«Ця тема викликає бажання заховати очі під партою». Як студенти створили гру про насильство, у яку вже зіграли 12 тисяч дітей

У школі психологи часто намагаються говорити з підлітками про насильство: проводять уроки, показують фільми, закликають не соромитися звертатися до них зі своїми проблемами. Та не завжди вдається створити атмосферу, у якій підлітки готові довіритися.

«Говорити про насильство з підлітками дуже складно. Вони оберуть заховати очі під партою чи щось подивитись у телефоні, поки інші це обговорюють. Та якщо доносити їм цю тему у звичний для них спосіб — це може спрацювати», — вважає Анна Щерба, яка разом з командою розробила гру про насильство.

#ШОТАМ розповідає про активістку та її команду, які перетворюють табуйовану тему на гру. 

Анна Щерба

керівниця громадської організації «ЕТ СЕТЕРА», номінантка премії «ВплиWOWці» за гру «КРОК»

Створити гру надихнула казкотерапія 

Все почалося з того, що я переїхала з Донеччини й вступила в Острозьку академію вивчати журналістику. Саме там зацікавилася іграми та знайшла однодумців. Ми починали як студентська команда, а коли мені виповнилося 18 років — зареєстрували громадську організацію «ЕТ СЕТЕРА» і я стала її керівницею. 

Від початку нашої роботи ми брали участь у різних проєктах та хакатонах, щоб отримати досвід. Один з них — від ПРООН, де була тема про запобігання насильства серед дітей і підлітків. 

Приблизно за рік до цього я вивчала в академії казкотерапію й багато дізналася про те, як за її допомогою можна пропрацьовувати складні та чутливі теми. Уже тоді я подумала, що говорити з підлітками про насильство дуже складно. Такі розмови викликають у них бажання опустити очі під парту, відірватися на телефон і не слухати обговорення, бо це травматично і неприємно.

Коли я запропонувала своїй команді робити гру про насильство, мене здивовано запитували, як я собі це уявляю.

Але поступово ми знайшли ідею, яка допомогла перетворити задум на готову гру. Тоді ми остаточно зрозуміли, чим хочемо займатися — створювати освітні ігри й говорити про щось корисне, але у цікавий для молоді спосіб. 

Так і з’явилася наша гра «КРОК», яка вчить підлітків розпізнавати насильство та протидіяти йому. Фактично ми створили графічну новелу — популярний серед молоді формат інтерактивної історії, у якій гравці впливають на розвиток подій. Це схоже на фільм, де можна обирати дії персонажа, просто натискаючи кнопку.

30 сценаріїв, які вчать підлітків розпізнавати насильство

Та наша гра не для того, щоб просто розважитися на дозвіллі. Це інструмент для шкільних психологів і психологинь, які працюють із темою насильства та його запобіганням. Грати в неї потрібно в супроводі людини, яка має відповідну освіту й навички.

Ми не хотіли б, щоб дитина, яка грає в цю гру, залишилася сама й не мала з ким обговорити те, що її турбує. Адже деякі сценарії можуть бути тригерними, особливо якщо дитина пережила подібний досвід. Тому важливо, щоб поруч був психолог, який допоможе впоратися з реакцією.

До гри ми додаємо поради про те, як діяти в разі різних реакцій і як поводитися, якщо підлітки надто активні або, навпаки, зовсім не залучені.

Гра має дві частини. Перша — сюжетна, у якій підлітки обирають один з 30 сценаріїв на платформі. Історія розвивається залежно від їхніх дій і виборів. Є класи, які вже пройшли всі розроблені нами сценарії й просять нові.

І друга частина гри — рефлексія, де є конкретні запитання, на які варто звернути увагу. Спершу рефлексія триває недовго, бо діти лише вчаться формулювати думки. Наприклад, коли роздумують, як почувалась дівчинка, яку образили. Чи що в цей момент міг відчувати її кривдник. Або як це сприймали ті, хто бачив ситуацію. 

Діти звикли, що їх завжди питають про щось конкретне, а тут є простір для роздумів. За допомогою гри ми розкриваємо емоції, які важливі, хоч і бувають некомфортними.

З кожною новою розмовою з психологинею діти починають називати все більше емоцій, крім страху, злості чи радості. І краще розуміють їх на прикладі персонажа. 

Коли ми створювали гру, то місяцями працювали з документами, файлами й правками. А потім нарешті потрапили до школи та побачили емоції підлітків. Вони сидять із телефонами, грають у нашу гру й розповідають, як їм класно.

Гра допомогла розв’язати конфлікт, з яким не впоралась школа

Перед використанням гри ми навчали шкільних психологинь: проводили онлайн-лекції та одноденні тренінги безпосередньо в школах. Їх проводять психологи, які долучилися до розробки сценаріїв гри. У тренінгах також завжди беруть участь розробники гри.

Після навчання психологині отримують сертифікати амбасадорок проєкту. Вони розповідають про гру та власний досвід колегам і на професійних форумах. Навчання вже пройшли 120 фахівців, серед яких шкільні психологині та офіцери й офіцерки служби освітньої безпеки.

Понад тисяча психологинь отримала доступ до неї, а зіграли в «КРОК» уже більш як 12 тисяч людей.

Щоб отримати доступ до гри, потрібно заповнити форму.

Саме під час офлайн-тренінгів вдається детально розібрати складні кейси, як гра може допомогти. Шкільні психологині кажуть, що учні взагалі не звертаються до них через булінг. Але є відгуки, що гра допомогла налагодити довіру й почати хоча б говорити про це.

Одна психологиня ділилася, що у її школі сталася така ж ситуація, яку ми зрежисували в грі. Двоє хлопців конфліктували між собою, і ніхто не міг на це вплинути. А потім учні наче подивилися на свою поведінку збоку. Це вплинуло не тільки на них, але й на тих, кого вони цькували чи тих, хто мовчки спостерігав. З часом ситуація вирішилася. 

Коли підлітки читають історію й обирають, як розвиватимуться події, психологи можуть проаналізувати, як цей вибір пов’язаний зі станом гравця та які емоції він вкладає в ситуацію. Зазвичай гравці або ототожнюють себе з персонажами, або обирають те, чого самі ніколи не зробили б. За цим дуже цікаво спостерігати.

Демоверсія складних рішень

Говорити про насильство незручно, особливо коли ситуація неоднозначна й не завжди зрозуміло, чи йдеться саме про нього. У грі ми показуємо, як розпізнати насильство та запобігти йому. Якщо обговорювати з класом конкретні сценарії й ставити правильні запитання, підлітки вчитимуться помічати важливі деталі й розуміти, як діяти в реальному житті.

У насильстві завжди винен той, хто його вчиняє. Але поведінка підлітків може впливати на те, як розвиватимуться події.

Наприклад, якщо поруч є люди, можна закричати й привернути увагу. Але бувають і небезпечніші ситуації — скажімо, коли підліток погоджується піти з кимось у безлюдний провулок.

Тому під час гри ми розглядаємо з дітьми сценарії, у яких насильство вже відбувається й уникнути його неможливо. Але цікаво спробувати різні варіанти розвитку подій і обговорити, що станеться далі. Ми називаємо гру «демоверсією складних рішень», бо вона мотивує ухвалювати непрості рішення і показує наслідки конкретних дій.  

Я вірю, що навчання через гру — це природно, адже саме так можна закріпити певну навичку. Коли йдеться про складні теми, ігровий формат допомагає зменшити спротив і почати говорити про те, що обговорювати незручно.

Наша гра може стати для молоді прикладом того, як невелика ініціатива переростає в корисний проєкт, яким люди користуються в повсякденній роботі. З незвичного виклику виріс незвичайний проєкт, у якому ми поєднали те, що спершу здавалося непоєднуваним.

Гра живе своє життя й привертає увагу. Цьогоріч нас номінували у категорії «Цифровий вплив» у премії «ВплиWOWці». Я підписалася на різних номінантів, у нас є спільний чатик, ми обмінялися контактами. Можливо, комусь гра стане у пригоді або нам вдасться знайти партнерства.

Де шукати допомогу?

Ми хочемо донести, що звертатися по допомогу не соромно. Іноді діти думають, що їх обов’язково звинуватять, тому краще нічого не розповідати. Та коли вони бачать, як це відбувається з персонажами гри, ми нормалізуємо такий сценарій у їхній голові й наголошуємо, що про це можна з кимось поговорити.

Не обов’язково з вчителькою — це можуть бути батьки, родичі, будь-хто, кого ви вважаєте безпечними дорослими. Або навіть друзі, яким довіряєте. 

Але якщо немає людини, якій довіряєте, можна звернутися до фахівців. Є випадки, коли треба звертатися в поліцію, а часом достатньо і підтримки шкільної психологині. Є багато ресурсів, що пропонують безплатну та анонімну допомогу:

• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства 0 800 500 335;
• Чатбот національної гарячої лінії для дітей та молоді;
• Урядова гаряча лінія 15-47;
• Онлайн-ресурс Teenergizer, де можна отримати безплатні та конфіденційні консультації психологів-однолітків;
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді від ГО «Ла Страда Україна» 0 800 500 225 або 116 111