Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

10 видатних українок, про яких ви мало що знали

Опубліковано

Редакція ШоТам завітала до минулого українського жіноцтва, щоб розкрити історії видатних і легендарних жінок. Їх внесок у розвиток наукового, суспільного та культурного життя залишив невиразний слід в історії. Завдяки їм ми маємо кого шанувати, в кого знаходити натхнення, і кого вважати прикладом до піднесення власних досягнень.

Ірина Калинець

Ірина Калинець, народилася в родині віруючих Української греко-католицької церкви, отримала вищу освіту на філологічному факультеті Львівського університету. Протягом свого життя працювала у різних сферах, зокрема: методисткою, вчителькою, бібліотекаркою й викладачкою. Однак, її активні позиції щодо захисту української культури та прав людини призвели до переслідувань.

У 1970 році Ірина підписала протест проти арешту дисидента Валентина Мороза, що стало початком її активної громадської діяльності. Пізніше вона разом із чоловіком виступила за допуск до судового розгляду Мороза, і підтримала його родину листами до влади.

У 1972 році її заарештували за “антирадянську агітацію та пропаганду”, й вона провела більше 9 років у в’язниці та на засланні. Після звільнення Ірина стала активісткою суспільно-культурного життя Західної України та Львова, долучилася до роботи організації “Меморіал” та Народного руху України.

Попри важкі обставини, вона продовжувала творчу діяльність, публікуючи поезії, дитячі книги та наукові праці. Ірина Калинець стала символом відваги та витримки в боротьбі за свободу слова та права людини.

архівне фото

Галина Дидик

Галина Дидик народилася у національно-свідомій родині українців Томи та Олени у селі Шибалин на теренах Королівства Галичини та Володимирії 17 квітня 1912 року. В 1934-1939 роках вона активно долучилася до діяльності “Союзу Українок”, здійснюючи просвітницьку роботу в селах Тернопільської області.

Після приходу радянських військ на західноукраїнські землі, Галина була заарештована органами НКВС за зв’язок з ОУН та активну націоналістичну пропаганду. Через брак доказів, відпустили її в травні 1940 року. Вона офіційно стала членкинею ОУН у березні 1944 року, проте її націоналістична діяльність розпочалася ще під час навчання в учительській семінарії.

Галина працювала в референтурі підпільного Українського Червоного Хреста, де забезпечувала медичний персонал для допомоги УПА. Вона також займалася налагодженням зв’язку між головою Проводу ОУН Романом Шухевичем та іншими членами проводу.

Коли більшовики викрили місцеперебування Дидик і Шухевича, вона не встигла повністю з’їсти отруту. Після 25 років ув’язнення вона вийшла на волю з мужністю та не втратила своєї любові до людей.

архівне фото

Анна Храплива-Сміт

Анна Храплива, народилася у 1920 році в Канаді, де отримала вищу освіту в Університеті Манітоби. Після закінчення навчання, вона працювала бухгалтеркою. В 1941 році, будучи однією з перших українок діаспори, вступила до Канадського жіночого армійського корпусу (CWAC).

Анна була відома своєю відданістю та високими навичками, що принесли їй Медаль Британської імперії за відвагу та віддану службу в 1944 році. У серпні того ж року її підвищили до рангу лейтенанта. Вона також була відправлена до Німеччини для підготовки прибуття частин Корпусу в британську окупаційну зону.

Під час свого перебування в Німеччині, Анна стала свідком трагедії мільйонів українців, що опинилися в ситуації переслідування та переміщення. Після демобілізації в Канаді, вона повернулася до Європи, де активно допомагала українським біженцям та воякам, що відмовилися повертатися до СРСР.

У Лондоні, Анна стала членом проводу Центрального українського допомогового бюро, де продовжила свою невтомну допомогу співвітчизникам. Її внесок у підтримку української громади на Британських островах був надзвичайно значущим.

архівне фото

Ірина Тимочко

Ірина Тимочко, народилася 8 липня 1923 року у селі Яксманичі, що поблизу Перемишля, в родині патріотів України. Вона виросла в атмосфері національної свідомості та патріотизму, що було визначальним для її подальшого життя.

Після закінчення школи в Перемишлі, Ірина вступила до підпільного Пласту та приєдналася до ОУН. Після навчання в Українському допомоговому комітеті у Яворові, вона прийняла участь у підпільній діяльності.

Під час операції “Вісла” Ірина була однією з тих, хто залишився на передовій, захищаючи свої домівки від польських військ. Пізніше, після операції, вона активно допомагала українським біженцям та воякам, які відмовилися повертатися до СРСР.

Проте, її діяльність не залишилася непоміченою, і вона була затримана у Перемишлі. Незважаючи на жорстке слідство та фізичне насильство, Ірина не зламалася та не пішла на співпрацю з ворогом.

Після восьми років ув’язнення, вона була звільнена. Відвідавши свою рідну Лемківщину, жінкак згадала про ті часи та знову почула партизанські стежки. Ірина продовжувала свою боротьбу за свободу й права українського народу.

архівне фото

Ольга Лядська

Ольга Лядська народилася 2 березня 1926 року у селі Оріхівці Краснодонського району на Луганщині. Її юність сповнена випробувань через нацистську окупацію та репресії радянської влади.

Отримавши повістку на відправку до Німеччини, Ольга написала листа, в якому виразила своє відверте неприйняття війни та нацистського режиму. Арештована через цей лист, вона зазнала жорстокого допиту, але відмовилася від співпраці з ворогом.

Почалися репресії проти місцевого населення – за перебування під окупацією. Те, що Ольгу Лядську нацисти арештували, але вона уникнула покарання, було підозрілим для радянських спецслужб. Залишилася жива – отже, зрадниця. 2 квітня 1943 року Воєнний трибунал Уральського воєнного округу засудив 17-літню дівчину на 10 років позбавлення волі з поразкою у правах ще на 5 років. І відправив її до концтабору. Відправлена до концтабору, вона стала об’єктом романтизації в радянській пропаганді, але насправді зазнала тяжких випробувань.

Її ім’я разом із ім’ям іншої дівчини з’явилися у романі “Молода гвардія” як представниць зради. Це спричинило нове розглядання їхніх справ у концтаборах.

Ольга Лядська та її товаришка познайомилися лише після реабілітації у 1990 році. До цього часу кожна з них вважала, що інша – вигадана фігура.

архівне фото

Олена Вітер

Олена народилася у 1904 році в селі Миклашів на Львівщині. Вона завжди пишалася своїм українським корінням. З раннього дитинства вона була насичена патріотичними ідеями, які вбиралися з сімейного виховання.

Олена Вітер прославилася як настоятелька греко-католицького монастиря ордену студитів та активна учасниця Організації Українських Націоналістів. У 1941 році вона була арештована НКВД та засуджена до смертної кари, проте дивом уникла розстрілу у львівській в’язниці на вулиці Лонцького.

Під час німецької окупації Олена Вітер приховувала єврейських дітей у львівському сиротинці, який був під її опікою. Вона та монахині забезпечували дітей не лише матеріальною допомогою, а й навчали їх християнським цінностям та молитвам.

Після звільнення з в’язниці сестра Йосифа продовжила свою діяльність, але була обмежена в правах та змушена переселитися у м. Скалат на Тернопільщині. У 1976 році вона була визнана “Праведником народів світу” Яд Вашем за свої вчинки під час голокосту.

архівне фото

Марія Рогачук

Марія Рогачук народилася у 1926 році на Тернопільщині, у селі Ланівці. Її батько, Микола Щербань, був заможним селянином. У 1948 році Марію арештували за невідомими обвинуваченнями, пов’язаними з УПА, і засудили до 25 років ув’язнення в Сибіру.

Під час допитів, яких було цілком дев’ять, чекісти витягли з Марії зізнання про співпрацю з ОУН. Вона підтвердила, що інформувала повстанців про ситуацію у своєму селі, але вона не здала своїх товаришів.

У 1949 році вирок оголосили – 25 років ув’язнення та обмеження у правах на 5 років. Проте, після апеляції, термін ув’язнення зменшили до 10 років. Пізніше, через перегляд справ, цей термін ще скоротили на 15 років.

Незважаючи на важкі умови, Марія залишилася вірною своїм ідеалам та переконанням.

архівне фото

Квітка Цісик

Квітослава Цісик народилася у 1953 році у Нью-Йорку, в родині, яка емігрувала до США після Другої світової війни, уникаючи переслідувань радянської влади через статус інтелігенції.

Вже з дитинства Квітослава виявляла зацікавленість музикою, особливо українською. Вона займалася академічним вокалом і вивчала гру на скрипці та фортепіано.

На початку 1980-х років вона стала відомою як одна з провідних виконавиць рекламних джинглів та пісень у США. Також випустила дві платівки з професійними записами українських пісень: “Квітка” (1980) та “Два кольори” (1989).

Квітка Цісик мала при житті рідкісний тембр голосу — колоратурне сопрано, який вважається найвищим з можливих жіночих голосів. Це дозволило співачці мати неабиякий успіх як у виконанні пісень популярних жанрів, як, наприклад, поп або джаз, так і в оперному співі.

Хоча Квітка Цісик відвідала Україну лише один раз у 1983 році, ця поїздка залишилася майже таємною для всіх, окрім найближчих родичів.

Співачка планувала виступити в Україні після отримання нею незалежності, але померла від раку молочної залози у 1998 році. На її честь названі вулиці у Львові та Пущі-Водиці.

архівне фото

Валентина Шевченко

Валентина Шевченко, народилася 12 березня 1935 року у Кривому Розі, протягом свого життя займала важливі посади у політиці. Протягом чотирьох років, з 1969 по 1972 рік, працювала заступником міністра освіти УРСР, а потім від 1972 до 1975 року займала посаду заступника голови в Українському товаристві дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами.

Протягом 10 років була заступником голови президії Верховної Ради УРСР, а в 1985 році, на вік 50 років, її обрали головою Верховної Ради УРСР. Після розпаду СРСР Валентина Шевченко вирішила піти з політики, майже не з’являлась на публіці та уникала інтерв’ю.

архівне фото

Айше Сейтмуратова

Айше Сейтмуратова – легенда кримськотатарського національного руху. Вона народилася 12 березня 1935 року в Кривому Розі. У сім років її разом з матір’ю, сестрою та п’ятьма братами депортували з Криму. Її батько пропав безвісти під час війни.

Після закінчення школи вона поступила й успішно закінчила історичний факультет Самаркандського університету, проте їй не дозволили навчатися на аспірантурі. Пізніше жінці все-таки вдалося вступити до Інституту історії АН Узбекської РСР, але вона не могла його закінчити через арешт.

Айше двічі (у 1967 та 1971 роках) – було арештовано за “виготовлення та поширення матеріалів, що псують радянську владу”. Вона відбула трирічний термін у мордовських таборах.

Після звільнення вона продовжила активну участь у кримськотатарському національному русі. Загрози третього кримінального переслідування вона уникнула, переїхавши в США, де стала ведучою радіо “Свобода”.

У 1990 році, після 11 років перебування у США, повернулася до Узбекистану, а потім в Крим.

Повернувшись на батьківщину, створила благодійний фонд “Мерхамет еві” (“Дім доброти”), який надавав гуманітарну допомогу кримським татарам.

Після анексії Криму Росією в березні 2014 року Айше Сейтмуратова засудила агресивні дії Росії в Криму, заявивши: “Майбутня державність кримських татар повинна будуватися разом з українським народом, лише разом з Україною ми досягнемо успіху”.

архівне фото

Суспільство

Це 10 брендів прикрас в традиційному українському стилі

Опубліковано

Щоб щодня відчувати зв’язок з українською культурою, можна додати у свої образи навіть одну прикрасу. Коралі, керамічне намисто чи стрічковий ґердан — обирайте те, що подобається найбільше, або ж створюйте власні поєднання.

ШоТам зібрали для вас 10 брендів прикрас, що відтворюють давні зразки або ж творять сучасні, не забуваючи про наші традиції.

Коралівна

Де купити: інстаграм

Коралі на дві низки можна придбати за 2150 гривень, а намисто з гірського кришталю, селеніту та латунного хрестика — за 3000 гривень. Також можна купити баламути, вироби з венеційки, дукачі, зґарди.

«Моя філософія проста. Я хочу, щоб ви носили коралі щодня. Без особливого приводу. Не чекаючи на свято. Так, вкраплюючи частинку української культури в буденність, з часом ми обов‘язково відродимо нашу ідентичність». 

ВидимоНевидимо

Де купити: інстаграм, сайт

Це майстерня українського традиційного золотарства, що виготовляє намиста, сережки й дукачі. Замість монет російської імперії в дукачах виготовили власний дизайн з деревом життя. Такий дукач обійдеться у 2000 гривень, а сережки-пташечки з латуні — 1300.

«Ми завжди прагнемо поєднати витворені віками ідеали прекрасного й особисті бажання кожного замовника. Як результат — маленькими кроками та великими зусиллями формується сучасне лице давнього й великого народу». 

Творча майстерня Олени Мазурок

Де купити: інстаграм

Майстерня пропонує авторські намиста. Також там проводять різноманітні майстер-класи, де можна самому навчитися виготовляти прикраси. В асортименті є дукачі, керамічні намиста, сережки, латунні перстені та лускавки (намисто з дутого скла). Кожен виріб особливий: намисто з сучасної венеційки можна придбати за 8000 гривень, а перстені з латуні — від 550 гривень.

«Я тішуся своїм набутком, оглядаю його, горджуся та розумію всю цінність цих речей. Особливе місце займають ті речі, котрі мені передалися в спадок, і це далеко не намиста, не корал, лускавки чи дукачі. У моєї бабці не було намист з лускавок, зате вони є у мене й будуть у моєї доньки. Ми самі зараз формуємо цю скриню скарбів, щоб нести відповідальність та світлість цих традицій», — каже майстриня.

Майстер Василь Білоножко

Де купити: інстаграм, фейсбук

Майстер з Черкащини виготовляє сережки, дукачі та різноманітні елементи для намист, які можна використовувати для створення власних прикрас — хрести, намистини тощо. Вироби майстерні відтворюють традиційні прикраси українців. Дукач-ягнусок (з медальйоном у формі серця) можна придбати за 3200 гривень, а комплект з дукача й сережок-пташечок — за 3600 гривень.

ККрамничка

Де купити: інстаграм

У крамничці співпрацюють з майстринями з бісероплетіння, гончарем і майстром-мосяжником, тож тут можна придбати силянки, стрічкові ґердани, керамічні намиста, зґарди тощо. Бойківська силянка обійдеться у 2000 гривень, а керамічні чорні коралі — у 750 гривень.

«Географічне розташування України та її природні багатства сприяли розвитку великої кількості ремесел. Усі наші майстри — з різних куточків України. Завдяки вам вони можуть творити, продовжувати свою справу, передавати знання та навички новому поколінню майстрів». 

Майстерня Пацьорки

Де купити: інстаграм

Це проєкт майстрині з Житомира Марини Василенко. Вона виготовляє прикраси ручної роботи з кераміки, перламутру, скла тощо. Додає й металеві підвіси та намистини. Наприклад, намисто з авантюрину та кришталю з підвісом коштує 1850 гривень, а чокер з шунгіту (гірська порода чорного кольору) з тризубом — 600. Його можуть приміряти й чоловіки.

ROOTS

Де купити: інстаграм, сайт

Бренд прикрас створила фольклористка Ярина Дронь, тож тут ви знайдете відтворені етнографічні зразки сережок, перстенів і намист. За 2500 гривень можна придбати перстень зі срібла з жадеїтом, який створили за зразком зі Східного Поділля, а за 3400 гривень — коралове намисто на три низки.

«Прикраси ROOTS — це поєднання історичної правдивості й актуального нині мінімалізму. Це вишуканість у лаконічному дизайні, що витриманий століттями. Це багатство, яке Ви захочете передати в спадок. Це твоя заново відкрита унікальність». 

Oksana Boriychuk

Де купити: інстаграм, сайт

В асортименті бренду можна знайти намиста з керамічних намистин, дармовиси, зґарди, браслети та сережки. Часто вони об’єднані в колекції — до Різдва, Великодня тощо. Наприклад, намисто «Дзвінка коляда» можна придбати за 3400 гривень, а сережки «Зелений гай» — за 980 гривень. 

«Більшість виробів унікальні чи створені в лімітованій кількості. Проте ми також створюємо цілісні колекції, основними акцентами яких є виготовлені в нашій майстерні намистини з білої глини з авторським розписом. Також використовуємо натуральне каміння, венеційське скло, авторські зґарди та добірну фурнітуру». 

Катерина

Де купити: інстаграм

Майстриня створює бісерні прикраси: силянки, ґердани, намиста за авторськими чи відтвореними схемами. Також вона вигадала квіткові браслети-манжети з бісеру — такі можна купити за 1000 гривень за штуку. Стрічковий ґердан з підвісами коштуватиме від 1700 гривень. Працює майстриня й під замовлення.

Prylavok

Де купити: інстаграм

У крамниці пропонують авторські прикраси з поєднанням традицій і сучасності. Тут можна придбати котильони-брошки за 1500 гривень, заколки з бісером — за 1200 гривень, а стрічкові ґердани, які можна носити і як прикрасу для волосся — від 1800-2000 гривень. 

«Наші прикраси — це не просто аксесуари. Це розкіш, яка відображає вашу неповторну особистість». 

Читати далі

Суспільство

Легіонери показали ліквідацію ворога мінометним вогнем на Харківському напрямку

Опубліковано

Бійці Міжнародного Легіону ГУР МО України разом із білоруськими добровольцями полку Кастуся Калиновського нищать ворога на Харківському напрямку.

Відповідне відео оприлюднило Головне управління розвідки МОУ.

На одній з ділянок після спроби прориву противник був ювелірно знищений мінометним вогнем.

Добровольці з Білорусі та ще понад 50-ти країн світу борються з російськими окупантами на найгарячіших напрямках фронту вже третій рік поспіль.

Читайте також: “Створено захисниками”: перезапустили бренд ветеранів-підприємців

Відео можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних.

Фото: ГУР

Читати далі

Суспільство

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

Опубліковано

У Київському зоопарку велика група хвилястих папужок, які потрапили сюди під час війни, переїхала на свою нову літню фазенду.

Про це повідомили у соцмережах зоопарку. 

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

“Реабілітація птахів — це складний і довготривалий процес. Адже необхідно не тільки відновити тварину фізично, але й повернути нормальний психологічний стан та соціалізувати до групи собі подібних”, — розповіли фахівці.  

Читайте також: В Україні перекладуть 90 книжок завдяки програмі Translate Ukraine

Саме для реабілітації папуг на території зоопарку створюються все нові й нові природні авіарії, де птахи перебувають у складі зграй безпосередньо у парку Київзоо — на свіжому повітрі серед зелених кущів та дерев. Новий авіарій розраховано на проживання двадцяти хвилястих папуг, для яких облаштовано:

  • гнізда,
  • гілки дерев,
  • канати та гойдалки,
  • присади,
  • годівничка,
  • напувалка.

Дно авіарію устелено дерев’яною мульчою. Врятовані птахи дуже люблять зерновий корм, овочі та фрукти. Вони швидко відновлюють сили у гомінкій зграї.

Кияни можуть їх побачити у сквері навпроти слона. 

Нагадаємо, в Україні запрацював проєкт з безоплатної вакцинації та чипування тварин.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство12 години тому

Мріє, щоб про складанку у світі знали, як про LEGO. Як підприємиця з Львівщини 6 років розвиває власний бренд

Колись дядько Юлії сказав їй, що нею обов’язково всі пишатимуться. Жінка довго шукала себе, пробувала...

Суспільство4 дні тому

«Я співаю руками»: як перекладачка жестової мови Уляна Шумило розвиває музичний інклюзив

Вона однією з перших почала перекладати українські пісні жестовою мовою. Найпершими її «ручними каверами» стали...

Суспільство1 тиждень тому

Школа — це не тільки уроки! Це вчителі, які разом зі своїми учнями розвивають малі громади

Їхні учні отримують високі оцінки за сортування сміття, знімають документальні ролики про рідне село та...

Можливості1 тиждень тому

«Хліб був як делікатес»: ця пекарня з Чернігова однією з перших запрацювала після деокупації області. Відновитися допоміг грант

Пекарня «Flavor bakery» майже «однолітка» маленької Соні. Їм обом 2,5 роки. Дівчинка ледь не щодня...

РЕКЛАМА: