Суспільство
Парфуми із Дніпра. На що клюють хіпстери з усього світу
У Дніпрі нішевий парфумер Олександр Перевертайло сьомий рік розвиває бренд мультигендерних ароматів Partisan Parfums.
Його запахи відносяться до інді-парфумерії, що являє собою пласт контркультурного, хіпстерського напряму та є нішевим.
Бренд митець започаткував у віці 33 років. А назва Partisan насправді має зашифроване значення. Перша буква Р – від прізвища Перевертайло. А слово “artisan” з французької означає ремісник.
Читайте також: В Ужгороді роблять парфуми не гірші за Chanel
Для Олександра робота – мистецтво. Не вбачає в цьому джерело прибутків, і творить для душі. Його роботу високо оцінив світовий критик Лука Турін. А ще його аромати ввійшли в ТОП-100 гід 2018 року. Тож як українцеві вдається розвиватися?
Надихнув квітучий степ
Народився в Каховці, а творю в Дніпрі. З дитинства жив у світі запахів. Квітучий весняний степ справив найсильніше враження. Мене цікавило чим пахне вітер, сухе і свіже листя, вулиця після дощу, сусідська квартира, річка, люди.
Дитячу уяву хвилювала поличка з духами батьків. Якось взяв пустий флакон з-під татового одеколону. Налив туди горілки і додав кілька гілочок чебрецю. Результат передбачуваний. Але до експерименту повернувся через багато років.
Від економіста до парфумера
Будучи дорослим, колекціонував незвичні пахощі. Багато подорожував. Почав привозити компоненти: масла, настоянки, смоли, шматочки деревини та прянощі.
Читайте також: Хімія та фізика без нудних підручників: як побудувати бізнес на наукових шоу
Із сировини робив екстракти, експериментував зі змішуванням. Почав вивчати синтетичні компоненти, читав спеціалізовану літературу.
Освіту отримав за двома фахами: економіст і технолог. Але душа лежить до іншого.
У 2012 році заснував марку. Не відстежую модні тенденції, коли роблю парфуми. Дослухаюсь своїх емоцій і вражень. На композиції впливає все – музика, література, фотографія, мистецтво. Мої запашні витвори – реакції на навколишній світ.
Скільки потрібно для старту?
У парфумерії найдорожче – сировина. Кілограм трояндової олії може коштувати близько €30 тисяч, ірису – €50 тисяч. Синтетичні компоненти коштують €5-10 тисяч. Але літрами все це беруть, якщо мова йде про масове виробництво.
Для старту такого бізнесу вистачить $5 тисяч. Це приблизна сума на закупівлю обладнання в лабораторію і розробку однієї композиції.
80 інгредієнтів в парфумі – це нормально
Більшість сировини купую у Франції і Штатах. Подорожуючи, шукаю матеріали, які не роблять у промислових масштабах. Наприклад, рідкісний чорний кардамон або матис. Сировини із цих продуктів немає. Збираю спеції, прянощі і цікаві мені трави, сам їх обробляю.
Читайте також: Як переселенка з Горлівки озеленює Донбас і робить бізнес на цьому
Від ідеї до готових пахощів може пройти від кількох місяців до кількох років. Над одним працюю вже п’ять років. У лінійці мого бренду 5 ароматів. Намагаюсь оновлювати асортимент кожні два роки.
А у палітрі запахів маю понад дві тисячі різних компонентів. У найоб’ємнішій формулі 80 інгредієнтів. Найкоротша складається із 12.
Парфуми унісекс
Фішка бренду – мультигендерність. Цими парфумами можуть користуватися чоловіки і жінки. До 50-х років ХХ століття парфумерію не ділили на чоловічу та жіночу. Розділення – маркетинговий хід, який збільшує продажі масмаркету.
Роблю концентрацію “парфумована вода”, у флаконах об’ємом 35мл. Вони занадто сильної концентрації, майже духи. Там 18-24% відсотки запашної речовини у спирті. Розхід на один прийом – два пшика максимум. Тож у “гардеробі” немає сенсу тримати пахощі в банках по 100 мл.
Вартість за флакон об’ємом 35 мл – $93. Всі стадії виробництва виконую вручну.
Як продаю
У моїх парфумів немає тисячних тиражів. І мети такої нема. Це ніша, яка не націлена на масове споживання.
Продаю їх через сайт, є точки по Україні. Товар можна знайти в одному з магазинів Дрездена.
Читайте також: Ідея швидкого бізнесу – яблука в карамелі. Як розкрутитися?
У мене є послуга “діскавері сет”. Перед тим, як замовити повноцінний флакон – можна взяти набір пробників. Коштує – 320 гривень. Такі відправки нещодавно робив у Фінляндію, Берінген, Лос-Анджелес, Берлін. За роки існування бренду – вироби облетіли майже всі країни.
Ольфакторна культура
Вважаю, що у нас немає ольфакторної культури (наука, пов’язана із запахами). З часу, як людина покинула печери – не користується повноцінно нюхом. Він залишається у зародковій формі. З ним, як з голосом – чим більше співаєш, тим красивіше звучить. Щоб натренувати ніс – треба багато нюхати і все. Це цікаво.
Читайте також: “Так добра на світі стає трохи більше”: як маріуполець безкорисливо творить добрі справи
Тому і відмовився від ідеї робити духи на замовлення. Щоб зрозуміти, чого хоче клієнт, потрібно провести тест-сесію, яка триватиме 2-3 години. Дізнаюся, що подобається, що розуміє під парфумерією, які окремо компоненти любить. Складаю ольфакторну карту вподобань. На основі цього роблю формули для чотирьох ароматів на вибір. На це йде 2-3 місяці.
Але час для мене не був проблемою. Дратувало, що після кропіткої роботи клієнти хотіли відтворювати зрозумілі їм запахи. Коли клієнт хоче “щось, як у Chanel”, нехай краще купить Chanel. Не цікаво з таким працювати.
Звісно, це вигідно. Розробка індивідуального аромату коштує 300-400 доларів. Додатково клієнт платить за кількість парумів. Але повторювати за кимось – ображає творчу натуру.
Від міжнародних проектів до світового визнання
Крім власного бренду, працюю для сторонніх проектів. Минулого року спільно з колегою створили аромат для казахського будинку моди “Аспара”.
Усю мою лінійку високо оцінив міжнародний відомий критик Лука Турін. Минулого року відправляв йому пробники. Описи композицій видали у парфумерному гіді 2018 року.
Команда Food Train приготувала святкові обіди для жителів Харківщини Під час свят особливо важливо підклуватися про тих, хто поряд. Саме тому команда потягу-кухні Укрзалізниці – Food Train – приготувала близько 4300 великодніх обідів для мешканців Харківщини.
Про це повідомляє Міністерство відновлення України.
“Цього разу Food Train привіз до Харкова ще й 2300 власноруч спечених та прикрашених Великодніх пасок. Ними пригощали місцевих мешканців, серед яких – внутрішньо переміщені особи, багатодітні родини, пенсіонери, жителі знеструмлених будинків, пацієнтинти психіатричної для лікарні та будинку літніх людей. Прояв турботи одне про одного дозволяє українцям не втрачати віру та триматися попри складні часи”, – повідомили у Мінвідновленні.
Читайте також: Google запускає додаткову програму грантів для українських стартапів на 10 мільйонів гривень
Закупівля продуктів для поїзда-кухні фінансується нашими партнерами – Фондом Говарда Баффета – The Howard G. Buffett Foundation.
Нагадаємо, уряд запропонував виробникам дронів пільгові гранти.
Фото: Міністерство відновлення України
Воїн з Одеси віддав життя за Україну, але продовжує робити рідну землю красивішою навіть після загибелі… Ця сумна й водночас зворушлива та надихаюча історія про військового Бориса Айзенберга, , який усе своє життя займався озелененням рідного міста й країни. Разом з родиною він заснував власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. І зараз, коли Бориса не стало, справу продовжує його батько, а сакури та клени, які в пам’ять про героя саджають по всій Україні, радуватимуть українців і милуватимуть їхнє око. Детальніше у сюжеті ШоТам!
Після повномасштабного вторгнення Борис пішов на фронт добровольцем. Попри жахи війни він надихався природою і там: малював квіти та прикрашав ящики з боєприпасами. “Йде наступ – цвіте яблуня переможна….” – писав Борис під своїми фото з рослинами.
Читайте також: У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років
Так народилася ціла серія флори, яку українці побачили вже після загибелі захисника… Борис загинув 13 липня 2023 року поблизу села Біла Гора на Донеччині. Врятував пораненого побратима, наклавши йому турнікет, а сам потрапив під ворожий обстріл.
Після смерті Бориса його справу продовжив його батько, його також звати Борис. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 рослин, які колись привіз його син. Груші, сливи, сакури, 18 кущів клену… Все цвіте у пам’ять про Бориса. А ще його сакури прикрашають Київську оперу, а клени ростуть на подвір’ї Одеського художнього музею.
Так справа Бориса продовжує жити й надихати українців дивовижним квітом.
Нагадаємо, у Мринській громаді відновили 155-річний ліцей-мазанку.
