Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Двоє учнів допомагають 230 школам компостувати відходи. Як це зробити у вашій?

Опубліковано

Пікети проти забруднення екології щоп’ятниці — це, звісно, добре. Але треба просувати екологічні ідеї ще й ділом, каже чотирнадцятирічна Софія-Христина Борисюк. 

Проєкту “Компола” з компостування відходів, який вона запустила разом зі своїм напарником Нікітою Шульгою, вже три роки. 

Сьогодні завдяки “Комполі” понад 230 шкіл не викидають картопляні пюре, макарони та шкірки від бананів на смітник, а переробляють їх на якісне добриво.

Долучитись до ініціативи можуть і школи, і організації, і навіть звичайні люди. 

Як правильно компостувати, чи боятись неприємних запахів поряд з компостером, і нащо це взагалі потрібно? Читайте у нашому інтерв’ю з екоактивісткою Софією Христиною Борисюк. 

Софія-Христина Борисюк

Софія-Христина Борисюк

школярка, співзасновниця проекту “Компола”

Довідка.

“Компола” – проєкт компостування відходів для шкіл, який розпочався у 2016 році з ініціативи двох учнів київської школи Софії-Христини Борисюк та Нікіти Шульги. Сьогодні до компостування долучилися понад 230 шкіл. Софія-Христина та Нікіта активно консультують усіх охочих компостувати на сторінці Facebook та на сайті проєкту “Компола”.

Почала компостувати відходи разом з мамою 

Три роки тому до мене підійшов мій однокласник Нікіта Шульга і запропонував створити проєкт з компостування. Я погодилась.

Чому саме до мене? Думаю, просто я вже мала такий досвід: у моїй родині ми компостуємо відходи вже більш як 5 років. 

Річ у тому, що живемо на приватній ділянці, а земля на ній піщана. Це означає, що овочі, квіти на ній погано ростуть. 

Використання хімічних добрив тут не найкращий варіант, і ми знайшли можливість удобрювати ділянку органікою. Встановили компостер і почали кидати туди рештки їжі, фруктів, чайну заварку. 

І от сьогодні у нас вдома рослини ростуть гарно. Помідори дуже великі, полуниці крупні. 

Мама любить ще різні квіти саджати і от коли вона разом з бабусею удобрює їх компостом, вони швидше ростуть і виглядають пишніше, ніж у інших. А раніше або дуже довго розпускались, або якимись кволими виглядали. 

“Найголовніше — довести директорці, що ви не закинете компостування”

Найперше, що ми з Нікітою зробили, вирішивши впроваджувати проєкт з компостування — так це зібрались після уроків обговорити деталі. 

Окей, компостування. Це я вже знала і робила. А що саме треба отримати в результаті? З приватною ділянкою все ясно. А тут школа!

У кожного проєкту має бути назва, і у нас багато різних варіантів було. Ми думали і прийшли до висновку, що найкраща назва  — це “Компола”, поєднання слів “компостування” та “школа”.

Наступним етапом було переконати директорку школи. Переконував її Нікіта. Вона відреагувала стримано.

Засновники проєкту “Компола” – Софія-Христина та Нікіта

 “Класно”, — сказала вона, — “без проблем!”. Але їй було незрозуміло, чи будемо точно ми цим займатись. Чи не вийде так, що ми з Нікітою поставимо компостер, а далі за кілька місяців закинемо все? Ми її запевнили, що наміри дуже серйозні. І ми теж. Так вона погодилась.

Окей, згоду ми дістали, але як бути з тим, що у нас навколо школи заасфальтована вся ділянка?А речовини з компостера мають же кудись стікати. Нам терміново був потрібний вільний клаптик землі.

І ми його знайшли: місце за щитком з купою сміття ідеально підходило. Сміття ми розчистили, компостер — поставили. Далі вже була справа техніки.

Must have для компостування — хробаки і вода

Для старту вам потрібен компостер і рівний клаптик землі. Якщо взагалі немає ніяких варіантів, то під компостування підійде і дерев’яний ящичок.

Все, що треба, аби компостування йшло як слід — це правильна сировина для компостування і черв’яки. Вони не обов’язкові, але з ними органічні рештки переробляються набагато швидше, ніж без них.

Правила компостування від “Компола”

Запаху не бійтеся. Ми теж спочатку переживали, що навколо компостеру буде якийсь жахливий запах. А навколо нашої школи ж — нові будинки, мешканці запросто могли нажалітись директорці, і нашому проєкту прийшов би кінець.

Але ми з Нікітою були дуже раді тому, що якогось надто різкого запаху звідти не було. 

Десь раз на тиждень пересипайте шари відходів землею і листям, щоб організувати для родини хробачків різноманіття. І раз на два тижні, або якщо відходів багато, то раз на тиждень, поливайте його водою. Десь два літри буде достатньо. 

Взимку утепліть його стінки. А влітку, коли школа йде на канікули, домовтесь із черговими вчителями чи охоронцем про догляд. Чи самостійно приїжджайте і поливайте водою вміст компостера водою хоча би раз на два тижні.

Чорна бузина — від щурів

Важливо! Якщо неправильно компостувати відходи — наприклад, кинути у компостер шматочок м’яса — то суміш буде не компостуватися, а гнити. Від цього отримаєте не тільки неприємний запах, а й щурів! 

У нас теж виникла проблема, коли кухарі випадково викинули у компостер м’ясо. І за кілька днів на ранок ми побачили під компостером прориту дірку. 

Тоді ми знайшли в інтернеті лайфхак. Виявляється, бузина чорна через синильну кислоту, яка міститься у коренях, відлякує гризунів.

Ми посадили два кущики бузини чорної біля компостера. Більше у нас дірок під компостером ніхто не проривав. А наші кухарі стали уважнішими до того, що викидають.

Мережа шкіл по всій країні вже компостує. А ваша?

Сьогодні ми з Нікітою навчаємося в різних школах. Не знаю, як у його школі, але у моїй ми відходи їдальні не компостуємо. Бо у нас нема жодного клаптика землі — школа у центрі, і навколо все заасфальтовано. Але ми допомагаємо іншим школам компостувати.

Зараз найбільша частина нашої роботи — це відповіді на питання. Ми робимо пости на Фейсбуці, статті — на нашому сайті. Нас постійно запрошують на інтерв’ю, конференції — навіть міжнародні. Якщо Нікіта не може поїхати на конференцію чи лекцію, то їду я — і навпаки. Завжди підтримуємо одне одного.

Десь понад 230 шкіл сьогодні сортують відходи разом із “Комполою”. Софія-Христина та Нікіта усіх підтримують і консультують, за потреби — приїжджають у школу з лекцією. 

У нас є інструкції, що можна компостувати, що ні. Ми роздруковували листівки з правилами і вішали їх у школах, щоб усі побачили: перед вами не простий смітник, а компостер.

В принципі, усі школи самостійно розбирались з інструкціями. Деякі школи нам потім писали, якщо у них виникали питання. Так що ми все це контролюємо.

Екологічні марші — це добре, але треба ще і діяти

На одній з міжнародних конференцій я мало не зустрілась з шведською дівчинкою Гретою Тунберг, яка є відомою екоактивісткою. Її ідеї мені близькі і я погоджуюсь з тим, що треба активно діяти на захист екології — організовувати марші і все таке. Але, на мою думку, їх можна робити тоді, коли ти самостійно щось робиш. Не лише ходиш с плакатом — окей, це може бути. А і сам екологічно живеш і розповідаєш людям, як це можна робити.  

Ми коли створювали “Комполу”, то хотіли показати: навіть діти в силах змінити ситуацію! Ми хотіли показати дорослим: от ми, діти, змогли це зробити. Це нескладно, ви точно зможете також!  

Я бачила людей, котрі ніби підтримують екологічність і всюди пишуть, що треба сортувати — а самі не можуть пластикову пляшку у смітник кинути!

Одними закликами, як на мене, нічого не доб’єшся. 

Для початку компостування достатньо

У нас і так вже жахлива ситуація: температура планети піднялась на 1,5 градуси — і це дуже багато. 

Якщо ми не будемо нічого робити, то скоро будемо жити у світі серед куп сміття. І гори звалищ будуть рости, і всі ці тумани і смог будуть весь час. 

Це найбільша зараз проблема. Ви знаєте, що 60% вмісту сміттєзвалищ — це саме органічні відходи? Компостуванням ми зменшимо їх, і тоді там залишиться тільки та сировина, яку можна буде відсортувати і відправити на перероблення. 

Для початку компостування достатньо.

Ідеально, щоб органічних відходів взагалі не було на смітниках. Долучайтесь до нас, компостування — це ж так легко!

Суспільство

У львівському центрі реабілітації Superhumans відкрили відділення реконструктивної хірургії

Опубліковано

У реабілітаційному центрі Superhumans відкрили нове відділення реконструктивної хірургії.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці центру Superhumans.

Відкриття відділення припало на старт етапу спеціальної міжнародної медичної місії — французькі хірурги оперуватимуть разом із двома командами українських медиків — зі Львова та Києва.

Фахівці оперуватимуть цивільних і військових, які отримали травми обличчя під час війни. Місія буде і навчальною — українські лікарі перейматимуть знання у реконструктивній хірургії й обмінюватимуться власним досвідом, зокрема в роботі з мінно-вибуховими травмами.

Це другий етап міжнародної медичної місії. Перший відбувся влітку 2023 року. Тоді французькі лікарі проконсультували 55 пацієнтів.

Читайте також: «Наші пацієнти – суперлюди, від яких відмовилися інші клініки». Як працює центр протезування Superhumans? Розповідає СЕО проєкту Ольга Руднєва

У межах українсько-французької медичної місії вже відібрано 8 пацієнтів, яким невдовзі зроблять складні реконструктивні втручання: заміщення дефектів твердих та м’яких тканин за допомогою аутотрансплантації, заміщення дефектів твердих тканин за допомогою пацієнт-специфічних-імплантів.

Про Superhumans Center

Superhumans Center – це проєкт, створений за ініціативи співвласника компанії TIS Андрія Ставніцера та члена наглядової ради TIS Філіппа Грушка. СЕО Superhumans – Ольга Руднєва, багаторічна керівниця благодійного фонду «АнтиСнід» в Україні. Клініка побудована на базі військового госпіталю. Клініка фокусується на протезуванні дорослих і дітей, хірургічних операціях із реконструкції та відновленні понівечених частин тіла або обличчя, лікуванні посттравматичних розладів.

Нагадаємо, у Львові презентували концепцію ультрасучасної клініки Superhumans Center.

Крім того, у Львові відкрили сучасний корпус реабілітації Національного центру «Незламні». Його обладнали в старій будівлі міської поліклініки.

Фото: Superhumans/фейсбук.

Читати далі

Суспільство

Пошта Албанії випустила поштову марку, присвячену Україні

Опубліковано

Пошта Албанії представила нову марку, присвячену Україні, що має назву «Україна: Багатство і краса віків».

Про це повідомила віцепрем’єрка Албанії Белінда Баллуку у соціальній мережі.

Зазначається, що це стало важливою подією до саміту, приуроченого до України, який відбудеться сьогодні в столиці країни – Тирані.

«У цей особливий день саміту України, Албанська пошта презентує поштову марку, щоб висловити підтримку боротьби за захист цивільного населення. Марка “УКРАЇНА: Багатство і краса віків” відзначає багатогранність і витонченість української культури, яка протягом понад 1500 років залишається невичерпним джерелом натхнення», — написала посадовиця.

Дивіться відеоНайдружніша громада на Запоріжжі стала гуманітарним центром для переселенців

 У столиці Албанії — Тирані — сьогодні пройде саміт «Україна – Південно-Східна Європа», співорганізаторами якого є президент Зеленський і прем’єр-міністр Албанії Еді Рама. У заході очікується участь 13-ти лідерів держав. Президента Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, імовірно, звернеться до учасників онлайн.

Нагадаємо, у 2022 році Албанія відкрила перше посольство в Україні.

Раніше Україна отримала від Албанії €1 млн грантової допомоги.

Фото: Белінда Баллуку/фейсбук.

Читати далі

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі