Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

«Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Опубліковано

Пустир на околиці Добропілля навчив мешканців любити своє місто. Раніше це місце асоціювалося у людей хіба що з пияцтвом, брудом та крадіжками. Тепер же — з квітами, барбекю та концертами.

Ні, це не подарунок від чиновників чи місцевого бізнесмена. Це берлінський досвід, який один активіст вирішив повторити у своєму містечку. Йому вдалося сформувати у населеному пункті свідому громаду, готову змінювати себе і все навколо. На цьому вони не зупинилися, і вже будують нові плани.

Владислав Бурховецький,
Владислав Бурховецький,

Президент громадської організації «Творці історії», ініціатор створення публічного простору «Непустир»

Культура спільноти та її відсутність

Свого часу наш молодіжний центр проводив міжнародні обміни культурного активізму з берлінськими організаціями. І там молодим людям розповідали, як варто працювати з вуличним простором. Мене вразила ця культура і розуміння того, що таке спільнота. Я побачив, як це все там відбувається, і коли ми повернулися, я захотів і в нас у Добропіллі зробити щось подібне.

У нашому місті не було жодного публічного простору, де суспільство могло б проводити свій час з користю, культурно відпочивати та розвиватися. Натомість у нас багато молоді пиячить, і поняття «відпочинок» розуміє по-своєму. Ми ж подумали, що було б добре запропонувати їм якусь альтернативу. Захотіли встановили для них нові турніки, бруси, та й загалом зробити такий собі спортивний майданчик для занять спортом.

Турніки? Та ну, облиште

Спочатку, коли люди дізналися, що ми хочемо встановити турніки, не вірили нам. Мешканці чекали, що це має зробити влада. Чомусь у їхній уяві, що громадська організація — це те саме, що хтось десь при владі працює і, мовляв, нічого не робить. І люди постійно підходили, запитували, коли там вже щось буде. Я ж їм казав: «Давайте щось зробимо разом». Люди ж продовжували ставилися недовірливо.

Коли ми вже виграли мінігрант у 2018 році й матеріали були в нас, тоді вже люди не казали: «Ой, коли ж воно буде», а вже «Ось воно тут лежить, треба вийти і його поставити». Хто б міг подумати, що ці люди, яких ніколи не можна було помітити у якійсь допомозі місту, збиратимуться разом і допомагатимуть щось створювати. Вони справді почали об’єднуватися, бо з’явилося розуміння, що ми робимо.

Проблемна пляма на міській мапі

Після того, як у місті з’явився новий спортмайданчик, у нас виникла ідея зробити ще й платформу, де можна збиратися з друзями, сидіти, відпочивати. Побачивши свого часу берлінський досвід, я вже мав приблизне розуміння, як потрібно об’єднувати людей.  Адже створення публічного простору — це про ком’юніті, про те, як можна щось зробити своїми руками та силами для себе та своїх сусідів.

Локацію, де ми захотіли створити публічний простір, місцеві називали «пустирем». Річ у тім, що це приватний сектор з будинками й маленьким проміжком вулиці, де не давали дозволу на будівництво. Все через те, що там проходила магістраль води. І там все життя був той «пустир»: скрізь заросла трава, а ділянки — недобудовані. Це місце підходило хіба що для величезної концентрації пияцтва, бруду та крадіжок. Ми ж хотіли подарувати цьому йому нове життя.

Ми постійно говорили про пустир, і якось сама собою з’явилася і назва проєкту — «Непустир», і навіть слоган: «Перетвори життя на непустир». Втілити цю ініціативу ми змогли за допомогою проєкту «Код міста» — довгострокової програми формування креативної економіки та створення умов для сталого розвитку міст. Вони допомагають містянам виявити напрямки, за якими їм краще розвивати свої населені пункти. Добропілля стало одним з міст, яке вони досліджували. Ми змогли реалізувати цю ідею, аби показати людям, що це не проблема, а ресурс. І можна сказати, що це була наша ініціатива — перетворити пустир у щось прекрасне, — проте ідею ми підгледіли у Берліні.

Волонтерська команда — це завжди пошук 

Нові об’єкти самі по собі нічого не варті — зародження спільноти варте. Тобто, були люди, яких ми хотіли об’єднати. Разом з ними ми захотіли всьому тому засміченому, залишеному людьми дати життя і перетворити на щось нове. Захотіли створити атмосферу, аби там було приємно перебувати.

До цієї ініціативи ми підійшли серйозно, провівши дослідницьку роботу, як має виглядати наш простір, залучали архітекторів. Потім почали комунікувати з людьми, проводили різні культурні заходи. На першу зустріч з обговорення проєкту прийшли приблизно 70 мешканців сусідніх будівель, кожного дня десь 20 з них працювали. Люди почали більш відкрито до цього ставитися.

Читайте також: Забиваємо баки: як на Донеччині активісти навчають людей сортувати сміття і заробляти на цьому

Попри те, що ця ідея дуже зайшла містянам, це все-таки приватний сектор. І мало хто хотів щось робити на чужій вулиці, у всіх є свої справи. Особливо складно було на початку осені, коли потрібно було будувати, фарбувати, а ти нікого не знайдеш, бо всі займаються підготовкою до зими. Є тут певна така сезонність, і ситуації різні бувають. Наприклад, коли хворіли люди, які найактивніше нам допомагали, то інші також не хотіли нічого робити без них. Це не те, що у нас є постійна команда, яка цим усім займається. Тут завжди доводиться спілкуватися з людьми, шукати їх, підбирати зручний час. Це робота зі свідомістю, з серцем людини, яка має щось віддати, а не займатися своїми справами.

Хоча найбільша складність сьогодні з іншим. Попри те, що ми навчили людей разом щось для себе створювати, ми не можемо перейти на іншу стадію, коли суспільство починає піклуватися про те, що воно робить. Коли йдеться про піклування за простором, доводиться знову шукати людей, обговорювати з ними це. Немає охочих, хто б взяв за це відповідальність. Тут ми працюємо саме над розвитком суспільства.

«За тебе ніхто нічого для тебе не зробить»

Простір у нас таки з’явився. Ми розчистили пустир та встановили турніки. Замість амброзії тут з’явився квітник, замість смітника — сцена і зона барбекю. А волонтери привозять сюди круті концерти, влаштовують спортивні змагання. Люди, які були залучені до створення, дуже задоволені. Там граються їхні діти, онуки, вони самі туди приходять посидіти, молодь там спілкується.

Ми йдемо далі, й ставимо ціль, аби люди почали піклуватися про цей публічний простір. Аби їх ніхто не змушував, а вони самі знали, що треба прийти й щось полити чи почистити, щоб там знову не з’явився пустир. Тобто, мета не в тому, аби цей простір був гарний, а аби у нас інше суспільство було. Уявімо, що спочатку містяни це все робили, а потім перестали, і, наприклад, ті ж рослини, за якими вони доглядали, починають в’янути. Так от, ми хочемо, аби люди не думали, що хтось щось зробить за них і просто насолоджувалися красою. Ми будуємо спільноту, готову брати відповідальність на себе.

Зараз ми ще створюємо громадський простір за типом молодіжного центру. Він буде у гаражному приміщенні поруч з нашим «непустирем». Там протягом усього року можна буде працювати з людьми, обговорювати й розв’язувати різноманітні проблеми. Це один із наших найважливіших проєктів. Ми вже отримали фінансування від нашого партнера.

Рецепт успіху не тримаємо в секреті

Взагалі я думаю, що тільки спільноти можуть якісно покращувати життя у своїх населених пунктах, бо саме вони знають, що вони хочуть мати і як це має виглядати. Наприклад, якщо у нас є певна розбита вулиця, по якій тече вода, а влада не може чи не хоче нічого робити, то в таких тонкощах можуть розібратися лише мешканці. Якщо певна спільнота щось вирішить змінити, то так і буде — їх ніхто не повинен змушувати.

Сенс громадського простору у тому, аби зробити тих людей, об’єднаних навколо нього, більш спроможними, аби вони мали змогу навчитися розв’язувати свої проблеми. І якщо охочих буде більше, то влада почне змінюватися автоматично, бо від громадян буде зовсім інший запит. Не такий: «Оберу того, що щось нам зробив». Таким чином влада набирає обертів, а у суспільстві формується споживацтво. Зміни стоять саме за спільнотами. І ми готові ділитися нашим досвідом: як ми це побудували й де знайшли гроші. Бо це дуже гарне підґрунтя для розвитку. Ми можемо посіяти зерно, аби інші організації почали діяти.

Суспільство

Розробили 3D-тури дерев’яними церквами на Закарпатті

Опубліковано

На Закарпатті представили 3D-тури в межах програми «Дерев’яні церкви — приховані скарби спільного туристичного регіону Карпат».

Про це пише Суспільне.

Зазначається, що відтепер кожен може вирушити в 3D-тури шістьома церквами Закарпаття:

  • святого Михайла в Ужгороді,
  • святого Миколая в Данилові,
  • Вознесенською церквою в Ясінях,
  • церквою Успіння Пресвятої Богородиці в Новоселиці,
  • храмом святого Миколая у Середньому Водяному,
  • церквою святого Духа у Гукливому.

Читайте такожСумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Також показали і зовнішній вигляд, і внутрішнє оздоблення.

Щоб відвідати пам’ятки достатньо зайти на безкоштовний сайт karpaty3d.com за посиланням.

3D-тури дерев’яними церквами Закарпаття розробляли в межах програми транскордонного співробітництва.

Працювати почали в листопаді 2019-го. Загальний бюджет — майже 66 тисяч євро на втілення проєкту в Україні та Польщі.

Читайте такожГенічеськ та Арабатська Стрілка на Херсонщині можна переглянути у 3D

Поступово 3D-тури доповнюватимуть фотоекскурсіями іншими церквами Закарпаття.

Нагадаємо, з’явилася відеоекскурсія про древні артефакти Херсонського музею.

Як ми повідомляли раніше, стартував туристичний спецпроєкт «Місто за вікенд».

Усі фото: suspilne.media.

Читати далі

Суспільство

Як активісти «Києве, мий» очищували 45-річну мозаїку на Березняках (ФОТО)

Опубліковано

У Києві волонтери ініціативи «Києве, мий» очистили модерністську мозаїку на Березняках уздовж вулиці Миколайчука.

Про це пише kyiv.comments.ua.

Активісти впоралися за п’ять годин. Зверху прибрати шар бруду, а внизу поприбирати залишки рекламних оголошень і клею.

Водою поділився ОСББ сусідньої 16-поверхівки. Із брудом боролися за допомогою чистої води під тиском 200 бар. Із залишками клею і графіті – уайт спіритом, змивками, різними щітками і шпателями.

За рік волонтери відмивають понад 100 локацій.

Читайте такожСумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Один із активістів Єгор навчається у Могилянці, вивчає історію. За його словами, родина не проти, що він у вихідні пропадає на громадських ініціативах.

Кияни скидають фото об’єктів, яким потрібна допомога, на сторінку ініціативи у ФБ. Власники будинків не завжди мають кошти, щоб ретельно доглядати за ними, не вистачає обладнання або ж бажання.

Читайте також: Корисні розваги. У Вінниці влаштували плогінг і прибрали берег Південного Бугу

Спочатку ініціатива існувала виключно на гроші засновників. Нині ж за допомогою донатів городяни допомагають покрити значну частину витрат.

Нагадаємо, на Рівненщині громада самотужки створює власний парк.

Як ми повідомляли раніше, волонтери на Прикарпатті відновлюють 260-річний костел.

Усі фото: kyiv.comments.ua.

Читати далі

Суспільство

У Києві захаращений тунель «сталінського метро» перетворять на ресторан (ФОТО)

Опубліковано

У Києві, в урочищі парку «Наталка», почалася реконструкція одного з найбільш незвичайних об’єктів міста – бетонного кесона, який часто називають «сталінське метро».

Про це пише ЦТС.

За інформацією, бетонна конструкція, створена перед Другою світовою війною для будівництва тунелів під Дніпром, стане рестораном.

Читайте також: Сумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Верхній рівень споруди буде накритий скляним куполом із оглядовими майданчиками. Сюди вестимуть одразу двоє сходів – із приміщення ресторану і зовні.

Відзначається, що роботи із трансформації об’єкта під ресторан мають завершиться в другому кварталі 2021 року.

Читайте також“Нашу професію дуже недооцінюють”. Як медичні сестри борються за право бути почутими

Довідка

Кесон на Оболоні – частина нереалізованої ідеї побудувати тунелі під Дніпром, щоб забезпечити оборону місту за часів війни. Влада боялася, що в разі військового вторгнення мости через Дніпро зруйнують. Будівельні роботи велися в 1938-1941 роках, проте в 1944 році від цієї ідеї відмовилися.

Нагадаємо, у Києві на Оболоні створюють парк вейкбордингу.

Як ми повідомляли раніше, у Києві на Позняках зводять інтерактивну Алею нот Кузьми Скрябіна.

Усі фото: cfts.org.ua.

Читати далі