Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Чому молодь все частіше обирає IT: історія підлітка, який заробляє одразу після школи

Опубліковано

Юрій Іванчук, як і тисячі інших абітурієнтів, завершив навчання в школі досить несподівано — за кілька місяців до ЗНО через карантин опинився сам-на-сам з зошитами та ноутбуком вдома. Часу дарма не гаяв: вже через тиждень вступив на курси програмування, а  через три — переїхав в інше місто і вийшов на роботу. Сімнадцятирічний юнак розповів, як після школи отримав високооплачувану посаду і чому молодь зараз вважає сферу IT такою привабливою.

Юрій Іванчук

Юрій Іванчук

17-ти річний web developer, випускник Mate academy

Робота роботою, а вступ до ВНЗ — за розкладом

У моєму рідному місті — Червонограді Львівської області —  з опцій навчання після школи є тільки технікум, більше після 11 класу немає куди піти. До карантину готувався до ЗНО і думав, що як і всі ровесники — чекатиму вересня, а потім поїду до Львова і буду вчитися чотири роки у політехніці. 

А вийшло ось як: замість підготовки до тестування — навчався з ранку до вечора, а замість літнього відпочинку — вже проходжу оплачуваний випробувальний термін в IT-компанії. Попри стрімкий початок кар’єри, іспити таки довелося скласти. По-перше, для мами та бабусі це дуже важливо. І по-друге, від вступу до ВНЗ я також відмовлятися не збираюсь.

Здобуття вищої освіти — це хоч і довгий, але потрібний для подальших можливостей в обраній спеціальності процес. Не хочу, щоб одного дня довелося шкодувати, що не маю диплома,  коли це буде необхідно для якоїсь топової пропозиції в глобальній українській компанії або за кордоном. 

Щодо поєднання full-time роботи і стаціонару — проблеми взагалі не бачу. Мені казали, що університет від школи відрізняється тим, що за твої “хвости” тобі ніхто нагадувати не буде, ти повинен закривати їх сам. Тому буду якось поєднувати.

Мріяв стати або айтішніком, або кухарем

Шлях до айті почався ще до карантину. Крім школи я завжди займався багато чим активним: тенісом, баскетболом, плаванням, у походи ходив. Але часу все одно вистачало ще і на додаткову освіту. Так я ще пару років тому проходив кілька платних IT-курсів, читав книжки, спілкувався з більш досвідченими друзями. Батьки підтримували у цьому завжди, особливо тато: він шукав знайомих, з якими можна було поговорити, платив за перші курси. 

А от 4 місяці навчання в Mate academy, куди я потрапив на карантині, були безкоштовними до працевлаштування. Рідні спочатку не дуже вірили в систему післяплати.

У Mate academy спочатку вчишся безкоштовно, потім тобі допомагають швидко знайти роботу, а після цього вже треба платити відсоток від зарплати.

А тато сказав, що варто спробувати, бо все одно немає чим зайнятись на карантині, а якщо не вийде — просто піду вчитись в університет і все, і нічого не втрачу, навіть якісь знання отримаю.

Про IT замислювався ще з класу другого чи третього, а після того побажання змінювалися: то думав кухарем стати, то бабуся мріяла, що я лікарем буду. Але інтерес до розробки взяв гору і мрія збулася навіть раніше, ніж очікувалось. 

Читайте також: ІТ-освіта для людей з інвалідністю: як працює проєкт BeQA

Я розмістився на багатьох ресурсах для пошуку роботи, виконував тестові, проходив співбесіди і отримав оффер від аутсорс компанії, що працює з німецькими замовниками. Зараз переїхав до Львова і працюю в офісі над проектом-агрегатором для машин. Це такий собі OLX з пошуком, категоріями, фільтрами, а я там допилюю всякі штучки. 

Фото з першого робочого місця в Львівському офісі, липень 2020

Чому підлітки все частіше обирають IT

Мої ровесники постійно цікавляться цією сферою. І статистика це підтверджує: ще два роки тому в Dell дослідили, що 80% представників покоління Z прагнуть працювати з технологіями, і 38% з них планують побудувати кар’єру IT-розробників. 

Мій особистий ТОП-10 причин, чому це так привабливо для юного покоління:

1. Низький поріг входу

Як показує мій досвід, за 3-7 місяців навчання реально знайти роботу, а попит на ринку неймовірний. Навіть зараз кількість вакансій на DOU досягла вже докризового рівня. До того ж на ІТ-шника дуже легко вивчитися онлайн, адже у вільному доступі є багато джерел, книжок та відео. Звісно, складно структурувати інформацію самостійно, але для цього є багато онлайн курсів, які на карантині не припиняли роботу.  У моїй Mate academy дистанційно було дуже круто навчатись —  учні були активно залучені до процесу, було багато дзвінків з менторами та інтерактивів.

2. Можливість кар‘єрного росту

В IT швидко можна підвищувати свою кваліфікацію. Ти точно знаєш, чого ти хочеш досягти через певну кількість років в розробці, і практично немає зовнішніх чинників, які тебе можуть загальмувати. Все залежить від твоїх вмінь, бажання та наполегливості.

3. Можливість переїзду за кордон

Це цікаво, навіть коли ти не плануєш пов’язати своє життя з конкретною країною. Деякі розробники взагалі подорожують світом і працюють дистанційно, а потім згодом повертаються в Україну з новим досвідом та крутими ідеями. Власне, навіть засновник академії, де я навчався, поїхав працювати в Google у Нью-Йорку, а потім повернувся і заснував компанію в Україні.

Читайте також: П’ять українок, які примусили ІТ-технології працювати на суспільство

4. Особлива спільнота

Ком’юніті розробників — це щось особливе.  Я це відчув вже за кілька перших тижнів роботи в команді. Програмісти з усього світу — це велика родина енергійних спеціалістів,  в якій допомагають один одному. Локально, в офісі, завжди є до кого звернутися по допомогу. І в Інтернеті є багато ресурсів, де всі діляться досвідом та підказками.

5. Актуальність

Я можу впевнено стверджувати, що сфера інформаційних технологій стрімко розвивається і попит на спеціалістів росте. Ми це бачимо своїми очима: на додачу до закордонних компаній, що все більше співпрацюють з українськими розробниками, в Україні поширюють діджиталізацію на державному рівні. 

6. Постійний розвиток

Я дуже ціную можливість кожен день розвиватися та вивчати нові для себе сучасні технології, і на роботі я це відчуваю як ніколи. Зараз я виконую завдання по Angular 10, який на курсах я не вивчав, і мені дуже подобається процес роботи з ним. Впевнений, що тут не може бути періоду, коли буде нудно або все знайомо — нові виклики і невідомі проблеми будуть з’являтися завжди.

7. Можливість створювати щось своє

Я щасливий, коли будую проєкт з маленьких незалежних один від одного фрагментів і одразу ж бачу результат на екрані. Іноді трапляються ситуації, які не мають єдиного правильного рішення, тому що варіантів виконання може бути тисяча. У такому випадку ти обираєш щось більш ефективне.

8. Твоїм продуктом користуються люди.

Праця задля високої мети дуже надихає: ти не просто пишеш твір, який нікого, крім вчительки, не цікавить, а робиш те, чим будуть користуватися тисячі юзерів. Уявляєте різницю? Це класно усвідомлювати. Ти думаєш, якби можна було покращити досвід взаємодії клієнтів із сайтом або додатком. З часом з‘являється увага до дрібниць і думки, які фішки треба додати, щоб навіть люди з обмеженими можливостями могли повноцінно використовувати сервіс.

9. Комфортні умови праці

В багатьох компаніях можна вибрати як працювати тобі комфортніше — дистанційно або в офісі.  До працівників дуже добре ставляться та цінують їх, а в офісах є усілякі “плюшки”: обладнання, обіди, зони відпочинку. Це, звісно, не найголовніше, але дуже круто, коли немає зайвої офіційности, а від комфортної праці нічого не відволікає.

10. Заробітна плата

Про гроші хочу сказати окремо. Середні зарплати в ІТ дійсно великі — я орієнтуюся на статистику від DOU. В середньому, залежно від посади та міста, в Україні розробники заробляють від $700 до $5000, і багато кого приваблює лише це:

Середня IT зарплата в Україні згідно з даними опитування за червень 2020 року, DOU

Хочете стати IT-шником? Ось вам три поради

По-перше, не сидіть зі своїм бажанням без діла. Пробуйте щось, шукайте можливості, робіть щодня хоча б невеликий крок вперед.

По-друге, спілкуйтесь із людьми в цій сфері і знаходьте менторів, бо самому вчитися дійсно дуже важко. Не завжди зрозуміло, в якому напрямку необхідно рухатися, коли можна пробувати свої сили на ринку праці і як оцінювати свої знання. На курсах мене ніби вели за руку і дуже допомогли з працевлаштуванням і навичками, з якими одразу можна було шукати роботу.

Читайте також: Шість ІТ-шників, які пішли в крафтовий бізнес і не пожалкували

По-третє, не зупиняйтеся і не здавайтеся. Я сам через це пройшов: закидав програмування декілька разів, коли ще паралельно зі школою займався самостійно. Навчання — це великий труд, але структурованість знань і практичні навички дають набагато більше впевненості у собі при пошуку роботи.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі