Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
02 1 02 1

Суспільство

Як почати бізнес в підвалі: історія успіху ветерана

Опубліковано

Екс-учасник АТО заснував підприємство з вирощування зелені на гідропоніці. Проект реалізував у рідному місті Запоріжжі. Працює разом зі своїм батьком та побратимом по службі в ЗСУ. Підприємство функціонує вже чотири місяці.

Читайте також: Під землею на Волині вирощують кілограмові цитрусові

На міні-фермі методом гідропоніки у виробничих обсягах вирощують цибулю. Підприємство обладнали в орендованому напівпідвальному приміщенні, розміром 50 м². Палети з розсадою розташовують на стелажах у два яруси. Для пророщення зелені використовують додаткове освітлення.

Зв’язатися з одним із власників міні-ферми, 27-річним Іллею Волошиним для інтерв’ю вдалося тільки з третьої спроби, пізнього вечора. Пояснює, що має ненормований робочий день.

“Доводиться працювати до сьомого поту, – сміється Ілля. – Усе залежить від замовлення. Можуть попросити на наступний день 30 кілограмів зелені нарізати. Сидиш до ночі – ріжеш. Оскільки немає великого досвіду – роботу ще не злагодили до кінця. Тому і процес не доведений до автоматизму. Доводиться багато фізично працювати”.

Читайте також: Чоловік відкопав під садибою на Закарпатті старовинний винний погріб

Приміщення під міні-ферму переобладнували разом з батьком та побратимом. З нуля довелося зробити стенди для розсади і повністю весь комплекс по обладнанню. Коли заїхали туди, там були лише підведені вода і світло. Решту робили своїми руками. З батьком і побратимом працюють разом: ріжуть, готують розсаду, саджають.  

Зелені вдається зібрати від 30 до 40% від кількості посадкового матеріалу. Від висадженого обсягу це може бути від 10 до 50 кілограмів. Урожай, з моменту посадки, можна зібрати вже за 20 – 30 днів.

Робота нагадує “день сурка”, але мріяв про це на фронті

“Мій робочий день починається з кави. Робота інколи нагадує “день сурка”. Щоранку готуємо матеріали. Якщо є замовлення – ріжемо цибулю. І одразу висаджуємо новий матеріал. Ріжемо – саджаємо, саджаємо – ріжемо”, – сміється Ілля.

Лайфхак від Іллі: як швидко відділити зелень від цибулини

На фронті всі його думки були про те, чим займатися, коли повернеться додому. У зоні АТО служив три роки – з 2014 по 2017 рік. У 14 році вступив до батальйону особливого призначення “Січ”. Потім перейшов в добровольчий підрозділ “Карпатська Січ”, який включили до 93-ї бригади. Підписав контракт із ЗСУ. Продовжив службу. З війни повернувся з третьою групою інвалідності. Має технічну освіту.

Цілий день ріжемо-саджаємо, саджаємо-ріжемо

– сміється Ілля.

Коли приїхав – одразу взявся за реалізацію проекту. Планував, як воно буде. Дякувати Богу, все вдалося. Деякою мірою, віра в самореалізацію допомогла бійцеві витримати жахи війни.

Читайте також: Бізнес із друзями – це можливо. Історія ветеранського СТО

Зі свого підприємства бізнесмен до бюджету щомісяця сплачує 5% від прибутку, на третій формі оподаткування.

Хобі батьків стало родинним бізнесом

“Зараз вирощуємо зелену цибулю. Продукція продається чудово. Маємо постійних покупців. Познайомилися з оптовиком, який закуповує нашу зелень для ресторанів Запоріжжя. Готуємо зелень і для дрібного опту”, – розповів бізнесмен.

Ідея відкрити такий бізнес прийшла кілька років тому. Коли Ілля ще служив у Збройних силах і перебував в зоні АТО. Приїхав у відпустку, з батьками сиділи, міркували над тим, чим займатися далі. Рішення прийшло спонтанно. Хоча батьки займалися подібним вирощуванням, але це було більше для себе, як розвага. Вирішили, що хобі можна перетворити на бізнес. Почали цікавитися, читати. Знайшли інформацію про метод гідропоніки. Взялися за втілення ідеї в життя.

Коли починав бізнес – нічого не боявся

За словами Іллі, коли починав нову справу – нічого не боявся. Мав досвід ведення бізнесу раніше. До подій на Майдані та війни, у Запоріжжі близько трьох років тримав кафе. Після початку бойових дій довелося свій заклад закрити та піти добровольцем на війну.

Міні-ферма має окупитися за два роки

Вкинули у виробництво немаленькі кошти. Виявилося, що у цьому бізнесі багато нюансів і немає такого, щоб за місяць-два він повністю себе окупив. Та за бізнес-планом, на рівень прибутковості мають вийти через два роки.

На розвиток міні-ферми підприємці отримали грант від міжнародної організації з міграції. Брали участь у програмі. Підприємцям пощастило, бо вдало захистили проєкт. Отримали 15 тисяч гривень. Ці гроші витратили на обладнання, освітлення. На той час вже не було грошей для його придбання. Цей грант виявився дуже вчасним.

“Я не прихильник того, щоб вичавлювати з усіх можливих програм гроші. Якщо влада має кошти – можуть допомогти тим, хто зараз цього більше потребує”,

– переконаний бізнесмен.

“Я не прихильник того, щоб вичавлювати з усіх можливих програм гроші. Якщо влада має кошти – можуть допомогти тим, хто зараз цього більше потребує”, – переконаний бізнесмен.

Читайте також: Фермер з Нідерландів вклав у теплицю на Львівщині 600 000 євро

Міні-ферма споживає небагато. Щомісяця на зрошення йде до 3 кубів води. Коли цибуля виросла, всю воду зливають, миють обладнання і саджають по-новій. На електроенергію щомісяця витрачають до 400 гривень, оскільки для освітлення використовують Led-лампи.

Економлять на опаленні. Зараз в приміщенні стоїть буржуйка і пелети, виходить дешевше, ніж газ. Перепробували обігрівачі, але це виявився найкращий метод. На опалення щомісяця витрачають до 1000 гривень. Приміщення прогрівають один раз на день. Цього вистачає, тепло тримається. Температуру підтримують на рівні 18-20 градусів. Буває коригують, щоб було від 13 до 18 градусів. Усе залежить від того, наскільки швидке потрібне проростання зелені.

Продукція конкурентна, бо екологічно чиста

“Основна проблема, яка виникла з самого початку – не було достатніх навичок і досвіду ведення такої справи. Це значно важче, ніж можна прочитати в інтернеті. Проте з кожним місяцем процес стає все кращим, нам подобається”, – каже Ілля Волошин.

Зараз трьом підприємцям доводиться самостійно опановувати ще одну професію – агронома. Інформацію про те, як доглядати за рослинами – читають в інтернеті. Проблемні питання обговорюють на форумах.

“Гідропоніка дозволяє не перетворювати вирощування на сезонну роботу”

Від традиційної посадки відмовилися. Гідропоніка дозволяє не перетворювати вирощування на сезонну роботу. Якість зелені не поступається великим тепличним комплексам.

Читайте також: Американець організував в українському селі органічну ферму

За його словами, перевага гідропоніки в тому, що зелень можна виростити без додаткових добрив. Продукція є конкурентною. Не використовують хімії. Виходить екологічно чисте. Методом гідропоніки, постійно підтоплюючи коріння – пророщують цибулю. Туди подається вода, яка насичує коріння, потім вона зливається. І так кожні 6 годин. Рослина отримує все необхідне для зростання, не гниє. Добрив додаткових не застосовують.

Меседж “усе вдасться” – запорука успіху

У планах підприємців – розширитися і перейти на свою територію. Спробують вирощувати нові види рослин. Незабаром почнуть експериментувати з м’ятою, потім з полуницею.

“Не виходить – починайте знову. Поки не спробуєте – нічого не досягнете”

“Щоб налагодити власну справу – треба брати і робити. Не боятися. Не виходить – починайте знову. Поки не спробуєте – нічого не досягнете. Не варто думати про те, що щось піде не так, як запланував. Усе вдасться – це основний меседж, який треба нести”, – радить власник міні-ферми усім, хто хоче випробувати власні сили у веденні бізнесу.

Крім того, підприємці не забувають про своїх побратимів на передовій. Зв’язуються з волонтерами, коли залишається урожай цибулі. Передають зелень бійцям.

Як раніше повідомляв #ШоТам, ветеран АТО Максим Петрик заснував медовий кооператив Фронтмед. Колишній розвідник Андрій Дробіт вирощує ірландські троянди під Львовом. А екс-атовець Микола Стецьків зі Львівщини після служби вирішив вирощувати полуницю. 

Суспільство

Переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО 

Опубліковано

До війни Олена Паталаха проживала в Сєвєродонецьку, була керівницею кафедри стоматології Луганського державного медичного університету та володіла медичним центром.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

фото: Мінреінтеграції

Про відкриття стоматології

Жінка відкрила свою власну стоматологічну клініку в місті Сєверодонецьк у 2005 році. Навіть після 2014 року, коли конфлікт на сході України набув повномасштабного характеру, її клініка продовжувала працювати, надаючи безкоштовні послуги військовослужбовцям.

фото: Медичний центр “Естетик-центр” у Сєвєродонецьку 

Після початку інтенсивного вторгнення в рідне місто, Олена була змушена залишити його. Разом із своєю командою вони вирішили переїхати до Києва.

Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Олена поділилася, що саме пацієнти та її колектив надихнули її зібрати сили та розпочати спочатку. Попри складнощі, лікарка та її команда змогли отримати всі необхідні документи для роботи у новому місті. І в результаті нова клініка відкрила двері для перших клієнтів у Києві.

Відомо також, що зараз стоматологія вже почала повноцінну роботу. Там працюють переселенці.

Ми вдячні цьому прекрасному місту за те, що дало нам шанс жити та працювати, створювати здорові та щасливі посмішки попри війну“, – підкреслює Олена Паталаха.

Нагадаємо, що естонський депутат вирушив у велопробіг за Україну: 1700 кілометрів за 6 днів.

Також ми повідомляли, що у Харкові можуть з’явитися вулиці на честь Олени Пчілки, Тичини й Гребінки.

Фото: архів Олени Паталахіної.

Читати далі

Суспільство

У “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів

Опубліковано

У Києві відкрили новий спортивний комплекс для військовослужбовців та ветеранів, оснащений сучасними тренажерами для реабілітації. В ньому їм надається можливість безоплатно займатися фізичними вправами.

Про це повідомили на офіційній сторінці “Київ Мілітарі Хаб” у фейсбуці.

фото: Київ Мілітарі Хаб

Про спортзал

У ньому можна безоплатно займатися на сучасних реабілітаційних тренажерах. Тренування доступні для військових з ампутаціями кінцівок, а також для тих, хто користується кріслом колісним.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Є можливість проводити заняття самостійно або з реабілітологом. Перше заняття для відвідувачів провів український атлет і телеведучий, президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок.

Адреса: вул. Бастіонна, 11.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця – з 09:00 до 18:00, субота – з 08:00 до 19:00.

Гроші на облаштування залу передав благодійник з Нідерландів, який побажав залишитись анонімним.

Також ми повідомляли, що Мінкульт розпочав короткотривалі гранти: як вони працюють та як подати заявку.

Фото: Київ Мілітарі Хаб

Читати далі

Суспільство

Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Опубліковано

Нерідко ми ходимо по вулицях і навіть не замислюємося, хто ці люди, на честь яких вони названі? Через роки насаджування російської культури та історії кожен українець знає, хто такий Лєнін, Пушкін і Щорс, імена яких носили, а деколи досі носять вулиці майже в кожному населеному пункті України. А хто такий Болбочан, чи чим була відома Теліга, чи ким були Махов із Ратушним, на жаль, досі відомо далеко не всім.

Але саме вони є справжніми героями України, які, на відміну від вищезгаданих катів і чужинців, справді заслуговують на свою честь. І саме заради того, щоб розповідати українцям про достойних, але недостатньо відомих синів і доньок України, чиї імена носять вулиці наших міст, ШоТам та “Стріткод” розпочинають спільний проект “Незламні назавжди”! І наш перший випуск про Олександра Махова, чиєю прізвищем з 2022 року названо вулицю та станцію трамвая у Києві.

Сюжети “Незламні назавжди” будуть використані на “Уроках незламності” – всеукраїнському освітньому проекті для школярів, розробленому ГО “Історична платформа” спільно з Освіторією.

Історія Саши Махова

Вихованець луганської “Зорі”, підкорювач гір, марафонець та висвітлювач миротворчих місій України! І це лише маленька частина історії Сашка Махова, який поклав своє життя за Україну.

Початок карʼєри

Він народився в Луганську у 1986-му, зростав у зросійщеному оточенні та говорив російською. 3 дитинства захопився футболом, навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Але за фах обрав саме журналістику: як репортер зростав на телеканалах Луганська. А згодом продовжив карʼєру і на центральних телеканалах: “Україна”, “Україна 24” та “ДІМ”.

Окупація рідного міста

Ті, хто знав Махова до 2014, запам’ятали його скромним, в окулярах і костюмі з краваткою. Та початок війни в Україні і окупація росіянами рідного Луганська кардинально його змінили… Прапор та шарф “Зорі” лишився в офісі, а окуляри пізніше розібʼють – на акції проросійських активістів. 3 початком російської агресії Сашко як український журналіст був змушений покинути Луганськ.

3 2015 Олександр їздив репортером на фронт, висвітлював події в зоні бойових дій. І в якийсь момент вирішив, що інформаційного поля бою для нього замало. У тому ж 2015 взяв до рук зброю і в лавах 57-ої бригади пішов бити ворога. Воював під Горлівкою. Спочатку був навідником зенітної установки, потім – кулеметником.

“Живи на повну”

Після демобілізації повернувся в журналістику, але продовжував їздити на схід. Так він був ближче до дому. Разом з цим Саша став цінувати кожен день і втілювати власні мрії: купив кеди Converse і перше в житті пальто, здолав Чорногірський хребет та стрибнув із парашутом!

Махов часто писав, що війна навчила його брати від життя максимум. І він це робив! В 2017 році як спецкор побував в Антарктиді разом з українською експедицією. А це теж він – єдиний журналіст у літаку, що евакуював українців із китайського Уханя – осередку пандемії!

За пів року до повномашстабної війни Сашко відправився як спецкор до Республіки Конго. Робив репортаж про український миротворчий контингент у найбіднішій країні світу.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Повномасштабне вторгнення

А 24 лютого 2022 просто з редакції пішов до військкомату й став до лав 95 десантно-штурмової. Між боями Сашко зробив пропозицію коханій Анастасії. Це був його 36-й День народження.

“У мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе, але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене”, – промовив він на відеозверненні.

Смертельне поранення

Кохана погодилася. А через три тижні Сашко отримав смертельне поранення… 4 травня біля села Довгеньке, де Сашко освідчився коханій, він пішов із життя. Сашка поховали у Києві, посмертно нагородивши Орденом “За мужність” III ступеня.

А віднедавна в столиці зʼявилася вулиця, що носить імʼя Олександра Махова. А на ній – інтерактивна табличка проєкту “Стріткод”, який розповідає, на честь кого названі наші вулиці. Достатньо лише навести камеру на QR-код та перейти за посиланням.

Про проєкт

“Стріткод” вже розмістив 81 табличку в Києві, незабаром зʼявляться ще 50, а попереду тисячі по всій Україні!

За своє життя Сашко говорив: “Якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою”. Так і сталося.

У Махова залишився син Владислав від першого шлюбу. Який обовʼязково побуває на площі імені тата в його рідному звільненому Луганську!

Нагадаємо, що Бельгія виділить €200 млн та ракети ППО для України.

Також ми повідомляли, що на книжковому ярмарку в Буенос-Айресі представили український стенд.

Читати далі
Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення