Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«А хто мені скаже, що я не можу?». Історія волонтерки з «кришталевістю» кісток, яка йде проти законів фізики

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Усі навколо казали, що вона порушує закони фізики та робить неможливе. Ольга Пометун народилася з «кришталевістю» кісток і через травму в дитинстві перестала рости, та це не завадило їй самостійно водити авто й навчитися плавати. Ольга потрапила до Книги рекордів України — там про неї вже дві згадки.

Зламати жінку, яка себе не вважає «залізною леді», не змогла навіть війна. Три дні шоку, а далі – місяці волонтерства. Ольга очолила благодійний фонд, який у Камʼянському вже допоміг тисячам родин і регулярно підтримує військові підрозділи. 

Ольга Пометун

Керівниця благодійного фонду «Об’єднані Добром».

Не знайшла себе в «паперовій» роботі

Я народилася з «кришталевістю» кісток. Так кажуть про вроджену крихкість, коли кістки дуже легко ламаються — один необережний рух може обернутися (і в мене часто так було) переломом. Звісно, я вже переросла це й нині не така «крихка», як у дитинстві, але все ж не стала «залізною леді» — маю першу групу інвалідності.

Зараз мені 37, і я — керівниця благодійного фонду «Об’єднані Добром» у місті Камʼянське Дніпропетровської області. Маю економічну освіту, за фахом — бухгалтерка. Після закінчення навчання приблизно рік я працювала за спеціальністю, але зрозуміла, що це не моє — постійна робота з паперами була не тим, що треба. Я хотіла спілкування з людьми, тому змінила сферу діяльності й наступні 10 років працювала майстринею манікюру.

Я не шкодую про те, що маю економічну освіту, тому що вона дуже багато разів мені допомагала. Також це можливість працювати в держструктурах. Гадаю, все в моєму житті відбувається так, як і має бути.

Першу гору здолала

Моє життя — це суцільне море: хвиля, яка то підіймається, то опускається. Я люблю ці моменти підйому. Одним з таких, мабуть, був той, що до 30 років я заробила собі на авто й у 28 років сіла за кермо власної машини.

Ольга Пометун
Ольга Пометун біля власного автомобіля, травень 2020 року. Фото: Facebook

Тоді, знаєте, це взагалі було дуже тяжко в нашій країні. Жінка за кермом — це вже був якийсь нонсенс, а жінка з інвалідністю за кермом — це вважалося за якісь надзвичайні речі. Держслужбовці, памʼятаю, питали: «А хто тобі сказав, що ти можеш водити машину?». Та я не здавалась: «А хто мені скаже, що я не можу?».

Машина дещо обладнана під мої потреби, але за пʼять хвилин може перетворитися на звичайну. І я на ній — упевнена водійка. Памʼятаю, коли розповіла кумі, що я вже їжджу, вона запитала: «Олю, а що далі?».

Друга гора піддалася теж

А далі було плавання. Працювати майстринею манікюру по 10 годин на добу було складно, особливо для спини. Я запитала в лікаря, що може мені допомогти, окрім масажів, і він порадив спробувати плавання. Я не вміла, але він сказав: «То навчись!». І я подумала: «Так, а дійсно, що тут складного? Машину ж воджу. Я все можу, я така ж як усі».

Це знову був випадок, коли в мене не вірили, але в себе повірила я. Але, чесно кажучи, очікувала, що буде легше. Проблема була в тому, що людина повинна триматися на воді, а я тонула через особливості тіла. Це були серйозні випробування в моєму житті. Після пʼяти років тренувань я таки попливла.

Ольга Пометун
Ольга Пометун у басейні, листопад 2020 року. Фото: Facebook

Це було щось неймовірне. Фахівці казали, що я «порушую закони фізики», що «це неможливо». Мої досягнення відзначили — я потрапила до Книги рекордів України з позначками «плавання попри закони фізики» та «найспортивніша «кришталева» жінка України».

Я думала над тим, аби зайнятися плаванням професійно, брати участь у змаганнях. Але моє тіло все ж мені не дозволило. Коли до змагань залишалося півтора місяці, я впала, і в мене був тяжкий перелом. Надалі від ідеї змагань я відмовилась.

У той період я написала мотиваційну книгу «Відкрий себе для життя». Її надрукували тиражем у дві тисячі примірників, з яких півтори тисячі вже придбали. У книзі описана моя історія та поради психолога, як «відкрити себе з різних боків».

«Скоріше оговтуйся від війни, бо багато роботи»

Вторгнення росії стало для мене шоком. Я розуміла, що людство ще не прийшло до розуміння цінності життя, і що є економічні, бактеріологічні, вірусні війни. Але те, що можуть «піти» танки, і скидатися бомби на людей, для мене було поза зоною уяви. Перші дні я пробула на заспокійливих у якомусь дивному стані.

Через три дні мені зателефонував знайомий і запитав, як я почуваюся. «Не знаю», — відповіла чесно. І він каже: «То давай опритомній, бо дуже багато роботи». Наступні місяці три волонтерського життя я погано памʼятаю: я прокидалася з телефоном у руках і засинала з ним же.

Був кумедний випадок, коли мені зателефонувала подруга й запитала, чи піду я в неділю святити вербу. Я дуже здивувалась і кажу: «Та яка верба? Її святять за тиждень до Великодня. Де той Великдень? Нескоро ще». І подруга відповідає: «Ну так, то сьогодні п’ятниця, у неділю «верба», а за тиждень Великдень, Олю». І я розумію, що вже закінчується квітень, але я досі живу десь там, у лютому…

Крізь нас пройшли тисячі родин

Благодійний фонд «Об’єднані Добром» офіційно народився у квітні 2022 року. Це було потрібно, щоб мати юридичну можливість робити різні запити на допомогу, тому що звернень було дуже багато.

Нині в команді семеро людей (усі переселенці) плюс ті, хто допомагає матеріально — бізнесмени, меценати. Я займаюся більше адміністративною роботою: керую, що куди розподілити, подаюся на гранти, спілкуюся з військовими.

Ольга Пометун
Ольга Пометун на складі свого благодійного фонду, жовтень 2023 року. Фото: Facebook

З початку вторгнення в нашому місті були тисячі переселенців: з Херсонщини, Запоріжжя, Харківщини, Донецької та Луганської областей. А ще наше місто було транзитним для переселенців, які їхали за кордон. Потрібно було для людей зібрати гуманітарний набір, розмістити когось на ніч, знайти ліки, кудись супроводити.

У вересні я підбила статистику того, що ми зробили за цей період. Зʼясувалося, що ми допомогли вже більш ніж 10 тисячам родин. Я собі думала, що було десь 2-3 тисячі, тому була трохи шокована. Питала команду: «Це все ми зробили? Коли ж ми встигли?».

Допомогу військовим порахувати неможливо. Якнайкраще це відображає кількість різних подарунків у нас на складі. Військові залишають нам різні шеврони, гільзи, прапори. Ми працюємо з 5-7 підрозділами, яким допомагаємо, закриваючи їхні запити. Приміром, бійці приїжджають і кажуть: «Нам потрібна суха їжа, ми будемо йти на завдання». І ми швиденько знаходимо.

Очі сяяли, а я ж просто запамʼятала імʼя

Мені дуже складно втримати емоції, коли люди, які приходять за пакунком продуктів, вдячні так, наче ми дали їм нове житло. Памʼятаю, колись до нас прийшов дідусь, який сказав: «Не хочу вам жалітися, але…» й розповів свою історію евакуації та життя по підвалах. Він просив допомогу для дружини в лікарні. Ми тоді переважно допомогу надавали людям, які писали в Telegram, бо продзвонювання відбирало багато часу. Але цьому дідусю з кнопковим телефоном ми пообіцяли зателефонувати, щойно в нас буде те, що йому потрібно.

Ольга Пометун
Ольга Пометун на складі свого благодійного фонду, жовтень 2023 року. Фото: Facebook

Через кілька днів нам привезли продукти та засоби гігієни. Ну, ми одразу йому й подзвонили. Він прийшов, і я кажу: «Ось, Василю Васильовичу, будь ласка». Як же він тоді здивувався, що ми запамʼятали його імʼя — був такий втішений.

За 5-6 місяців я зустріла цього дідуся в місті. Він привітався (теж запамʼятав, як мене звуть), похизувався новеньким смартфоном, і що він тепер теж є в нашій групі в Telegram. Згодом ще кілька разів ми перетиналися з різних питань, як-от оформлення документів чи матеріальна допомога. А на Великдень Василь Васильович приніс нам паску, яку спекла його жінка. Мені дуже незручно в такі моменти, але ж як я могла йому відмовити? Це було, як кажуть, «від душі».

Бувають складнощі, але дещо тримає на плаву

Мене зараз часто питають, що я буду робити після війни. Я не знаю. Я точно залишусь у Камʼянському, бо раніше хотіла переїхати до Дніпра чи Києва, але з початком війни полюбила своє маленьке місто, зрозуміла його цінність. Я хочу його розвивати і приносити користь людям тут.

Інколи бувають моменти, коли мені здається, що в мене йде земля з-під ніг, і що все, крах, нічого не виходить. Буває, картаю себе за якісь рішення. Але життя мене навчило, що за якийсь час я точно собі подякую, що тоді зробила саме так, і все вийшло набагато краще, ніж могло б бути.

Ольга Пометун
Ольга Пометун на складі свого благодійного фонду, січень 2023 року. Фото: Facebook

Я дуже люблю життя — у ньому є стільки класного, цікавого, веселого, теплого, смачного! Я люблю свою родину, свій дім, свій колектив. Мабуть, саме це додає мені сил рухатися далі.

У перші дні повномасштабної війни ми, українці, показали, що є дуже могутніми, добрими. У наших генах настільки багато мудрості, любові та сили, що ми змогли витримати ось ту орду, яка прийшла на нашу землю. Я б дуже хотіла, щоб ми змогли це в собі зберегти, перемогли й далі продовжили втілювали це в мирному житті. Наша сила допомагатиме нам зростати. Якщо захочемо, ми це зробимо — і відбудуємо, і вийдемо на дуже гарний рівень життя, але це залежить від усіх нас.

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі
Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення