Суспільство
Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки
“Мене звати Даяна. У мене ДЦП, але це не заважає мені приносити користь суспільству. Я дуже люблю допомагати у приготуванні граноли”. Це лише частинка історії про підопічну Центру денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує”. Вона та ще 11 особливих людей з інвалідністю створюють гранолу- корисні сніданки на основі вівсяних пластівців, меду, какао, горіхів, фруктів та ягід.
Таке соціальне підприємництво “Кранчі з Любов‘ю” заснувала чернівчанка Валерія Мартинюк. Дівчина сама росла в особливій родині, тому вирішила допомогти інклюзивній молоді не тільки спілкуватись і відпочивати, а й заробляти кошти власною працею.
Валерія Мартинюк
За освітою психолог. Закінчила Чернівецький університет. Ще з студентських років займалась волонтерством у соціальних мережах. У 2017 році заснувала Центр денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує” і разом з молоддю, що мають інвалідність, створює гранолу.
Набридло ліпити слоників – зробили гранолу
Ми разом з 12-ма підопічними займаємось виготовленням граноли, батончиків, пастили та фруктових чіпсів. Почали це робити близько року тому. У Центрі ми намагались розвиватись та підтримувати підопічних. Але я зрозуміла, що якщо ми будемо ліпити слоників з пластиліну чи ліпити пазли – ніякого розвитку з цього не вийде. Тому ми і створили соціальне підприємництво – виготовлення корисних сніданків.
Коли розпочинався проєкт, то у нас були люди, які мають інтелектуальну затримку, і дехто – фізичну. Останні є повністю працездатними, вони можуть робити ту саму роботу що і я, але для них потрібно облаштувати зручне робоче місце.
Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Їм треба детально пояснювати, що і як робити і вони краще виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Без питань.
Молодь приходить до нас по графіку по групах, але не працює цілий день. Ми переодягаємось у форму – спеціальні кітелі та обговорюємо, хто і що буде робити. У кожного свої обов’язки. Ми робимо сироп для карамелізації, зважуємо вівсянку, карамелізуємо її в нашій конвекційній печі. Поки вона готується, обираємо потрібні сухофрукти та зважуємо їх і потім пакуємо.
Проте, ми не лише разом працюємо, а й гуляємо, ходимо по магазинах. Після роботи ми можемо пограти в ігри.
Я хочу здолати той стереотип, що молодь з інвалідністю чимось гірша і не така як усі. Вони надихаються, тим що роблять. У кожного горять очі, коли хтось замовив пачку граноли.
Горіхи літають по всій кухні
У спілкуванні з такими людьми насамперед маємо наголошувати, що це людина. У їх очах можна побачити біль від поганого ставлення суспільства. Я хочу це змінити. Є правила спілкування з людьми з інвалідністю — ми їх навіть розмістили у своїх буклетах.
Так, у нас бувають з ними складнощі. У них дуже тендітні душі і якщо щось не так, то дуже зляться. Не ті кеди вдягнув, не приїхала вчасно маршрутка – це змушує їх бути неспокійними протягом дня, а горіхи можуть літати по всій кухні.
Ні, вони не агресивні, просто так реагують на ситуації. Але мусимо підлаштовуватись і це потрібно розуміти.
Та вони і радують нас та дають впевненість у собі. У центрі молодь розуміє, що може реалізувати себе та заробляти кошти. Хтось потім знаходить офіційну роботу. Один працює двірником, інший – прибиральником, а одна дівчинка Іринка влаштувалась працювати в кафе. Разом з нами вони розуміють, що потрібні і не самотні.
Замовлень поки не багато
Наша команда особливих кухарів може виготовляти 10 кг граноли в день. Такий об’єм ми колись витягнули на одну конференцію. Але такої кількості замовлень у нас немає. Особливо зараз. Влітку попит на гранолу значно спав. І прибуток був просто смішним. А взимку у нас багато замовлень. Проте, ми знаємо як виправити ситуацію, не чекаючи морозів. Потрібно розширюватись, але для цього нам необхідна додаткова техніка, наприклад, професійна сушарка. А вона коштує 10 тисяч гривень. Поки для нас це непідйомна сума.
Сонячні кухарі отримують зарплату за свою працю. Так ми стимулюємо їх працювати. Оплата залежить від прибутку і від обов’язків. Ви ж розумієте, що хтось може карамелізувати гранолу, а хто просто ліпити наклейки. Але, в середньому оплата за працю – 500 гривень.
З дитинства бачила, що таке інвалідність
Всі завжди цікавляться чому молода дівчина вирішила опікуватись людьми з інвалідністю. Бо я не з чуток знаю, що це таке. Я виховувалась в сім’ї, де обоє батьків мають інвалідність. З дитинства я бачила, як їм не просто і зрозуміла, що моє покликання – працювати з людьми з особливостями. У підлітковому віці я почала волонтерити, а потім це переросло в Центр.
Коли ми працювали з людьми з інвалідністю, то робили якесь мило чи щось ліпили з пластиліну, щоб розвивати моторику. Але не було ніякого збуту. Я ж ставила для себе задачу зробити їх соціально-активними членами суспільства.
У рамках соціальної адаптації у центрі ми і так готували їжу для себе, але згодом вирішили готувати також для інших. Крім того, наша молодь як і всі люблять з’їсти якийсь фаст-фуд, запити це колою і заїсти цукеркою. А їм потрібно правильно харчуватись. Тому ми вирішили робити щось корисне. Звісно, спалили не один кілограм вівсянки. Але маленькими кроками йшли. Закупили сушарки та пічку, уніформу. У нас є технолог, і все готуємо з дотриманням власної рецептури та санітарних норм.
Зараз ми на шляху до того, щоб зареєструвати нашу продукцію та отримати сертифікацію та бути на ряду з іншими виробниками.
Тепер і інші міста хочуть робити інклюзивну кухню
Щоб запустити свій бізнес ми звернулись до краудфандингової платформи RazomGo.Там ми зібрали 25 тисяч гривень. І це була лише частина витрат, бо багато коштів пішло на приміщення та техніку. Ми отримали допомогу від інших людей — не лише через платформу, і стали впізнаваними завдяки лекціям у різних містах України.
Запустивши проект, зрозуміла, що не варто боятись помилок. Ми зіштовхнулись з не відповідальними постачальниками, які продавали товар не першої свіжості. А деякі затримували продукцію. Та ми швидко вирішили цю ситуацію.
Великою нашою помилкою було прагнення економити. Нашу першу етикетку ми зробили в телефоні в програмці. Потім побачили, що буде дешевше, якщо ми надрукуємо великим тиражем. І коли вже все було готово люди почали говорити нам, що через ці етикетки не зрозуміло хто ми й що це за проєкт. Гнались за економією, а опинились в мінусі.
Але, дороги назад немає. І помилки загартовують. Зараз я бачу, що за мною стоїть багато людей і в інших містах прокидаються люди й хочуть робити у себе інклюзивну кухню. Це Одеса і Хмельницький. Я розумію, що потрібно проєкт підіймати на якийсь рівень і довести, що люди з інвалідністю можуть робити класний продукт.
Це неймовірна історія про те, як мандри завели українського художника до… єгипетського кіно! Подорожуючи, митець Юрій Камишний знявся в понад 10 єгипетських стрічках, граючи й мафіозі, і генерала, і рабовласника. А як це сталося, дивіться в новому відео ШоТам.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Юрія Камишного
Суспільство
Алея пам’яті, гурток 3D-друку та молодіжні простори для спорту і дозвілля — все це створили 10 команд школярів Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини для рідних громад, які постраждали від війни. Підлітки реалізували соціальні проєки у програмі UActive від благодійного фонду savED на загальну суму 50 тисяч доларів.
Про це повідомила пресслужба savED.
Київщина, Миколаївщина, Чернігівщина: об’єднані ідеями
У новому сезоні UActive кошти на втілення ініціатив отримали п’ять команд на Миколаївщині, чотири на Київщині та одна — на Чернігівщині. З січня 2025 року підлітки працювали над реалізацією своїх ідей — це освітні спейси, молодіжні центри, спортивні осередки та громадські простори.
На Миколаївщині підлітки реалізували різні соціальні проєкти:
- Команда «Вільні» з деокупованого села Новокиївка створила Алею пам’яті полеглим захисникам російсько-української війни та оновила історичний музей у своїй гімназії, аби демонструвати там інтерактивну виставку про війну в Україні.
- Підлітки з селища Лоцкине реалізували шкільний кінотеатр, на базі якого запустили кіногурток «ФільмART». Там учні зможуть опанувати основи сценаристики, режисури, акторської майстерності, операторської роботи та монтажу. Наразі учні вже створили власний документальний фільм про історію села та громади під час окупації.
- У селі Червона Долина новим місцем для дозвілля школярів став простір-їдальня у стилістиці кіновсесвіту Гаррі Поттера. Його місцеві підлітки облаштували на базі тимчасової школи у будинку культури, створеній фондом savED. Місцевий ліцей, де раніше навчалися діти, у 2022-му році був знищений авіаударом росіян.
- Учні з деокупованого села Пересадівка облаштували шкільний простір, де молодь, батьки й діти зможуть займатися спортом і долучатися до активного способу життя.
- Підлітки з села Антонівка створили простір для громади, де планують проводити фізичні активності і заняття з реабілітації, а також використовувати локацію для проведення позакласних занять та заходів.
Читайте також: «Жадан і Собаки» та «Курган і Агрегат» випустили спільний трек: усі кошти підуть на підтримку «Хартії»
Школярі Київщини втілили такі ініціативи:
- У деокупованому селі Загальці команда школярів «Двіж» створила громадський простір із зонами для спорту на базі центрального парку. Рідна школа учнів, що створили проєкт, була зруйнована російськими окупантами у 2022 році.
- Одна з команд, «FreeLand зона» з села Калинівка, облаштувала відкритий простір у дворі своєї школи – це молодіжний осередок для відпочинку, ігор та фізичної активності, доступний для всіх дітей громади. Під час перших тижнів повномасштабної війни навчальний заклад, де тепер функціонує локація, був пошкоджений обстрілами.
- Учасники програми з Іванковичів облаштували молодіжний простір на базі сільського будинку культури. Саме в цій будівлі діти ховаються в укритті під час повітряних тривог, але відтепер у одному з приміщень існує осередок, де школярі планують проводити інтерактивні освітні зустрічі та неформальні заходи. Так підлітки прагнуть залучити інших своїх однолітків до активностей та створення змін в громаді.
- Команда «Скіф» з Шпитьок втілила проєкт гуртка 3D-друку для покращення екологічної ситуації в рідному селі. Із переробленого пластику підлітки виготовлятимуть екобаки. Члени команди кажуть, що перейнялися ситуацією із забрудненням громади після того, як та була на лінії вогню під час вторгнення РФ у 2022 році.
Команда школярів з села Стольне єдина у цьому сезоні втілила проєкт на Чернігівщині. Вона створила на базі місцевого парку новий простір для дозвілля і активностей у громаді. Його облаштували відпочинковою зоною, а також додатково озеленили, оновили освітлення, вхідну зону та міст через місцеву водойму. Локація сприятиме соціалізації та згуртованості громади. Парковий простір стане першим оновленим місцем для екскурсій у селі та туристичним магнітом для всієї громади, сподіваються школярі. Адже парк у Стольному має давню історію: там ростуть віковічні дуби та клени, які у XVIII столітті разом з територією та палацом належали знатній українській родині Андрія Безбородька.
Перспективи програми
Лідерка програми UActive Христина Кащук говорить, що за опитуваннями учасників, робота з дорослими професійними наставниками дає школярам ширше розуміння можливостей для розвитку їхніх амбіцій в Україні.
Усього за два роки існування UActive на Київщині, Чернігівщині та Миколаївщині активні підлітки реалізували понад 30 соціально корисних проєктів у громадах. У 2025 році програма стартує роботу й у Харківській та Дніпропетровській областях.
UActive — освітня програма для підлітків про розвиток малих громад, яку з 2022 року втілює фонд savED. Співорганізувала ініціативу американська неурядова організація Spirit of America, яка підтримує її разом з благодійним фондом «Разом для України». За цей час до програми долучилися 700 школярів з трьох регіонів: Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини. Усі учасники пройшли навчальний курс програми, після якого презентували ідеї власних суспільно-корисних проєктів професійному жюрі. Щосезону після пітчингу команди, що найкраще втілили свої проєкти, отримують стартове фінансування — по 5 тисяч доларів кожна.
Про фонд
savED — благодійний фонд, що займається відновленням постраждалих громад через освітні рішення і соціальні та інфраструктурні проєкти. Фонд облаштовує укриття, освітні центри «Вулики», відновлює пошкоджені приміщення шкіл, облаштовує тимчасові освітні простори, а також залучає підлітків до відбудови та розвитку власних громад через програму UActive. Фонд системно працює у Чернігівській, Київській, Миколаївській, Харківській, Дніпропетровській областях.
Нагадуємо, що науковиця Марина Вязовська розв’язала задачу століть і прославила Україну. Вона увійшла до Академії наук США.
Фото надав фонд savED
Бренд зубної пасти Splash запустив виробництво лінійки зі смаком борщу. Тюбики цього продукту вже з’явилися в продажу.
Про це повідомили в пресслужбі компанії
Смак, близький українцям
У команді бренду пояснили, що втомилися від стандартних «льодових свіжостей», тому вирішили створити смак, який буде близьким українцям.
«Якщо щось і має шанс покращити настрій зранку, то це борщ», — прокоментували у Splash. Зубна паста нагадує борщ лише смаком та ароматом.
Читайте також: Дорофєєва передала свій інстаграм парамедикині «Госпітальєрів» і відкрила новий збір
Свій новий продукт виробники називають пастою, що об’єднує турботу про себе з культурним кодом і трохи самоіронії: «Борщ від Splash — теплий жарт із сенсом, а ще спосіб нагадати, що турбота про себе може бути не лише корисною, а й веселою».
Нагадуємо, що одеситка знайшла кішку після місяця активних пошуків (ФОТО).
Фото обкладинки: Freepik
Фото продукту: пресслужба Splash
