Суспільство
Як засновник бренду шоколаду LEOPOL’ шість разів прогорав і не опустив рук (ВІДЕО)
Сергій Данчишин – засновник бренду шоколаду LEOPOL’. За його шоколадки туристи б’ються у львівських крамницях. Але шлях до успіху був непростим, бо Сергій на межі був не один раз, а шість!
“Ми хотіли робити щось нове, але стільки було розчарувань, бо 6 видів різної діяльності. І нічого не перетворилось на щось велике” – Сергій Данчишин.
“У Франції я працював на будівництві, а моя дружина в одній єврейській сім’ї. Повернувшись ми одружились і на виручені з весілля гроші купили автомобіль Opel Combo. На його базі зробили мобільну кав’ярню. Виявилось, що не так все просто у Львові з тим бізнесом”, – розповів сергій.
Торгівля з коліс була забороненою. І це була лише перша в ланцюгу невдач
Паралельно з мобільною кав’ярнею Сергій вихідними їздив прикрашали весілля, перші причастя. Ще перевозив людей з квартири на квартиру чи офіси, чи меблі. Це було важко, але гроші заробляти треба було
Після кав’ярні Сергій брали участь у “Ринку вуличної їжі”. Там готували ковбаски, глінтвейн варили і куліш. Вирішили масштабувати і запустили проєкт, який називався “Бандерівці”. Стилізували шампура під вила та смажили “ребра москалів”.
Це було весело, але це був не той вид діяльності, яким займатиметься сім’янин. Тоді Сергій взяв в суборенду магазин і продавав там: каву, шоколад тобто продукти для туристів.
Читайте також: Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish
“І ми давай пробувати шити гаманці! По ночах я вирізав лекало, пробивав дірочки, зшивав. У мене було бажання рухатись вперед і я хотів все масштабувати, а партнер ні. Тому в одну мить я все залишив”, – каже Сергій.
Після шостої невдачі багато хто б все кинув. Проте Сергій – не з таких людей.
“Мама завжди вірила в мене. Мама і дружина вірили найбільше. Навіть я деколи так в себе не вірив, як вони. Мама продає корову в той момент і дарує мені пару тисяч гривень та каже:”Тре, знач тре”. Я пішов в магазин і запропонував ті шоколадки”, – згадує підприємець.
Розповідає, що тоді залив 30 шоколадок. І так пішло-пішло.
Поступово з’яявились і батончики, шоколадні пасти і драже. Асортимент збільшується і обладнання збільшується.
“Я завжди вірив, що в Україні якщо ти засукаєш рукави. Й не боїшся працювати, то не буде в тебе шансу бути бідним”, – каже Сергій.
Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»
Нагадаємо, майстриня виготовляє піали, з яких козаки пили турецьку каву.
Україна почала реалізацію домовленості про масштабний обмін полоненими у форматі 1000 на 1000, досягнутої під час зустрічі в Туреччині. Перший крок — 390 українських захисників та захисниць вже повернулися додому.
Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський.
У Координаційному штабі уточнили, що з російської неволі визволили 120 цивільних громадян і 270 військових: військовослужбовців ЗСУ, зокрема ВМС, ДШВ, Сил ТрО, а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України.
Продовження обміну очікують уже в найближчі вихідні. Дипломатичні та гуманітарні зусилля тривають безупинно, аби повернути кожного й кожну, хто досі перебуває в полоні.
«Дякую всім, хто допомагає, хто 24/7 працює для того, щоб українці й українки поверталися додому. Дуже важливо повернути всіх, хто в полоні. Перевіряємо кожне прізвище, інформацію по кожній людині», — написав Президент.
Читайте також: Три роки не бачив тата: 15-річного хлопця повернули в Україну з ТОТ
Нагадуємо, що дев’ятьох дітей врятували з ТОТ та повернули в Україну.
Фото: соцмережі Володимира Зеленського
Суспільство
18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся другий благодійний марафон із серії забігів MHP Run4Victory, організованих компанією МХП та БФ «МХП-Громаді». Його учасники зібрали 2 мільйони гривень на підтримку 13-ї бригади НГУ «Хартія».
Про це повідомили організатори забігу.
Як відбувся захід
Захід пройшов під гаслом «Біжимо за тих, хто бореться. Пам’ятаємо тих, хто віддав життя». У ньому взяли участь понад 2700 охочих — працівники МХП, професійні легкоатлети, аматори, ветерани, військові, діти та люди з інвалідністю, — які долали дистанції від 100 метрів до марафонських 42 км. Окрім цього, відбувся інклюзивний забіг «Люди Титани».
«Цьогоріч на серії забігів MHP Run4Victory в різних містах України ми біжимо за тих, хто бореться, і вшановуємо пам’ять тих, хто віддав своє життя. Коли ми біжимо разом, ми підтримуємо, допомагаємо й надихаємо одне одного. Це про згуртованість та національну свідомість, яка робить нас сильнішими та наближає до великої спільної перемоги», — розповів директор Благодійного фонду «МХП-Громаді» Олександр Пахолюк.
Серед учасників — ветеран Артем Лукашук, який пробіг 10 км, та ветеран Олексій Лобанок, який подолав 21 км на протезі. 5-річний Дмитрик Даневич біг у пам’ять про дідуся — полковника Вячеслава Вороного, загиблого героя, який обороняв Київ та здійснював рейси на «Азовсталь».
Читайте також: У Києві проведуть благодійний забіг із матчею та музикою
Про забіг MHP Run4Victory
Усі кошти з реєстрацій та донатів — 2 мільйони гривень — спрямують на закупівлю ударних дронів для «Хартії». У кожному місті, в якому проходить забіг, гроші передають місцевим військовим частинам.
Спортивним партнером заходу стала компанія NewRun. Інформаційними партнерами серії забігів MHP Run4Victory 2025 стали українське інтернет-видання Gazeta.ua, перше спортивне радіо Чемпіон та інформаційний ресурс Biganuti. Про харчування та наповнення стартових пакетів учасників подбали «Супер Філео», «Легко!», мережі Doner Маркет, Апетитна та РЯБCHICK і бренд «Яготинське».
Під час заходу учасники могли долучитися до благодійної лотереї, де розігрували сертифікати й цінні подарунки. Серед особливих призів від 13-ї бригади НГУ «Хартія» — футболка національної збірної з автографом Андрія Шевченка, футболка з підписом Святослава Вакарчука та унікальна картина харківської художниці Валентини Гук, створена з уламків скла після обстрілу Держпрому, як символ незламного Харкова.
Наступний забіг відбудеться 7 червня у Тернополі. Реєстрація вже відкрита в додатку RaceNext.
Нагадаємо, що UAnimals запускає плоггінг-ініціативу для прибирання міст.
Фото: організатори забігу
До Дня Києва ШоТам пропонує зазирнути в минуле столиці через старовинні листівки — візуальні артефакти, які понад 100 років тому передавали красу українського міста всій Європі. Вони фіксували не лише архітектуру й краєвиди, а й образ модерного Києва, що виходив за межі паломницького та ставав культурним центром.
Києво-Печерська лавра
1918 рік. Фото: project.weekend.today
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Shutterstock
Памʼятник Богдану Хмельницькому
1902 рік. Фото: ЦДАМЛМ
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Shutterstock
Національна опера України
1911–1914 роки. Фото: Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Олександр Шкурдюк
Контрактова площа
1903 рік. Фото зроблене київським фотографом Д. Т. Марковим. «Радянський колекціонер», №21
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Юлія Бевзенко
Київський фунікулер
1910 рік. Фото: Національна історична бібліотека України
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: КВІДО
Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
1920-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: фейсбук КНУ
Золоті ворота
1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: iStock
Палата Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі
1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Ростислава Маленкова
КПІ імені Ігоря Сікорського
1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України
Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: КПІ
Поширити:
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...