Не тільки «Острів скарбів» та «Козаки»: що подивитися з української анімації

Українську анімацію в порівнянні з кіно складніше та довше створювати, вона рідко буває у прокаті. Але, попри брак інституційної підтримки та уваги масового глядача, вона розвивається та досягає міжнародного визнання.

ШоТам розповідає, як зародилася та розвивалася українська анімація за останні 100 років.

Батько-засновник української анімації

Першою українською анімацією вважають наразі втрачену «Казку про солом’яного бичка» (1927) В’ячеслава Левандовського — про неї відгукувались, як про новаторську та художньо виразну. «Казка про білку-хазяєчку та мишу-лиходієчку» (1928), створена в техніці графічної анімації, є ще одним його загубленим фільмом.

Згодом Левандовський переїхав до Києва, де на базі кінофабрики створив мультиплікаційну майстерню разом з аніматором Володимиром Дев’ятніним. Творча епоха, натхненна революційними ідеями та підвищеним інтересом до національної культури, закінчується, й вони змушені створювати стрічки на замовлення партії. 

У 1928 році Левандовський розпочав роботу над першим українським звуковим анімаційним фільмом «Тук-тук та його приятель Жук». За сюжетом, хлопчик Тук разом з другом-собакою Жуком вирощують городину, але на їхній врожай зазіхають ласі до легкої наживи Свиня та Лис, в образах яких недвозначно можна впізнати радянських політичних антигероїв. Але закінчити роботу Левандовському не вдалось — він поїхав з України, а фільм завершили його учні Семен Гуєцький і Євген Горбач у 1935 році. На анімацію чекала цікава доля: її тривалий час вважали втраченою, але у 2013 році Довженко-центр зміг викупити її у Госфільмофонда Росії. Реставрацію завершили у 2016 році, а стрічку можна подивитись на YouTube.

Анімація та наукові фільми мали спільне походження

Під час посилення політичних репресій у 1930-х з’явилася практика поступового відсторонення від роботи кінематографістів, які не відповідали партійній повістці.  Режисерів спершу переводили в науково-популярне кіно, а потім і зовсім знімали з кіновиробництва. 

Так, на початку 1930-х анімаційну майстерню під’єднали до виробництва науково-технічних фільмів, а незабаром вона повністю перейшла на створення навчально-технічної продукції. Саме тому у фільмографії деяких аніматорів можна помітити такі документальні та сухі назви, як «Безперервний вугільний потік», «Легка врубова машина», «Важка врубова машина», «Історія вугілля», «Відбійний молоток» тощо. 

На базі студії Київнаукфільму, де створювали навчальне та документальне кіно, цех анімації виник лише у 1959 році. Він отримав назву Творче об’єднання художньої мультиплікації та проіснував до 1991 року, поки його не реорганізували в «Укранімафільм». У 2019 році правонаступником студії став Довженко-центр.

Відродження під час епохи відлиги

Після війни та послаблення репресивної машини через смерть Сталіна анімація починає відроджуватись. У 1959 році Іполит Лазарчук очолив Творче об’єднання художньої мультиплікації та разом з аніматоркою Іриною Гурвич створив перший популярний анімаційний фільм — «Пригоди Перця» (1961). Мультфільм розповідає про співробітника відомого сатиричного журналу Перця, до якого звертаються по допомогу звірі, які потерпають від браконьєрів.

Навколо «Пригод» сформувалося творче об’єднання, учасники якого згодом зрежисують власні стрічки, без яких ми не уявляємо українську анімацію. Наприклад, над «Пригодами Перця» працювали режисер «Острова скарбів» Давид Черкаський та режисер «Як козаки…» та «Енеїди» Володимир Дахно. 

Переглянути анімаційний фільм можна на YouTube-каналі Довженко-центру.

Легендарні «Козаки» надихалися Дюма

Прототипами для «Козаків» Ока, Грая й Тура стали герої роману Александра Дюма «Три мушкетери». Розробку зовнішності героїв художник Едуард Кирич згадує так:

«Володимир Дахно намалював для мене довгу паличку і сказав, що це козак Грай, велике коло — силач Тур, маленьке — верткий Око. Я ж як художник-аніматор зробив з його ідеї персонажів: створив їм обличчя, наростив тіла — зробив їх такими, якими їх сьогодні знають усі».

Спочатку про козаків хотіли зняти повнометражне художнє кіно, але з цієї ідеї нічого не вийшло — у підсумку вирішили зробити мультфільм. Після виходу першої серії, яка дещо відрізнялася від інших, зробили ще вісім: «Як козаки у футбол грали», «Як козаки наречених визволяли», «Як козаки сіль купували», «Як козаки олімпійцями стали», «Як козаки мушкетерам допомагали», «Як козаки на весіллі гуляли», «Як козаки інопланетян зустрічали», «Як козаки в хокей грали».

Саме у «Козаках» Дахну вперше в радянському кінематографі вдалося створити постійних героїв на національній основі. Тур, Грай та Око характеризувалися як триєдиний герой, який втілює народні патріотизм, товариськість і розум. Автори намагалися створити автентичну анімацію, тож вивчали твори художників Георгія Нарбута та Івана Падалки.

Усі серії можна подивитись на YouTube.

Музичні вставки та частина мемної культури

Художник Давид Черкаський, який раніше працював над анімацією для «Пригод Перця», у 1988 році став режисером двосерійного (згодом серії обʼєднали) мультфільму «Острів скарбів». В його основу ліг роман шотландського письменника Роберта Льюїса Стівенсона. Мультфільм насичений чорним гумором, пародіями й алюзіями, а також має вставки з акторами, які виконують музичні номери.

Хоч під час створення Київнаукфільм зробив тільки російськомовне озвучення (та більшість ролей озвучували українські актори), влітку 2024 року обидві серії отримали українськомовний дубляж від студії «ТВІЙ ПРОДАКШН». А за кілька років до того персонаж анімації доктор Лівсі, відомий своїм заразливим сміхом і впевненою ходою, навіть став героєм інтернет-мему.Подивитися фільм з українськими субтитрами можна на Megogoта українською на YouTube.

Популярні літературні екранізації

У 1981 році вийшов мінісеріал «Аліса у Дивокраї» за мотивами казкової повісті Люїса Керрола. Режисером став аніматор Єфрем Пружанський, який раніше працював над «Козаками». У 1982 році зʼявилося продовження — «Аліса у Задзеркаллі». Режисер отримав на Лондонському кінофестивалі нагороду «За найкращу екранізацію Льюїса Керрола іноземним режисером». У 2017 році обидва мультфільми озвучила українською студія «Так Треба Продакшн» на замовлення телеканалу К1.

«Як Петрик П’яточкин слоників рахував» і «Капітошка» з’явились на екрані завдяки яскравій уяві дитячої письменниці та сценаристки Наталі Гузєєвої. Обидві історії йшли від зворотного — спочатку вигадували персонажа й історію, а згодом про них створювали книжки.

Першим анімаційним повнометражним фільмом доби Незалежності вважають «Енеїду» (1991). До стрічки, яку знімали ще в СРСР, художник-постановник Едуард Кирич «протягнув» блакитно-жовтий прапор у сцені, де герої їдуть на конях, а режисер Володимир Дахно переніс увесь стиль свого козацького серіалу.

Усі фільми доступні на Megogo.

Українська анімація сьогодні 

Про відродження анімації після індустрійної кризи засвідчила участь і відзнака пластилінового фільму Степана Коваля «Йшов трамвай №9» на Берлінському кінофестивалі.

Нішу сучасної дитячої анімації наповнюють серіали про улюблених героїв дітей з реального життя — наприклад, серіал про мінну безпеку «Пес Патрон», створений за підтримки USAID та в партнерстві з UNICEF. Режисеркою стала Анастасія Фалілеєва, а сценарій створила Олександра Рубан. 16 серій є у відкритому доступі на YouTube. 

Також у вересні відбулася прем’єра анімаційного серіалу Олександри Рубан «На краю світів» про родину, яка отримує дивний лист, у якому написано, що десь на краю села Світи в Запорізькій області прабабуся залишила їй спадок. Родина їде «лише подивитися», а натомість стає свідком магічної історії. Подивитися перші серії можна на YouTube-каналі Patron the Dog.

На YouTube-каналі Animarody виходить мультсеріал для підлітків і дорослих «Університет Чупарського», створений аніматором Миколою Семенюком та сценаристом Михайлом Карпанем. Комедійний ситком про життя студентів в університеті імені Чупарського, де розробляють передові технології, які стають причиною різноманітних пригод, є незалежним проєктом, який створюють коштом  монетизації та спонсорів каналу. Участь в озвученні героїв брали ті самі актори, що працювали над українською озвучкою мультсеріалу «Рік і Морті».

Одним з представників експериментальної та незалежної анімації є Микита Лиськов — аніматор з Дніпра створив абсурдні замальовки рідного міста у короткометражній анімації «Кохання». Прем’єра відбулась на Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів в Аннесі. Загалом стрічка стала учасницею більш ніж 80 міжнародних кінофестивалів і здобула 24 нагороди.

Найбільше успішних анімаційних проєктів на фестивалях зараз є короткометражними: «Маріуполь: 100 ночей» Софії Мельник, «Я померла в Ірпені» та «Тигр блукає поруч» Анастасії Фалілеєвої чи «Мокош» та «Глибока вода» Анни Дудко. Короткий метр дає змогу розповісти лаконічну історію й витратити на її створення значно менше ресурсів, ніж на повнометражний фільм.

Найкасовіший анімаційний фільм в історії українського кіно

«Мавка. Лісова пісня» зібрала у світовому прокаті понад 20 млн доларів з кошторисом у 4,5 млн, що робить його найкасовішим українським анімаційним фільмом в історії нашої кіноіндустрії. «Мавці» поступається лише «Викрадена принцеса», над якою також працював один зі співрежисерів «Мавки» Олег Маламуж.

Стрічка за мотивами драми-феєрії Лесі Українки оповідає про взаємодію та протистояння двох світів: чарівного і людського. Провідною темою є любовна лінія між Мавкою та селянином Лукашем, а також їхня боротьба з лиходійкою Килиною, яка прагне заволодіти чарівним лісовим джерелом. Розробляли стрічку на базі студії Animagrad, заснованої у 2012 році.

Подивитися «Мавку» можна на Netflix, Kyivstar ТБ, Sweet.tv.