Бути жінкою в Україні — це долати не лише особисті виклики, але й завжди бути готовою до чужих. Сісти за кермо потяга, вивезти півтори сотні собак з-під обстрілів, боротися за унікальні водойми чи в касці розвозити пенсії на прифронтових територіях — все це про вже буденні завдання, які щодня постають перед тисячами українок.
До Міжнародного дня ̶н̶і̶ж̶н̶о̶с̶т̶і̶ ̶й ̶к̶р̶а̶с̶и̶ боротьби за права жінок ШоТам зібрав 8 історій про неймовірних українок, які надихають засукати рукави, підколоти чубчик і лупати скалу за скалою.
Ольга Пометун: «кришталеві» кістки та сталева наполегливість
Ольга Пометун майже не ходила до 18 років, адже кожен її рух був ризикованим через вроджену особливість кісток, яку лікарі називають «кришталевістю».
Але дівчина освоїла спочатку ходунки, потім авто, а згодом почала активно займатися плаванням і вступила до паралімпійської збірної.
«Фахівці казали, що я порушую закони фізики, що це неможливо»,
— пригадує Ольга.
Ні мініатюрний зріст — 1 метр 5 сантиметрів, — ні «кришталевість» не завадили їй зібрати тонни гуманітарки та допомогти тисячам родин вимушених переселенців, які зупинялися в її рідному Кам’янському.
Відео зі сторінки Ольги в інстаграмі
«У перші дні повномасштабної війни ми, українці, показали, що є дуже могутніми, добрими. Наша сила допомагатиме нам зростати. Якщо захочемо, ми це зробимо — і відбудуємо, і вийдемо на дуже гарний рівень життя, але це залежить від усіх нас»,
— впевнена волонтерка.
Більше про «кришталеву» жінку з залізною витримкою читайте в нашому матеріалі.
Дар’я-Ольга Гутаріна: вибралася з Маріуполя та знову одягла боксерські рукавиці
Аби довести своєму тренеру, що її захоплення боксом серйозне, Дар’я-Ольга Гутаріна вставала о 5 ранку та їхала на перше з двох щоденних тренувань.
«Якось ввечері Антон Володимирович дзвонить мені підтвердити, чи я буду зранку. Кажу: “Буду!”, а в самої сльози градом покотились»,
— пригадує дівчина.
У свої 18 років вона й сама зрозуміла, як багато значить для неї бокс. Коли разом з родиною та друзями Дар’я-Ольга виживала в підвалі маріупольської багатоповерхівки в перші тижні повномасштабного вторгнення, дівчина не лише взяла на себе вилазки на пошуки їжі, але й, як могла, підбадьорювала дорослих: влаштовувала вітання до днів народження та збирала всіх помріяти про життя після підвалу:
Хтось мріяв про теплу ванну, хтось — про улюблену їжу, хтось понад усе хотів побачитися з рідними. А я мріяла про те, як знайду тренера та знову побоксую, як колись
Щойно її родина вибралася з Маріуполя, Дар’я-Ольга відмовилась виїздити за кордон разом з мамою та молодшим братом, а натомість поїхала туди, де був її тренер і можливість виходити на ринг за Україну.
Історію чемпіонки Європи, яка не припиняла тренуватись навіть у підвалі, читайте на сайті.
Світлана Ганночка: сіяла лаванду за 10 кілометрів від російського кордону
Світлана Ганночка — фотографка з Сум, яка стала лавандовою фермеркою. Вперше вона засіяла ділянку родинної землі в селі Угроїди у 2019 році — тоді запрошувала гостей на фотосесії серед ароматних кущиків.
Коли почалась повномасштабна війна, жінка вирішила, що не поїде з рідної Сумщини. Мало того — вона переїхала до свого лавандового поля й навесні 2022-го знову сіяла та плекала квіти, стараючись не думати про те, що до кордону з росією лише 10 кілометрів.,
Як Світлана масштабує свій бізнес, попри загрозливе сусідство, та як з лавандової зони для фотосесій виросло потужне виробництво, читайте тут.
Анастасія Мазуркова: здійснила свою дитячу мрію та керує потягом
25-річна Анастасія Мазуркова стала першою жінкою, яка водить потяги в харківському метрополітені.
Ще змалку вона мріяла керувати багатотонними потягами, а подорослішавши, влаштувалась операторкою в метро. Тож коли у 2023 році підприємство оголосило про курс навчання для майбутніх машиністів, Настя вирішила, що не може проґавити цей шанс:
Щоразу йдучи додому, я не знала, чи побачу ранок та, чи повернусь на роботу. Війна дає зрозуміти, що потрібно діяти зараз або не робити цього взагалі. Я пройшла навчання й отримала необхідну кваліфікацію
З якими професійними та психологічними викликами зіштовхнулась єдина жінка-машиніст харківської підземки, читайте за посиланням.
Лєна Жук: жінка, яка рятує Закарпатське море
Закарпатським морем туристи називають Вільшанське водосховище на Міжгірщині. Помилуватися неймовірної краси плесом приїхало якось і молоде подружжя з Мукачева Лєна та Роман Жуки.
Але побачене їх вжахнуло — водосховище потопало у смітті, яке сюди прибило течією з гірських сіл і селищ. Відтоді порятунок унікальної водойми став для пари особистою місією.
Навесні 2022 року Роман загинув, боронячи країну. Та Лєна не здалась і продовжила гуртувати дітей і дорослих для прибирання та захисту Закарпатського моря.
Відео з інстаграму CHYSTO.DE
Як надихнути людей замість відпустки їхати на прибирання 122 тонн сміття, читайте в нашому матеріалі.
Айгуль Лобова: в захисному шоломі та курточці «Укрпошти»
Айгуль Лобова керує пересувним відділенням «Укрпошти» на Донеччині. Її автівку з пенсіями та газетами чекають більш ніж у 20 селах області.
До останнього вона не виїздила з Курахового, хоча в орендованій квартирі вже чотири рази вибухами вибивало вікна. Попри вмовляння дітей, жінка не полишала і свою колись таку розмірену та спокійну роботу, як в умовах війни стала небезпечною.
«Пересувне відділення — це як повноцінна пошта. Отримуємо посилки та листи й щодня за графіком курсуємо до населених пунктів і доставляємо їх. А найголовніше, мабуть, те, що ми доставляли людям гроші: пенсію, виплати з інвалідності, субсидії. Також ми поповнювали мобільні телефони»,
— каже Айгуль.
Історію відважної поштарки читайте на сайті.
Марина Шажко: врятувала з Бахмута 159 собак
Коли у 2010 році в Бахмуті стартувала кампанія з відстрілу бездомних тварин, вчителька англійської мови Марина Шажко почала патрулювати свій квартал, аби вберегти собаку, який жив недалеко від її будинку.
Невдовзі до Марини приєдналися й інші небайдужі містяни. Разом зоозахисники пікетували коло міської ради та домоглися виділення ділянки для притулку.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, притулок, де жили півтори сотні собак, опинився в зоні обстрілів. Коли стався перший приліт і два собаки отримали поранення, Марина вирішила, що мусить будь-що вивезти своїх підопічних у безпечне місце.
Як сміливій вчительці вдалось евакуювати 159 собак, читайте тут.
Марина Ждан: конвертує квіти в дрони та РЕБи
Змалку Марина мала на підвіконні своєї кімнати якісь вазонки — фіалки, кактуси. Коли виросла, вщерть заповнила житло кімнатними рослинами, перетворивши його на справжні джунглі з екзотичними рослинами.
У 2022-му жінка, як і тисячі українців, думала, як підтримати оборонців країни, і вирішила, що буде збирати донати для ЗСУ в обмін на рослини.
«Я попросила синову сторінку в соцмережах, перейменувала її на «Хатні хащі» й почала продавати рослини знайомим. Згодом подруга принесла мені вазони своєї знайомої, яка виїхала за кордон, і також попросила продати їх за донати»,
— розповідає Марина.
Як зібрати 350 тисяч гривень для ЗСУ на відростках кімнатних рослин і перетворити своє захоплення квітами на бізнес, читайте за посиланням.
Звісно, цю підбірку можна було б продовжувати нескінченно — ми ж обмежили її символічною кількістю жінок до 8 березня.
Історії нових українських супергеройок читайте й дивіться на ШоТам та обов’язково помічайте навколо!
