Суспільство
Як підлітків з аутизмом у Дніпрі перетворюють на дизайнерів
В Україні аутизм зазвичай асоціюється лише з дітьми. І для малечі існують приватні інклюзивні школи та кабінети раннього втручання. Але от дорослі люди з аутизмом практично не здатні вижити без своїх батьків і проводять увесь час вдома – для їх реабілітації та соціалізації у країні немає абсолютно ніяких спеціалізованих закладів.
Злата Мілюкова та Анна Краснова з Дніпра вирішили це змінити і своїми силами заснували творчу майстерню “Кебета”.
Поки що головних творців у майстерні двоє: двадцятидвохрічний Святослав та Костянтин, якому 16 років. У обох хлопців – ментальний розлад, який називають аутизмом. Свят вправно шиє торбину за торбиною, а Костя малює унікальні малюнки на сумках.
Все для того, щоб зібрати кошти на нове приміщення для майстерні, де молодь з ментальними розладами могла би навчитись забезпечувати себе самостійно.
Злата Мілюкова
Волонтерка, організаторка творчої майстерні “Кебета”
Злата – мати дитини з ментальними розладами. До реабілітаційного центру, куди на реабілітацію приходили 25 дітей з розладами аутистичного спектру у Дніпрі прийшла як волонтерка.
Там разом із Анною Красновою, матір’ю хлопчика з аутизмом, заснувала творчу майстерню “Кебета”( на карпатському діалекті “кебета” означає “вміння, майстерність” – авт.), куди на реабілітацію приходили 25 дітей з розладами аутистичного спектру. Кілька місяців тому реабілітацію цих дітей в центрі вирішили припинити.
Це означає, що “Кебета” має переїхати у нове приміщення. Але люди з аутизмом потребують безперервної реабілітації – тільки так вони зможуть не залежати ні від кого і заробляти собі на хліб власною працею.
Довідка: Аутизм – це не хвороба, а розлад, який виник внаслідок порушення розвитку головного мозку. Головна проблема людей з аутизмом – складнощі при взаємодії та спілкуванні з іншими людьми.
Самі за себе
Протягом двох років наша група дітей, які мають розлади аутистичного спектру, проходила творчу терапію у реабілітаційному центрі. А у квітні в центрі змінилося керівництво, і нам натякнули, що час звільняти приміщення – потрібна ротація учасників. Мовляв, за статутом, діти можуть перебувати у центрі від одного до шести місяців – “це ж не будинок-інтернат”.
Проте специфіка захворювань аутистичного спектру така, що реабілітація повинна бути безперервна – тільки так їх можна навчити повністю обслуговувати себе самостійно і повноцінно працювати. Припиняти реабілітацію не рекомендується – інакше стан дитини може погіршитись.
Зараз у “Кебети” є складнощі з приміщенням. Ми написали лист у муніципалітет, щоби, по можливості, міськрада надала нам приміщення. Місто ніби погодилось, але, скоріш за все, це не буде безкоштовно.
Попередньо знаю, що це 88 квадратів у напівпідвальному приміщенні – ми не вередливі і раді, що у нас буде свій куточок. Але, на жаль, приміщення не зможе вмістити великі групи людей.
Знайомтесь, майстри “Кебети”!
Коли я зрозуміла, що уже завтра ми можемо опинитися на вулиці, подумала – пора свою ідею втілювати в життя. Тому ми трохи змінили формат роботи майстерні зі звичайної арт-терапії – і почали шити екоторби із малюнками.
До роботи долучився 16-річний син Анни Костя та його друг Святослав.
Я прийшла туди зі швейною машинкою, в теорії знаючи, хто і на що здатний.
Святослав, 22 роки
Він не говорить, але дуже доброї вдачі. У нього завжди все добре, зовсім немає люті і агресії. Йому подобається піклуватися про інших: коли Костя або інші хлопці виходять надвір у холод розхристаними, то Святослав наздоганяє і поправляє шарф та шапку. У Святослава неабиякий хист поратися зі швейною машинкою – з самого початку у нього виходило педаллю управляти, він тримав впевнено швидкість.
Костя, 16 років
Костя малює на екосумках авторські сюжетні малюнки. Це або його особисте бачення, або його улюблені мультсеріали.
Як і у кожної творчої людини, у Кості інколи немає настрою творити. Звичайно, змушувати ми його не можемо – та й навіщо. Він відчуває відповідальність за свої витвори – наприклад, зауважити нам “Обережно, малюнок!”, коли прасуємо сумки на продаж.
Із Костею, щоправда, все не так просто, як зі Святославом. Для того, щоб повести його в якесь нове місце або показати якийсь новий предмет, хлопця спочатку потрібно попередити. Розкласти все по поличках, і тоді він буде попереджений – і “озброєний”. Якщо не попередити, у Кості може бути істерика – взагалі все, що завгодно.
У цій непередбачуваності і полягає основна складність роботи з такими дітьми – але її можна легко нейтралізувати, залучивши до роботи фахівця.
Тож коли переїдемо у нове приміщення, залучимо ще двох дорослих хлопців до роботи у майстерні.
Сумки розбирають за добу
Є частина колекції наших екоторбин, яку малює Костя, а є групові заняття з дітьми, для яких ми робимо заготовки – але це все-одно ручна робота. Ми не ставимо конкретного завдання діткам, якого кольору повинен бути їх малюнок або як малювати – заготовка є, а все інше – фантазія хлопців. Як вони бачать, так і роблять.
Єдине: ручки до торбин пришиваю – це ручки.З ними хлопцям трохи складно розбиратись. А все інше роблять аж бігом!
Ми існуємо чотири місяці і за цей час встигли пошити близько 100 екосумок.
Покупців у нас дуже багато. Якщо ми виставляємо колекцію, у першу ж добу 10 сумок купують стовідсотково.
У нас швидко їх забирають – особливо, ті, що з малюнками Кості. Вони яскраві та неординарні. Ми намагаємося частіше показувати їх роботу, щоб інші розуміли – цей продукт люди з інвалідністю роблять самостійно.
Поки що увесь дохід, який отримуємо, тут же вкладаємо у виробництво. На закупівлю нової тканини, фарби для Кості також недешеві.
Також намагаємося заощаджувати, щоби зібрати грошей на ремонт майбутнього приміщення, оренду та закупівлю обладнання. Бо поки що у нас з обладнання – все та ж сама швейна машинка, яку я притягнула з дому.
Майстерня – не про прибуток
Нещодавно до нас надходили пропозиції зробити принти з Костіних малюнків і на футболках їх друкувати – але я відмовилася відразу, тому що сенс проекту зовсім в іншому.
Хлопці завдяки роботі стали більш зібраними та більш організованими.
Святослав у нас невербальний, а Костянтин завжди запитує: “Ну коли вже малювати нові сюжети?”
“Ми вчимо їх заробляти”
Зараз хлопці не працевлаштовані офіційно, це для них просто терапія і творчість.
Я ж хотіла б, щоб вони заробляли. Але насправді їх робота, навіть якщо зараз навчити їх всіх кроків, все-одно повинна супроводжуватись фахівцем. Тому що ментальні порушення можуть на практиці викликати різного роду несподіванки у поведінці дітей, до цього потрібно бути готовим.
Я поки вивчаю, як працює соціальне підприємництво на практиці, та активно спостерігаю за Владиславом Малащенко, засновником Good bread from Good people – для мене це приклад і справжній гуру.
Цей проект – допомога і батькам теж
У той же час, цим проектом я хочу допомогти батькам трохи розвантажитись. Щоб дитина навчалась якійсь справі, а мамі не потрібно було б віддавати останні гроші на її реабілітацію і думати, як заробити зайву копійчину.
Я багато спілкувалася з батьками, у яких дорослі діти з аутизмом – так от, 90% цих хлопців просто сидять собі вдома з батьками, з бабусями, у яких часто є свої справи – і все.
Бо якщо для малечі є багато приватних шкіл, кабінетів раннього втручання, реабілітаційних центрів, то для молоді 18+ немає абсолютно ніяких закладів, вони просто змушені сидіти вдома. Я вважаю, що це деградація.
Моя ціль – створити більше можливостей для такої молоді. Зазвичай держава тільки витрачає на таких дітей, а ми своїм проектом показали, що вони можуть самостійно заробляти і бути корисними. Якщо серед 25 дітей з ментальними розладами хоча би 10 зможуть щось виробляти, то вони можуть підтягнути і слабких та підтримувати один одного.
Суспільство
Громадська організація “Україна без сміття” відкриє сортувальну станцію на ВДНГ у Києві.
Про це повідомили на сторінці організації в Facebook, передає БЖ.
Що відомо про станцію?
Договір про старт будівництва VDNG Station підписали 1 грудня. Крім простору для сортування і безвідходного магазину, на ВДНГ буде публічна майстерня ресайклінгу та міський город.
Читайте також: У Києві встановили лавки-клумби з переробленого пластику (ФОТО)
Також засновники проєкту обіцяють удосконалити послугу громадського компостування і заснувати сезонний open air майданчик без пластику для локальних фермерських ринків.
Для збору коштів на будівництво станції відкрили фандрейзингову і краудфандингову кампанії.
Читайте також: У Києві запускають безкоштовний сервіс сортування відходів
Першу станцію сортування сміття організація відкрила у 2017 році на вулиці Михайла Максимовича, 8 (раніше вулиця Онуфрія Трутенка).
Друга (в шість разів більша) станція відкрилася через рік на вулиці Саперно-Слобідська, 25/14 (метро “Деміївська”).
Зараз вона приймає 40 видів відходів.
Якщо ви хочете приєднатись до кампанії, дізнайтесь, як це зробити, тут.
Додамо, що в січні 2020 року «Україна без сміття» почала приймати на переробку новий вид пластику – поліпропілен (РР, код маркування 5).Тому можна здати на переробку поліпропіленові кришечки, пляшки з-під хімії та інший щільний поліпропілен.
Фото: УБС
Суспільство
Третє грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Але це зовсім не свято, а день, коли ще раз потрібно наголосити на їхніх правах. Вже кілька років громадські активісти у Доступно.UA поширюють ідею доступності міського простору. Вони хочуть показати, що люди, які пересуваються на інвалідному візку, можуть жити і насолоджуватись життям на повну, гуляти містом, відвідувати різні заходи та заклади як і ті, хто ходить на своїх двох. Все, що для цього потрібно – державна підтримка та добра воля власників закладів. Засновником цієї громадської ініціативи є Дмитро Щебетюк. 10 років тому чоловік опинився на візку через травму хребта. А тепер разом з командою проводить Форум Інклюзивності.
Дмитро Щебетюк
Засновник організації Доступно.UA
Хочу зробити заклади і міста доступними для людей на візках
Вже десять років я пересуваюсь на інвалідному візку. Ще на 5-му курсі навчання в університеті я посковзнувся і переламав хребет. Довгий час займався реабілітацією – постійні тренування та оздоровчі процедури. Але потім зрозумів, що так життя проходить повз. Можливо, через якийсь час я поворухну кінцівками, але скільки років було б витрачено. Тому вирішив, що потрібно насолоджуватись життям тут і зараз.
Ініціатива Доступно.UA з’явилась у 2015 році. Тоді я активно займався плаванням та готувався до змагань. Моя подруга (вона теж пересувається на візку) дуже любить ходити по різних закладах і якось ми зустрілись в одному з них. Я подумав, що туди неможливо потрапити людині з інвалідністю. Але все виявилось навпаки – вхід на рівні з тротуаром, є низькі столики, велика вбиральня.
Тоді ми подумали, що було б класно писати відгуки у закладах, щоб власники намагались робити приміщення доступнішими. Вони цього не роблять самостійно, бо переконані – люди з інвалідністю до них не навідуються. Замкнене коло.pace for describing your block.
Ми висловлювали рекомендації власникам закладів. Наприклад, якщо ширина проходу 60 см, а потрібно 70, щоб легко можна було проїхати на візку, то чому цього не зробити? Згодом проєкт розрісся і ми почали перевіряти міста України на доступність. Крім того, робимо звіт для людей з інвалідністю, щоб вони розуміли, які місця для них зручні, а які ні.
Я не створював проєкт заради проєкту. Мене перло від того, що я роблю. Також почав знімати відеоблоги і розповідати про подорожі автостопом на візку.
Ми хочемо, щоб суспільство нормально сприймало людей з інвалідністю – не потрібно нас жаліти чи героїзувати. Просто всі повинні мати рівні права. І ми боремось з неправильним сприйняттям. Якось моя подруга сиділа в переході і просто пила каву. Люди, які проходили повз, кинули їй дріб’язок прямо у стакан. Тобто вони вважають – якщо людина на візку, її треба пожаліти.
Як відбувається перевірка міст?
Чим краще буде розвинений безбар’єрний простір в українських містах, тим більше ця тема розвиватиметься. Це потрібне не тільки людям на візках, а й маломобільним групам населення – пенсіонерам, мамам з візочками, людям з травмами. Та навіть тим, хто просто тягне тяжку валізу. Люди повинні насолоджуватись життям, а не думати про те, як здолати перешкоди при вході у приміщення чи на пішохідному переході.
Читайте також: ІТ-освіта для людей з інвалідністю: як працює проєкт BeQA
Тому ми і почали перевіряти міста на доступність. Як це відбувається? Група з чотирьох людей направляється у конкретне місто, складає маршрут, залучає волонтерів чи активістів. Ми перевіряємо радіус 500 метрів, умовно, від центру. Також охоплюємо кілька обов’язкових об’єктів – залізничний вокзал, автовокзал, театр, кінотеатр, аптеки, супермаркети. Мінімум 30 місць. Звичайно, звертаємо увагу, чи правильно зроблені пішохідні переходи, чи є звукові сигнали для людей з валами зору, чи правильна ширина пандуса, чи є стоянка для людей з інвалідністю. Ми робимо звіти всіх проблемних точок у місті і подаємо в адміністрацію.
За результатами моніторингу міського простору складаємо рейтинг доступності українських міст. Про сильні та слабкі місця пишемо у себе на сторінці. Зараз першість займає Вінниця. Саме тут найкращий результат по облаштуванню та пристосованості для маломобільних груп населення.
Ми разом з командою Доступно.UA створили додаток TosMap, який допоможе зорієнтуватися в українських містах та знайти безбар’єрні локації. У додатку зараз понад 500 місць у 25 містах України. На карті можна знайти і розважальні локації, і адміністративні будівлі, і публічні простори, а також аптеки, супермаркети, вокзали.
Доступні заклади мають більше прибутку
За роки роботи ми побували вже в 40-ка містах України – це обласні і районні центри. Плануємо охопити 100 міст і щороку оновлювати інформацію. Окрім рейтингу доступності, створили ще й нагороду “Відкриті двері”, яка вручається просторам та ініціативам, які є безбар’єрними та зручними для всіх.
Переможці надавали статистику, що завдяки доступності змогли збільшити свій прибуток на 20%. А торішній переможець називав цифру у 47%. Безбар’єрність йде бізнесу лише на користь.
Стосовно міст, то тут ми бачимо теж позитивні зрушення. Найяскравіший приклад був у Білій Церкві, коли центр надання соціальних послуг вранці отримав від нас рекомендації, що потрібно зробити поручні для людей на візках. І вже ввечері вони це зробили!
Минулого року на просторах інтернету обговорювали зупинку громадського транспорту на Палаці Спорту у Києві. Тоді її зробили з купою сходинок. Там не те, що людям на візках незручно, а й пішоходам. Завдяки нашому допису у соціальних мережах це змінили. Торгові центри також розвиваються у сфері доступності. Наприклад, ТЦ Городок, що в Києві, планує реконструкцію архітектурної безбар’єрності.
Читайте також: Хустини від сонячних діток: історія першого в Україні інклюзивного ательє
Питання доступності особливо стало гостро під час карантину. Бо людям з інвалідністю доводиться просити про допомогу і значно більше контактувати з іншими. За цей час мені жодного разу не відмовили, але це збільшує ризики захворювання. Тому ми робимо все для того, щоб люди з інвалідністю могли без сторонньої допомоги пересуватись містом.
Про Форум Інклюзивності
Однією з найважливіших ініціатив Доступно.UA є Форум Інклюзивності. Чотири роки поспіль ми збираємо представників влади, бізнесу та громадянського суспільства для створення простору, доступного кожному. Раніше ми збирались офлайн і виділяли на захід один день. Цього року Форум Інклюзивності переноситься в онлайн-формат і тепер точно стане доступним кожному. Подія проходить з 11 листопада по 3 грудня. Ми хочемо нагадати, що Міжнародний день людей з інвалідністю — це не свято, а день коли ще раз, ще голосніше, потрібно наголосити суспільству на правах людей з інвалідністю. Уявіть, раніше у цей день навіть сипались привітання. Це неправильно! Третє грудня – той день, коли треба проаналізувати зроблене за рік та планувати наступний.
Цього року Форум складається з 17 тематичних блоків, дискусій та лекцій експертів, практики для підписників організації, воркшопу для регіональних активістів. До другого грудня включно ми проводимо прямі ефіри з експертами, щоб виявити, які проблеми є в українському суспільстві щодо захисту людей з інвалідністю. Чим більше ця тема буде обговорюватись, тим швидше влада зверне на нас увагу та почте займатись доступністю міст.
У рамках Форуму ми створили відеопроєкт “Задача з зірочкою”, де активісти розповідають про свій шлях, як їм вдається змінювати суспільство.
14 людей з різних регіонів – це і мами дітей з інвалідністю, і ветерани ООС, і спортсмени, і соціальні підприємці. Чому така назва? Кожен з нас у школі розв’язував задачі з зірочкою. Так само роблять і люди з інвалідністю. Герої нашого відеопроєкту розв’язують складні задачі, які потребують нестандартних рішень, креативності та сили волі. Кожен може переглянути відео в будь-який зручний час і надихнутись змінами, які роблять герої відео у своїх містах чи селах.
Читайте також: Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки
Наприклад, одна з учасниць – Анна Давиденко. Вона виховує підлітка з аутизмом і навчає бізнес, як толерантно ставитись до таких людей і надавати їм послуги. А Вячеслав Овсєєнко навчає людей з інвалідністю основам віддаленої комунікації та готує спеціалістів для роботи операторами кол-центрів.
Всі відео з Форуму можна подивитись у відкритому доступу – на наших сторінках у Facebook та YouTube. Форум безкоштовний, але також існують різні типи квитків підтримки. Тому кожен може стати інвестором події.
Що кожен з нас може зробити у Міжнародний день людей з інвалідністю?
Як я вже казав, це не свято, а день, коли ми ще раз уважніше повинні приділити увагу проблемам людей з інвалідністю. Кожен з нас може долучитись до Дня досвіду, який ми запровадили у рамках Форуму Інклюзивності. Іншим важко зрозуміти, що відчувають люди з інвалідністю.
Наші проблеми можуть бути далекими від вас, бо ви просто не помічаєте бар’єри у місті. Тому спробуйте пережити чужий досвід.
- Перший варіант – про людей на візках. Ви можете відстежувати маршрут, яким ходите щодня. Спробуйте оминати будь-які бар’єри – сходинки, бордюри, підземні переходи. І тоді подумайте, наскільки складно пересуватись людям на візках.
- Другий варіант – про людей із вадами зору. Спробуйте зранку зробити звичайні вам речі, але з заплющеними очима. Так само подивіться фільм чи вийдіть на прогулянку, але щоб хтось із друзів розповідав про те, що бачить навколо.
- Третій варіант – про людей з порушенням слуху. Спробуйте жестами пояснити баристі, яку каву хочете, або просто поспілкуватись з кимось без слів. Так ви хоч трохи зможете зрозуміти ці глобальні проблеми. Напишіть свої переживання про проведення Дня доступності у себе на сторінці у соціальних мережах.
До травми я теж ніколи не звертав увагу на ці бар’єри. І зараз, коли приїжджаю у якесь місце, то дивуюсь, звідки там сходи. А вони були завжди, просто раніше я цього не помічав і не розумів, наскільки це обмежує пересування.
А ще, скільки разів це не обговолювалт – все одно продовжують казати “інваліди”. Це неправильний термін. “Інвалід” перекладається як неспроможний. Те саме стосується терміну “люди з обмеженими можливостями” чи “особливі потреби”. У кожної людини свої обмежені можливості – хтось може полетіти на Мальдіви, а хтось ні, хтось може підняти штангу 50 кг, а хтось ні. І якщо людина не може це зробити, це не означає, що вона має інвалідність. Сходити в магазин чи розважитись в кінотеатрі – це звичайні речі. І всі обмеження штучно створені. Тому ми і говоримо про доступність. Абсолютно всі люди повинні мати рівні права та можливості. Це є основою нашої організації та Форуму Інклюзивності.
Суспільство
У Вінниці вагітних та породіль з COVID-19 прийматимуть в оновленому гінекологічному відділенні другого пологового будинку.
У частині приміщення гінекології на вул. Замостянській зробили ремонт, повідомив міський голова Сергій Моргунов.
Як виглядає відділення?
Облаштували операційну, пологові зали, оновили приймальне відділення. Палати одно- та двомісні з індивідуальними санвузлами та душовими, до кожної підведений кисень. Задля безпеки – окремі входи для медперсоналу та пацієнтів, а також спеціальна система вентиляції.
Читайте також: Для підтримки жінок в післяпологовий період запустили безкоштовний чат-бот
Відділення оснастили додатковим медичним обладнанням. Зокрема, це апарат штучної вентиляції легень високого класу, кисневі концентратори, ліжка-трансформери, обладнання для реанімації новонароджених малюків та апарат для проведення ІФА-досліджень.
Читайте також: У Сумах за 11 млн грн відремонтували пологовий будинок: як він виглядає (ФОТО)
Наголошується, що у відділення госпіталізують жінок з коронавірусом не тільки з Вінниці, але й зі всієї області.
Нагадаємо, В Одесі для палати інтенсивної терапії міського пологового будинку №1 придбали сучасний багатофункціональний реанімаційний комплекс, що дозволяє проводити комплекс ургентних маніпуляцій одночасно кільком фахівцям з перших хвилин життя новонароджених з малою вагою.
Фото: facebook.com/SAMorgunov
Суспільство
У Хмельницькому вимірюватимуть якість повітря і кожен мешканець зможе перевірити, чим він дихає.
Про це повідомляє міський голова Олександр Симчишин.
“Якість повітря дуже важливий показник для комфортності життя і нашого здоров’я! Тому, аби кожен мешканець міста знав чим він дихає, а ми ми могли контролювати ситуацію, встановлюємо прилади вимірювання якості повітря”, – написав мер у фейсбуці.
Читайте також: В Україні розробили автоматизовану систему оцінювання якості повітря
Кожен зможе наживо відслідковувати всі найважливіші показники на сайті
Також є додаток для смартфону “Eco city”. Оперативно транслюються дані про рівень пилу, формальдегіду, аміаку, температуру, вологість, атмосферний тиск тощо.
Зазначається, що проєкт реалізується спільно з Хмельницьким енергетичним кластером і впроваджується в рамках Програми «Громадські ініціативи м. Хмельницького на 2016-2020 роки».
Загальна вартість проєкту – 50 тис. грн.
Читайте також: На Одещині встановлюють станції моніторингу забруднення повітря
За кошти міського бюджету (38800 грн) придбано 8 станцій моніторингу з додатковою функцією підігріву. Це датчики, поміщені в пластиковий корпус, штатив з кріпленням, з’єднувальні проводи.
Де розміщені станції?
Станції розмістили за такими адресами у різних мікрорайонах:
- Центр – СЗОШ №1 (вул. Староміська, 2)
- Виставка – ВПУ 25 (просп. Мирy, 61/3)
- Озерна – ДНЗ №56 «Боровичок» (вул. П.Мирного 21/1)
- Південно-Західний мікрорайон / Дубове – СЗОШ №18 імені В. Чорновола (вул. Кам’янецька 119)
- Ракове – НВК 9 (вул. Чорновола 155)
- Гречани – СКЦ Плоскирів (вул. Курчатова, 90)
- Ружична – СЗОШ №19 (вул. Кам’янецька, 164)
- Лезневе – ЗОШ №13 (вул. Профспілкова, 39)
Фото: facebook.com/symchyshyn
-
Суспільство16 години тому«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів
-
Суспільство17 години томуКиївський бронетанковий завод передав армії партію модернізованих БТР-80
-
Суспільство20 години томуПоказали рецепти, за якими українці готували 100 років тому
-
Суспільство23 години томуДві українські стрічки про війну покажуть на престижному фестивалі в Австралії
