Зазвичай віру в диво перед Новим роком створюють лапатий сніг і добрий такий морозець. У нас нема ні того, ні іншого. Але ми спробуємо створити для вас новорічний настрій, розповівши про проєкти та бізнес, які піклуються не про гроші, а про людей.
Хтось з них допомагає літнім людям, які опинились в нужді, хтось — засновує курси теслярства для хлопців без батька. Вони не публічні і не розповідають про себе на кожному кроці — інакше, що б за добрі справи це були? За них це зробимо ми. Зустрічайте сім проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком.
Допомога літнім людям, які опинились в нужді
Багатьом самотнім людям похилого віку ні на кого розраховувати, коли вони опиняються у складних життєвих обставинах. Засновники проєкту “Старенькі” намагаються виправити цю ситуацію власними силами.
У 2013-2014 році збільшилась кількість людей похилого віку, які стояли у переходах із простягнутою рукою, і психологиня Анна Верещак замислилась: що такого можна було б зробити, щоб виправити ситуацію.
Сьогодні у фонді “Старенькі” п’ятеро засновників, десятеро людей, які регулярно допомагають, і ще близько 400 волонтерів, які розвозять літнім людям допомогу.
Їх мета — допомогти літнім нужденним людям. Зараз працюють у Києві, Дніпрі та Львові.
“У Києві маємо 2000 підопічних, в регіонах — поки десь 150”,
— розповідає Анна Верещак.
Фонд самостійно шукає кошти для проєкту — на закупку продуктів, логістику. Разом з соціальними працівниками вони розвозять за адресами пакети з продуктами кожному старенькому.
Фонд не бере жодних коштів з пожертвувань. Чесно кажуть людям: можна вкласти кошти у продуктовий фонд, а можна — у адміністративний. Кажуть, останній часто пустий, і доводиться докладати власні кошти, але кидати справу не збираються.
“Наші підопічні надихають нас любов’ю до життя”,
— каже Анна.
Курси теслярства для хлопчиків, що ростуть без батька
Як це — бути маленьким хлопчиком і рости без батька? Завжди самому розбиратись з проблемами, самостійно захищатись від злиднів з сусіднього двору.
Не з чуток знає про це вже дорослий Віталій Андрієць, переселенець з Луганська. Чоловік ріс без батька в домі і тому, коли у нього з’явились власні маленькі сини, вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи. А теслярство за його словами — найкращий спосіб підготуватись до викликів життя.
Якось розговорившись про дитинство з друзями, Віталій з’ясував: у кожного з компанії дитинство пройшло без батька. Таку невтішну тенденцію чоловік помітив ще під час місіонерських поїздок в Африку.
“У кожній країні мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює”.
І друзі разом почали думати про те, як їх самим не втратити зв’язок з власними синами. Так і вирішили створити майстерню “Мудрий тесля”: церква виділила приміщення, інструменти друзі принесли власні. За місяць у “Мудрого теслі” назбиралось дві групи хлопців.
Сьогодні до Віталія ходять 40 хлопців від 6 до 14 років.
“Заняття поділене на дві частини: духовну та практичну, де майструємо табуретки, підставки, годівнички, вішалки”.
За правильно викинутий пластик — квитки в кіно
Винагорода за те, що ви просто викинули пластикову пляшку у правильний смітник — як вам таке? У світі така практика не нова, але в Україні екоактивісти запускають його вперше.
Greenbin — це мобільний додаток, який дозволяє повідомити виробнику тари, що його пляшка була відправлена на перероблення.
“Адже коли ми купуємо її і виходимо з магазину, виробник вже уявлення не має, де ж ця пляшка. А потім дивуються, скільки сміття у лісах”,
– кажуть засновники стартапу.
А щоби користувач додатку точно направив пластик за адресою, для нього придумали систему мотивації. Вона працює так: здаєте пляшку — отримуєте бали у додатку — обмінюєте їх на товари чи знижки у системі лояльності Greenbin.
“Перелік винагород поки невеликий, але буде розширюватись. Нещодавно одна з користувачок обміняла зібрані бали на квитки в кіно”,
— каже Дмитро Кухарєв, співзасновник стартапу.
Здорові сніданки від молоді з порушеннями розвитку
“Кранчі з Любов‘ю” — соціальне підприємство родом з Чернівців. Їх заснувала Валерія Мартинюк, яка сама росла в особливій родині.
Зараз на підприємстві працює 12 підопічних. Це молодь з ментальними та фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, затримка інтелектуального розвитку).
Зараз вони виготовляють корисні сніданки: гранолу, батончики, пастилу, фруктові чипси.
“Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Їм треба детально пояснювати, що і як робити. Вони відмінно як ніхто виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Нема проблем!”.
Півкілограма граноли від “Кранчів з любов’ю” коштуватимуть вам 150 гривень, менші пакуночки — по 80. Їх можна купити або у чернівецьких магазинах напряму, або на сторінці підприємства у Інстаграмі.
Пластикові прикраси, які піклуються про екологію
А ви знали, що з одного вашого флакону з-під шампуню може вийти 3-5 прикрас, які запросто можна презентувати на модних показах? Проєкт Re-beau збирає кілька видів пластикових відходів і робить з них fashion-аксесуари та прикраси.
Засновниця бренду пластикових прикрас Марія Сорокіна за освітою програмістка. Каже, що головна місія її підприємства — це повторне використання ресурсів заради збереження довкілля.
Тобто усі ці яскраві брошки у вигляді єдинорога або сережки-краплі бренду Re-beau — це колишні пляшки з-під мийних засобів.
Сережки у формі краплі — це, до речі, і перша прикраса бренду. Вони символізують ту саму краплю в морі, яка, здавалось би, нічого не вирішує, але насправді — камінь точить.
Сьогодні у асортименті Re-beau 15 видів сережок і брошок. А 10% прибутку від продажу таких прикрас засновниця інвестує у прибирання навколишнього середовища.
Дизайнерські екоторбинки від підлітків з аутизмом
Так вже повелось, що в Україні аутизм зазвичай асоціюється лише з дітьми. Для них існує велика кількість закладів: інклюзивні школи, кабінети раннього втручання. А що з дорослими? Вони не здатні вижити без своїх батьків і змушені весь час проводити вдома.
Цю ситуацію вирішила змінити волонтерка Злата Мілюкова. Вона сама — мати дитини з ментальними розладами. Разом з Анною Красновою з Дніпра власними силами заснували творчу майстерню “Кебета”. Там підлітки з ментальними розладами шиють дизайнерські екосумки, які можна купити усього лише за 300 гривень.
Зараз у майстерні працює 22-річний Святослав та Костянтин, якому 16 років. У обох хлопців — ментальний розлад, який називають аутизмом. Завданням Свята є пошити екоторбинку, а Костя розмальовує їх, створюючи унікальні сюжети.
Двоє учнів, які навчили компостувати 230 українських шкіл
Проєкту “Компола” з компостування відходів, який київська школярка Софія-Христина Борисюк запустила разом зі своїм однокласником Нікітою Шульгою, вже три роки.
Сьогодні завдяки ініціативі учнів понад 230 шкіл не викидають недоїдки зі шкільних їдалень на смітник, а переробляють їх на органічне добриво.
“Ви знаєте, що 60% сміттєзвалищ — це органічні відходи? Якщо ми будемо не викидати їх, а компостувати, тоді на звалищах залишаться тільки те сміття, яку можна буде відсортувати і відправити на перероблення”,
— каже Софія-Христина Борисюк.
Діти разом із “Україною без сміття” розробили інструкції щодо компостування, консультують усіх охочих долучитись на своїй сторінці Facebook та на сайті.
Долучитись до ініціативи можуть і школи, і організації, і навіть звичайні люди.
