Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Щасливі Старенькі: як волонтери допомагають українським пенсіонерам

Опубліковано

Як часто ми зустрічаємо в магазині бабусю, яка за останні копійки купує собі найдешевші продукти, або дідуся, який грає на гармошці в переході, щоб хоч якось прожити ще тиждень? Більшість з нас просто відводить очі, а хтось справді хоче допомогти. Серед останніх є і проєкт Starenki. Це благодійна некомерційна соціальна ініціатива, мета якої – допомога самотнім людям похилого віку в їх складних життєвих обставинах.

Небайдужі дівчата об’єднались, щоб допомогти самотнім стареньким продуктами та підтримкою. Зараз команда проєкту опікується двома тисячами пенсіонерів у Києві, а також запустила проєкт у Львові та Дніпрі. Як працює благодійна ініціатива та як волонтери щодня об’їжджають десятки квартир бабусь та дідусів – читайте далі.

 Анна Верещак

Анна Верещак

За освітою психолог. Закінчила КНУ ім. Т. Г. Шевченко. Є співзасновницею Платформи розвитку агробізнесу AgroTalks, а також співзасновницею благодійного фонду Starenki.

95-річна волонтерка та любов через усе життя

Кожний наш підопічний по-своєму унікальний, вони надихають нас своєю любов’ю до життя. Одна з найяскравіших бабусь, з якою я спілкувалась – Зінаїда Микитівна. Це дивовижна жінка, неймовірної краси. Якось ми привезли їй пакет з продуктами, тоді ми ще возили і памперси. І вона почала сортувати їх і відкладати. Виявилось, що вона у свої 95 років такий же волонтер і має 100 підопічних ветеранів праці. Зінаїда Микитівна регулярно їх відвідує, допомагає і ці памперси відклала саме для них. За своє життя вона багато подорожувала. А зараз мріє побачити Париж.

Також була одна неймовірна бабуся, яка повністю незряча і може побачити лише силуети. І ця бабуся у свої 80 “з хвостиком” сама з якихось ганчірок пошила собі постіль. Ви б бачили ці рівненькі шви. А ще вона нам співала. Бабуся настільки позитивна, що дивишся на неї і розумієш, скільки у людини внутрішніх сил. 

Дуже нас радують пари. Хоча їх зустрічаємо рідко. Це ті люди, які у свої 90 тримаються за руки, розповідають, як познайомились, пронесли любов через усе своє життя і досі живуть заради одне одного. От і у нас була одна така унікальна пара Лев Олексійович та його дружина Лапа (Людмила Миколаївна). 

Не знайшли таких фондів – створили самі

Робота фонду “Старенькі” почалась з якоїсь внутрішньої потреби. У 2013-2014 роках стало дуже помітно, наскільки збільшилась кількість стареньких у переходах. Коли я почала думати, що можна зробити, то побачила пост на Фейсбуці Ірини Бараненко, яка також хотіла допомагати стареньким, але не знала як. Так все і почалось. Поступово сформувалась команда.

“Зараз нас п’ятеро співзасновників. Також є 10 людей, які регулярно допомагають, і ще 300-400 волонтерів, які їздять на розвозки. Кількість охочих допомогти постійно збільшується”

Ми офіційно зареєстрували свій фонд. Також у нас на зарплаті працює бухгалтер та координатор розвозок. На місяць на всі адміністративні витрати йде десь 30 000 гривень.

Але! Ми не беремо жодних коштів з пожертвувань. З першого дня вирішили, що потрібно чесно говорити людям, що є продуктовий фонд, а є адміністративний. Але останній часто пустий, тому ми вкладаємо власні кошти. 

За законом, будь-який фонд може брати 20% коштів на адміністративні витрати. Але нам здалось, що це нечесно.Тому всі пожертвування на 100% йдуть лише на продукти.

Пакети з продуктами для стареньких та чаювання

Наша мета – допомогти стареньким нужденним людям. Зараз ми працюємо у Києві, Дніпрі та Львові. У Києві у нас є вже 2000 підопічних, в регіонах поки менше – десь 100-150. 

Наш фонд займається фандрейзингом (залучення коштів для реалізації проєкту, – прим. ред.). У нашому випадку це закупка продуктів та логістика, тобто ми повністю силами волонтерів розвозимо за адресами пакети з продуктами кожному старенькому.Ще у нас є такий напрям роботи, як чаювання: коли ми організовуємо для стареньких розважальні програми у територіальних центрах кілька разів на місяць. Під час розвозок ми зрозуміли, що ці люди дуже відрізані від суспільства, їм не вистачає спілкування, багато хто взагалі не виходить з дому.

Які продукти отримують старенькі

У нас є середній базовий набір, який складається з продуктів, що довго зберігаються. Ми сформували цей список, спираючись на рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я та побажання наших підопічних. У набір входять: крупи (гречка, вівсянка, рис), макарони, 3-4 види м’ясних консервів, олія, печиво, солодощі, згущене молоко, іноді мед, чай. До Нового року можемо покласти ще баночку горошку. А також кладемо мінімальний набір побутової хімії. Середня ціна такого набору – 350-370 гривень.

Всі продукти ми купуємо коштом благодійних пожертвувань. У минулому році зібрали мільйон гривень. Цього року хочемо так само. Гроші завжди потрібні. Бо людей похилого віку, які потребують допомоги, насправді дуже багато. Поки ми не можемо обійняти всіх, але дуже цього хочемо. 

Співпраця з центрами та розвозки

Ми співпрацюємо з територіальними центрами, на обліку яких стоять пенсіонери. Від них ми отримуємо список людей, які насправді потребують допомоги. Є певний фільтр відбору.

“Наша аудиторія – це самотні пенсіонери без найближчих родичів з пенсією у 2700 гривень. Самі ми б не змогли оцінити ці критерії”.

До кожного пенсіонера прикріплений соціальний працівник, який відвідує старенького і допомагає по господарству. Ми можемо лише у присутності соціального працівника прийти до пенсіонера і принести продукти. Тому він разом з нашими двома волонтерами щодня робить 2-3 розвозки. Територіальний центр, у свою чергу, веде відомості про те, скільки разів і кого ми відвідали. 

Читайте також: Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

Соціальний працівник попереджає, що сьогодні приїдуть волонтери. Аби старенькі не переживали за свою безпеку, без попереднього дзвінка ніхто до них не приходить. Дуже мило спостерігати, як вони готуються до нашого приходу, наряджаються, готують млинці.

Старенькі постійно питали: а за кого треба голосувати

Спілкування з ними дає нам неймовірну енергію і розуміння, що проєкт потрібен. Дивишся на цих людей, які в такому віці не втратили віру в життя, і надихаєшся сам. 

Хоча спочатку були труднощі: вони не вірили та не розуміли, хто ми, навіщо приїхали. Багато хто з них взагалі не довіряв нам. У них є внутрішній страх, що їх хочуть використати. Бо у 80% з них є якась сумна історія – когось пограбували, обманули чи побили.Стандартним їх питанням було: “А за кого потрібно голосувати?”.

Настільки сильною була недовіра, що хтось може безкорисливо щось для них зробити. Поступово ми зламали цей стереотип, приїжджали, пояснювали хто ми. Зробили для них листівки-календарі, щоб вони могли прочитати про нас. Зараз навіть ті, хто бачить нас вперше, вже про проєкт чули. Тому тепер сприймають нас з великою радістю і вдячністю.

Як приєднатись до фонду Starenki?

Найскладніше у нашій роботі – розуміння, що ти не можеш обійняти всіх. У багатьох проблеми зі здоров’ям, потрібна дорога операція, але ми не можемо з цим допомогти. Також у кожного є потреби з ремонтом. Тому нещодавно у нас народився фонд “Речі доречі”. Хтось може пожертвувати на холодильник бабусі, хтось віддає старий телевізор. Якось у бабусі майже рік не було води, тому одна дівчинка віддала свій бойлер. Пенсіонерів багато, ми намагаємось допомагати, як тільки можемо.

Читайте також: Онука на годину: як у Івано-Франківську рятують стареньких від самотності

Якщо ви хочете приєднатись до нас, то можете написати нам у Фейсбуці чи інших месенджерах. Там можна отримати інформацію про розвозки і завжди є контакти координатора. Можна з ним зв’язатись та приєднатись до розвозки. Боятись не потрібно, з вами буде досвідчений волонтер.

Допомогти фінансово можна на сайті: або оплатити прямо там картою, або за реквізитами через банк. Будемо раді будь-якій допомозі.

Суспільство

Фільм жахів з елементами еротики: у Чернівцях відбудеться прем’єра української стрічки “Морена”

Опубліковано

Премʼєра українського фільму-міфу «Морена», який знімали на Буковині, відбудеться на Миколайчук OPEN. Фільм жахів з елементами еротики «Морена» режисера Сергія Альошечкіна увійде до позаконкурсної програми третього Миколайчук OPEN. Стрічку завершили у 2018-му році. Вперше вона зустрінеться з глядачем у Чернівцях в червні 2024-го року.  

Про це повідомили організатори Миколайчук OPEN

Фестиваль Миколайчук OPEN відбудеться з 15 до 23 червня.

За сюжетом закохана пара Ганна та Юрко влітку приїжджає на гостини до батьків дівчини у невеличке село. Молода відьма Іванка, яку односельці прозвали Мореною, кладе око на Юрка в ніч на Івана Купала та наражає його на небезпеку. Своїм чаклунством відьма змушує Ганну, заради життя коханого, пов’язати себе з Іванкою містичними узами. Це стає початком низки таємничих вбивств та перетворень, яким доведеться протистояти молодим закоханим.

Читайте також: Студія Triomatica Games презентувала нову детективну гру, дія якої розгортається у Києві

«Минулоріч ми показали на Миколайчук OPEN чорну треш-комедію “Вересень”. Це був фільм про який ходили легенди і далеко не всі вірили, що він справді існує. “Морена” — не менш легендарна стрічка. Тут поєдналися фільм жахів з буйним еротизмом, містичність сюжету та таємнича історія раптової багаторічної паузи між завершенням зйомок і виходом у прокат. Нам пощастило мати нагоду першими показати цей фільм, який претендує на те, щоб зайняти особливе місце в історії українських жахастиків», – розповів програмний директор фестивалю Алекс Малишенко.

Головну роль Ганни втілила Таїсія-Оксана Щурук, відома за серіалом «Перші ластівки». Її партнер(-к)ами по знімальному майданчику стали Ірина Громадська, для якої роль відьми стала дебютом у повному метрі, Василь Баша («Поводир»), Ілля Валянський, Віталій Ажнов («І будуть люди») та Олександр Мельник («Кіборги»).

Режисер, сценарист та оператор-постановник фільму — Сергій Альошечкін, відомий своїми телепроєктами, які знімає вже 20 років. Зйомки фільму проходили у Карпатах, а також на Буковині у селі Іспас та Київщині. 

Дистрибʼютором в Україні стала кінокомпанія FILM.UA Дистрибуція. На Миколайчук OPEN відбудеться українська премʼєра «Морени», а в широкий прокат стрічка вийде восени 2024 року. Фільм створено продакшеном Ganzafilm за підтримки Держкіно.

Раніше фестиваль Миколайчук OPEN оголосив перші міжнародні та українські стрічки з програми третьої едиції. Нову секцію фантастичного кіно «Під сузірʼям близнюків» відкриє продюсерська робота Стівена Содерберга «Божественність» (Divinity). До дня народження Івана Миколайчука відбудуться покази наново відсканованої стрічки «Іду до тебе» та легендарних «Тіней забутих предків» з музою фестивалю Ларисою Кадочниковою. Також на Миколайчук OPEN відбудеться українська фестивальна премʼєра доку оскарівського лауреата Стіва Макквіна «Окуповане місто». 

Нагадаємо, більша частина ФОПів  (57%) у 2023 році зареєстрували жінки.

Фото: Кадр з фільму Морена

 

Читати далі

Суспільство

“Біжу заради маленьких сердець”: у День Києва відбудеться благодійний забіг

Опубліковано

26 травня, у Києві, відбудеться 31-й щорічний “Пробіг під каштанами”. Організатори повідомили про реєстрацію. Гасло проєкту незмінне — #біжу заради маленьких сердець. Цьогоріч учасники бігтимуть для порятунку маленьких пацієнтів Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України. Зібрані кошти спрямують на закупівлю необхідного медичного обладнання для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ.

Про це йдеться на сайті пробігу.

У зв’язку з воєнним станом в Україні, організатори “Пробігу під каштанами” вирішили провести захід в онлайн-форматі. Учасники з усього світу запрошуються вийти на пробіжку або прогулянку в безпечних місцях, щоб пройти традиційну 5-кілометрову дистанцію.

Читайте також: Знай більше: “НотаЄнота” запрошує освітян долучитися до проведення антифейкових ігор з протидії дезінформації

Для участі в заході необхідно зареєструватися на сайті probig.in.ua та сплатити благодійний внесок у розмірі 300 гривень.

Потім потрібно завантажити та роздрукувати онлайн-номерок. У День Києва, 26 травня 2024 року, учасники повинні надягнути номерок, вийти на пробіжку чи прогулянку, опублікувати фото або відео в соціальних мережах з хештегами #probig2024 та #біжузарадималенькихсердець.

Також з’явилася можливість обирати формат отримання стартового пакета: через відділення Нової пошти або в офісі, який працюватиме з 20 по 24 травня 2024 року за адресою: місто Київ, вулиця Вʼячеслава Чорновола, 28/1, Центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Учасники, які бігатимуть за межами України, можуть завантажити онлайн-номерок на сайті.

Нагадаємо, у лютому 2024 року Міністерство оборони оголосило про розробку застосунку “Армія+”, спрямованого на потреби військових. Перед складанням “дорожньої карти” розробок було проведено опитування кількох тисяч військовослужбовців.

Фото: 30-й “Пробіг під каштанами”

Читати далі

Суспільство

Як Андрій Палій познайомив Європу з українською молочною продукцією (ВІДЕО)

Опубліковано

Бився за Україну проти росіян і поляків, а після І Світової познайомив Європу з якісною українською молочною продукцією, яку англійці, німці, голландці й австрійці змітали з поличок магазинів!

Андрій Палій — молочний магнат Галичини, який відродив українське молочарство, а ставши успішним бізнесменом, займався розвитком освіти та культури на рідній землі.

Це продовження нашої рубрики “Нація підприємців: як українці бізнес будували”. Разом з командами проєкту “Локальна історія” та Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ розбиваємо міф про “бідних і неграмотних селюків-українців”. Популяризуємо історію та повертаємо своє!

Біографія Андрія Палія

Народився Палій 1 грудня 1893 року в селі Кривотули на Прикарпатті в родині ремісників. У ті часи ці землі були в складі Австро-Угорщини, яка потім розпочала Першу світову. Тож, закінчивши гімназію, у 1914 році Андрій був мобілізований до австрійського війська.

Визвольні змагання

Брав активну участь в бойових діях. Після поразки та розпаду Автро-Угорщини став до лав Галицької армії. Воював проти поляків за Галичину в складі ЗУНР.

“Але, нажаль, після того, як у травні 1919 року розпочинається в східній Галичині наступ армії Галлера, гірська бригада втрачає ініціативу й змушена переходити на то бік карпатського”, – каже Павло Артимишин, історик.

Професійний шлях

Коли армія відступала, її прийняла Чехословаччина, а Андрій пішов здобувати освіту. У празькій політехніці закінчив агрономічні студії, а знання втілив, повернувшись на Галичину. Хлопець долучився до реорганізації молочної промисловості за прикладом чеських і данських кооперативів.

На той момент у Львові вже існував молочний кооператив, який пізніше назвали “Маслосоюзом”. Його Андрій Палій і очолив. Під його керівництвом молочарство не лише відродилося, а й стрімко розвинулося.

Читати також: Знай більше: “НотаЄнота” запрошує освітян долучитися до проведення антифейкових ігор з протидії дезінформації

Розвиток підприємства

З 1926 року галицьке масло почали експортувати до Англії, Німеччини, Австрії, Данії та навіть Китаю. У Станіславові, Львові й Перемишлі відкрили нові філії, при яких діяли фірмові крамниці. 1928 році відділи “Маслосоюзу” відкрилися також у Луцьку та Більську на Підляшші. Якість своєї продукції Андрій демонстрував на численних виставках. Вироби підприємства періодично рекламували в тогочасних виданнях. А з 1937 “Маслосоюз” почав відкривати невеликі крамниці-кавʼярні.

“Можна було купити кави, і при цій каві скуштувати канапки, змащені маслом від Маслосоюзу”, – зазначає Павло Артимишин.

Слава успішного підприємця допомогла Андрієві вкладатися й у громадську й освітню діяльність. Він став заступником президента друкарні, під дахом якої перебували всі міські католицькі видавництва. Вступив співредактором журналу “Кооперативне Молочарства” та долучився до розвитку спорту. Виступав співредактором журналу “Кооперативне Молочарства” та долучився до розвитку спорту.

Прихід радянської армії

Розквіт “Маслосоюзу”, як і більшості підприємств українців, завершився окупацією совєтів. Андрієві довелося втікати за кордон, а його справу націоналізували.

Європейський підхід до бізнесу замінили колгоспною системою після II Світової. Андрій продовжив працювати з молочарством, але вже в Канаді. Спробував створити і своє підприємство, але справи так, як на рідній Галичині, вже не пішли.

Андрій Палій піщов з життя 11 травня 1961 року в Едмонтоні, похований в Торонто. Його донька Лідія Палій стала відомою діаспорною діячкою у сфері літератури та малярства.

Нагадаємо, що стали відомі лауреати театральної премії “Київська пектораль-2023”.

Читати далі