить і сценарій, і оздоблення. Такий собі франчайзінг. Середнього рівня кімната тоді коштувала від п’яти тисяч доларів. Бізнесмен таких грошей не мав, тому вирішив сам розробити проект. Так на світ з’явився квест “Кімната в’язниці”. Усі завдання були тільки на логіку – ніякої автоматики, як це буває часто в квестах. Єдиним недоліком було те, що вона знаходилась далеко від центру міста, тому і просувати її було складно.

Читайте також: Купити каву і підтримати регіон. На Донбасі розвивається новий бренд

Усі зароблені гроші йшли на опалення та електроенергію. Не було можливості накопичити, для створення чогось ще. І попереднє приміщення було дуже малим за розмірами. Проте Микола не полишав бізнесу, а навпаки подумував над розширенням проекту. Уже за півроку, у серпні 2015 року, знайшов партнерів, з якими запустив квест в іншому місці, поближче до центру. Там же відкрив і антикафе… теж перше у місті. Про нього – розповімо далі.

Нині у Миколи працює одна квест-кімната. Під неї переобладнали підвальне приміщення житлового будинку, яке чоловік купив. Його розміри складають понад 100 м². Знаходиться неподалік від центру міста, за три хвилини ходьби від “Драмтеатру”.

У квест-кімнаті тематика гри із фільму про Гаррі Поттера. Дизайн і загадки розробляв разом з дружиною та сестрою. Оформлення інтер’єру обійшлося в шість тисяч гривень. На освітлення витрачають до 300 гривень щомісяця.

“Зараз ніяк не можу впіймати музу і завершити роботу над квест-кімнатою в стилі піратів”.

Для комфортної гри, у квест-кімнату може заходити четверо людей. Дитяча група може складатися з 5 осіб. Вартість за годину становить 400 гривень з групи.

У розробці – піратська тематика. Зараз власник працює над оформленням та завданням. Найскладніше у творчому процесі – придумати цікавий сюжет. Підприємець трохи переживає, що не має натхнення і вільного часу для того, аби завершити цей проект.

“Зараз ніяк не можу впіймати музу і завершити роботу над квест-кімнатою в стилі піратів”, – каже Микола. Розмір приміщення дозволяє відкрити там ще кілька ігрових кімнат. Тому зараз подумує над різними сюжетами.

Крім власника на квесті працює його дружина та сестра. Займаються адмініструванням, рекламою, просуванням в інтернеті. І безпосередньо квест-грою, підготовкою кімнати. За словами підприємця, того, що він зараз заробляє – вистачає на зарплати робітниками, електроенергію, податки. Вдається відкладати трохи грошей на розвиток, щоб запустити нові ігрові кімнати.

Зона “вільного простору” коштує 25 гривень

“На розкрутку антикафе витрачали доходи із квест-кімнат”.

В одному приміщенні з квест-кімнатою знаходиться перше для Маріуполя антикафе.

“Зі своїми майбутніми партнерами по бізнесу я познайомився, коли вони прийшли на гру у мою першу квест-кімнату. Через кілька місяців вони зателефонували мені, запропонували співпрацю. З ними виявилося дуже круто співпрацювати. Креативні виходять проєкти. Разом відкрили антикафе і хостел”, – каже Микола.

Ідею про антикафе переселенець “піддивився” на відео у YouTube, проте сам ніколи не бував у подібних закладах. Антикафе – це зона вільного простору, суть якого полягає в тому, що там немає офіціантів і меню, як в традиційних закладах. Відвідувачі платять 25 гривень за годину перебування всередині. У вартість входять чай, кава, печиво, користування книгами, настільними іграми та інтернет. Сиди – скільки хочеш.

“Інтер’єр незвичної для міста кав’ярні теж зробили незвичним. Усі меблі були з піддонів. Так компенсували брак грошей. Але це навіть трохи додало аутентичності, – сміється Микола, – Маріуполь портове місто і кафе виглядало ніби портовим. На розкрутку антикафе витрачали доходи із квест-кімнат. Перший час бувало так, що за тиждень могло зайти всього кілька людей. Тоді прибутків вистачало на утримання приміщення і матеріали, щоб продовжувати далі оздоблювати кафе”.

У розвиток розважальних закладів за два роки партнери вклали до 100 тисяч гривень. Точної суми ще не підбивали.

Хостел по-людськи

Перший хостел у Маріуполі відкрили через наплив людей з непідконтрольних територій. За словами Миколи, їм пропонують жити в жахливих умовах: великі кімнати без ремонту та душу, з постільною білизною, яку ніхто не міняє.

“У таких умовах неможливо жити, хіба тільки прийшов пізно ввечері – впав на ліжко. Вранці підірвався – і пішов звідти. Це жесть. Не можна так до людей ставитися”, – каже Микола.

Читайте також: Как в Бахмуте незрячие открыли хостел

Але найбільше його обурює те, що в таких місцях тимчасового помешкання збираються різні люди: які можуть там же курити і пити. Тому вирішили створити хостел, у якому приїжджі, які вирішують свої справи кілька днів, могли б зупинятися у комфортних умовах.

Локація розрахована і на іноземців, які можуть дозволити собі орендувати квартиру, але полюбляють жити в хостелах чи кімнатах, де можна поспілкуватися з місцевими. Проте вони зупиняються тут рідко – всього пару людей на місяць. Оголошення про хостел є на міжнародному сайті Booking. Оцінку там мають у 9,3 бали із можливих 10.

“Якось до нас приїхав поляк. Я йому допомагав селитися. Ходили по хостелу, показував йому що у нас і де. А він на все казав одне слово – “за*бісте”. Запитав у нього, чому матюкається, він сказав, що це не матюк, а на жаргоні означає “добре”, і якщо таке слово сказати перед поліцією – нічого за це не буде”, – сміється Микола.

Бізнес на дві родини

“У хостелі доводиться жити по два тижні, але мене це не виснажує. Почуваюсь, як вдома”.

У хостелі родина Микола та його бізнес-партнера чергують тижнями по черзі. Робочий день підприємців починається з дуже раннього підйому, прибирання кімнат, заміни постільної білизни після постояльців та прання. З усім цим намагаються впоратися до обіду. Потім заселяють нових мешканців. Із дозвілля для гостей – телевізор та музика.

“Зараз у хостелі мені доводиться жити два тижні на місяць. Але мене це не виснажує. Почуваюсь там, як вдома. Якщо порівнювати з тим досвідом роботи, який мав раніше, працюючи в школі – зараз мені класно”, – поділився Микола.

Вартість проживання у хостелі – 120 гривень за добу. Пропонують місця у кімнатах на 4 та 6 персон. Зараз там всього 14 місць.

Читайте також: Купити Nissan Leaf і запустити службу таксі. Історія успіху з Лозової

Під хостел орендують приміщення в житловому будинку. Це кілька сусідніх квартир на одному поверсі. Рік тому орендодавець запропонував бізнесменам викупити приміщення. Запросив за це 55 тисяч доларів. Проте Микола лише іронізує над тим, що таких грошей з партнерами поки не мають, тому і від покупки відмовились.

Взимку на утримання приміщень витрачають щомісяця до 15 тисяч гривень. Минулого року у холодний період завантаженість хостелу була лише на 40%. Цього року ситуація була кращою.

“До нас приїхали хлопці у відрядження, які живуть у хостелі. Вони будують трасу Запоріжжя-Маріуполь”, – розповів бізнесмен. Каже, що саме такі довготривалі розміщення – вирівнюють ситуацію. У весняно-осінній період хостел стає завантаженим на 70%.

У бізнесі доводиться боротися з бюрократією

Микола мріє створити бізнес, який зможе функціонувати без його постійної участі.

“У перспективі планую заробити на власне житло”.

Найбільша проблема, з якого зіштовхується – контролюючі державні органи. Коли оформлювали документацію, у податковій не особливо допомагали з цим.

“Не хочуть консультувати. Хочуть лише приходити, штрафувати, вимагати гроші”, – обурюється Микола. Складнощі виникли, коли оформляли антикафе, адже не зрозуміло було, до якої категорії його віднести. А в податковій не сильно переймалися тим, щоб нормально все пояснити.

Читайте також: “Чорні лебеді” у бізнесі: як не здатися, коли продаєш органічні продукти

Неприємності спіткали і тоді, коли ввели закон про туристичний збір. За словами підприємця, вони зараз ще не можуть дозволити собі оплачувати роботу бухгалтера, тому справи ведуть самостійно. У поданих до держструктури документах були неточності, за які довелося сплатити штраф.

Раз на квартал сплачують 4200 гривень податків та додатково ще туристичний збір за кожного мешканця хостелу 4 гривні 17 копійок, незалежно від вартості проживання.

“Коли починали власну справу – нічого не боялися, крім контролюючих органів. Поки будувалися, до нас приходило по 3 людини на тиждень. Ми переживали, що можуть за щось оштрафувати на велику суму, – каже Микола. – Раніше я не мав досвіду ведення власної справи, тому спочатку все здавалося страшним та незрозумілим, але зараз вже втягнувся – навіть бухгалтерія мені по зубах”.

Читайте також: Як взуття з Краматорська підкорило Європу

Підприємець найбільше мріє про те, щоб не було війни. Бо вже понад три роки не був удома, хоча від Маріуполя туди їхати 16 кілометрів. Також хоче подорожувати, дивитися, як живуть інші люди.

“У перспективі планую заробити на власне житло”, – сподівається бізнесмен Микола Петаєв.