Суспільство
Показали рецепти, за якими українці готували 100 років тому
У мережі оприлюднили давні рецепти українців, пише Укрінформ.
Перші страви з курятини, наїдки з гарбуза та картоплі, випічка та десерти і смажена індичка з соусом із журавлини тощо – такий набір страв до американського національного свята, Дня подяки, готували українці в США ще понад 100 років тому.
Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір
«День подяки – одне з найулюбленіших свят американців. І американські українці – не виняток. У підготовці й святкуванні Дня подяки українським емігрантам допомагала “Українсько-анґлійська кухарка” – книга, важливою частиною якої був адаптований на українську переклад англійського видання “The White House Cook Book”», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що вперше книга була надрукована у видавництві «Канадійський фермер» у Вініпезі в 1910 році, а згодом – у Нью-Йорку у видавництві «Говерля» у 1953 році, що красномовно свідчить про її популярність серед українців Америки.
Читайте також: Як вінницькі школярі рятують місто від сміття
«Книга пропонувала такі наїдки на святковий стіл Дня подяки: курячу або кремову зупу, смажену індичку, журавлинний соус, картопляне пюре, печений гарбуз, варену цибулю, смажений пастернак, салат з курки, гарбузовий пиріг (пай) та пиріг з січеного м’яса, мигдалеве морозиво, цитринову галеретку, горіховий торт, сири, фрукти та каву», – розповіли і запропонували переглянути кілька з таких рецептів.
Нагадаємо, на Полтавщині з’явилися музей борщу і музей хліба.
Як ми повідомляли раніше, українка популяризує національну кухню в Америці.
Усі фото: ukrinform.ua.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
Про зміну назви
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...