Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Кранчі з любов’ю: як молодь з інвалідністю створює корисні сніданки

Опубліковано

“Мене звати Даяна. У мене ДЦП, але це не заважає мені приносити користь суспільству. Я дуже люблю допомагати у приготуванні граноли”. Це лише частинка історії про підопічну Центру денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує”. Вона та ще 11 особливих людей з інвалідністю створюють гранолу- корисні сніданки на основі вівсяних пластівців, меду, какао, горіхів, фруктів та ягід.

Таке соціальне підприємництво “Кранчі з Любов‘ю” заснувала чернівчанка Валерія Мартинюк. Дівчина сама росла в особливій родині, тому вирішила допомогти інклюзивній молоді не тільки спілкуватись і відпочивати, а й заробляти кошти власною працею. 

Валерія Мартинюк

За освітою психолог. Закінчила Чернівецький університет. Ще з студентських років займалась волонтерством у соціальних мережах. У 2017 році заснувала Центр денного догляду для молоді з інвалідністю “Любов, яка лікує” і разом з молоддю, що мають інвалідність, створює гранолу. 

Набридло ліпити слоників – зробили гранолу

Ми разом з 12-ма підопічними займаємось виготовленням граноли, батончиків, пастили та фруктових чіпсів. Почали це робити близько року тому. У Центрі ми намагались розвиватись та підтримувати підопічних. Але я зрозуміла, що якщо ми будемо ліпити слоників з пластиліну чи ліпити пазли – ніякого розвитку з цього не вийде. Тому ми і створили соціальне підприємництво – виготовлення корисних сніданків.

 

“Серед наших підопічних – молоді люди віком від 16 до 30 років з ментальними фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, затримка інтелектуального розвитку)”

Коли розпочинався проект, то у нас були люди, які мають інтелектуальну затримку, і дехто – фізичну. Останні є повністю працездатними, вони можуть робити ту саму роботу що і я, але для них потрібно облаштувати зручне робоче місце.

Ми супроводжуємо тих, хто має ментальну інвалідність. Їм треба детально пояснювати, що і як робити і вони краще виконують якусь одноманітну легку роботу. Клеїти цілий день наклейки на пачки? Без питань.

Молодь приходить до нас по графіку по групах, але не працює цілий день. Ми переодягаємось у форму – спеціальні кітелі та обговорюємо, хто і що буде робити.  У кожного свої обов’язки. Ми робимо сироп для карамелізації, зважуємо вівсянку, карамелізуємо її в нашій конвекційній печі. Поки вона готується, обираємо потрібні сухофрукти та зважуємо їх і потім пакуємо.

Проте, ми не лише разом працюємо, а й гуляємо, ходимо по магазинах. Після роботи ми можемо пограти в ігри.

Я хочу здолати той стереотип, що молодь з інвалідністю чимось гірша і не така як усі. Вони надихаються, тим що роблять. У кожного горять очі, коли хтось замовив пачку граноли.

Горіхи літають по всій кухні

У спілкуванні з такими людьми насамперед маємо наголошувати, що це людина. У їх очах можна побачити біль від поганого ставлення суспільства. Я хочу це змінити. Є правила спілкування з людьми з інвалідністю — ми їх навіть розмістили у своїх буклетах.

Так, у нас бувають з ними складнощі. У них дуже тендітні душі і якщо щось не так, то дуже зляться. Не ті кеди вдягнув, не приїхала вчасно маршрутка – це змушує їх бути неспокійними протягом дня, а горіхи можуть літати по всій кухні.

Ні, вони не агресивні, просто так реагують на ситуації. Але мусимо підлаштовуватись і це потрібно розуміти.

Та вони і радують нас та дають впевненість у собі. У центрі молодь розуміє, що може реалізувати себе та заробляти кошти. Хтось потім знаходить офіційну роботу. Один працює двірником, інший – прибиральником, а одна дівчинка Іринка влаштувалась працювати в кафе. Разом з нами вони розуміють, що потрібні і не самотні.

Замовлень поки не багато

Наша команда особливих кухарів може виготовляти 10 кг граноли в день. Такий об’єм ми колись витягнули на одну конференцію. Але такої кількості замовлень у нас немає. Особливо зараз. Влітку попит на гранолу значно спав. І прибуток був просто смішним. А взимку у нас багато замовлень. Проте, ми знаємо як виправити ситуацію, не чекаючи морозів. Потрібно розширюватись, але для цього нам необхідна додаткова техніка, наприклад, професійна сушарка. А вона коштує 10 тисяч гривень. Поки для нас це непідйомна сума.

“Півкілограма нашої граноли коштує 150 гривень, менший пакуночок – 80. Продаємо зазвичай через інстаграм та у деяких Чернівецьких магазинах”

Сонячні кухарі отримують зарплату за свою працю. Так ми стимулюємо їх працювати. Оплата залежить від прибутку і від обов’язків. Ви ж розумієте, що хтось може карамелізувати гранолу, а хто просто ліпити наклейки. Але, в середньому оплата за працю – 500 гривень.

З дитинства бачила, що таке інвалідність

Всі завжди цікавляться чому молода дівчина вирішила опікуватись людьми з інвалідністю. Бо я не з чуток знаю, що це таке. Я виховувалась в сім’ї, де обоє батьків мають інвалідність. З дитинства я бачила, як їм не просто і зрозуміла, що моє покликання – працювати з людьми з особливостями. У підлітковому віці я почала волонтерити, а потім це переросло в Центр.

“Кожна людина потребує відчуття значущості, це один з етапів соціалізації. Саме тому важливо створити можливість працевлаштування, яке було б інклюзивне”

Коли ми працювали з людьми з інвалідністю, то робили якесь мило чи щось ліпили з пластиліну, щоб розвивати моторику. Але не було ніякого збуту. Я ж ставила для себе задачу зробити їх соціально-активними членами суспільства.

У рамках соціальної адаптації у центрі ми і так готували їжу для себе, але згодом вирішили готувати також для інших. Крім того, наша молодь як і всі люблять з’їсти якийсь фаст-фуд, запити це колою і заїсти цукеркою. А їм потрібно правильно харчуватись. Тому ми вирішили робити щось корисне. Звісно, спалили не один кілограм вівсянки. Але маленькими кроками йшли. Закупили сушарки і пічку, уніформу. У нас є технолог, і все готуємо з дотриманням власної рецептури і санітарних норм.

Зараз ми на шляху до того, щоб зареєструвати нашу продукцію і отримати сертифікацію та бути на ряду з іншими виробниками.

Тепер і інші міста хочуть робити інклюзивну кухню

Щоб запустити свій бізнес ми звернулись до краудфандингової платформи RazomGo.Там ми зібрали 25 тисяч гривень. І це була лише частина витрат, бо багато коштів пішло на приміщення та техніку. Ми отримали допомогу від інших людей — не лише через платформу, і стали впізнаваними завдяки лекціям у різних містах України.

Запустивши проект, зрозуміла, що не варто боятись помилок. Ми зіштовхнулись з не відповідальними постачальниками, які продавали товар не першої свіжості. А деякі затримували продукцію. Та ми швидко вирішили цю ситуацію.

Великою нашою помилкою було прагнення економити. Нашу першу етикетку ми зробили в телефоні в програмці. Потім побачили, що буде дешевше, якщо ми надрукуємо великим тиражем. І коли вже все було готово люди почали говорити нам, що через ці етикетки не зрозуміло хто ми і що це за проект. Гнались за економією, а опинились в мінусі.

Але, дороги назад немає. І помилки загартовують. Зараз я бачу, що за мною стоїть багато людей і в інших містах прокидаються люди і хочуть робити у себе інклюзивну кухню. Це Одеса і Хмельницький.  Я розумію, що потрібно проект підіймати на якийсь рівень і довести, що люди з інвалідністю можуть робити класний продукт.

Суспільство

За підтримки USAID на Закарпатті відкрили Волонтерський центр

Опубліковано

Волонтерський центр відкрили на Закарпатті, повідомили у пресслужбі обласної державної адміністрації.

Зазначається, що це спільна робота волонтерів краю, грантової підтримки США та облдержадміністрації.

Наголошується, що волонтери – це ті люди, які завжди подають руку допомоги у найважчі часи.

Реалізувати проєкт вдалось у рамках підписання спільного меморандуму між керівництвом Закарпатської ОДА та Агенції США з міжнародного розвитку (USAID).

 

Читайте такожЗручна та стильна: сім українських брендів базової нижньої білизни

Куруватиме центром волонтерка Власта Рейпаші. За її словами він має об’єднати волонтерів області, представників влади та департаменту соцзахисту для допомоги людям.

Чим займатиметься центр?

Там проводитимуть навчання для усіх волонтерських організацій, а також зустрічі із меценатами. Допомогу можуть отримати малозабезпечені люди та медичні заклади області.

Гроші на створення центру – майжк 25 тисяч доларів – для закарпатських волонтерів надала Агенція США з міжнародного розвитку (USAID).

Читайте також: Як волонтери рятують дерев’яні будиночки на Чернігівщині (ВІДЕО)

Волонтери прийматимуть відразу за двома адресами в Ужгороді – Гойди, 8 та в будівлі обласної адміністрації.

Нагадаємо, на Львівщині волонтери прибрали парк від сміття і висадили дерева.

Головне фото: volodymyrets.city.

Читати далі

Суспільство

Киян закликають долучитися до відкриття парку Юрковиця під час фестивалю

Опубліковано

Громадських діячів, митців, музикантів, екологів та креативні осередки закликають згуртуватися заради відкриття парку Юрковиця на Подолі у Києві.

Про це повідомили організатори свята.

Фестиваль у столиці відбудеться упродовж чотирьох днів з 30 квітня до 3 травня 2021 року.

Організатори зазначають, що в історичному центрі Києва між пагорбами Щекавиця та Юрковиця є ціла зона 20 гектарів зеленого оазису зі ставками.

 

«Немає нічого ґоноровішого для міста, ніж мати такий парк на районі», – йдеться у повідомленні.

Про фестиваль

СТАНЦІЯ КИРИЛІВСЬКА — 4 фестивальні дні, понад 80 подій, колаборація 10+ топових креативних спільнот міста, міжнародна взаємодія, 30 днів підготовки та 10+ тонн вивезеного сміття.

Читайте такожБезрукавки з історією: як прикарпатець шиє та реставрує автентичні гуцульські кептарі

Яка програма фестивалю?

У дні Великодня всі їдуть кудись, і роблять так щороку, тож прийшов час запросити до себе до Києва гостей, родину та друзів із усієї України та світу. А ще пора відкривати сезон чілу на дворі, бо сонечко вже не тільки світить але й гріє.

Програма:

  • Перформанс – 4 спеціальні події, новий підхід до аудорних івентів, святий перфоманс із освяченням прямо під час події
  • Візуальний напрям – синтез природи та сучасного мистецтва, інсталяції
  • Урбаністика – разом приберемо, разом зробимо проєкт парку, разом його втілимо в життя.
  • Музика – Концерти, Джеми, Електронна сцена від Криму через Поділ і до Берліну
  • Кіно – Кіно від Поділських режисерок і не тільки
  • Екопрограма – запрошуємо всі екотусівки долучитися, оцінити флору та фану, шось заселити шось посадити, познайомитись із каченятами які живуть на ставку.
  • Велопрограма – Поганяємо у велоквесті по Подолу та навколо
  • Культурний менеджмент – найкращий курс із культурного менеджменту це взяти і робити. Тож погнали робити фест разом.
  • Фестивальний кемп – Ну який фестиваль без кемпу! А ще буде вогонь і гітарка, і це в центрі міста, і своє сцена біля кемпу.

Як долучитися до створення парку?

Щоб долучитися до організації парку потрібно пройти за посиланням і заповнити форму.

Можна допомогти під час толоки, збору підписів чи стати волонтером проєкту або запропонувати іншу допомогу.

Про парк

Поділ був центровим місцем з 9 століття. Тут завжди панувало різноманіття. Це багатонаціональний та мультикультурний район, зовні схожий на культурний П’ємонт, або острівець, де оселився креативний клас.

Парк Юрковиця з часом стане улюбленим парком Подолу та знатним місцем для зустрічей світанків, заходів, прогулянок на природі.

Нагадаємо, на Івано-Франківщині влаштовують фестиваль дельтапланеризму.

Усі фото: station.kosmostabir.org.

Читати далі

Суспільство

Документальну стрічку «Жива ватра» про життя вівчарів виклали онлайн

Опубліковано

Український документальний фільм Остапа Костюка «Жива ватра» виклали у відкритий доступ.

Про це повідомили у пресслужбі Держкіно.

Зазначається, що стрічка режисера та сценариста Остапа Костюка «Жива ватра» – це мистецький документальний фільм про життя вівчарів українських Карпат та долю традиційного ремесла на тлі сучасних змін, який став підсумком 10-річного дослідження режисером гуцульської культури.

Сюжет кінокартини

Події картини розгортаються в Карпатах, де живуть троє чоловіків різних поколінь:

 

  • 82-річний Іван самотньо проводить старість й готується до смерті,
  • 10-річний Іванко розпочинає життя з чистого листа у школі-інтернаті в райцентрі,
  • 39-річний Василь займається тваринним господарством. Та навесні всі троє піднімуться в гори.

Читайте також: Зручна та стильна: сім українських брендів базової нижньої білизни

Живою ватрою називали вогонь, який не згасав впродовж 4-місячного полонинського сезону і служив оберегом гірського вівчарства. Стародавній обряд запалювання «живої ватри» здійснювався на Гуцульщині до середини XX століття.

Автори фільму

Режисер та сценарист – Остап Костюк, оператори-постановники – Олександр Поздняков та Микита Кузьменко, композитор – Алла Загайкевич, продюсери – Геннадій Кофман, Данило Вулицький, Ольга Бесхмельниціна.

Картину створено ДП «Національна кінематека України» за підтримки Держкіно. Загальна вартість виробництва фільму – 1 млн 199 тис. 400 грн (100% державної фінансової підтримки).

Читайте також“Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Нагадаємо, українську пригодницьку стрічку «Іван Сила» виклали онлайн.

Як ми повідомляли раніше, німецький фонд став копродюсером української стрічки «Редакція».

Усі фото: usfa.gov.ua.

Читати далі