Культура
Відомі українці та українки в дитинстві: чи впізнаєте, хто на цих архівних фото? (тест)
1. Цей поет-шістдесятник є автором відомої дитячої казки «Цар Плаксій та Лоскотон». Він брав участь у «Клубі творчої молоді», а також разом з його учасниками Лесем Танюком та Аллою Горською виявив масові поховання у Биківнянському лісі. На фото — ще маленький митець на возі разом з дідом.
Фото: сайт про життя та творчість поета
На фото поряд з дідусем, який замінив йому батька, сидить Василь Симоненко. Хоч помер у дуже молодому віці — 28 років, — Василь встиг написати три казки для дітей і дорослих, збірку поезій, книгу «Лебеді материнства» та численні статті й рецензії. Разом з колегами з «Клубу творчої молоді» поет брав участь у пошуку місць поховання жертв сталінських репресій.
2. Поет та перекладач з Рівненщини ще в школі проявляв бунтарський дух, тому вже з 15 років його викликали на допити за антирадянські вірші й висловлювання. Уже після смерті діяча його син назве свій музичний гурт на честь поетичної збірки батька та напише одну з найпопулярніших українських пісень «Вона».
Фото: Суспільне культура
На світлині зображений маленький Грицько Чубай. Через антирадянську позицію за ним зі школи слідкувало КДБ, а після виступу на річницю перевезення праху Тараса Шевченка з Петербурга до Канева його відрахували з університету. Обоє його дітей стали музикантами: донька Соломія є співачкою та авторкою проєктів з ушанування батька, а син Тарас — лідером гурту «Плач Єремії».
3. На фото зображений клас видатного поета, дисидента й члена Української Гельсінської групи у школі міста Сталіно. Судовий процес над діячем є одним з найвідоміших та розцінений російським правозахисником Андрієм Сахаровим як «ганьба радянської репресивної системи».
Крайній праворуч у другому ряду згори. Фото: сайт про життя та творчість поета
Аби уникнути примусової колективізації, родина Василя Стуса переїхала в Сталіно (теперішній Донецьк), коли той ще був немовлям. Судовий процес над поетом за участі сумнозвісного «адвоката» Віктора Медведчука став однією з найтрагічніших сторінок історії українського дисидентства.
4. Майбутній класик дитячої літератури в дитинстві мріяв стати капітаном далекого плавання, але через особливості зору мусив відмовитися від мрії. Натомість він почав працювати в журналі «Барвінок», де й надрукував своє перше оповідання. Згодом за його книжками зняли кілька фільмів, зокрема «Чудеса в Гарбузянах» та «Одиниця з обманом».
Фото: Український інститут національної памʼяті
У дитинстві Всеволод Нестайко разом із сусідом Вітасиком Дяченко зачитувався пригодницькими творами Жуля Верна й Миколи Трублаїні та мріяв про далекі подорожі, але здійснити цю мрію вдалося тільки його другові. Нестайко ж працював у журналах, а під час роботи у дитячому видавництві «Веселка» написав свою легендарну трилогію «Тореадори з Васюківки».
5. Один з основоположників української естрадної музики з самого дитинства проявляв до мистецтва неабиякі здібності, наприклад, уже в 5 років почав опановувати скрипку. Згодом його пісні виконували ансамбль «Смерічка» та Софія Ротару.
Фото: альбом у фейсбуці Любомира Криси
Батько Володимира Івасюка Михайло разом з іншими жителями їхнього міста домігся відкриття музичної школи, куди майбутній композитор у 5-річному віці піде навчатися гри на скрипці. Пізніше він також опанував фортепіано, віолончель і гітару. Основоположні пісні Івасюка «Червона рута» й «Водограй» виконували солісти ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич і Назарій Яремчук, а композицію «Балада про дві скипки» вперше заспівала Софія Ротару.
6. Майбутня художниця переїхала в Київ лише в підлітковому віці, але це не завадило їй згодом стати українською шістдесятницею та дисиденткою. Вона свідомо почала вчити українську вже дорослою, а також стала однією з організаторів тодішнього центру національного життя Клубу творчої молоді «Сучасник».
Фото: Secondary Archive
До Києва Алла Горська встигла пожити в Москві, Ленінграді й Алмати, оскільки її батько, який був одним з організаторів радянського кіновиробництва, мусив постійно переїжджати по роботі. Родина художниці була російськомовною, тому, аби перейти на українську, їй довелося брати уроки у громадської діячки Надії Світличної.
7. Першою абсолютний слух у майбутнього композитора розпізнала сестра його бабусі Соломія Крушельницька та порадила родині віддати хлопчика навчатися музики. У 1960-х роках він написав музику до кінострічки «Тіні забутих предків» та балет за поезією Івана Франка «Каменярі».
Фото: Mus Opus
Коли 5-річний Мирослав Скорик був у гостях Соломії Крушельницької, він зазначив, що її фортепіано «фальшивить» (для вокалістів інструмент налаштовували на пів тону нижче), і так співачка здогадалася про абсолютний слух небожа. Окрім музики до стрічки Параджанова він також написав композиції для мультфільмів «Як козаки куліш варили» та «Гуси-лебеді летять».
8. Ця всесвітньо відома співачка народилася і все життя прожила у США, але в дитинстві щосуботи відвідувала школу українознавства та була пластункою. Вона вміла співати так званим «білим голосом» і виконала ним кілька композицій зі свого альбому «Пісні України».
Фото з архіву Тараса Дзеня
Батьки співачки Квітки Цісик були післявоєнними мігрантами з Заходу України, тому дівчинка відвідувала по вихідних українську школу, а також здобула статус пластунки-розвідувачки. Квітка мала рідкісний тембр — колоратурне сопрано, і музикознавці виділяли в ньому скрипкові тони. Окрім того, вона володіла технікою «білого голосу» — манерою жіночого фольклорного співу в карпатських селах.
Коментарі
Культура
Про проєкт
Коментарі
Новий стінопис грузинського художника Автанділа Гургенідзе прикрасив територію Тренінгового центру прокурорів України у Києві, неподалік від станції метро «Лук’янівська».
Про це центр повідомив у фейсбуці.
Особлива робота для художника
Автанділ Гургенідзе відомий своїми мистецькими проєктами в Україні. У 2015 році він займався розписом літака АН-24 в аеропорту «Київ». Цього разу художник створив роботу, яка стала для нього особливою, бо це перша картина, якій митець дав власну назву.
Читати також: У Києві відкриють виставку з новорічними прикрасами 19 та 20 століть
Сучасний підхід до державного простору
Фасадне панно виготовили з HPL-панелей Fundermax, вирізаних на виробництві Budzirka. Інсталяція стала частиною трансформації Тренінгового центру прокурорів України, який руйнує стереотипи про державні установи.
«Замість безликої стіни тепер тут яскраве панно, а інтер’єр центру — світлий та сучасний», — зазначають організатори.
Проєкт «Україна в моїх думках» ініціювали компанія Budzirka разом із правозахисницею та культурною амбасадоркою Катериною Кучеровою.
Нагадаємо, що на ярмарку в Чехії представили український стенд, де плели маскувальну сітку (ФОТО).
Фото: фейсбук Тренінгового центру прокурорів України.
Коментарі
Як бухгалтерка й інженерка стали креативницями: ці жінки встигають і дітей виховувати, і професію змінювати
Олена за спеціальністю бухгалтерка, а Тетяна 11 років пропрацювала інженеркою на будівництві. Кожна з них...
«Ми перетворили помилки на успіх»: як бренд ECOSEXUAL створює екобізнес
Вона хаотично споживала речі, аж поки одного дня не збагнула — справжнє щастя не вимірюється...
Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло
Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...
Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар
У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...
Коментарі