Технології
Як зробити місто прозорим і заробляти на цьому? Поради від найбільш відкритого міста України
Ми у “ШоТам?” уже писали про те, як Дрогобич на Львівщині зробив прозорою роботу міської ради, виставивши дані департаментів у відкритий доступ. Тепер у містечку можна укласти онлайн-декларацію з лікарем, записатись в онлайн-чергу в дитсадок та школи на блокчейні – для цього знадобилась політична воля, троє людей, три роки і 300 тисяч гривень.
Читайте також: Українське підприємство запровадило 3D-друк у металургії
Станіслав та журналіст “ШоТам?” розбирались, навіщо взагалі відкривати дані, за скільки етапів це вдасться зробити та як навчитись аналізувати їх. А також склали дорожню карту, за якою зможе рухатись громада будь-якого міста, якщо має бажання зробити роботу влади прозорішою.
Крок 1. Запитати городян
Станіслав – начальник відділу інформаційних технологій та аналізу Дрогобицької міської ради. Він каже, що усі ці роки Дрогобичу доводилось навчатись усьому самотужки. Адже хоч Кабінет міністрів у жовтні 2015 року і затвердив Положення щодо відкритих даних, але єдиного плану цифрової трансформації для міст від держави не було.
Проте за останні три роки місто зібрало всі можливі нагороди в проектах цифрової трансформації міста
Читайте також: В Україні друкуватимуть деталі ракет на 3D-принтері
Коли Дрогобич у 2016 році вирішив відкрити дані для громадян, в першу чергу, працівники міськради зібрали робочу групу активу міста – журналістів, громадських діячів – і попросили позначити в пріоритетності, які дані, на їх думку, треба було би оприлюднити першими.
Передали м’яч на сторону активістів. Щоби не вийшло так, щоб міська рада виставила дані про кількість вбиралень в місті, а громадськості треба дані щодо землі у комунальній власності.
Це і є ключовий момент відкритості, каже Станіслав: коли міська рада віддає механізм контролю городянам у руки.
Крок 2. Які дані відкривати?
У кожного міста власний список даних, які би громада хотіла бачити у першу чергу. Для початку Станіслав радить проаналізувати запити відгромадян, які надходили до міської ради. А, окрім того, звернути увагу на загальний список із дослідження громадянської мережі ОПОРА, згідно якого людям цікаві:
- екологічний стан міста;
- бюджет міста, тендери тощо;
- містобудівна документація;
- операції з комунальним майном;
- комунальні підприємства і статистика щодо їх послуг та витрат.
Читайте також: “Скоро збудуємо цілий завод”: як український винахід напуває дубайців водою з повітря
Радить не забувати і про виконання законодавства, а саме:
● Закону України «Про доступ до публiчної iнформацiї»;
● Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»;
● Закону України «Про публічні закупівлі»;
● Постанови Кабміну «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» тощо.
Крок 3. Визначте відповідальних за збір даних
Оприлюднення даних та публічної інформації у Дрогобичі було покладено на плечі працівників підрозділів міськради. А вже команда Станіслава Гайдера приводила їх до ладу, аналізувала та публікувала на порталах міста.
Читайте також: В Україні створять першу плавучу платформу для запуску ракет
Зазвичай у міськраді спілкуються через доручення. Так от, це робота внікуди, розповідає чоловік. Важливе доручення “згори” зазвичай викликає реакцію не виконання, а саботажу. Ба більше, чим далі від керівництва перебуває працівник, тим важче йому реагувати на зміни.
Легше розвернути авіаносець, аніж змусити когось щось змінювати. Проте, аби зміни на папері принесли реальні результати, співробітники на кожному рівні мусять діяти гуртом.
Станіслав розповідає, що після форматування даних його команда передає логіни та паролі для користування тим департаментам, які готові нести цей тягар самі
Крок 4. Знайдіть партнерів
Черга у дитсадки міста та у перші класи, яка прописана на блокчейні, не коштувала Дрогобичу ні копійчини грошей з міського бюджету завдяки партнерам з проекту Bloqly. Так само місто зараз збирає та аналізує дані щодо енерговитрат установ міста і заводить в місто ЕСКО-інвестиції (інвестиції від компанії з надання енергетичних послуг – авт.).
Читайте також: Українське підприємство працює над створенням вітчизняної ракети
Зі світу бізнесу усі добре знають, що частка компанії на ринку – показник того, наскільки добре вона працювала в минулому. Відтак, те що Дрогобич робив вчора, сьогодні місту вертається сторицею, каже Станіслав.
“Наприклад, комунальна будівля витрачає 100 гривень на опалення щороку. До нас прийшов інвестор і забезпечив 50 гривень економії, встановивши відповідне обладнання. Тепер він отримує у грошовому еквіваленті кошти виключно з економії, а по завершенню дії угоди безкоштовно передає обладнання установі зі всією економією”, – каже Станіслав Гайдер.
Скільки інвестор чекав на рішення? Перше знайомство з проектом відбулось у середині жовтня 2018 року, а у вже в лютому цього року розпочалось встановлення обладнання. Тобто, за 4 місяця команда пройшли увесь шлях: від рішень до формування технічних умов та е-торгів.
Чого найбільше прагне компанія, міжнародний експерт, інвестор від міста? Отримати успішний та швидкий результат, а не терпіти витягування усіх соків, – каже Станіслав Гайдер.
Крок 5. Прозорості недостатньо. Треба пояснити, навіщо це громаді
Для роз’яснення можливостей прозорого міста з квітня минулого року у Дрогобичі запрацювала школа «Розумного громадянина».
У межах курсу дрогобицькі учні та студенти вчаться роботі з електронними сервісами Дрогобича, які дозволяють брати активну участь в управлінні містом. Лекції Станіслав проводить із колегою Володимиром Кондзьолкою, керівником аналітичного центру «Інститут міста Дрогобича».
Люди у міськраді часто бояться висловлювати свою позицію, а в школі чи університеті, вибачте, мало на нуль не множать спочатку. Але це і є демократія, коли люди спілкуються на рівних і один чує іншого».
Із лекцій школи «Розумного громадянина» слухачі дізнаються, як контролювати витрати надходжень до міського бюджету, як повідомляти про аварійні ситуації на вулицях міста, як отримувати смс-сповіщення про припинення водо-, газо та електропостачання та багато іншого.
Усе це робиться задля того, аби громадяни вміли контролювати свою владу, зазначає Станіслав. Наприклад, якщо депутат встановив жителям лавку і майданчик і вважатиме, що людина проголосує за нього, бо скаже «ну робить же щось».
Але завдяки відкритим даним громадянин тепер скаже: «Лавку ви зробили за мої гроші – платника податків. А на сесії голосували «так» – 20 %, “ні” чи “утримались” – 0, “не голосували” – 30%. А ще на половині сесій взагалі не були присутнім. Питання – чим ви займались усі п’ять років, якщо у 80% ви не прийняли жодного рішення. Яка ваша візія міста?».
І все, депутат має дати відповідь на це конкретне питання, а лавка-не лавка, це вже питання десяте, – каже Станіслав Гайдер.
Крок 6. Шукайте безкоштовні інструменти
Якось мені дзвонять представники одного міста і кажуть “100 тисяч гривень за розробку сервісу з петиціями – багато чи мало?”. Е-е-е, друзі, кажу, е-петиції – безкоштовна платформа.
Станіслав каже – важливо максимально зекономити кошти мешканців міста. Щоб громади, які мають маленькі бюджети, спочатку подивились на український ринок інструментів електронної демократії: що вже розроблено і можна отримати безкоштовно.
Читайте також: “Нібулон” збудує потужний річковий термінал на Запоріжжі
Якщо ж дублювати уже існуючі сервіси, не спитавши нікого, наскільки ці інструменти ефективні, потім їм перед мешканцями доведеться пояснювати, чому:
- влада не зробила петиції безкоштовно;
- чому е-петиції не працюють.
Особисто Дрогобич взявся запроваджувати послуги з iGov – бо це безкоштовний ресурс. Ми побачили ефект, не витрачаючи ні копійки з міського бюджету.
Крок 7. Постійно шукайте нові проекти
Станіслав каже – цифрову трансформацію міста вдалось реалізувати кільком людям за 2,5 роки на кошти у 1,5-2 мільйони гривень, з яких частка міськради була 20% (близько 300 тисяч гривень).
Але в планах проекти ще амбітніші: у найближчий місяць стартує картка містянина, повноцінний е-щоденник учня, реєстр землі та майна на блокчейні, оцифрування міського архіву починаючи з 1991 року (вже триває).
Читайте далі: Український винахід: міні-електростанція, яка врятує річки і замінить Дністровську ГЕС
«Зараз будемо розробляти проект, який дозволить пришвидшити роботу надання допомоги пацієнту швидкою допомогою та лікарем. Уявіть таке: медик швидкої, якщо бачить, що у людини можливо інсульт чи інфаркт, одразу робить необхідні аналізи і надсилає в найближчу клініку. Лікар по системі одразу визначають вільну операційну і одним кліком викликає свою команду. І під час прибуття хворого всі уже знають все про діагноз і готові до дій”.
Впровадження проектів відбувається з урахуванням потреб міста: окрім усіх інструментів комунікації, використовують ще такий як соцопитування, до якого залучають студентів.
Безкоштовно залучаємо студентів до соцопитувань, міськрада їм потім дає ГРАМОТУ (сміється).
Але уже серйозно Станіслав Гайдер додає, що це прекрасний соціальний ліфт.
Активного громадянина завжди побачить і влада, і бізнес. І це велика можливість для подальшої кар’єри. А для нас – це можливість поговорити з суспільством.
Крок 8. Отримайте профіт
Які результати від того, що місто залучає містян до участі у прийнятті рішень?
Станіслав розповідає, що відкривши дані про розміщення зовнішньої реклами в місті протягом року надходження в бюджет від реклами збільшились більше, ніж вдвічі: з 176 тисяч гривень до 350 тисяч гривень. Це завдяки тому, що містяни почали надсилати повідомлення на незаконно встановлені рекламні площі.
Читайте також: Україні стрімко росте кількість електрокарів: які моделі популярні?
Відкривши інформацію про енергооблік, місто заощадило 10% витрат на енергоносії в комунальних закладах. А після ЕСКО-інвестицій тільки в перший тиждень чотири установи продемонстрували економію у 72 тис.грн.
Сьогодні активні дрогобичани можуть знайти свіжу інформацію про будь-яку сферу діяльності міста. Зараз взаємодія виглядає так: влада генерує дані та робить їх в доступній візуалізації, громада допомагає контролювати інформацію, підприємці ж отримують прозоре і здорове середовище для побудови бізнесу. І таких результатів Дрогобичу вдалось досягти за три роки.
Коли міста приїжджають в Дрогобич, і бачать, скільки всього ми зробили, у них опускаються руки – люди не готові щодня виконувати по 0,5 відсотка, а хочуть виконати 100 % за 2 місяці.
Але миттєвого результату тут годі й чекати – це еволюційний шлях, який змінюватиме не тільки владу, а й свідомість жителів міста. Тому звісно, таких результатів не досягти за два місяці.
Якщо хочете негайного результату – йдіть в чоботарі. Для якісних змін потрібен час. Так, піввідсотка в день, адже якщо не робитимете нічого сьогодні, то завтра будете жити так, як вчора.
Технології
Уявіть: ви хочете вийти з лікарні, але перед вами крутий схил і плитка, між якою ви застрягаєте, ніби в пастці. У кінотеатрі зможете подивитися фільм у першому ряду або на підлозі в проході. А коли йдете до кафе, дверний проріз виявиться замалий, а туалет — недоступний.
Для Віктора-Миколи Гаврилюка — ветерана, який після поранення пересувався на кріслі колісному, а згодом з тростиною, — це було рутиною.
ШоТам дізнався, як у Луцьку розробники в співпраці з ветеранами знайшли рішення — створили застосунок Better Mobility для людей з інвалідністю, аби піти в магазин чи на каву більше не було проблемою.
Віктор-Микола Гаврилюк
ветеран з Луцька
Квест у лікарні або як вибратися за її межі без сторонньої допомоги
У липні 2023 року я отримав мінно-вибухову травму через скид дрона. Мені відірвало квадрицепс — замість стегна була просто гола кістка. Робили дуже складні операції, і те, що врятували ногу, — це неймовірна удача та професіоналізм наших лікарів.
Поки лежав у багатьох лікарнях по Україні, зрозумів, що не можу самостійно вибратися за їхні межі на кріслі колісному. Наприклад, у Дніпрі навколо будівлі був крутий схил, непристосовані бордюри та пішохідні зони; у львівській лікарні виїхати за територію без сторонньої допомоги знову-таки було неможливо.
Ветеран Віктор-Микола після поранення. Фото надав Віктор-Микола Гаврилюк
У Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова в Києві ситуація ще складніша, адже по його території не вдасться їхати через плитку, відстань між якою ширша, ніж колесо крісла колісного. Через це я постійно «влітав» у дірки між плитами.
Якщо вдалося подолати цей квест, то ти виберешся з території лікарні, але й після цього далеко не поїдеш: далі високий бордюр, який самостійно не подолати, не перекинувшись. Я вже не кажу про громадський транспорт, що зазвичай недоступний для людей з інвалідністю.
Допоміг створити застосунок про безбар’єрність
Коли я приїхав на лікування та реабілітацію в Луцьк, то звісно, тут мені було простіше пересуватися, адже місто доступніше та рідне. Однак не всюди є тротуарні спуски або ж часом з одного боку дороги спуск нормальний, а з іншого — специфічний, тому доводилось просити когось на переході про допомогу.
Якщо я наперед не продумував маршрут, як пересуватися містом, то інколи доводилось розвертатися, бо далі бордюр, який я не міг подолати.
Віктор-Микола показує бар’єри на вході до магазину з медичними товарами. Фото надав Віктор-Микола Гаврилюк
Тому коли до мене звернулася команда компанії BusMarket Group, яка вирішила створити мапу безбар’єрності, я радо погодився допомогти. З ними ми зі стоянки діставалися до різних локацій, щоб зрозуміти, наскільки мені це комфортно робити на кріслі колісному та як власне має працювати додаток, аби полегшити життя людям з інвалідністю.
На кріслі колісному й так складно пересуватися, а тут іще маєш далі шукати, де є нормальний туалет, де немає сходів, де доступний пандус. А інколи пандус є, але на ньому можна лише вбитись, тому його наявність — це не завжди про доступність. У новому місті людині з інвалідністю буде комфортніше з мапою безбар’єрності: вона не перейматиметься, куди їй завітати, а спокійно оцінить локації в застосунку.
Додаток буде корисний не лише для людей з інвалідністю, а й для їхніх друзів, знайомих і родин, аби попередньо перевірити, в який заклад вони можуть піти, та самостійно запропонувати доступну локацію.
Ми живемо в обставинах, в яких не знаєш, що може з тобою трапитись, а в умовах війни — тим паче. Водночас люди з інвалідністю — це люди, які жили повноцінно своє життя до травми, які не хочуть від нього відмовлятися.
У «совку» такі люди були закриті й не бачили світу. Їхнє життя проходило у власній квартирі, і в них не було іншого варіанту. Ми ж зараз через війну чи інші обставини отримали інвалідність і не можемо повноцінно користуватися кінцівками або маємо проблеми з зором, слухом, але цей смак життя, який був раніше, залишається. Ми маємо бути повноцінними членами суспільства. Фізичні травми не повинні жодним чином обмежувати самореалізацію.
Віталіна Веремчук
фахівчиня зі зв’язків з громадськістю компанії BusMarket Group
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас
Долучалися до розробки застосунку Better Mobility всі, хто мав бажання щось розповісти чи зробити свій внесок. Однак велику роль у проєкті відіграли айтівці з BM Tech — вони були одними з тих, хто ініціював ідею додатку та її просував. Так проєкт став корпоративною соціальною відповідальністю компанії.
Люди на кріслах колісних, зокрема, ветерани були одними з тих, кого ми постійно опитували та з ким радилися при створенні застосунку. Одним з них був наш знайомий Віктор-Микола Гаврилюк.
Також наша команда познайомилася з ветераном, який після повернення з війни довгий час не виходив з дому, тому що не розумів, куди може піти. Він шукав на Google Maps заклад, в який хотів потрапити, але не знав, чи зайде туди. Коли ж побачив наш застосунок, то сказав, що нарешті може побачити ширину дверей, кут нахилу пандуса, його стик із землею та поручні — це важливо, тому що бувають різні крісла колісні та травми в людей.
Команда розробників застосунку Better Mobility. Фото: Віталіна Веремчук
Є різні мапи, які символічно показують, чи доступна локація або наявність у неї пандусу, але в реальності це часто нічого не говорить людині на кріслі колісному. Пандус не завжди функціональний — іноді це може бути абсолютно дивна конструкція з матеріалів, які не призначені для цього, або ж із неправильним кутом нахилу, через що людина на кріслі колісному не може виїхати нагору. Наш застосунок дозволяє це все побачити.
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас. Батькам з дитиною у візочку, людям старшого віку та людям на кріслах колісних потрібний безбар’єрний простір, адже це про загальний комфорт і повагу.
Наша інфраструктура все ще залишається недосконалою, і навіть нові будівлі часто не відповідають вимогам доступності. Водночас сьогодні ми просто не маємо права залишати без уваги й можливостей наших військових, які понесли велику жертву та здобули поранення на війні.
Команда їздила на «Кураж Базар», де розповідала про застосунок Better Mobility. Фото надала Віталіна Веремчук
Як допомогти у розвитку застосунку
Ми зробили так, щоб кожен користувач, який не є експертом з безбар’єрності, міг оцінити доступність локації завдяки простому алгоритму — достатньо давати відповіді на запитання про те, що ти бачиш перед собою.
Застосунок попросить його зробити фото входу в приміщення та звернути увагу, чи є там сходи, пандус або ліфт. Якщо є пандус, Better Mobility показує, які саме місця на ньому сфотографувати, адже так людина самостійно зробить висновок, чи зможе потрапити в заклад.
Частину цієї інформації можна перевірити на Google maps, але не так якісно, як у застосунку, який чітко описує доступність по всіх критеріях.
Проте зараз за допомогою додатку можна оцінити лише вхідну зону. Аби людина повноцінно отримала послугу, вона повинна розуміти, чи не буде перешкод у самому закладі, як-от порогу, сходів чи вузьких коридорів. Ми вже почали над цим працювати.
Наразі маємо алгоритм оцінки внутрішньої доступності аптек, а також незабаром зʼявиться інформація про внутрішню доступність крамниць, супермаркетів і готелів.
Застосунок допомагає знаходити доступні локації. Фото з сайту bettermobility.app
Аби мапа була корисною, зараз її важливо наповнити, тому ми закликаємо завантажити застосунок і зробити в ньому один огляд закладу. Ми віримо, що маленькі кроки кожного небайдужого можуть суттєво покращити доступність багатьох локацій у містах України. Скачати застосунок можна за посиланням.
Стартап NORDA Dynamics зі Львова, що розробляє автономні системи керування безпілотниками, отримав 150 тисяч доларів інвестицій від фонду Angel One. Інвестицію була надана в межах синдикованої угоди й спрямована на масштабування ключових продуктів компанії.
Про це повідомили у Dev.ua.
Що відомо про стартап
NORDA Dynamics спеціалізується на створенні програмного забезпечення для БпЛА, які працюють в умовах радіоелектронної боротьби або відсутності зв’язку.
Основний продукт стартапу — система наведення «останньої милі» під назвою Underdog. Вона дозволяє безпілотникам автономно завершувати місію після того, як оператор визначив ціль. Технологія базується на комп’ютерному зорі та штучному інтелекті, що забезпечує точність удару навіть в умовах перешкод.
Читайте також: Стартап з України залучив $100 000 на розвиток платформи з військового вишколу
«У NORDA Dynamics ми створюємо технології, які надають дронам нові можливості — наші автономні системи дозволяють виконувати складні, точні місії в умовах війни швидко, ефективно і безпечно для оператора. Інвестиції від Angel One Fund — це не лише фінансова підтримка, а й можливість прискорити масштабування наших рішень на фронті та підвищити їхню бойову ефективність у режимі реального часу», — зазначив CEO NORDA Dynamics Назар Бігун. — прокоментував CEO компанії Назар Бігун.
Крім Underdog, стартап також розробляє систему StableLink. Це рішення для візуального утримання курсу, яке стабілізує висоту, азимут та координати дрона. Технологія особливо корисна для дронів-ретрансляторів і бомбардувальників у бойових умовах.
NORDA Dynamics — українська deeptech-компанія, заснована волонтерами з багаторічним досвідом допомоги армії. Команда об’єднує фахівців у галузі робототехніки, ШІ та військових технологій.
Нагадаємо, що ЗСУ працюватимуть з надлегким дроном-бомбером українського виробництва.
Фото обкладинки: LinkedIn Назар Бігуна
Застосунок My Drama української компанії HOLYWATER став лавреатом The Webby Awards 2025 за версією People’s Voice у категорії «Найкращий стримінговий сервіс». Проєкт обійшов понад 13 тисяч заявок з 70 країн світу, серед яких були й HBO Max, Apple TV та Spotify.
Про це повідомили в HOLYWATER.
Про сервіс
My Drama — це мобільна стримінгова платформа, що спеціалізується на вертикальних серіалах. Усі серії мають тривалість близько однієї хвилини та розраховані на перегляд зі смартфона. Платформа пропонує оригінальні відеосерії, створені на основі власних історій та літературних бестселерів.
«Це велика перемога не тільки для нас, а й для всієї української креативної та технологічної індустрії. Коли український продукт перемагає на такому рівні — це чіткий сигнал: ми не наздоганяємо, ми серед лідерів», — зазначив Богдан Несвіт, CEO & Co-Founder у HOLYWATER.
Читайте також: Підлітки з України розробили ШІ-сервіс для боротьби з токсичністю в соцмережах
Довідка
HOLYWATER — це технологічна медіакомпанія, яка має понад 30 мільйонів користувачів. У своєму контенті вона поєднує креативність авторів з ефективністю штучного інтелекту. HOLYWATER створює та публікує книги, аудіокниги, інтерактивні історії та відеосеріали для власних застосунків.
Премію The Webby Awards щорічно з 1996 року вручає Міжнародна академія цифрових мистецтв і наук (IADAS) за досягнення у сфері цифрових технологій. Її часто називають «інтернет-Оскаром».
Раніше ми писали, що українська компанія HOLYWATER запустила сервіс для створення ШІ-серіалів.
Фото обкладинки: HOLYWATER
