Ти успішний айтішник, зарплата вимірюється тисячами доларів, можеш фрілансити для Майкрософт хоч у Рейк’явіку, хоч на Балі – що ще треба для щастя?

Очевидно, щось інше – адже шістьом розробникам, про яких ми вам розповімо, до душі припало виробництво шкарпеток, або вирощування устриць, або виробництво флейт. І хай хтось закочує очі і називає їх дауншифтерами, здається, вони дійсно кайфують від того, що проміняли свої open space з печенюшками і безлімітною кавою на власну справу.

Двоє айтішників і шкарпетки мрії

Тільки уявіть собі, що компанія Dodo Socks почалась з вольового рішення двох айтішників Марти Турецької та Андрія Плясуна започаткувати власну справу.

Кажуть, для них робота в ІТ була можливістю заробити трохи грошей, щоб відкрити власний бізнес. От так, вибач ІТ, нічого особистого.

А почалось все не стільки з рішення піти з технологічної сфери, скільки з волонтерства: у 2015 році Марта та і Андрій купували шкарпетки для солдатів в АТО – тонни чорних похмурих шкарпеток. І одного разу вони подумали “Хей, треба просто додати сюди трохи барв”.

Сьогодні Dodo Socks –  один з найвідоміших брендів шкарпеток в Україні. Їхню продукцію купують і в Нідерландах,  і у США, замовлення приходять навіть з Середньої Азії.

Двоє з ІТ (не рахуючи равликів)

Так, кому тут програмерських равликів? Равликовому стартапу Ukrsnail з Рівненської області близько року. За цей час африканські та середземноморські равлики повністю заполонили відведені для них угіддя на три гектари. 

Роман Денькович разом з другом-напарником Дмитром – з IT-сфери.

Хлопці завзято взялись до роботи і планують розкручувати свою ферму не просто за рахунок равликового м’яса,а  й зеленого туризму, екскурсій, дегустацій.

Правильно мислять, адже ми з вами пам’ятаємо, що утримувати равликову ферму не так і легко – за словами героя нашої статті Темна сторона равлика. 

Сьогодні хлопці співпрацюють з місцевою владою і сплачують податки у казну Привільненської ОТГ. У планах господарства – розширитись до 10 працівників.

Український айтішник і американська шкіра 

Ігор Балабанов покинув IT-офіс, аби робити вироби з якісної американської шкіри. Наразі його бренд Balabanoff продає шкіряні гаманці, брелоки, браслети, ремені, чохли для різноманітних аксесуарів тощо. 

Всі вироби  – ручної роботи і виготовляються з допомогою двох голок. Ігор каже, що саме ручна робота дозволяє гарантувати якість його виробів. 

Його персональним ключем до успіху став ресурс Etsy. На  цьому сайті за три роки він продав 1000 виробів – американцям, європейцям і навіть сингапурцям.

Його стартовий капітал був невеликий – $1000. Зараз він продає 50 виробів щомісяця і вже всерйоз розробляє власну лінію взуття. 

Устричний барон

Щоби почати устричний бізнес, Андрій Пігулевський покинув власний бізнес в IT-індустрії.

До започаткування ферми “Устриці Скіфії” він 10 років імпортував обладнання для інтернет-провайдерів. Проте потім інтерес до IT-сфері почав зникати, а робота перетворилася на просте заробляння грошей.

Тому в 2014 році він зібрав усі свої статки і заснував перше в Україні устричне фермерство.

У процесі відкриття виявилось, що два століття тому Україна експортувала устриць за кордон, тепер же ніша цілком і повністю вільна.

Нішевість бізнесу стала одразу і перевагою, і недоліком: Андрій витратив кілька років на наукові дослідження та пошуки вдалого місця  для вирощування устриць. Було таке, що думав закриватися – тоді професор університету намагався переконати його, що у Чорному морі надто висока температура води для того, аби устриця вижила в таких умовах.

Проте він вирішив ризикнути – і тут з’ясувалось, що ці молюски витриваліші, ніж здавалось херсонським професорам. 

Сьогодні ферма виробляє до 40 тонн устриць. Але попит шалено зростає і Андрій замислюється про виробництво вже 100 тонн через кілька років.

Айтішник з ароматом кави

Володимир Чередниченко працював спеціалістом з IT-технологій у Донецьку, аж от, коли почалась війна, довелось переселитись у Бахмут. Там він відкрив пересувну кав’ярню та перший нічний караоке-клуб.

Власну справу довелось розпочинати із особистих заощаджень, адже у гранті йому відмовили. 

Тому Володимир на свої кревні купив фургончик на колесах і вирішив продавати каву на блокпості, але там також не склалось – блокпост закрили на місяць і, відповідно, бізнес застопорився. Нарешті, у міському парку він знайшов прибуткове місце.

Сферу IT, каже, не покинув і веде проекти паралельно з бізнесом. 

Флейта і технології

Олексій Толмачов – IT-шник за освітою, але багато часу присвячує хобі –  уже дев’ятий рік виготовляє бамбукові етнофлейти. 

Ми уже писали про його справу і про те, що його вироби оцінили професійні музиканти. А клієнтами стають покупці із Франції, Німеччини і Таїланду.

Але разом з тим Олексій Толмачов зауважує, що флейти у якості основної діяльності вам багато доходу не принесуть. Через нішевість самого бізнесу і нестабільність замовлень це може бути неприбутково. 

“Неможливо передбачити попит: бували місяці, коли була купа замовлень, а було таке, що вони не надходили кілька місяців поспіль”.

Тому зараз чоловік займається фрілансом інтер’єрної фотозйомки та дизайнерськими проектами. А вільний час присвячує флейтам.