Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Щасливі Старенькі: як волонтери допомагають українським пенсіонерам

Опубліковано

02.12.2019

Як часто ми зустрічаємо в магазині бабусю, яка за останні копійки купує собі найдешевші продукти, або дідуся, який грає на гармошці в переході, щоб хоч якось прожити ще тиждень? Більшість з нас просто відводить очі, а хтось справді хоче допомогти. Серед останніх є і проєкт Starenki. Це благодійна некомерційна соціальна ініціатива, мета якої – допомога самотнім людям похилого віку в їх складних життєвих обставинах.

Небайдужі дівчата об’єднались, щоб допомогти самотнім стареньким продуктами та підтримкою. Зараз команда проєкту опікується двома тисячами пенсіонерів у Києві, а також запустила проєкт у Львові та Дніпрі. Як працює благодійна ініціатива та як волонтери щодня об’їжджають десятки квартир бабусь та дідусів – читайте далі.

 Анна Верещак

Анна Верещак

За освітою психолог. Закінчила КНУ ім. Т. Г. Шевченко. Є співзасновницею Платформи розвитку агробізнесу AgroTalks, а також співзасновницею благодійного фонду Starenki.

95-річна волонтерка та любов через усе життя

Кожний наш підопічний по-своєму унікальний, вони надихають нас своєю любов’ю до життя. Одна з найяскравіших бабусь, з якою я спілкувалась – Зінаїда Микитівна. Це дивовижна жінка, неймовірної краси. Якось ми привезли їй пакет з продуктами, тоді ми ще возили і памперси. І вона почала сортувати їх і відкладати. Виявилось, що вона у свої 95 років такий же волонтер і має 100 підопічних ветеранів праці. Зінаїда Микитівна регулярно їх відвідує, допомагає і ці памперси відклала саме для них. За своє життя вона багато подорожувала. А зараз мріє побачити Париж.

Також була одна неймовірна бабуся, яка повністю незряча і може побачити лише силуети. І ця бабуся у свої 80 “з хвостиком” сама з якихось ганчірок пошила собі постіль. Ви б бачили ці рівненькі шви. А ще вона нам співала. Бабуся настільки позитивна, що дивишся на неї і розумієш, скільки у людини внутрішніх сил. 

Дуже нас радують пари. Хоча їх зустрічаємо рідко. Це ті люди, які у свої 90 тримаються за руки, розповідають, як познайомились, пронесли любов через усе своє життя і досі живуть заради одне одного. От і у нас була одна така унікальна пара Лев Олексійович та його дружина Лапа (Людмила Миколаївна). 

Не знайшли таких фондів – створили самі

Робота фонду “Старенькі” почалась з якоїсь внутрішньої потреби. У 2013-2014 роках стало дуже помітно, наскільки збільшилась кількість стареньких у переходах. Коли я почала думати, що можна зробити, то побачила пост на Фейсбуці Ірини Бараненко, яка також хотіла допомагати стареньким, але не знала як. Так все і почалось. Поступово сформувалась команда.

“Зараз нас п’ятеро співзасновників. Також є 10 людей, які регулярно допомагають, і ще 300-400 волонтерів, які їздять на розвозки. Кількість охочих допомогти постійно збільшується”

Ми офіційно зареєстрували свій фонд. Також у нас на зарплаті працює бухгалтер та координатор розвозок. На місяць на всі адміністративні витрати йде десь 30 000 гривень.

Але! Ми не беремо жодних коштів з пожертвувань. З першого дня вирішили, що потрібно чесно говорити людям, що є продуктовий фонд, а є адміністративний. Але останній часто пустий, тому ми вкладаємо власні кошти. 

За законом, будь-який фонд може брати 20% коштів на адміністративні витрати. Але нам здалось, що це нечесно.Тому всі пожертвування на 100% йдуть лише на продукти.

Пакети з продуктами для стареньких та чаювання

Наша мета – допомогти стареньким нужденним людям. Зараз ми працюємо у Києві, Дніпрі та Львові. У Києві у нас є вже 2000 підопічних, в регіонах поки менше – десь 100-150. 

Наш фонд займається фандрейзингом (залучення коштів для реалізації проєкту, – прим. ред.). У нашому випадку це закупка продуктів та логістика, тобто ми повністю силами волонтерів розвозимо за адресами пакети з продуктами кожному старенькому.Ще у нас є такий напрям роботи, як чаювання: коли ми організовуємо для стареньких розважальні програми у територіальних центрах кілька разів на місяць. Під час розвозок ми зрозуміли, що ці люди дуже відрізані від суспільства, їм не вистачає спілкування, багато хто взагалі не виходить з дому.

Які продукти отримують старенькі

У нас є середній базовий набір, який складається з продуктів, що довго зберігаються. Ми сформували цей список, спираючись на рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я та побажання наших підопічних. У набір входять: крупи (гречка, вівсянка, рис), макарони, 3-4 види м’ясних консервів, олія, печиво, солодощі, згущене молоко, іноді мед, чай. До Нового року можемо покласти ще баночку горошку. А також кладемо мінімальний набір побутової хімії. Середня ціна такого набору – 350-370 гривень.

Всі продукти ми купуємо коштом благодійних пожертвувань. У минулому році зібрали мільйон гривень. Цього року хочемо так само. Гроші завжди потрібні. Бо людей похилого віку, які потребують допомоги, насправді дуже багато. Поки ми не можемо обійняти всіх, але дуже цього хочемо. 

Співпраця з центрами та розвозки

Ми співпрацюємо з територіальними центрами, на обліку яких стоять пенсіонери. Від них ми отримуємо список людей, які насправді потребують допомоги. Є певний фільтр відбору.

“Наша аудиторія – це самотні пенсіонери без найближчих родичів з пенсією у 2700 гривень. Самі ми б не змогли оцінити ці критерії”.

До кожного пенсіонера прикріплений соціальний працівник, який відвідує старенького і допомагає по господарству. Ми можемо лише у присутності соціального працівника прийти до пенсіонера і принести продукти. Тому він разом з нашими двома волонтерами щодня робить 2-3 розвозки. Територіальний центр, у свою чергу, веде відомості про те, скільки разів і кого ми відвідали. 

Читайте також: Співає “Баба Єлька”: як три містянки відроджують українську сільську пісню

Соціальний працівник попереджає, що сьогодні приїдуть волонтери. Аби старенькі не переживали за свою безпеку, без попереднього дзвінка ніхто до них не приходить. Дуже мило спостерігати, як вони готуються до нашого приходу, наряджаються, готують млинці.

Старенькі постійно питали: а за кого треба голосувати

Спілкування з ними дає нам неймовірну енергію і розуміння, що проєкт потрібен. Дивишся на цих людей, які в такому віці не втратили віру в життя, і надихаєшся сам. 

Хоча спочатку були труднощі: вони не вірили та не розуміли, хто ми, навіщо приїхали. Багато хто з них взагалі не довіряв нам. У них є внутрішній страх, що їх хочуть використати. Бо у 80% з них є якась сумна історія – когось пограбували, обманули чи побили.Стандартним їх питанням було: “А за кого потрібно голосувати?”.

Настільки сильною була недовіра, що хтось може безкорисливо щось для них зробити. Поступово ми зламали цей стереотип, приїжджали, пояснювали хто ми. Зробили для них листівки-календарі, щоб вони могли прочитати про нас. Зараз навіть ті, хто бачить нас вперше, вже про проєкт чули. Тому тепер сприймають нас з великою радістю і вдячністю.

Як приєднатись до фонду Starenki?

Найскладніше у нашій роботі – розуміння, що ти не можеш обійняти всіх. У багатьох проблеми зі здоров’ям, потрібна дорога операція, але ми не можемо з цим допомогти. Також у кожного є потреби з ремонтом. Тому нещодавно у нас народився фонд “Речі доречі”. Хтось може пожертвувати на холодильник бабусі, хтось віддає старий телевізор. Якось у бабусі майже рік не було води, тому одна дівчинка віддала свій бойлер. Пенсіонерів багато, ми намагаємось допомагати, як тільки можемо.

Читайте також: Онука на годину: як у Івано-Франківську рятують стареньких від самотності

Якщо ви хочете приєднатись до нас, то можете написати нам у Фейсбуці чи інших месенджерах. Там можна отримати інформацію про розвозки і завжди є контакти координатора. Можна з ним зв’язатись та приєднатись до розвозки. Боятись не потрібно, з вами буде досвідчений волонтер.

Допомогти фінансово можна на сайті: або оплатити прямо там картою, або за реквізитами через банк. Будемо раді будь-якій допомозі.

Суспільство

У селі на Закарпатті відкрили сучасний спортмайданчик

Опубліковано

У селі Макарьово Закарпатської області відкрили спортмайданчик сучасного зразка, що зводили понад два роки.

Про це повідомили у пресслужбі Закарпатської обласної держадміністрації.   

Зазначається, що вартість будівництва становить 1 мільйон 480 тисяч грн.

Читайте також: Швидка на мотоциклах. Як байкери-волонтери з MotoHelp допомагають постраждалим у ДТП

Відомо, що спортивний майданчик зі штучним покриттям. Це перший спортивний комплекс у селі. Раніше, навіть у школі, не було спортзалу. 

Читайте також: Причина №15, чому варто підтримати #ШоТам: ми розповідаємо рецепти успіху переселенців

Нагадаємо, українець встановив світовий рекорд зі стронгмену.

А на Волині ентузіасти облаштували мототрасу.

Як ми повідомляли раніше, у Хмельницькому облаштували 25 спортивних майданчиків.

Усі фото: carpathia.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

Як на Вінниччині проводять капремонт двох мостів (ФОТО)

Опубліковано

У Вінницький області триває капітальний ремонт двох мостів на автомобільній дорозі міжнародного значення М-12 «Стрий – Тернопіль – Кропивницький – Знам’янка».

Про це повідомили у пресслужбі Вінницької обласної державної адміністрації.

Міст на Великій об’їзній

За інформацією, нині триває капітальний ремонт мосту на а/д М-12 км 390+685 (Велика об’їзна). Станом на 2 червня завершуються роботи по одній полосі проїзду. Підрядником виступає Будівельне управління механізації, а роботи проводяться без перекриття руху.

Проектом передбачено:

  • розбір верхньої частини прольотної будови
  • влаштування монолітної плити
  • ремонт стійки опор та ригелів
  • влаштування нового мостового огородження
  • влаштування перильного огородження
  • влаштування асфальтобетонного покриття проїзної частини
  • влаштування освітлення.

Міст у Гайсині

Також триває капітальний ремонт мосту на а/д М-12 км 484+370 ч/з р. Сіб (м.Гайсин). На сьогодні завершено роботи із розборки прольотної будови мосту і виконується ремонт ригелів та опор.

Підрядником виступає також Будівельне управління механізації. Наразі рух по мосту перекрито та влаштовано об’їзд.

Читайте також: На Львівщині проводять реконструкцію двох мостів (ФОТО, ВІДЕО)

Проектом передбачено:

  • розбір верхньої частини прольотної будови
  • влаштування монолітної плити
  • ремонт стійки опор
  • ремонт та посилення ригелів
  • влаштування нового мостового огородження
  • влаштування перильного огородження
  • влаштування асфальтобетонного покриття проїзної частини
  • влаштування освітлення.

Наголошується, що роботи на об’єктах заплановано завершити до кінця року.

Читайте також: Як ремонтують міст на одній з найважливіших трас України

Нагадаємо, завершили монтаж і випробування переправи біля зруйнованого мосту на Дніпропетровщині.

Як ми повідомляли раніше, на Кіpовогpадщині ввели в експлуатацію міст, що торік змило зливою.

Усі фото: vin.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

Швидка на мотоциклах. Як байкери-волонтери з MotoHelp допомагають постраждалим у ДТП

Опубліковано

Це не вигадка і не супергеройський комікс. Сьогодні у ШоТам ми розповімо вам про хлопців, які мало чим відрізняються від Бетмена чи Людини-павука. Крім того, що ця неймовірна шістдесятка волонтерів кожного дня їздить повз вас вулицями Києва та області. 

Мова про волонтерів Мотохелп — байкерів, які:

  • щодня виїжджають на ДТП, аби надати постраждалим першу допомогу;
  • щодня зі швидкістю світла доставляють по області донорську кров від центрів крові до лікарень, де є в цьому невідкладна потреба;
  • виїжджають на виклик швидкої іноді оперативніше за саму швидку.

 Вони всі як один — сертифіковані інструктори з надання першої допомоги й проводять безкоштовні тренінги для всіх охочих. 

Мати мотоцикл недостатньо, аби влитись в ряди цих супергероїв. А от що треба, аби стати одним з них, читайте в нашому інтерв’ю з Дмитром Буреніним, керівником організації.

<strong>Дмитро Буренін</strong>

Дмитро Буренін

директор та керівник ГО “Мотохелп” 

У 2008 році заснував громадську організацію MotoHelp, чиї волонтери спершу діяли як група швидкого реагування на ДТП за участі “двоколісних”. Вони виїжджали на місце пригоди, надавали першу домедичну та юридичну допомогу. 
Сьогодні в команді працює близько 60 людей, з них 20 — керівники напрямків діяльності організації. А коло їх діяльності охоплює аж шість напрямків.

Довідка. В “Мотохелп” сьогодні волонтерить 60 людей. З них сорок волонтерів працюють на виїздах, є також оператори на “мобільній слухавці”, інструктори з надання першої допомоги, які долучені до спортивно-масових змагань, а ще — дизайнери та Smm-ники.
Усі разом вони працюють над п’ятьома напрямками: 
 — виїзди на дорожньо-транспортні пригоди по Київській області; 
 — допомога бійцям на війні; 
 — організація тренінгів та супровід експертами з надання домедичної допомоги  масштабних спортивних заходів;
 — термінова доставка компонентів донорської крові з центрів крові до лікарень у Києві та області. Цей напрямок волонтерства “Мотохелп” — інноваційний для країни;
 — напрямок реагування на виклики швидкої допомоги (також вперше в Україні).

Чи подужаєте стати волонтером “Мотохелп”?

Не сказав би, що багато охочих приходить до нас записатись в лави мотоциклістів-волонтерів. На місяць — це одна-дві людини, і ми ще можемо сказати їм “ні”. 

Звісно, щоб долучитись до “Мотохелп”, бажано мати мотоцикл. Але це ще не все: ми відбираємо майбутніх волонтерів за співбесідою з нашою HR. 

Без співбесід не обійтись: часто люди приходять з рожевими окулярами на очах: ніби тут у нас такий екшн, кожного дня рятуємо сто тисяч людей. Насправді, все не так.

У нас буває нудно. Перебування на ДТП у ряді випадків — це нудно. Роботи не так багато — у волонтера є завдання, які він повинен виконати, після виїзду потрібно заповнити спеціальний звіт. Не заповните — в адміністрації будуть запитання.

У нас не громадська організація з моделлю набрати побільше учасників, які б платили внески. 

У нас кожен виконує якусь роботу. Якщо це мертва душа, яка в організації нічого не робить, спочатку проводимо з ним розмову типу “чувак, все нормально”? Ну, раптом дитина народилася, роботу змінив, мотоцикл продав, і каже “через пів року візьму, втягнуся знов”. А якщо людина починає говорити, що все нормально, але нічого не робить, кажемо “до побачення”. Просто так в “Мотохелпі” ніхто знаходитись не буде.

У нас вигорають. Так, буває. Були випадки, коли людина виїхала на ДТП з загиблими й говорила: “Чуваки, це не для мене”. 

У нас стають професіоналами. Ми не приймаємо до своїх лав усіх ще й тому, що кожен волонтер — це окрема мені робота. Забезпечення волонтера всім необхідним, навчання, підготовка, тестування — завдання адміністрації. 

У нас в організації 40 людей мають сертифікацію з надання першої допомоги міжнародного класу. Сертифікація новоприбулого як інструктора з надання домедичної допомоги — теж обов’язкова і теж на мені. 

Волонтер має право зупинити реанімацію у трьох випадках

За кожного нашого постраждалого ми в “Мотохелп” завжди файтимось до кінця. 

За нашим протоколом, у нас є три причини зупинити серцево-легеневу реанімацію: 

  1. Коли пацієнт ожив і сказав “братуха не добивай”(хе-хе, люблю так жартувати). 
  2. Коли приїхала бригада медиків.
  3. Якщо волонтер вибився з сил. Так, це дуже енерговитратна процедура. 

Був випадок, коли спільно з волонтером Червоного хреста я проводив серцево-легеневу реанімацію чоловіку-марафонцю. На дистанції в нього відбулась зупинка дихання. 

Чоловіка не врятували: без автоматичного дефібрилятора завести серце — складне завдання. Потім, якийсь час потому, я спілкувався з його донькою. Коли я розповів, як реанімували її батька, вона запитала: “І що, ви жодного разу не зупинились?” Ні.

Бо ми завжди працюємо з постраждалим до кінця, і не маємо морального права зупинятися, поки не зробили все, що було можливо. Доки я повністю не виб’юсь із сил, доки він не почне дихати або доки не приїдуть медики. Тільки так.

Була ситуація, коли на Майдані ми витягали з того світу чоловіка з вогнепальним пораненням голови, в нього не вистачало великої частини скроневої кістки.

Це сталося з тієї сторони барикади, де БТР спалили. Швидких не було, і ми відвантажували його в санітарний автомобіль, не призначений для перевезення. Лікарів теж не було, але, не інакше як дивом, знайшли пораненому лікаря за потрібною для його поранення спеціалізацією. Я, коли відкачував хлопця, думав — не жилець. Але десь півтора року чоловік ще прожив після поранення: звичайно якість життя була нижчою, ніж до травми. Але — це був величезний бонус довжиною у півтора року. 

Чим волонтери МОТОХЕЛП зможуть допомогти швидкій

Екстрене медичне реагування — це інноваційний для України напрямок волонтерства. 

У світі ця система успішно працює, приміром, в Америці чи Швеції. А в Ізраїлі рівень такого волонтерства — взагалі космос. Там спеців-волонтерів з надання першої допомоги 2000 на місто, 600 з них — мотоциклісти. І в них навіть є волонтерський гелікоптер! 

У нас же сам лиш шлях співпраці з держустановами зайняв роки три системної роботи. 

Раніше ми реагували на усі ДТП з участю “двоколісних”. Тепер реагуватимемо на всі надзвичайні події, де є постраждалі.

І, звісно, на котрі встигнемо.

Ми не можемо гарантувати, що виїдемо на всі 100%. Але обов’язково будемо на місці за можливості: наприклад, за цей рік ми дізнались про 968 аварій, а відреагували на 731. З них 637 — це виїзди, а 94 — це допомога телефоном. 

Поясню на прикладі, як це сьогодні працює в Україні: пішохід переходить через дорогу, аж раптом його збиває машина. Хтось викликає йому швидку, яка негайно виїжджає до місця події — тут нічого не змінилось. Але тепер оператори швидкої допомоги надають інформацію про місце аварії нашим волонтерам. Без персональної інформації про постраждалих: лише адресу та що сталося.

Фактично, наші мотоциклісти виїжджатимуть на ДТП одночасно зі швидкою. 

Якщо волонтер на мотоциклі приїжджає на місце швидше за бригаду екстреної медичної допомоги, то надаватиме постраждалим першу допомогу аж до приїзду медиків.

Усі мотохелпівці, що залучені до напряму екстреного медичного реагування, мають сертифікати з надання першої допомоги.

Волонтери оснащені аптечками з необхідним обладнанням та інструментом. На місці вони зможуть професійно:

  • перевірити рівень свідомості постраждалого та наявність дихання;
  • зупинити критичну кровотечу та накласти пов’язки;
  • забезпечити прохідність дихальних шляхів;
  • за потреби провести серцево-легеневу реанімацію.

Blood-бот, кровобайкери та оперативна доставка донорської крові

Перевезення крові на мотоциклах волонтерами — не наша вигадка, а британська практика. Цей напрям роботи в “Мотохелп” теж з’явився нещодавно — на початку 2019 року. Між собою в організації ми називаємо проєкт доставки донорської крові “Крово”. 

За увесь 2019 рік ми здійснили небагато виїздів — близько 21. Але по області: наїздили майже 3 тисячі кілометрів. А вже у травні 2020 року ми 32 рази терміново доставляли по області компоненти крові з Центрів крові до лікарень.

На практиці це виглядає так: у разі необхідності термінової доставки компонентів крові Центр крові звертається до оператора “Мотохелп” через Blood-бот. Впродовж максимум 10 хвилин (зазвичай реагування відбувається впродовж 1-3 хвилини) оператор сповіщає центр крові, чи знайшовся волонтер для здійснення доставки.

Далі волонтер вирушає до центру крові на мотоциклі, забирає компоненти у спеціалізованому термобоксі та зі спеціальною системою кріплення термобокса до мотоцикла та доставляє цей цінний вантаж до лікарні-заявника.

Під час здійснення доставки, центри крові та лікарі-трансфузіологи можуть дивитись статус виконання онлайн у спеціальному оперативному чаті та мати повну інформацію про пересування blood-байкера.

За безпеку вантажу ми несемо матеріальну відповідальність.

Наразі ми розвиваємо систему доставки компонентів крові Києвом та по Київській області, підписуємо угоди про співпрацю з лікарнями, кому це може бути актуальним.

Ми не плануємо рости далі Київської області, але якщо хтось з мотоциклістів захоче розвивати такий напрям у своїй області, всьому навчимо. А далі вони з місцевим центром крові спілкуватимуться. 

Вже у цьому році така практика стартує у Дніпрі. Допомагаємо налагоджувати там систему співпраці, вже місцевих мотоциклістів познайомили з Дніпровським центром крові.

Завдяки роботі волонтерів довели вину в ДТП одного прокурора

На місці ДТП наш волонтер, в першу чергу, надає першу допомогу постраждалим, якщо такі є. Після цього — збирає всю можливу інформацію про ДТП: це і фотофіксація, і відеофіксація, й пошук свідків. 

Не дублюємо роботу поліції в жодному разі. Візьміть за приклад адміністративне ДТП: там поліція ніякої фото- та відеофіксації не проводить — лиш у кримінальному провадженні. Ми ж усі зібрані матеріали розсилаємо учасникам ДТП безкоштовно (надалі вони зберігаються у нашій базі ДТП). Поліції надіслали б теж, але жодного разу вони про фотозвіт не просили. А от учасникам наші матеріали часто стають у пригоді при встановленні істини. 

Дістатись до фото, які робить слідчо-оперативна група, учасникам ДТП іноді не так і просто, на відміну від наших.

Була в нас історія: водій іномарки збив мотоцикліста на смерть і втік з місця злочину. В ході розслідування з’ясувалось, що це було прокурорське авто: це встановили з допомогою якоїсь частинки фари, яка відкололась внаслідок зіткнення. Там було маркування запчастини й серійний номер — як мінімум можна було сказати, що це за марка машини, її модель і навіть рік випуску. 

Але з часом — а там справа тривала кілька років — матеріали справи раптово кудись пропали. Але от в нас всі фотки залишились, і з їх допомогою негідника вдалось притягнути до відповідальності.

Спочатку був єдиним байкером-рятівником

Чому з самого початку ми допомагали лише мотоциклістам та велосипедистам? Тому що організатори були мотоциклістами. А якщо мотоцикліст потрапляє у біду… Ну, словом, у нашого люду завжди все будо добре із взаємодопомогою.

Той рівень, на якому “Мотохелп” знаходиться зараз, і часи, коли все починалось — це два різні світи. За своїм розвитком за ці 12 років ми ніби пройшли шлях від Стародавнього Єгипту до, мабуть, таки недалекого майбутнього.

Потім журналіст з програми “Друга смуга” сказав, що буде оперативно надавати мені інформацію про ДТП. Так і з’явився оперативний канал зв’язку. А далі завертілось: один мотоцикліст спитав: “Слухай, ти на ДТП виїжджаєш? Давай і я теж буду”!

Все починалось так: в дофейсбучні часи, сидів я на форумі для мотоциклістів “Моток”, де часто повідомляли про аварії. Мені стало цікаво, як допомагати людям в ДТП, і я почав потроху виїжджати на поміч, якщо це було вчасно.

Так потроху з’являлась система: волонтерів приходили ще, і ми почали прописувати правила роботи. І ми почали “прокачувати” вміння з надання першої допомоги, з юридичних аспектів роботи. А потім Майдан, війна — так все і закрутилось. 

Існуємо лиш на пожертви небайдужих

Як для громадської організації, в нас дуже велика динаміка процесів, а в 2020 році вона ще більша. Але в нас нема грошей ні на зарплати, ні на офіс.

Я, як керівник організації, зараз отримую мінімалку. Яку тут же перераховую нашому бухгалтеру на аутсорсі.

Фінансування “Мотохелп” базується на пожертвах небайдужих, які витрачаємо за кожним з напрямків нашої діяльності.

В нас небагато грошей, але ми зовсім неекономні в плані закупівель.Тобто, якщо переді мною постає вибір: закупити для фронту для зупинки крові складні у використанні джгути Есмарха по 20 гривень або суперкласний кровоспинний бандаж Sich за 270 гривень, я оберу останній варіант. Краще менше, але якісніше.

Штаб-квартира організації — в чатах Телеграму

В нас структура комунікації побудована в чатах та Телеграмі. 

Наприклад, є чат контенту. Там керуємо потоком новин. 

Є окремий чат для тих, хто слідкує за безпекою людей на великих змаганнях: їм треба координувати кількість рятувальників та кількість змагань. 

Є чат по ДТП, є чат по тренінгах, є інструктори. Наприклад, я є інструктором і виїжджаю на ДТП при важких випадка травмування постраждалих. 

Це ще й наша система комунікації. Скільки таких чатів всього? Та Бог його зна! Ніколи не вдавався в питання. Я не керую кожним з них.

У “Мотохелпі” ми йдемо шляхом децентралізації наших процесів. В нас є керівники напрямків, а я не вказую командиру, що робити зі своїм підрозділом. Вони самі керують власними напрямками.

Це в моєму розумінні правильний підхід. Я ж витрачаю свій ресурс на нові якісь напрямки, на пошук фінансування, і на виїзди як волонтер.

Волонтери виїжджають на допомогу посеред роботи. А що керівництво?

У мене дуже класне керівництво. Якщо я не встигаю по роботі, мене запитають “Дмитре, WTF?” 

Проблем нема, зі мною в моїй компанії працює ще три волонтери — і керівництво компанії дивиться на це з повагою і розумінням.

Але зазвичай, якщо я бачу, що багато часу витрачаю на “Мотохелп” — допрацюю. Та мені взагалі часу на сон небагато потрібно

Читати далі

Суспільство

Десантно-штурмові війська провели навчання із Козак-2

Опубліковано

95-та окрема десантно-штурмова бригада провела навчання із застосуванням БТР-3ДА, Козак-2, станцій супутникового зв’язку ЗТК-1/C.

Про це повідомляє 95 ОДШБр.

За інформацією, під час командно-штабних навчань відпрацювали:

  • порядок взаємодії органів управління,
  • питання злагодженості та оперативності,
  • спроможність здійснювати планування.

Також відомо, що навчання провели із застосуванням підрозділів в умовах обмеженого часу та за різких змін обставин. Відзначається, що командно-штабні навчання відбулися за принципами НАТО.

Додатково на навчаннях використовували станцію супутникового зв’язку ЗТК-1/С.

Комплекти супутникового зв’язку ЗТК-1/С дозволяє організувати:

• первинний канал передачі даних
• розгортання локальної мережі на три АРМ
• підключення двох телефонних апаратів

Читайте також: Як морська піхота долає смугу витривалості (ФОТО)

ЗТК-1/С призначений для забезпечення абонентів послугами відкритого телефонного зв’язку та передачі даних, з використанням каналу утвореному засобами супутникового зв’язку у Кu-діапазоні зі швидкістю до 5 Мбіт/c вiд МКСЗ та 20 Мбіт/c до МКСЗ, має клас захисту ІР-65.

Читайте також: Оприлюднили унікальні кадри підготовки ССО ЗС України (ВІДЕО)

Нагадаємо, морпіхи провели навчання з авіацією на прибережній зоні.

Як ми повідомляли раніше, артилерійські катери ВМС України відпрацювали завдання в морі.

Усі фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

У центрі Києва з’явиться нова велопішохідна доріжка

Опубліковано

Уздовж Володимирського проїзду почали впроваджувати нову схему ОДР. 

Про це пише Вечірній Київ з посиланням на комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху».

Фото: vechirniy.kyiv.ua

За інформацією, тут з’явиться велопішохідна зона довжиною 250 м та 35 місць для паркування, чотири з яких – для авто людей з інвалідністю. Для цього комунальники демонтували 12 старих та встановили 47 нових дорожніх знаків.

Читайте також: Екологічна альтернатива: воскові серветки замість харчової плівки

Відомо, що після цього ШЕУ Шевченківського району нанесе дорожню розмітку.

Читайте також: Причина №15, чому варто підтримати #ШоТам: ми розповідаємо рецепти успіху переселенців

Нагадаємо, у центрі Києва на вулиці Ярославів Вал з’явилася нова велосмуга.

Як ми повідомляли раніше, у всіх районах Києва встановлять антипаркувальні велосипедні парковки.

Головне фото: inform-ua.info.

Читати далі

Суспільство

Пес із притулку встановив національний рекорд

Опубліковано

Песик із притулку встановив національний рекорд у категорії «Жива природа» – «Найвищі вуха у собаки».

Про це пише Укрінформ.

«Це звичайна собачка з притулку, яка здивувала всіх своєю незвичною зовнішністю», – розповіла керівниця Національного Реєстру Рекордів України Лана Вєтрова.

Читайте такожЯк дівчина в Харкові працює на посаді обіймачки тварин (ВІДЕО)

За її словами, заявку на рекорд свого улюбленця подала 11-річна Єва Масна, яка привезла песика з Бородянського притулку.

Що стосується дивовижних вух песика, то це результат схрещування різних порід. Досі таких рекордів до Національного Реєстру Рекордів ще не вносилося ніколи.

За результатами замірів встановлено, що вуха у собаки мають висоту до 15 см. Особливістю є те, що за таких розмірах вушка не падають.

Читайте також: Подружжя айтішників відмовилось від закордону і заснували ферму на Львівщині (ВІДЕО)

«Сьогодні були професіонали, які зробили заміри цих вушок, ми викликали ветеринарного лікаря, і визначили, що так, справді, таких вушок високих ще не було», – зазначила Вєтрова.

Читайте такожВідпустка в селі. Топ 6 зелених садиб, куди вам варто навідатись в цьому році

Нагадаємо, у Луцьку для безпритульних тварин створять єдину електронну базу.

Окрім того, у Львові волонтери доглядають за песиками одиноких людей.

Як ми писали раніше, в Україні вперше зняли реаліті-серіал про собак з притулку.

Усі фото: ukrinform.ua.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.