Як жив найбільший меценат України Євген Чикаленко (ВІДЕО)

Заможний поміщик з Одещини нагадав українцям, що вони не «малороси», а велика нація. У розпал імперського зросійщення власним коштом відроджував українську освіту та культуру.

Про Євгена Чикаленка та його спадщину розповідає ШоТам.

Євген Чикаленко — підприємець, який любив Україну «до глибини своєї кишені». Євген Чикаленко народився 1861 року в селі Перишори (нині Одещина) в заможній родині поміщиків.

Придбав ще понад 1100 десятин землі

У спадок отримав 1000 десятин землі, а пізніше вже власноруч придбав ще понад 1100. Закупив американську техніку та домігся високих врожаїв. Водночас Євген захопився ідеєю підтримки української нації, пригніченої загарбниками.

«Еліти тотально зросійщені або спольщені, а переважна більшість суспільства — селяни, робітники, містяни — вважають себе не українцями, а х*хлами, малоросами», — Владлен Мараєв, історик, автор Youtube-каналу «Історія без міфів».

Читайте також: Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи (ТЕСТ)

Чикаленко був одним з перших, хто почав це змінювати. Спочатку за поміркованими цінами продав селянам 700 десятин землі та почав просвітлювати людей. Далі власним коштом видав пів мільйона посібників з господарства українською. А в 1894, коли переїхав до Одеси, вийшов на поле громадської діяльності.

Почав займатися громадською діяльністю

Передплатив часописи «Зоря» та «Літературно-науковий вісник» для української громади. Завдяки йому ці матеріали охоче читалися й обговорювалися серед одеситів. В одеський період свого життя став співзасновником Української громади в Петербурзі.

«Одеська громада збирала словниковий матеріал, і київська. І коли Євген Чикаленко потрапив до Києва ще молодим 20-річним хлопцем, то він долучився до словарної комісії — теж збирав матеріали», — Інна Старовойт, історикиня.

Переїхавши до Києва, він приєднався до Старої Київської Громади, яку називав «цвітом української інтелігенції». Очолив відділ художньої прози часопису «Кіевская старина» та перетворив його на україномовний.

Профінансував 4-томний словник української мови Бориса Грінченка

А вже невдовзі профінансував 4-томний словник української мови Бориса Грінченка. Меценат не піарився на доброчинності, бо не хотів проблем з російською владою. Проте заснував і власним коштом видавав єдину в імперії щоденну україномовну газету «Рада».

Тоді видання не окупалося через незацікавлення народу в громадському русі, але все одно виходило. У 1904 Євген купує в Києві будинок, який пізніше стане «всеукраїнським вуликом». Там підпільно збиралися представники українських громад з Галичини, Наддніпрянщини, Москви.

Саме там формувалися перші цеглинки фундаменту майбутньої Центральної Ради. У Першу світову Євген уже мав репутацію українського «мазепинця» та переховувався від влади. А в революційному 1917 став співорганізатором Центральної Ради.

Долучився до Центральної Ради

Революцію Чикаленко зустрів з оптимізмом, але від державних посад відмовлявся. Бо вважав, що українці ще не готові до незалежності — давалося взнаки багаторічне імперське ярмо. У січні 1919 перед наступом більшовиків Євген виїхав з Києва — тоді, здавалося, ненадовго.

Життя в еміграції

Поїхав до Австрії, а потім до Чехословаччини, де вимушено залишився. Уже немолодий, Чикаленко переживав фінансову скруту та проблеми зі здоров’ям.

Його не покинули — українські емігранти збирали кошти на лікування, але він сприймав це із сумом.

«Як легко було колись жертвувати та як тяжко та незручно тепер приймати допомогу від інших», — Євген Чикаленко, український підприємець, меценат.

У той час більшовики кинули за ґрати його сина Петра — активного учасника українського державотворення. У Курській в’язниці син і помер. Незабаром не стало й дружини Чикаленка — це ще погіршило його стан.

Влітку 1929 року Євген Чикаленко пішов з життя в Чехії, заповівши розвіяти прах у рідних Перишорах. Відтоді минуло майже століття, та через втрату урни з прахом його заповіт так і не виконали.

У грудні 2021 пам’ятник Чикаленку відкрили в сусідній до його рідних Перишорів Мардарівці. Але головним монументом Євгена є пам’ять народу про найбільшого мецената України.

Нагадаємо, ми розповідали, як київський ювелір Йосип Маршак у ХХ ст. конкурував з Картьє та Фаберже.

Також дивіться відео, як українці влаштували наймасштабніше повстання в таборах ГУЛАГу.

Також ШоТам підготував відео, як генерал УНР захистив Польщу, розбивши більшовиків.