Селяни-кріпаки стали магнатами, а їхнього нащадка обрали міським головою Одеси (ВІДЕО)

Селяни-кріпаки з Черкащини змогли викупили себе та свої родини з неволі й стати магнатами, а їхній нащадок став міським головою Одеси та вивів місто на абсолютно новий рівень!

Історію селян Федора Симиренка та Михайла Яхненка — приклад неймовірної жаги українців до свободи та хисту до бізнесу, розповідає ШоТам.

Селяни-кріпаки Федір Симиренко та Михайло Яхненко мешкали в містечку Сміла на початку 1800-х. Федір працював на графа Воронцова, Михайло — на графа Самойлова.

Михайло займався шкірою, худобою і ремонтом взуття та на зароблені гроші викупив себе й родину з неволі. Федір у цей час домігся дозволу на оренду млинів і разом з Михайлом почав торгувати борошном.

І так успішно, що за кілька років Федір теж викупив себе та рідних з кріпацтва. Після цього разом із синами Михайла відкрив магазини з великими складами в Харкові та Києві. Найкраще ж справи йшли у портовій Одесі — звідти вдавалося продавати товар за кордон.

За 20 років підприємці освоїли новий шлях — побудували мережу цукрових заводів. Але до цього ще й поріднилися: Федір Симиренко одружився з донькою Михайла Анастасією. Їхні сини Платон і Василь, коли подорослішали, стали новим диханням родинної справи.

Молоді Симиренки, навчаючись у Парижі, привезли з Франції нові технології. Це дозволило переобладнати старі заводи та побудувати нові, створивши цілу мережу. А їхній завод у Городищі на Черкащині став найбільшим цукровим підприємством у російській імперії. У 1859 у Городищі Платон зустрівся з Тарасом Шевченком.

Читайте також: Трагедія чи перемога? Дізнайся правду про бій під Крутами та зруйнуй історичні міфи (ТЕСТ)

Незабаром чоловік викупить цілий тираж «Кобзаря» і цим врятує поета від безгрошів’я. А його брат Василь стипендіював Лесю Українку, Павла Чубинського та Михайла Драгоманова. У середині 1800-х на бізнесі Симиренків-Яхненків позначилася економічна криза.

Накопичувалися борги, кредити, а всередині компанії стався розкол. Та Платон і його син Левко знайшли себе в новій справі — садівництві. До речі, саме тоді Левко Симиренко вивів сорт зелених яблук, відомий кожному українцю. Їх назвав «Симиренко» на честь свого роду та, зокрема, батька.

Славну ж родинну історію Яхненків продовжив онук Михайла Семен. Він зосередився на громадській діяльності та багато років обирався гласним міської думи Одеси. А впродовж 1860-1863 років обіймав посаду міського голови. За його правління Одеса розквітла.

Замість канав з’явилися дренажні стоки, а замість пилу та бруду на вулицях проклали мостові. На вулицях з’явилося газове освітлення, що на той час було рідкістю навіть для великих міст. Семен побудував новий водогін з Дністра, завдяки чому в Одесі з’явилася якісна питна вода. А ще за власні кошти звів бетонний водосток на Думській площі.

Тодішнього міського голову в Одесі шанують і сьогодні: його ім’я носить одна з вулиць міста. А історія династії Яхненків-Симиренків є прикладом жаги українців до свободи й хисту до бізнесу!

Нагадаємо, ми розповідали, як київський ювелір Йосип Маршак у ХХ ст. конкурував з Картьє та Фаберже.