Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
https://www.youtube.com/embed/svJ4IO0Vg2s?si=AioQyCgSAaasFvAWSSSSSS

Суспільство

Як генерал УНР захистив Польщу, розбивши більшовиків (ВІДЕО)

Опубліковано

Український генерал розбив учетверо більшу армію Будьоного та захистив Польщу від окупації більшовиками! А ще він відмовився від престижної польської нагороди зі словами: «Я воював за Україну, а не за Польщу».

Про подвиг генерала УНР Марка Безручка розповідає ШоТам.

Генерал з Токмака розбив військо Будьоного, врятувавши Варшаву від окупації. Та відмовився від престижної польської нагороди зі словами: «Я воював за Україну, а не за Польщу».

Марко Безручко — генерал УНР

Марко Безручко — генерал УНР, чиє ім’я носить 110-та ОМБр ЗСУ. Він народився 31 жовтня 1883 року в містечку Великий Токмак (нині Токмак Запорізької області).

Закінчив юнкерське училище в Одесі, де зустрів майбутнього побратима Всеволода Змієнка. Разом у 1912 році вони вступили до Миколаївської академії в Петербурзі. А після їхнього випуску почалася Перша світова. Марка призначили начальником штабу піхотної дивізії.

За роки війни він пройшов шлях від поручика до капітана й отримав низку орденів. А потім прийшов 1917… Безручко разом з іншими українцями став на бік свого народу.

Очолив корпус Січових Стрільців

Брав активну участь у створенні частин української армії та служив у Генеральному штабі. У квітні 1919 очолив корпус Січових Стрільців під керівництвом Євгена Коновальця. Марко боронив українську землю на Поділлі як від «червоних», так і від «білих».

Та сили були нерівні, і армія УНР відступила. Її 7 грудня 1919 в Луцьку тимчасово прийняли поляки. Наступного року було підписано Варшавський договір: поляки визнали УНР, отримавши частину Галичини та Волині.

Читайте також: Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи (ТЕСТ)

Після чого розпочався українсько-польський наступ на окупований більшовиками Київ. 6-та Січова дивізія Безручка спільно з Польською армією дали бій окупантам і визволили Київ. Але ненадовго… Уже за місяць окупанти змусили обʼєднане військо відступити.

Підрозділ Безручка в запеклих боях прикривав поляків, які відходили на укріплені позиції. Будьонний мав амбітний план: вдарити в тил полякам, вийшовши до Любліна та Варшави. Утім, на шляху червоних стояло польське місто Замостя, в якому зупинилася частина дивізії Безручка.

Найгучніша битва Марка Безручка

Попереду була найгучніша битва Марка, про яку в росії згадувати не прийнято. До Замостя підійшли 13 000 будьонівців із 72 гарматами та майже 400 кулеметами. Проти них в оборону стали 3,4 тисячі українців з поляками, 12 гармат і 40 кулеметів.

Безручко як старший за рангом очолив оборону, бо вже мав звання полковника Армії УНР. А його заступником став начальник штабу 6-тої Стрілецької дивізії та давній друг Всеволод Змієнко. Упродовж двох діб гарнізон давав відсіч більшовикам і робив успішні нічні вилазки.

І в чотири рази менша за кількістю та в 6 разів за оснащенням армія Безручка розбила Будьоного. Більшовики припинили облогу й почали відступ, бо з півдня та півночі на них уже йшли польські війська.

«Червоним» вдалося уникнути оточення лише ціною величезних втрат. Таким чином від подальшої окупації більшовиків вбереглися Люблін і Варшава. За цю перемогу Безручка та Змієнка підвищили до рангу генерал-хорунжих Армії УНР.

Життя у Польщі

Та шлях генерала — не лише гучні перемоги, а й болючі поразки….

У листопаді 1920 його дивізія зазнала вкрай тяжких втрат під час боїв на Поділлі. Українцям довелося відступити за Збруч до Польщі, де Безручко й залишився. До старості працював у військовому інституті й очолював Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві.

У 1938 уряд Польщі хотів нагородити Марка найвищим військовим орденом країни «Virtuti Militari». Та генерал відмовився його прийняти, заявивши: «Я воював за Україну, а не за Польщу».

Безручко помер 10 лютого 1944. Його поховали на православному кладовищі у Варшаві поруч зі Всеволодом Змієнком. У роки Незалежності України ім’ям Безручка назвали вулиці у Вінниці, Рівному та Києві.

24 серпня 2022 року почесне найменування на честь Безручка присвоєно 110-й ОМБр ЗСУ. Зараз бійці бригади продовжують справу легендарного генерала. Тепер — на Сході України.

Нагадаємо, у Кривому Розі відкрили пам’ятник отаману УНР.

Також ми повідомляли раніше, у Польщі відкрили сквер на честь генерала армії УНР.

Суспільство

Переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО 

Опубліковано

До війни Олена Паталаха проживала в Сєвєродонецьку, була керівницею кафедри стоматології Луганського державного медичного університету та володіла медичним центром.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

фото: Мінреінтеграції

Про відкриття стоматології

Жінка відкрила свою власну стоматологічну клініку в місті Сєверодонецьк у 2005 році. Навіть після 2014 року, коли конфлікт на сході України набув повномасштабного характеру, її клініка продовжувала працювати, надаючи безкоштовні послуги військовослужбовцям.

фото: Медичний центр “Естетик-центр” у Сєвєродонецьку 

Після початку інтенсивного вторгнення в рідне місто, Олена була змушена залишити його. Разом із своєю командою вони вирішили переїхати до Києва.

Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Олена поділилася, що саме пацієнти та її колектив надихнули її зібрати сили та розпочати спочатку. Попри складнощі, лікарка та її команда змогли отримати всі необхідні документи для роботи у новому місті. І в результаті нова клініка відкрила двері для перших клієнтів у Києві.

Відомо також, що зараз стоматологія вже почала повноцінну роботу. Там працюють переселенці.

Ми вдячні цьому прекрасному місту за те, що дало нам шанс жити та працювати, створювати здорові та щасливі посмішки попри війну“, – підкреслює Олена Паталаха.

Нагадаємо, що естонський депутат вирушив у велопробіг за Україну: 1700 кілометрів за 6 днів.

Також ми повідомляли, що у Харкові можуть з’явитися вулиці на честь Олени Пчілки, Тичини й Гребінки.

Фото: архів Олени Паталахіної.

Читати далі

Суспільство

У “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів

Опубліковано

У Києві відкрили новий спортивний комплекс для військовослужбовців та ветеранів, оснащений сучасними тренажерами для реабілітації. В ньому їм надається можливість безоплатно займатися фізичними вправами.

Про це повідомили на офіційній сторінці “Київ Мілітарі Хаб” у фейсбуці.

фото: Київ Мілітарі Хаб

Про спортзал

У ньому можна безоплатно займатися на сучасних реабілітаційних тренажерах. Тренування доступні для військових з ампутаціями кінцівок, а також для тих, хто користується кріслом колісним.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Є можливість проводити заняття самостійно або з реабілітологом. Перше заняття для відвідувачів провів український атлет і телеведучий, президент Федерації стронгмену України Сергій Конюшок.

Адреса: вул. Бастіонна, 11.

Графік роботи: понеділок-п’ятниця – з 09:00 до 18:00, субота – з 08:00 до 19:00.

Гроші на облаштування залу передав благодійник з Нідерландів, який побажав залишитись анонімним.

Також ми повідомляли, що Мінкульт розпочав короткотривалі гранти: як вони працюють та як подати заявку.

Фото: Київ Мілітарі Хаб

Читати далі

Суспільство

Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська

Опубліковано

Нерідко ми ходимо по вулицях і навіть не замислюємося, хто ці люди, на честь яких вони названі? Через роки насаджування російської культури та історії кожен українець знає, хто такий Лєнін, Пушкін і Щорс, імена яких носили, а деколи досі носять вулиці майже в кожному населеному пункті України. А хто такий Болбочан, чи чим була відома Теліга, чи ким були Махов із Ратушним, на жаль, досі відомо далеко не всім.

Але саме вони є справжніми героями України, які, на відміну від вищезгаданих катів і чужинців, справді заслуговують на свою честь. І саме заради того, щоб розповідати українцям про достойних, але недостатньо відомих синів і доньок України, чиї імена носять вулиці наших міст, ШоТам та “Стріткод” розпочинають спільний проект “Незламні назавжди”! І наш перший випуск про Олександра Махова, чиєю прізвищем з 2022 року названо вулицю та станцію трамвая у Києві.

Сюжети “Незламні назавжди” будуть використані на “Уроках незламності” – всеукраїнському освітньому проекті для школярів, розробленому ГО “Історична платформа” спільно з Освіторією.

Історія Саши Махова

Вихованець луганської “Зорі”, підкорювач гір, марафонець та висвітлювач миротворчих місій України! І це лише маленька частина історії Сашка Махова, який поклав своє життя за Україну.

Початок карʼєри

Він народився в Луганську у 1986-му, зростав у зросійщеному оточенні та говорив російською. 3 дитинства захопився футболом, навчався у дитячо-юнацькій спортивній школі “Зоря”. Але за фах обрав саме журналістику: як репортер зростав на телеканалах Луганська. А згодом продовжив карʼєру і на центральних телеканалах: “Україна”, “Україна 24” та “ДІМ”.

Окупація рідного міста

Ті, хто знав Махова до 2014, запам’ятали його скромним, в окулярах і костюмі з краваткою. Та початок війни в Україні і окупація росіянами рідного Луганська кардинально його змінили… Прапор та шарф “Зорі” лишився в офісі, а окуляри пізніше розібʼють – на акції проросійських активістів. 3 початком російської агресії Сашко як український журналіст був змушений покинути Луганськ.

3 2015 Олександр їздив репортером на фронт, висвітлював події в зоні бойових дій. І в якийсь момент вирішив, що інформаційного поля бою для нього замало. У тому ж 2015 взяв до рук зброю і в лавах 57-ої бригади пішов бити ворога. Воював під Горлівкою. Спочатку був навідником зенітної установки, потім – кулеметником.

“Живи на повну”

Після демобілізації повернувся в журналістику, але продовжував їздити на схід. Так він був ближче до дому. Разом з цим Саша став цінувати кожен день і втілювати власні мрії: купив кеди Converse і перше в житті пальто, здолав Чорногірський хребет та стрибнув із парашутом!

Махов часто писав, що війна навчила його брати від життя максимум. І він це робив! В 2017 році як спецкор побував в Антарктиді разом з українською експедицією. А це теж він – єдиний журналіст у літаку, що евакуював українців із китайського Уханя – осередку пандемії!

За пів року до повномашстабної війни Сашко відправився як спецкор до Республіки Конго. Робив репортаж про український миротворчий контингент у найбіднішій країні світу.

Читати також: На Київщині міжнародні партнери відновили понад 9 тисяч об’єктів: як скористатися програмою

Повномасштабне вторгнення

А 24 лютого 2022 просто з редакції пішов до військкомату й став до лав 95 десантно-штурмової. Між боями Сашко зробив пропозицію коханій Анастасії. Це був його 36-й День народження.

“У мене, на жаль, немає зараз обручки для тебе, але є кільце від гранати. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Виходь за мене”, – промовив він на відеозверненні.

Смертельне поранення

Кохана погодилася. А через три тижні Сашко отримав смертельне поранення… 4 травня біля села Довгеньке, де Сашко освідчився коханій, він пішов із життя. Сашка поховали у Києві, посмертно нагородивши Орденом “За мужність” III ступеня.

А віднедавна в столиці зʼявилася вулиця, що носить імʼя Олександра Махова. А на ній – інтерактивна табличка проєкту “Стріткод”, який розповідає, на честь кого названі наші вулиці. Достатньо лише навести камеру на QR-код та перейти за посиланням.

Про проєкт

“Стріткод” вже розмістив 81 табличку в Києві, незабаром зʼявляться ще 50, а попереду тисячі по всій Україні!

За своє життя Сашко говорив: “Якщо і вмирати, то тільки героєм на полі бою”. Так і сталося.

У Махова залишився син Владислав від першого шлюбу. Який обовʼязково побуває на площі імені тата в його рідному звільненому Луганську!

Нагадаємо, що Бельгія виділить €200 млн та ракети ППО для України.

Також ми повідомляли, що на книжковому ярмарку в Буенос-Айресі представили український стенд.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 тижні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство3 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство3 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство4 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: