Суспільство
Сім соціальних проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком
Зазвичай віру в диво перед Новим роком створюють лапатий сніг і добрий такий морозець. У нас нема ні того, ні іншого. Але ми спробуємо створити для вас новорічний настрій, розповівши про проєкти та бізнес, які піклуються не про гроші, а про людей.
Хтось з них допомагає літнім людям, які опинились в нужді, хтось — засновує курси теслярства для хлопців без батька. Вони не публічні і не розповідають про себе на кожному кроці — інакше, що б за добрі справи це були? За них це зробимо ми. Зустрічайте сім проєктів, які повернуть віру в добро перед Новим роком.
Допомога літнім людям, які опинились в нужді
Багатьом самотнім людям похилого віку ні на кого розраховувати, коли вони опиняються у складних життєвих обставинах. Засновники проєкту “Старенькі” намагаються виправити цю ситуацію власними силами.
У 2013-2014 році збільшилась кількість людей похилого віку, які стояли у переходах із простягнутою рукою, і психологиня Анна Верещак замислилась: що такого можна було б зробити, щоб виправити ситуацію.
Сьогодні у фонді “Старенькі” п’ятеро засновників, десятеро людей, які регулярно допомагають, і ще близько 400 волонтерів, які розвозять літнім людям допомогу.
Їх мета — допомогти літнім нужденним людям. Зараз працюють у Києві, Дніпрі та Львові.
“У Києві маємо 2000 підопічних, в регіонах — поки десь 150”, — розповідає Анна Верещак.
Фонд самостійно шукає кошти для проєкту — на закупку продуктів, логістику. Разом з соціальними працівниками вони розвозять за адресами пакети з продуктами кожному старенькому.
Фонд не бере жодних коштів з пожертвувань. Чесно кажуть людям: можна вкласти кошти у продуктовий фонд, а можна — у адміністративний. Кажуть, останній часто пустий, і доводиться докладати власні кошти, але кидати справу не збираються.
“Наші підопічні надихають нас любов’ю до життя”, — каже Анна.
Курси теслярства для хлопчиків, що ростуть без батька
Як це — бути маленьким хлопчиком і рости без батька? Завжди самому розбиратись з проблемами, самостійно захищатись від злиднів з сусіднього двору.
Не з чуток знає про це вже дорослий Віталій Андрієць, переселенець з Луганська. Чоловік ріс без батька в домі і тому, коли у нього з’явились власні маленькі сини, вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи. А теслярство за його словами — найкращий спосіб підготуватись до викликів життя.
Якось розговорившись про дитинство з друзями, Віталій з’ясував: у кожного з компанії дитинство пройшло без батька. Таку невтішну тенденцію чоловік помітив ще під час місіонерських поїздок в Африку.
“У кожній країні мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює”.
І друзі разом почали думати про те, як їх самим не втратити зв’язок з власними синами. Так і вирішили створити майстерню “Мудрий тесля”: церква виділила приміщення, інструменти друзі принесли власні. За місяць у “Мудрого теслі” назбиралось дві групи хлопців.
Сьогодні до Віталія ходять 40 хлопців від 6 до 14 років.
“Заняття поділене на дві частини: духовну та практичну, де майструємо табуретки, підставки, годівнички, вішалки”.
За правильно викинутий пластик — квитки в кіно
Винагорода за те, що ви просто викинули пластикову пляшку у правильний смітник — як вам таке? У світі така практика не нова, але в Україні екоактивісти запускають його вперше.
Greenbin — це мобільний додаток, який дозволяє повідомити виробнику тари, що його пляшка була відправлена на перероблення.
“Адже коли ми купуємо її і виходимо з магазину, виробник вже уявлення не має, де ж ця пляшка. А потім дивуються, скільки сміття у лісах”, – кажуть засновники стартапу.
А щоби користувач додатку точно направив пластик за адресою, для нього придумали систему мотивації. Вона працює так: здаєте пляшку — отримуєте бали у додатку — обмінюєте їх на товари чи знижки у системі лояльності Greenbin.
“Перелік винагород поки невеликий, але буде розширюватись. Нещодавно одна з користувачок обміняла зібрані бали на квитки в кіно”, — каже Дмитро Кухарєв, співзасновник стартапу.
Здорові сніданки від молоді з порушеннями розвитку
“Кранчі з Любов‘ю” — соціальне підприємство родом з Чернівців. Їх заснувала Валерія Мартинюк, яка сама росла в особливій родині.
Зараз на підприємстві працює 12 підопічних. Це молодь з ментальними та фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, затримка інтелектуального розвитку).
Зараз вони виготовляють корисні сніданки: гранолу, батончики, пастилу, фруктові чипси.
“Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Їм треба детально пояснювати, що і як робити. Вони відмінно як ніхто виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Нема проблем!”.
Півкілограма граноли від “Кранчів з любов’ю” коштуватимуть вам 150 гривень, менші пакуночки — по 80. Їх можна купити або у чернівецьких магазинах напряму, або на сторінці підприємства у Інстаграмі.
Пластикові прикраси, які піклуються про екологію
А ви знали, що з одного вашого флакону з-під шампуню може вийти 3-5 прикрас, які запросто можна презентувати на модних показах? Проєкт Re-beau збирає кілька видів пластикових відходів і робить з них fashion-аксесуари та прикраси.
Засновниця бренду пластикових прикрас Марія Сорокіна за освітою програмістка. Каже, що головна місія її підприємства — це повторне використання ресурсів заради збереження довкілля.
Тобто усі ці яскраві брошки у вигляді єдинорога або сережки-краплі бренду Re-beau — це колишні пляшки з-під мийних засобів.
Сережки у формі краплі — це, до речі, і перша прикраса бренду. Вони символізують ту саму краплю в морі, яка, здавалось би, нічого не вирішує, але насправді — камінь точить.
Сьогодні у асортименті Re-beau 15 видів сережок і брошок. А 10% прибутку від продажу таких прикрас засновниця інвестує у прибирання навколишнього середовища.
Дизайнерські екоторбинки від підлітків з аутизмом
Так вже повелось, що в Україні аутизм зазвичай асоціюється лише з дітьми. Для них існує велика кількість закладів: інклюзивні школи, кабінети раннього втручання. А що з дорослими? Вони не здатні вижити без своїх батьків і змушені весь час проводити вдома.
Цю ситуацію вирішила змінити волонтерка Злата Мілюкова. Вона сама — мати дитини з ментальними розладами. Разом з Анною Красновою з Дніпра власними силами заснували творчу майстерню “Кебета”. Там підлітки з ментальними розладами шиють дизайнерські екосумки, які можна купити усього лише за 300 гривень.
Зараз у майстерні працює 22-річний Святослав та Костянтин, якому 16 років. У обох хлопців — ментальний розлад, який називають аутизмом. Завданням Свята є пошити екоторбинку, а Костя розмальовує їх, створюючи унікальні сюжети.
Двоє учнів, які навчили компостувати 230 українських шкіл
Проєкту “Компола” з компостування відходів, який київська школярка Софія-Христина Борисюк запустила разом зі своїм однокласником Нікітою Шульгою, вже три роки.
Сьогодні завдяки ініціативі учнів понад 230 шкіл не викидають недоїдки зі шкільних їдалень на смітник, а переробляють їх на органічне добриво.
“Ви знаєте, що 60% сміттєзвалищ — це органічні відходи? Якщо ми будемо не викидати їх, а компостувати, тоді на звалищах залишаться тільки те сміття, яку можна буде відсортувати і відправити на перероблення”, — каже Софія-Христина Борисюк.
Діти разом із “Україною без сміття” розробили інструкції щодо компостування, консультують усіх охочих долучитись на своїй сторінці Facebook та на сайті.
Долучитись до ініціативи можуть і школи, і організації, і навіть звичайні люди.
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі