Суспільство
Сім соціальних проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком
Зазвичай віру в диво перед Новим роком створюють лапатий сніг і добрий такий морозець. У нас нема ні того, ні іншого. Але ми спробуємо створити для вас новорічний настрій, розповівши про проєкти та бізнес, які піклуються не про гроші, а про людей.
Хтось з них допомагає літнім людям, які опинились в нужді, хтось — засновує курси теслярства для хлопців без батька. Вони не публічні і не розповідають про себе на кожному кроці — інакше, що б за добрі справи це були? За них це зробимо ми. Зустрічайте сім проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком.
Допомога літнім людям, які опинились в нужді
Багатьом самотнім людям похилого віку ні на кого розраховувати, коли вони опиняються у складних життєвих обставинах. Засновники проєкту “Старенькі” намагаються виправити цю ситуацію власними силами.
У 2013-2014 році збільшилась кількість людей похилого віку, які стояли у переходах із простягнутою рукою, і психологиня Анна Верещак замислилась: що такого можна було б зробити, щоб виправити ситуацію.
Сьогодні у фонді “Старенькі” п’ятеро засновників, десятеро людей, які регулярно допомагають, і ще близько 400 волонтерів, які розвозять літнім людям допомогу.
Їх мета — допомогти літнім нужденним людям. Зараз працюють у Києві, Дніпрі та Львові.
“У Києві маємо 2000 підопічних, в регіонах — поки десь 150”, — розповідає Анна Верещак.
Фонд самостійно шукає кошти для проєкту — на закупку продуктів, логістику. Разом з соціальними працівниками вони розвозять за адресами пакети з продуктами кожному старенькому.
Фонд не бере жодних коштів з пожертвувань. Чесно кажуть людям: можна вкласти кошти у продуктовий фонд, а можна — у адміністративний. Кажуть, останній часто пустий, і доводиться докладати власні кошти, але кидати справу не збираються.
“Наші підопічні надихають нас любов’ю до життя”, — каже Анна.
Курси теслярства для хлопчиків, що ростуть без батька
Як це — бути маленьким хлопчиком і рости без батька? Завжди самому розбиратись з проблемами, самостійно захищатись від злиднів з сусіднього двору.
Не з чуток знає про це вже дорослий Віталій Андрієць, переселенець з Луганська. Чоловік ріс без батька в домі і тому, коли у нього з’явились власні маленькі сини, вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи. А теслярство за його словами — найкращий спосіб підготуватись до викликів життя.
Якось розговорившись про дитинство з друзями, Віталій з’ясував: у кожного з компанії дитинство пройшло без батька. Таку невтішну тенденцію чоловік помітив ще під час місіонерських поїздок в Африку.
“У кожній країні мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює”.
І друзі разом почали думати про те, як їх самим не втратити зв’язок з власними синами. Так і вирішили створити майстерню “Мудрий тесля”: церква виділила приміщення, інструменти друзі принесли власні. За місяць у “Мудрого теслі” назбиралось дві групи хлопців.
Сьогодні до Віталія ходять 40 хлопців від 6 до 14 років.
“Заняття поділене на дві частини: духовну та практичну, де майструємо табуретки, підставки, годівнички, вішалки”.
За правильно викинутий пластик — квитки в кіно
Винагорода за те, що ви просто викинули пластикову пляшку у правильний смітник — як вам таке? У світі така практика не нова, але в Україні екоактивісти запускають його вперше.
Greenbin — це мобільний додаток, який дозволяє повідомити виробнику тари, що його пляшка була відправлена на перероблення.
“Адже коли ми купуємо її і виходимо з магазину, виробник вже уявлення не має, де ж ця пляшка. А потім дивуються, скільки сміття у лісах”, – кажуть засновники стартапу.
А щоби користувач додатку точно направив пластик за адресою, для нього придумали систему мотивації. Вона працює так: здаєте пляшку — отримуєте бали у додатку — обмінюєте їх на товари чи знижки у системі лояльності Greenbin.
“Перелік винагород поки невеликий, але буде розширюватись. Нещодавно одна з користувачок обміняла зібрані бали на квитки в кіно”, — каже Дмитро Кухарєв, співзасновник стартапу.
Здорові сніданки від молоді з порушеннями розвитку
“Кранчі з Любов‘ю” — соціальне підприємство родом з Чернівців. Їх заснувала Валерія Мартинюк, яка сама росла в особливій родині.
Зараз на підприємстві працює 12 підопічних. Це молодь з ментальними та фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, затримка інтелектуального розвитку).
Зараз вони виготовляють корисні сніданки: гранолу, батончики, пастилу, фруктові чипси.
“Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Їм треба детально пояснювати, що і як робити. Вони відмінно як ніхто виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Нема проблем!”.
Півкілограма граноли від “Кранчів з любов’ю” коштуватимуть вам 150 гривень, менші пакуночки — по 80. Їх можна купити або у чернівецьких магазинах напряму, або на сторінці підприємства у Інстаграмі.
Пластикові прикраси, які піклуються про екологію
А ви знали, що з одного вашого флакону з-під шампуню може вийти 3-5 прикрас, які запросто можна презентувати на модних показах? Проєкт Re-beau збирає кілька видів пластикових відходів і робить з них fashion-аксесуари та прикраси.
Засновниця бренду пластикових прикрас Марія Сорокіна за освітою програмістка. Каже, що головна місія її підприємства — це повторне використання ресурсів заради збереження довкілля.
Тобто усі ці яскраві брошки у вигляді єдинорога або сережки-краплі бренду Re-beau — це колишні пляшки з-під мийних засобів.
Сережки у формі краплі — це, до речі, і перша прикраса бренду. Вони символізують ту саму краплю в морі, яка, здавалось би, нічого не вирішує, але насправді — камінь точить.
Сьогодні у асортименті Re-beau 15 видів сережок і брошок. А 10% прибутку від продажу таких прикрас засновниця інвестує у прибирання навколишнього середовища.
Дизайнерські екоторбинки від підлітків з аутизмом
Так вже повелось, що в Україні аутизм зазвичай асоціюється лише з дітьми. Для них існує велика кількість закладів: інклюзивні школи, кабінети раннього втручання. А що з дорослими? Вони не здатні вижити без своїх батьків і змушені весь час проводити вдома.
Цю ситуацію вирішила змінити волонтерка Злата Мілюкова. Вона сама — мати дитини з ментальними розладами. Разом з Анною Красновою з Дніпра власними силами заснували творчу майстерню “Кебета”. Там підлітки з ментальними розладами шиють дизайнерські екосумки, які можна купити усього лише за 300 гривень.
Зараз у майстерні працює 22-річний Святослав та Костянтин, якому 16 років. У обох хлопців — ментальний розлад, який називають аутизмом. Завданням Свята є пошити екоторбинку, а Костя розмальовує їх, створюючи унікальні сюжети.
Двоє учнів, які навчили компостувати 230 українських шкіл
Проєкту “Компола” з компостування відходів, який київська школярка Софія-Христина Борисюк запустила разом зі своїм однокласником Нікітою Шульгою, вже три роки.
Сьогодні завдяки ініціативі учнів понад 230 шкіл не викидають недоїдки зі шкільних їдалень на смітник, а переробляють їх на органічне добриво.
“Ви знаєте, що 60% сміттєзвалищ — це органічні відходи? Якщо ми будемо не викидати їх, а компостувати, тоді на звалищах залишаться тільки те сміття, яку можна буде відсортувати і відправити на перероблення”, — каже Софія-Христина Борисюк.
Діти разом із “Україною без сміття” розробили інструкції щодо компостування, консультують усіх охочих долучитись на своїй сторінці Facebook та на сайті.
Долучитись до ініціативи можуть і школи, і організації, і навіть звичайні люди.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
