

Суспільство
В Ужгороді роблять парфуми не гірші за Chanel
В Ужгороді понад три роки працює виробництво українських парфумів Kaya Parfums.
Власниця бренду Ксенія Гошовська привідкрила таємницю, як роблять ароматні суміші. Та чому парфумеру важливо відрізняти понад 100 ароматів. І як налагодити стосунки із заводом, який є партнером брендів Chanel і Dolce Gabbana, коли ти тільки початківець.

Закони проміняла на аромати
Я з дитинства обожнювала парфуми. Слідкувала за новинками масмаркету та брендів. В Україні немає спеціалізованих курсів, які навчають парфумерній справі. Тому довелося вивчитися на юристку. Кілька років працювала за професією. Але думки про власний бізнес не полишали. Саме історії відомих парфумерів надихнули почати справу. Тож у 2016 році вирішила повернутися до свого хобі і вивести його на новий рівень.
Читайте також: Заснувала бізнес, бо звільнили: як створити ательє натуральної косметики
Щоб зробити перші суміші, мені потрібні були компоненти. В Україні їх не дістати. Набралася сміливості написати французькому заводу, який готує сировину для Chanel та Dolce Gabbana.

На зв’язок вийшов консультант заводу. Він був здивований моїм проханням. Я не оптовий покупець, а просила по кілька мілілітрів, але багатьох компонентів. Написала їм щирого, і трохи наївного листа. Пояснила свою ситуацію і що хочу розвивати власний бренд. Врешті, мені пішли назустріч. Отримала свій перший набір компонентів.
Читайте також: Українка виготовляє натуральну косметику ручної роботи
Освіту спеціальну не здобувала. Сама всьому навчаюсь. Читаю в інтернеті. У Франції та Італії парфумерів навчають два роки, коли ті вже мають диплом хіміка. А я сама здобуваю знання. Кілька днів на тиждень присвячую тому, щоб розібрати нові формули та ознайомитися з новинками.
“Від ідеї аромату до готових парфумів можуть пройти роки. А може бути і за день”
Маю добрий нюх. З дитинства відрізнялася від оточення тим, що відчувала запахи, які не вловлюють інші. Але нюх потрібно розвивати. Щоб створити суміш – треба пам’ятати аромати. Закордоном парфумери проходять спеціальне навчання. Починають з 10 ароматів, з кожним разом їхня кількість збільшується. За кілька років можуть із заплющеними очима розрізняти молекули кількох тисяч ароматів.
Парфумер працює в темряві
Щоб запам’ятати аромат, мають виникати якісь асоціації. Парфумер відрізняє аромати не просто “це гвоздика, то троянда”, а розбирає на молекули. Коли вже знаєш базові запахи – переходиш до комбінацій. Так вчишся працювати з сумішшю ароматів, поєднувати їх, але щоб це не була ліпнина, а мало структуру. Буває, що поєднують кілька ароматів, не сумісних між собою, виходить просто суміш. Природних натуральних ароматів, з якими працюю, пам’ятаю більше сотні.
Читайте також: Швидкі гроші: ТОП-10 ідей для “швидкого” бізнесу
Під парфумерну лабораторію виділили одну із кімнат в будинку. Вона заставлена скляними лієчками, мензурками і флаконами під парфуми. У кімнаті приглушене світло. Сонячне проміння не повинне потрапляти на ігредієнти чи готові парфуми. Бутлі, у яких зберігаю готові аромати, теж з темного скла. А ще є спеціальні піпетки для рідини і масел. Не обійтися і без вагів, які зважують навіть міліграм компонента.

Працюю в лабораторії в захисному одязі та окулярах. Незначні випари ефіру погано впливають на очі.
Перед тим, як приступити до процесу – думаю над ароматом. Коли прийшла ідея щось спробувати – роблю формулу парфумів. За нею потім рахую, скільки і яких компонентів потрібно. Продумую, як молекули компонентів між собою “подружаться”. Змішую.
Читайте також: Як шахтар став барбером. Історія першого у Покровську барбершопу
У колбочках по 5-10 мл зберігаються “пробники” парфумів. Після змішування, ароматна композиція має постояти мінімум 4-5 тижнів у темному місці. Аромат повинен настоятися. Те, що сподобалося і піде в продаж – роблю у кількалітрових бутлях. Знову даю йому постояти.
Від ідеї аромату до готових парфумів можуть пройти роки. А може бути і за день. Найдовше працювала над кавовими парфумами з феромонами. Поки парфуми настоюються, замовляю етикетки, готую флакони і упаковку.

Є парфуми одномолекульні – моноаромати, для яких використовують лише один компонент. Це “прості” аромати, їх клієнти впізнають і найбільше замовляють.
Парфуми – як магія. У своїх композиціях я застосовую 5-7 компонентів. Більшість з них можуть “ховатися”, але доповнюють один одного. Наприклад, у парфумах “Vanilla Chocolate” застосовується 5 компонентів, а з них відчувається лише шоколад. Такі парфуми мають властивість розкриватися на середню та верхню ноти, залишати шлейф.
Читайте також: Як заробити 400 000 грн на тюльпанах. Історія фермерів-везунчиків
Новий аромат довго ношу на собі, аби зрозуміти, чого не вистачає і чим доповнити. Буває аромат майже готовий, але видається голим, трохи недовершеним. Тому повертаюся на початок, корегую формулу. Потім вже приймаю остаточне рішення: подобається чи ні.
Клієнти не купують “кота в мішку”
Роблю парфуми на замовлення. Ціна персональних від $200. Було таке, що клієнти приносили пробники парфумів, які вже зняли з виробництва. Просили відтворити. Мені це вдавалося.
Зараз у продажі маю 35 унікальних ароматів. Найбільший попит серед клієнтів на прості аромати. Тому лідирує в продажах: ванільний аромат, “Candy shop” (мають післясмак цукерки та з феромонами), і унісекс. У літню пору більше купують легкі фруктові аромати.

У “Kaya Parfums” можна знайти найдивовижніші аромати: аромамікс свіжоскошеної трави та лотоса чи бананів
Жіночі парфуми коштують від 370 гривень за 10 мл. Вартість групи ароматів з феромонами від 480 гривень за 10 мл.
Дорогими виходять парфуми унісекс, там складна піраміда з компонентів. Їх найважче створювати, бо аромат має підходити і чоловікам, і жінкам. Складно не перебрати з компонентами.
Чоловічих парфумів розробила 5 варіантів. Вартість за 10 мл від 375 гривень. Можна розливати у флакони об’ємом 300 чи 500 мл.

Продукцію продаю на сторінках в соціальних мережах. А також у шоу-румах українських брендів. Щодня замовляють, щонайменше, 5 флаконів.
Читайте також: Топ-6 відверто дивних ідей для бізнесу в Україні
Для того, аби люди не купували “кота в мішку”, опираючись тільки на опис в інтернеті – придумала аромакоробки. Це набір із 5 парфумів об’ємом по 3 мл. Хоча можна обрати і більше. Покупець може визначитися, який аромат йому подобається і замовити його збільшену копію.

Що цікавого можна знайти на сторінці бренду? “Cherry bone” – аромат вишневої кісточки, “Capsula X” – парфуми унісекс, у яких поєднується ваніль, шкіра та тютюн, “Sexy Coffee” – надихатиме поєднанням свіжо меленої кави, амбри, мускусу. Інгредієнти для ароматів приїздять із Франції та Сполучених Штатів.
Щоб почати власну справу і розробити базовий набір ароматів – потрібно кілька тисяч доларів. У планах – пройти профільні курси у Франції чи Італії.
Суспільство

Український бренд одягу FROLOV 14 лютого відкриє UFW денним рок-концертом. Квитки на покази можна отримати у благодійному розіграші для проєкту «Обличчя героїв».
Про це повідомили в інстаграмі FROLOV.
У сезоні FW25-26 Ukrainian Fashion Week запустила благодійну ініціативу «Обличчя героїв». Цей проєкт спрямований на підтримку, відновлення та реабілітацію поранених з мінно-вибуховими травмами обличчя.
Щоби отримати запрошення на один із показів, необхідно:
- зробити благодійний внесок від 2500 гривень на Монобанку;
- заповнити форму за посиланням;
- обрати бажаний для відвідування показ.
Організатори транслюватимуть подію онлайн, етер можна буде подивитися безплатно.
Нагадаємо, що Ukrainian Fashion Week створює адаптивну моду для ветеранів та людей із травмами.
Також ми писали, що український бренд FROLOV створив костюм для Бейонсе (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UFW
Суспільство

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці закривати благодійні збори для війська, співає та читає реп. А ще почав власну справу — виготовляє дерев’яні підставки під телефон. Каже, що робить ці речі з власної потреби, — щоб було зручніше дивитися улюблені відео про риболовлю:
«Це дуже кропітка праця: я завжди кажу, що легше хату збудувати, ніж робити ці підставки. Але саме вони дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу».
ШоТам розповідає історію дідуся, який завдяки онучці став зіркою інтернету та створив власну прибуткову справу на пенсії.

Ярослав Мельничук
пенсіонер, виготовляє дерев’яні підставки
Завдяки онучці про мене знає весь інтернет
Усе своє життя я працював будівельником, а коли вийшов на пенсію, то дуже полюбив ходити на риболовлю та просто гуляти біля річки в рідному селі. З часом почав збирати різні гілки на березі, щось із них виготовляти та лакувати.
А ще мені було шкода, коли щось красиве пропадає, тому вирішив створити вдома в альтанці музей, де збирав старовинні речі, які знайшов вдома чи принесли сусіди. В мене є старі годинники, машинки для стрижки, маслобійки, фото, касети та платівки. Діти часто приходять сюди й уважно все розглядають.

Ярослав Дмитрович показує дерев’яну підставку для пляшок у власному домашньому музеї. Фото надала Віталія Грицак
Кілька років тому мені подарували смартфон. Онуки навчили ним користуватися, тож часом я дивлюся якісь відео, і так натрапив на ролик з підставками під телефон. Я вирішив, що хочу робити таке ж, бо коли ми дивилися щось разом з онукою, то зазвичай спирали телефон на якусь банку. Тому для мене дерев’яна підставка — це дійсно корисна річ.
Спершу не вдавалося створити щось красиве, але я дуже старався. Першими моїми виробами були підставки з нотами — я зробив їх для учнів моєї дочки, яка викладає в музичній школі.

Підставка «Моя дочка музикантка» від Ярослава Дмитровича. Фото надала Віталія Грицак
Далі онучка Віта написала на своїй сторінці про мене, і музичне училище з Полтавщини замовило 30 таких підставок. Потім почали замовляти й інші підписники Віти. Я не ставив якоїсь ціни — казав, що дадуть, те й буде. Половину коштів витрачав на матеріали, а половину віддавав на армію.
Мої підставки вже бачили Америку й Австралію
Справа так захопила мене, що я почав створювати зайчиків, песиків та інших тваринок. Символом нашого села Коропець є риба короп, тому я створив і таку підставку — це улюблений мій виріб, бо риболовля є моїм захопленням. До речі, її замовляють наші односельці, які живуть за кордоном, тому мої підставки вже є у Франції, Таїланді й Америці. А один з найскладніших виробів — підставка з тризубом — полетів до Австралії. Звідти ж у мене замовили кенгуру.
Підставку з тризубом замовили односельці Ярослава Дмитровича, що живуть в Австралії. Фото надала Віталія Грицак
Я створюю кожен виріб досить довго: спершу його треба намалювати, потім вирізьбити, пошліфувати та полакувати, а далі він висихає понад добу. Це дуже кропітка праця, але саме підставки дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу.
У мене поки немає майстерні — я облаштував собі робоче місце в стодолі. Там поставив свій станок і зберігаю всі підставки, яких за день можу створити пʼять-шість.
Знайомі та друзі мене підтримують — кажуть, що вже чули про мене по радіо. А я собі жартую, що мене вже навіть в Америці показують. В юності я їздив по світу й зовсім не мав часу робити щось для себе, що приносить мені радість.
Мій молодший брат — різьбяр, племінник також виготовляв меблі, тому я вирішив продовжувати сімейну традицію. Рідні завжди підтримують і радіють за мене, та іноді дружина жартує, щоб я не задирав носа, бо ще хтось мене собі забере. Але то все жарти, і я дуже вдячний своїй онучці за підтримку, і що тепер про мене знає весь інтернет.

Ярослав Дмитрович залюбки робить підставки для військових та дає лоти на благодійні розіграші онучки. Фото надала Віталія Грицак
А ще мої підставки замовляють на фронт. Якось нам навіть надіслали фото, як використовують підставку для телефона в окопі. Звісно, з військових ми кошти не брали — це наша маленька подяка за захист. Щиро хотів би перемоги для України, а ще прожити ще хоча б 10 років, щоб міг зібрати своїх рідних і друзів за великим столом в нашому селі на березі Дністра.
Перша дідова підставка зібрала 150 тисяч для війська
Мої підписники дуже полюбили діда, бо він такий, який є, нікого з себе не вдає. Та йому й не треба це робити, адже дід завжди був дуже харизматичний. Коли він почав створювати підставки, я саме організовувала благодійний збір для нашого війська — тоді ми разом зняли відео, заспівали та зачитали реп і виставили його підставку як благодійний лот.
Він і раніше допомагав мені з лотами — то свій фірмовий маринований оселедець запропонує, то домашнє вино. А того разу підписники побачили підставку й почали запитувати, чи можна таке придбати окремо.

Віта написала про дідусеві підставки у своїх соцмережах, і так у нього з’явилися перші покупці. Фото надала Віталія Грицак
Так і стартувала рекламна кампанія з підтримки дідового бізнесу. До речі, тоді ми зібрали понад 150 тисяч гривень для бригади «Рубіж» — це був один з перших виробів, який називався просто «Під ваші тіліфони». Переможець так щиро дякував, що дідові це було набагато цінніше за гроші.
Тепер, коли я організовую благодійні збори й долучаю до цього діда, то завжди знаю, що зможу швиденько зібрати необхідну суму.
Він завжди долучається до усіх моїх зборів — чи дає підставку на розіграш, чи просто сам донатить. За минулий рік вдалося зібрати близько півтора мільйона гривень, зокрема й завдяки його допомозі.
Понад пів тисячі виробів з оригінальними назвами
Дід придумує дуже цікаві назви для своїх виробів. Наприклад, підставка з нотою називається «Моя дочка-музикантка», зайчик — «Той, хто поїв усю капусту на городі», а ще є «Гусі-гусі, га-га-га», «Пливе качка, пливе сороката, я ж тобі казала, що я не багата». Також у діда є «Білочка, що поїла всі горішки і нема, що продати» або «Зуб, дешевший, ніж у стоматолога».

Кожен виріб Ярослава Дмитровича має оригінальну назву. Фото надала Віталія Грицак
За понад рік у діда було більше 500 замовлень. Він створив певний асортимент, який він виготовляє наперед, але буває, що люди звертаються з проханнями створити щось особливе. Наприклад, одна жінка замовляла підставку у вигляді окулярів для своєї подруги, яка працює окулісткою, а ще одні покупці мали вдома кажана, тому попросили вирізьбити його.
Дід дуже любить дарувати свої вироби — якщо хтось із чимось йому допоможе, він залюбки дарує якусь підставку.
Люди завжди дуже вдячні й надсилають свої фото з виробами. Я відразу роблю скрин та пересилаю дідові у вайбер. Наша з ним переписка — це суцільні скриншоти відгуків його клієнтів. Я зовсім не очікувала, що так буде, але дуже рада, що дід знайшов свою справу, і вона приносить йому радість.
Мрію про таку ж старість, як у діда
Спершу дід казав, що не треба встановлювати якусь конкретну ціну — оплата буде, що дадуть. Десь рік ми так і працювали. Люди платили по-різному — від 200 до 500 гривень. Але потім я побачила, що він приділяє цьому дуже багато часу та сил, втомлюється від фізичної роботи, тому тепер кажу, що в середньому підставка коштує 400-500 гривень, щоб дідова робота окупилася.
Коли ми надсилаємо людям вироби, завжди додаємо лист із побажаннями від діда та ще якийсь подарунок — це можуть бути сушені яблука від бабусі, свіжі груші з нашого саду, горіхи чи цукерки. Я ж дуже люблю підставку, яка в діда не вийшла — це мав бути козеріг, але ми назвали його чупакаброю, і вона тепер у мене на поличці.

Віталія з дідусем Ярославом Дмитровичем. Фото надала героїня
Я дуже щаслива, що маю у своєму житті такого діда. Він завжди дає мені щось домашнє, коли я кудись їду, та завжди зустрічає, коли повертаюся додому. Дід дуже мене любить і завжди підтримував мою творчість, тому я тепер навзаєм підтримую його справу.
Дуже ним пишаюся, адже зазвичай літнім людям складно зробити якийсь новий крок. А дід не такий — він є мотивацією для нашої сім’ї: у нього зараз така старість, якої хотілося б і мені.
Суспільство

В Україні запустили медіаплатформу Signal to Resist. Матеріали на сайті присвячені опору та деокупації тимчасово захоплених росією територій України.
Про це повідомляє головний редактор платформи Дмитро Кузубов у фейсбуці.
Про проєкт
На платформі розповідають історії незламності людей, які пережили окупацію. У першу чергу журналісти досліджують поневолення Херсона, що тривало вісім з половиною місяців. Команда Signal to Resist збиратиме розповіді цивільного та воєнного спротиву окупації, аналізуватиме важливі епізоди цього періоду, контроверсійних персонажів та діяльність руху опору.
Усі матеріали дублюватимуть англійською для фіксації воєнних злочинів і серед міжнародної аудиторії.
Читайте також: Українські ветерани здобули першу нагороду на «Іграх Нескорених»
Своєю історією для проєкту поділилася журналістка та мати трьох дітей Світлана Горєва, яка не виїжджала з Херсона під час окупації.
Головним редактором Signal to Resist став харківський журналіст Дмитро Кузубов, який працював фрилансером для «Української правди», Hromadske, Liga.net, Texty. А також співпрацював з The New York Times, CNN та Die Zeit для матеріалів про російську агресію проти України.

Фото з фейсбук-сторінки Дмитра Кузубова
«Чому саме Херсон? Це єдиний обласний центр, який росіяни захопили після 24 лютого 2022-го, й водночас — приклад масштабного опору. Опору місцевих, який разом із вдалими діями наших військових приніс результат — довгоочікуване звільнення», — пояснив на своїй сторінці у соцмережах головний редактор Дмитро Кузубов.
Перспективи
Цього року команда медіаплатформи планує презентувати фільм про спротив херсонців окупації. Над документальною стрічкою працює естонський режисер Ільмар Рааґ та команда українських журналістів і кінематографістів з компанії DGTL RLGN.
Нагадуємо, що анімація «Я померла в Ірпені» перемогла на міжнародному фестивалі короткого метру у Франції.
Фото обкладинки: сайт Signal to Resist