Суспільство
«Назбирала вже купу осколків». Фотографка з Сумщини вирощує лаванду за 10 кілометрів від кордону з росією
Світлана Ганночка — фотографка і власниця лавандового бізнесу. Вона перетворила ділянку в Угроїдах на Сумщині на красиве лавандове поле — до повномасштабної війни це було доволі популярне місце для фотографів та охочих отримати романтичні кадри. Та після початку вторгнення росії в Україну, Світлана не покинула рядочки запашної лаванди та рідні місця і. Її бізнес продовжує жити.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як вирощують лаванду, що з неї виготовляють і чому не хоче їхати навіть попри обстріли.
Не знала, чи вдасться зібрати урожай
Ми з сім’єю живемо в Сумах, а як почалася повномасштабна війна, переїхали до батьків в Угроїди — за 10 кілометрів від кордону з росією. Саме тут наше лавандове поле.
Ми всі жили в селі, поки росіяни не вийшли з нашої області у квітні 2022 року. Кілька разів навідувалися до Сум, але це було дуже небезпечно, тому що траси обстрілювали, окупанти стояли у сусідніх селах — зовсім поруч.
У 2022 році було важко, страшно і невизначено. Навіть не знала, чи вдасться зібрати урожай. Минулого року я, мабуть, і статистик не вела — було зовсім туго і з відвідинами, і з продажами. Але врожай таки зібрали, а ще почали робити іграшки. Вони полюбилися покупцям. Із Сум багато людей виїжджали за кордон на початку повномасштабного вторгнення, а коли поверталися, то надсилали тим, хто їх прихистив, лавандові подарунки на знак вдячності.
У 2022 році було невідомо, чи вдасться зібрати урожай. Фото надала Світлана.
Цьогоріч ситуація теж непроста — адже нас можуть виселити. П’ятикілометрову зону перед нами уже евакуювали, ми на черзі. Проте наше лавандове поле все ще працює. Цього року були такі відважні, що приїжджали до нас на фотосесії. Думаю, вони або живуть поруч, або вже були у нас і приїхали ще раз. Мабуть, люди трішки адаптувалися до нових реалій або ж повернулися до Сум з евакуації. Звісно, в області за ці роки відкрилися й інші лавандові локації у тихіших місцях, не біля кордону.
Зараз ми перед вибором, що робити далі, як бути з бізнесом. Є варіант все покинути і поїхати, але я його навіть не розглядаю. Зараз шукаю ділянку ближче до Сум, хай навіть невеличку — але щоб я не втратила все, над чим працювала. Не хочу кидати лавандове поле, правда. Це справа до душі, і я б хотіла далі цим займатися.
Ми і раніше чули вибухи. Але, коли почало прилітати у саме село, було страшно. Були вже розбиті хати, загиблі й поранені. Вчора теж потрапили під обстріл. Село двічі за день обстрілювали. Ми вчасно сховалися. Слава Богу, прильотів у наше поле чи будинок не було. Але осколків назбирали добру купу. Адже падає зовсім поруч.
Попри війну та обстріли лавандове поле все ще працює. Фото надала Світлана.
Ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно
Фотографію я завжди любила, а вже після другого декрету почала займатися професійно — вчилася, їздила на майстер-класи. Довго фотографувала новонароджених. Моя спеціалізація — саме сімейні і дитячі фото. От весілля не фотографую, а родини — так.
Раніше у мене була фотостудія. Дуже багато декору для тематичних фотозон робила сама, тож навички хендмейду знадобилися й у цьому бізнесі. Перша фотосесія була саме лавандова. У 2014 році знайти сухі квіти було дуже складно, тож ми замовляли ляльки-тільди у схожих відтінках — відсутність самих квітів компенсували кольором і декором. А за п’ять років я посадила першу лаванду. Тож ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно.
Ділянку купили поряд з будинком батьків в Угроїдах. Можна сказати, що наше лавандове поле — сімейна справа, мені допомагає чоловік, діти та батьки. Поле лаванди перш за все задумувалося як нова цікава локація на Сумщині для фото. Перші саджанці з’явилися восени 2018 року, а вже у 2019 році — поле.
Як не дивно, раніше не працювала як фотографка на таких локаціях. А вже як посадили самі — то поїхала у Молдову саме на лавандові поля, щоб подивитися як це, погуляти і зробити фото. Тим часом моя лаванда уже підростала.
В Угроїди до повномасштабного вторгнення просила людей приїжджати з власними фотографами, бо не встигала фотографувати всіх. Це місце було красивим, людним, тихим і спокійним. Особливо багато відвідувачів було у 2021 році. Навіть попри те, що локація нова і лаванда молода була. Але я маю багато знайомих фотографів, тож приїхав один, зробив фото, виставив — і вже інші теж хочуть провести фотосесію у нас.
Всі шишки набивали самостійно
Разом з лавандою переді мною відкрився цілий світ! Зараз наше поле має близько 20 соток. З самого початку було трішки менше, але додався ще шматок землі, наприклад, під розсаду і букети.
Коли ми тільки починали цим займатися, бракувало не лише самої лаванди, а й інформації про неї. Всі шишки набивали самостійно — це стосується розмноження, догляду, болячок лаванди. Нюансів багато. По збереженню цієї рослини теж є важливі деталі: коли її треба зібрати на букети, а коли — кулінарну.
Починати у лавандовому бізнесі було нелегко. Фото: ШоТам.
Найперші квіти, коли бутони починають розпускатися — зривають на букети. Лаванда тільки-тільки набрала колір, а колоски тверді. Це кінець червня. Головне її правильно висушити. Наступний зріз — на свіжі букети, коли лаванда розпускається. Третій — коли половина цвітіння пройшла, тоді лаванда підходить для саше, адже набрала достатньо ароматних ефірів. Тоді ж збирається і кулінарна. Останній збір — на насіння.
Думаю, цьогоріч це буде у серпні. Дуже спекотно, тому їй ще трішечки дозріти треба. Але треба дивитися кожен кущ окремо. Це залежить і від погодних умов, і від сортів — одні розпускаються раніше, другі пізніше. Зараз всі сорти купую в Україні, але деякі з них завезені з Європи.
У мене 11 сортів лаванди і 8 лавандину. Яка між ними різниця? Якщо дуже просто: лаванда — це дівчинка, а лавандин — хлопчик. Лавандин не розмножується насінням. У нього насиченіший запах, хоч олія не така цінна, але її більше.
Але мені більше подобається саме лаванда — красивіша, ніжніша. Її олія цінніша, хоч її і менше. Розмір теж відрізняється: стандартний букет лаванди заввишки 30 сантиметрів, а лавандину — сягає і 70. Для декору обирають лавандин, в нього щільніший колосок і він не обсипається. Але має більш приглушений колір — лаванда яскравіша.
Крім поля на 20 соток, маємо ще одне поруч — втричі більше. Воно ще молоденьке. Йому три роки, посадили ще до війни — і наступного року там має бути вже красиво.
Варимо мило, робимо свічки
Але лавандове поле — не лише місце для фото і прогулянок. Найперше, що ми з лаванди робимо — олію та гідролат. Виготовляємо різні варіанти саше: мішечки з органзи, конопляні валики з лавандою і подушки з лавандою та гречаною лузгою. А ще іграшки — ляльки, котики, сови.
У крамничці можна придбати мило з лаванди, яке я варю, свічки робимо. В сезон пробували готувати ще й морозиво з лаванди. Це дуже цікавий процес, хоч і складний — поки підібрали вдалий рецепт, було багато експериментів. Морозиво виходить дуже смачне, у сусідів брали молоко, робили вершки — тож ласощі повністю натуральні.
У крамничці можна придбати мило з лаванди та свічки. Фото надала Світлана.
Усі продукти, які з’являються у нашій крамничці, придумую я. Роблю перший зразок, щоб візуально було зрозуміло, яким має бути виріб. Тоді вже готуємо ескізи, викрійки.
Миловарінню вчилася у майстрині, а решта — самоосвіта. Шукаю інформацію, пробую, перевіряю. Наприклад, довго шукала ідеальний рецепт свічок — вони мають правильно горіти, пахнути, всі складові мають бути чітко підібрані.
Для виготовлення ефірної олії маємо дистилятор. Він зроблений власноруч — мій тато інженер. В цьому році планувала вже покупку промислового, але не знала, як буде з обставинами. Тож поки відклала на наступний рік.
Попри невизначену ситуацію, бізнес не стоїть на місці, я вже маю ідеї нових виробів. Наприклад, хочу створити лінійку для дітей — подушки-сплюшки із заспокійливою лавандою. Також є задуми щодо домашнього текстилю, можливо з тематичною вишивкою. Головне — працювати і дочекатися перемоги!
Групу українських дітей повернули додому з тимчасово окупованих територій та росії. Операція з порятунку відбулася в межах державної ініціативи Bring Kids Back UA за участі команди Save Ukraine.
Про це повідомили в Bring Kids Back UA.
Серед врятованих — діти, які пережили тиск, примусову русифікацію та залякування. Аліна, 9 років, щодня була змушена ходити до російської школи, де співала гімн рф і малювала триколор. За українське «будь ласка» їй погрожували обліком у поліції.
Костю, 10 років, у школі били за українське походження. Його змушували виступати з портретами російських військових і співати пісні на 9 травня. Максим тричі пережив нічні обшуки від ФСБ через відмову родини отримувати російські паспорти. Його мама рятувала родину, ховаючи телефон з українськими матеріалами.
Читайте також: Юна волонтерка на концерті гурту «Жадан і Собаки» передала FPV-дрон для «Хартії» (ФОТО)
Олена побувала в так званому «таборі перевиховання». Там її вчили копати окопи, ставити розтяжки й погрожували за вподобання фото з українським прапором. Євген, 17 років, три роки жив під постійною загрозою обшуків. Не відвідував російську школу, ховався та навчався дистанційно в українській. Після повернення зміг обійняти старшого брата-військового, який раніше був у полоні.
Повернення стало можливим завдяки співпраці з WeAreAllUkrainians, БФ «Хуманіті», Reload Love та Обʼєднаним центром з координації звільнення незаконно утримуваних осіб.
Нагадаємо, що українці по всьому світу вийшли на акції заради дітей, яких викрала росія (ФОТО)
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Офісу омбудсмена України
Киян запрошують до громадської робочої групи, яка розробить проєкт відновлення Житнього ринку. В ініціативі «Житній буде жити» прагнуть об’єднати містян навколо ідеї відродження пам’ятки Подолу.
Про це редакції повідомили ораганізатори громадської ініціативи.
Громада вирішує, як виглядатиме ринок
Ідеологом ініціативи виступив архітектор Павло Пекер. Він запропонував використати принцип гіпер-демократичної архітектури, у якому громада стає повноцінним замовником проєкту, а архітектор — експертом та фасилітатором процесу.
«У світі вже існує досить багато кейсів, коли громада, а не девелопери, мала вирішальний голос у питанні, та яким має бути той чи інший простір, фактично створюючи ТЗ для архітектурного проєкту. Такі приклади є у Копенгагені, Берліні, Едінбурзі та, навіть, у Івано-Франківську», — розповідає Павло Пекер.
Читайте також: Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором
До громадської робочої групи вже долучилися архітектори, урбаністи, історики, фудексперти та жителі Подолу. Також ідею Павла підтримав і Євген Клопотенко, який виступає за збереження Житнього ринку, а фірма цифрових продуктів Formworks на партнерських засадах розробила лендінг проєкту.
За словами Павла, глобальна мета громадської робочої групи — сформувати спільне бачення розвитку Житнього ринку у відкритому діалозі з громадою — на основі реальних потреб мешканців, цінностей простору та майбутнього району.
Зустрічі громадської робочої групи проводитимуть у Києві. У проєкті запланували 4 обговорення. Перша із зустрічей відбудеться 21 червня. Реєструйтеся на зустріч за посиланням.
Раніше ми писали, що в Києві презентували оновлений проєкт Житнього ринку з урахуванням думки містян (ФОТО).
Фото надали орагнізатори ініціативи «Житній буде жити»
Звільнений з полону захисник дізнався, що в нього народився син. Це сталося під час другого етапу обміну пораненими та важкохворими полоненими.
Відео з телефонною розмовою поширив омбудсман Дмитро Лубінець.
У слухавці захисник почув, що його сина назвали Артуром. Військовий повідомив своїй коханій, що вже повернувся в Україну.
«Повернення з полону стало для Захисника подвійною радістю — на нього чекала не лише довгоочікувана свобода, а й новина про народження сина Артура. Життя перемагає», — прокоментував омбудсман.
Фото обкладинки: скриншот з відео омбудсмана Дмитра Лубінця