Суспільство
Бізнес на гамаках. Харків’янин продає вироби у Польщу і Туреччину
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Харкові Сергій Касьяненко виготовляє гамаки ручної роботи, які користуються популярністю і закордоном – у Польщі та Туреччині.
Фішка полягає у підході. Він робить нішеві лежаки з дерев’яними інкрустаціями, металевими кріпленнями та підсилює їх ланцюгами. Вироби виходять довговічні.
Читайте також: 9 безкоштовних онлайн-курсів для бізнесменів-початківців: від бізнес-плану до експорту
Сам підприємець називає свою роботу “бісер на мотузках”. Чому цей бізнес унікальний та яка ціна на товари – розповідає бізнесмен.
Бізнес почав, коли порвав гамак товариша
Якось приїхав до товариша на дачу, там був розтягнутий гамак між деревами. Ліг у нього і впав. Кріплення не витримали і обірвалися. Довелося його забрати на ремонт. Але матеріал був неякісний. Зшивати його не мало сенсу. Вирішив зробити новий.
Відсутність досвіду – це була найбільша проблема. Хоча 2009-й рік не можна назвати доінтернетним, але тоді на запит “сплести гамак” – інформації було мало. Запитати поради не було в кого.
Поки зробив перший виріб, зіпсував 10 дерев’яних планок. Довго розбирався, як його робити. Розібрався, як за схемою сплести з мотузки. Замовив дерев’яні бублики. Новий виклик – як вплести дерево в мотузку?! На одну клітину іде 8 бубликів. Потім ці ромби потрібно зібрати в спільну схему. Окремо у мене виходило сплести 3-4 ромби, але з’єднати їх не вдавалося.
До того, як почав робити лежаки – 15 років працював в автосервісі. Тримав автомийку.
Читайте також: Бізнес із друзями – це можливо. Історія ветеранського СТО
Зараз на виробництві додаткових працівників не маю. Плету власноруч. У мене сімейний бізнес, якщо можна так назвати. Син допомагає, коли не встигаю. Він також веде сторінку в соціальній мережі і обробляє замовлення.
Для мене гамак – статусна річ, як машина: є за 100 доларів, а є за 100 тисяч. Якість визначає ціну.
Вироби коштують до 10 тисяч гривень
Мої товари із сегменту не дешевих, тому більшість роблю на замовлення. Ціни від 1850 до 10 тисяч гривень. Для прикладу, мексиканський гамак з тканини купують за 4-8 тисяч гривень. Але вони не дуже витривалі. І в них спекотно спати, тіло не дихає.
Купують клієнти з Польщі і Туреччини. Один відправили в Німеччину. Раніше активно торгували з Росією. Тепер – ні. Більше купують українці.
Щоб почати робити лежаки – потрібно багато грошей. Більшість витрачаю на дерев’яні деталі. У деревообробці дороге обладнання, тому виточити для мене на замовлення кілька тисяч деталей – виходить дорого.
Читайте також: “Антистрінги” для чоловіків: як ветерани зробили бізнес на трусах
Взагалі – це кропітка робота. Її можна порівняти з вишивкою хрестиком чи роботою з бісером. Така праця не підходить дуже рухливим чи трохи психованим людям. Довго не висидять. Під виробництво маю окреме приміщення. Найдорожчі гамаки збираю найдовше 5-6 днів. За місяць встигаю сплести 11-12 штук.
“Надійність у деталях”
Взяв собі за кредо, що “надійність у деталях”. Для мене важливо зробити якісний товар, який служитиме роками, а не одноразовий.
Тому спеціалізуюсь на дерев’яних лежаках, які розраховані на великі навантаження. Звісно, є і з тканини. Але з деревом працювати цікавіше.
Моє виробництво – безвідходне. Матеріали беру на базарі і пилорамі. Плету з мотузки, а під основу використовую дерев’яні бублики. Перевага – не врізається в тіло.
Спочатку роблю дерев’яну планку з отворами. Крізь неї протягаю мотузяну основу. За схемою сплітаю їх між собою, нанизую дерев’яні бублики.
Є схема-поле де 12 ромбів – ширина і 19 довжина. Серед цих ромбів можна робити візерунок, який замовить клієнт. Виріб можна плести ромбами, або іншої форми. Все одно кожен виріб виходить унікальним.
Читайте також: Бізнес під час війни: родина із Сєвєродонецька шиє тенти і намети
Дерев’яні роблю двох видів: підсилені на ланцюгах і на мотузці, інкрустовані кованими кріпленнями. На один виріб іде до 2500 деталей. Із дерева обираю дуб, бук, ясен. Вага такого виробу 28-29 кілограмів. Витримує, навіть якщо на нього сяде одразу вся родина.
У довжину роблю двох стандартів 3,80 м та 4,20 м, ширина 1,30 м. Це ідеальні розміри, при яких “посадкова пляма”, куди сяде людина – становить 2,20м. Але завжди враховую побажання клієнтів.
Крім гамаків, на замовлення роблю підвісні крісла та “топчанчики” (так називаю м’які підстилки). Можна одразу замовляти все у комплекті, або окремо.
Зараз працюю над тим, аби зробити своє ім’я.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Музей Івана Гончара 8-9 квітня організовує Великодній ярмарок традиційного народного мистецтва.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці музею.
Як відзначають організатори, у суботу, 8 квітня, з 11.00 до 19.00 майстри з різних регіонів України представлять атрибути до свята та рукотворні подарунки.
Там будуть писанки, гончарні вироби, плетені кошики, ткані та вишивані речі, одяг, килими, вироби з соломи та дерева, з кореня сосни, жіночі прикраси, дитячі іграшки, ляльки-мотанки, твори малярства.
Відвідувачі ярмарку матимуть можливість поспілкуватися з народними майстрами, довідатися про таємниці їхньої творчості, відчути красу та енергетику народного мистецтва наживо.
Зазначається, що кожен, хто завітає до музею і придбає вироби, підтримає тим самим народних майстрів, які зберігають українську традиційну культуру, утверджують нашу національну ідентичність в час війни.
Читайте також: Майбутнє пам’яток – у приватних руках. Хто рятує культурну спадщину України? Історія ініціативи «Спадщина.UA»
На подвір’ї музею звучатимуть веснянки від київського фольклорного гурту «Вільце», а 9 квітня о 12:00 фольклорний гурт «Орелі» запросить дітлахів до весняних ігор.
Вартість вхідного квитка: 50 грн; для дітей до 15 років включно — вхід вільний.
Про музей
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» — державний всеукраїнський спеціалізований науково-дослідний культурно-освітній заклад з вивчення та зберігання творів народного мистецтва. Музей розташований у Києві на вул. Лаврська, 19. Заснований 1993 року на базі приватної колекції Івана Гончара — художника, скульптора та громадського діяча.
Нагадаємо, Музей Івана Гончара розробив онлайн-курс про різдвяні традиції.
Окрім того, Музей Івана Гончара запустив онлайн-виставку зі світлинами українців минулих століть.
Фото: facebook.com/honcharmuseum.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Вінниця отримала перший трамвай із Цюриха – Tram 2000. Загалом доправлять 16 таких машин.
Про це повідомив у соцмережах міський голова Вінниці.
«Донедавна ці трамваї ходили у Цюриху – тепер будуть служити вінничанам», — йдеться у повідомленні.
Домовленості зі швейцарськими партнерами передбачають передачі транспорту після того, як їх поступово знімають із маршрутів Цюриха.
Зазначається, що для пасажирів ця модель цюрихських трамваїв більш комфортна, порівняно із вже звичними для вінничан Mirage та Karpfen.
Читайте також: У захваті навіть Клопотенко. Львівська «Майстерня мрії» створює чай і допомагає молоді з аутизмом. Як це працює
У салоні м’які сидіння та хороша система вентиляції. З технічного боку – вони ще й ощадніші у споживанні електрики. Мають сучаснішу систему керування.
Транспортники планують запустити ці трамваї на лінію влітку – після випробувань та необхідної сертифікації згідно із законодавством.
Відомо, що Швейцарія підтримує розвиток Вінниці з 2006 року.
«Без цюрихських трамваїв вже важко уявити наше місто», — написав міський голова Вінниці.
Нагадаємо, в Україні заборонять дизельні автобуси на маршрутах громадського транспорту.
Також ми розповідали, як у Миколаєві реконструювали трамвай, пошкоджений ворожими обстрілами.
Фото: скриншот із відео.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українські військові врятували з Афганістану 700 людей, тоді як миротворці НАТО не ризикнули. А одна зі спецоперацій ГУР у цій країні вже увійшла в історію світової військової звитяги.
Про рятувальну спецоперацію українців, яка шокувала досвідчених миротворців США та Канади, розповідає ШоТам.
«Ми виходили туди, куди американські військові не виходили, канадські військові не виходили. Вибух міг статися будь-якої секунди», — Олег, учасник рятувальної операції в Кабулі.
Це був порятунок кількох родин афганських перекладачів на прохання Канади. До того їх тричі намагалися витягнути з Кабула: двічі канадські військові та раз — американські.
Ризик був дуже високий: усе захоплено «Талібаном», усюди паніка і терористичні акти. Бойовики не пропускали в Кабул жодної військової броньованої техніки.
Дивіться відео: Він першим пішов в атаку на окупантів. Історія Героя Вадима Сухаревського
Єдині, хто наважився пішки і без спецтехніки зайти в місто, де все вибухає, — бійці нашого ГУР. Бо знали — на порятунок чекають цивільні, серед яких жінки і діти.
Коли надійшло прохання врятувати родини перекладачів, наші військові відважно пішли їх шукати. Усе, що вони знали, — номери бусів, у яких чекали перекладачі з родинами, та місце — базар.
Тільки уявіть: у місті хаос, натовпи людей, навколо озброєні таліби, звідусіль чути вибухи. У людей уже згасала будь-яка надія на порятунок. Вони думали, що їх усі покинули.
«Думали, що це кінець. Нас покарають і не дадуть виїхати. Але потім нам сказали, що українські військові заберуть нас звідти. І це вдалося», — Джавал Хакмел, перекладач.
Українські військові розуміли величезний ризик для життя, але все одно пішли на операцію.
«Коли ти бачиш, як в аеропорту об’єднується сім’я, яка одне одного не бачила, фактично ніяких шансів не було в них повернутися, воно того коштує», — Олег, учасник рятувальної операції в Кабулі.
Загалом тоді, у 2021-му, наші воїни врятували з Афганістану понад 700 людей. Серед врятованих були представники ООН, правозахисники та журналісти західних видань.
Тоді звитяга українців вразила США і Канаду, а сьогодні про неї знає весь світ!
Нагадаємо, ШоТам розповідав, як 79 українських миротворців урятували тисячі боснійських мусульман.
