Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
56632034 2219463864773857 1981398254801125376 n 2 56632034 2219463864773857 1981398254801125376 n 2

Суспільство

Бренд взуття із Дніпра. Як 26-річний бізнесмен підкорив ринок

Опубліковано

09.05.2019

Амбітний підприємець із Дніпра 26-річний Ігор Малецький заснував власний взуттєвий бренд “Дніпровський Букін”.

Бізнес чоловік почав, коли йому було 24 роки. Стартовий капітал на виробництво зібрав, перепродуючи одяг і взуття через групу у соціальній мережі.

Бренд “Дніпровський Букін” з’явився від креативу з друзями. Ігор все життя грав у футбол. Коли думали над назвою, друзі пожартували, що підприємець продаватиме взуття, як нереалізований футболіст Геннадій Букін (герой сіткому “Щасливі разом”). Тепер це запатентована назва.

Читайте також: Взуття з конопель підкорює Європу. Як це вдалося полтавцям

Як відійти від перепродажів і стати одним із популярних виробників Дніпра – розповів бізнесмен.

26-річний Ігор Малецький – власник взуттєвого бренду “Дніпровський Букін”

Шоу-рум у власній квартирі

У бізнес пішов 8 років тому. Навчався на програміста і паралельно підпрацьовував. Знаходив китайських виробників взуття і одягу, які віддавали мені товар дешевше. Перепродував його через соціальні мережі.

Перший шоу-рум відкрив у власній квартирі. Клієнти приходили додому на примірки. Або за домовленістю міг поїхати на зустріч з покупцем в одному з парків міста. Прямо серед вулиці на картоночці міряли взуття.

Читайте також: Як взуття з Краматорська підкорило Європу

Поступово моє житло перетворилося на склад товарів. За день міг зустрітися з 15 клієнтами. Тоді орендував свій перший офіс на 9 м² у центрі міста. Оформив підприємництво. На перепродажах заробив перший капітал.

Прощання з Китаєм

Мені не подобалося працювати з китайським товаром. Хотів перейти в лігу якісного. Зрозумів, що легше продавати те, що сам носиш і від чого кайфуєш. Звернувся до місцевих виробників взуття. У двох компаній замовив кілька моделей, які випустили під моїм брендом “Дніпровський Букін”.  

Спершу продавали взуття, пошите на чужих виробництвах. Перша наша модель вийшла в світ 13.03.17. Протягом тижня вийшло ще 3 моделі. З’явилися перші покупці. Зрозуміли, що вийшло непогано і будемо продовжувати.

Для себе зафіксував 18 березня, як день виходу на український ринок.

Швейний цех з нуля

Вирішив почати своє, бо це прибутки більші і можна контролювати якість.

Друг познайомив з чоловіком, який займався виробництвом взуття. Той поділився досвідом, з чого краще почати власну справу, скільки потрібно грошей і як підібрати ефективну команду.

Наважився ризикнути. Зібрав усі свої заощадження, оформив кредит – запустив виробництво. Для старту потрібно $15 тисяч.

Клієнти можуть обирати з-поміж 93 моделей взуття

Орендували приміщення під виробництво, на утримання якого витрачаємо до 20 тисяч гривень щомісяця. Купили вживане обладнання, яке довелося переробляти. А тепер вже повністю замінили обладнання на виробництві.

Читайте також: Переселенка з Луганщини створила власний бренд дизайнерського одягу

Коли зібрав команду, переживали перші два місяці, але мотивували одне одного, що все буде добре. Працювали над планом дій і з чим підемо на ринок.

Перша модель, відшита вже на власному виробництві вийшла у лютому 2018 року.

Креативне виробництво

Сам шити не вмію. У швейному цеху працюють люди з більш, ніж 20-річним досвідом. Розробкою моделей займається дружина.

Зараз у лінійці 93 моделі взуття. Серед них 10% – чоловіче. Ціновий діапазон від 1300 до 1900 гривень. Зимове взуття коштує від двох тисяч.

Читайте також: 7 брендів, які з мотлоху створюють дизайнерські речі

Усі матеріали на виробництво купуємо в Дніпрі. Для деяких моделей шкіру купуємо італійську і тайванську. Отримали кілька сертифікатів якості.

Серед наших цікавинок: робили взуття-трансформери, де перевертаються паєтки. Виходить, що кросівки можуть змінювати колір. Це було трендовим у 2018 році, але і цього сезону надійшло багато замовлень.

Взуття-трансформери створили, скомбінувавши дві моделі

А ще робили шкіряні лофери, які легко перетворюються на шльопанці. Просто наступаєш на задник і ні про що не хвилюєшся. Спеціальний косий викрій дозволяє загинати п’ятку, і закрите взуття перетворюється на відкрите. Це була комбінація кількох моделей. Від ідеї до готової пари взуття проходить 2-3 тижні.

Ноу-хау – абонемент на взуття

Ми придумали річний абонемент для взуття. Ще не бачив, щоб конкуренти запроваджували подібне. Пояснюю, як працює. Для прикладу, пара взуття коштує 1800 гривень. Десять пар взуття – 18 тисяч гривень.

Пропонуємо придбати абонемент, за 14 тисяч грн на 10 пар взуття. Щосезону оновлювати взуттєвий гардероб і на цьому зекономити 4 тисячі. Це зручно для великих родин. У нас є такі ваучери ще й на 4 та 6 пар взуття.

Продаємо тільки в Україні

За два роки роботи продали понад 11 тисяч пар взуття. Маємо 30 клієнтів, які купили більше, ніж на 10 тисяч гривень. На наших коробках із взуттям красується цитата Альдо Гуччі: “Качество помнят еще долго после того, как цена, уплаченная за него, уже забыта”.

Взуття продаємо тільки в Україні. Тут великий ринок збуту, місцевих покупців достатньо. Поки не бачу сенсу в міжнародних продажах. Коли дивлюся на взуття жителів Дніпра, розумію, роботи ще дуже багато. Хочу, щоб носили рідний бренд.

Бізнес не буває без клопоту

Найбільше грошей витрачаємо на рекламу, зарплату співробітникам і оренду приміщень. Всього на компанію працює 20 людей.

Можна бути класним організатором бізнесу, але без крутої команди нічого не вдасться. Зараз складно знайти хороших швей на виробництво. Усі їдуть закордон. Своїх працівників мотивую зарплатнею та невимушеною атмосферою у колективі. Багато жартуємо між собою.

Читайте також: Матуся в декреті заснувала бізнес. Успішний кейс із Бахмута

Коли бізнес розростається – доводиться молитися на бухгалтера. Багато різних платіжок і цифр, які самому не втримати у голові. А він все знає.

Від ідеї до готового взуття проходить 3 тижні. Найбільше часу витрачають на відпрацювання розмірної сітки

Психологічно важко ризикнути і почати власну справу. Спочатку боїшся за вкладені кошти. А потім переживаєш, щоб команда не розчарувалася і не розбіглася.  

План на наступні 2-3 роки – закріпитися на українському ринку, відкрити шоу-руми в Києві та Харкові. А ще у нас підростає донечка, тому зараз розбираємося у виробництві дитячого взуття.

Шукатимемо незвичайні матеріали закордоном, щоб створювати оригінальні вироби, які виділятимуть нас з-поміж інших брендів.

Суспільство

У Львові реставрують старовинну церкву

Опубліковано

У Львові в Музеї народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького розпочались реставраційні роботи із заміни ґонти на храмі Премудрості Божої. Підготовка до цих робіт тривала декілька років, а вже за кілька місяців церква буде мати оновлений вигляд, розповідають у пресслужбі міськради.

«Це перший об’єкт музею, який був сюди перенесений в 1930 році Митрополитом Андреєм Шептицьким та його братом о. Климентієм. Знаменно, що реставрація церкви починається у той рік, коли ми святкуємо 155-річчя з дня народження Андрея Шептицького. Останній раз церква перекривалась 30 років тому, ґонта вже почала гнити. Ця реставрація — це спільний проект Львівської міської ради, Львівської Архієпархії, Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького та Свято-Іванівської Лаври. Зараз ми розпочинаємо роботи і сподіваємось, що за 3 місяці ми повністю завершимо реставрацію церкви та паркану довкола», — розповів Юстин Бойко, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Що відомо про проєкт?

Підготовка до реалізації цього проєкту почалась 5 років тому. Духовенство і керівництво Музею народної архітектури і побуту 5 років за допомогою різних благодійних заходів збирали кошти на закупівлю спеціальних колотих ґонт (50 тисяч штук), адже вони значно якісніші. Німецька фірма Remmers надала матеріал для обробки і фарбування ґонти. Реставраційними роботами займаються майстри з Косівщини.

«До реалізації цього проєкту ми готувалися не один рік. Окрім перекриття церкви, ґонтою музей бере на себе зобов’язання замінити мідні куполи, реставрувати металеві хрести, які є на куполах храму, реставрувати підвалини та галерейку і законсервувати стіни цілої споруди», — зазначив Роман Назаровець, директор Музею народної архітектури і побуту ім. К. Шептицького.

Окрім того, на території музею будують інформаційно-освітній центр, який покликаний пропагувати цінності родини Шептицьких.

Нагадаємо, за своє життя Митрополит Андрей Шептицький витримав кілька арештів, пережив хворобу, та втратив близьких. Проте усе це не завадило йому смиренно проповідувати, активно підтримувати освіту й науку та впевнено відстоювати право кожної людини на релігійне самовизначення. Цьогоріч відзначатимуть 155-ту річницю від дня народження митрополита.

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті працює інклюзивна кондитерська-крамниця

Опубліковано

Інклюзивна кондитерська-школа «Золоті серця Закарпаття» в Ужгороді відновила роботу після карантинних обмежень. Про це повідомляє пресслужба ОДА.

Заклад задумали батьки дітей, молодих людей із аутизмом та синдромом Дауна, які об’єднали зусилля, аби соціалізувати їх, дати фах і спробувати забезпечити їм майбутнє, роботу.

Волонтери із програми «Будуємо Україну разом” займалися оновленням оформлення кав’ярні. На стінах тепер – картини у стилі поп-арт. Їх малювали і працівники кафе.

Як пише видання zaholovok.com.ua, під керівництвом  кондитера Павла Бодака наразі 7 молодих людей виготовляють цукерки – кокосові, імбирні, з чорносливом та миглалем, всілякі торти, тістечка, мафіни, пряники, які самі ж яскраво розмальовують. Відвідувачам пропонують різновиди кави й чаю, лимонади та смузі за авторськими рецептами.

Павло Бодак розповідає, що починали з найпростішого, навіть із назв кольорів, його підопічним складно було освоїти весь процес – від набору продуктів до готового досконалого виробу. А Тетяна Лендєл, 21-річна донька якої працює в кондитерській, відзначає, що дівчина за час навчання-роботи в кафе дуже змінилася, охоче приходить на роботу, не боїться спілкуватися з оточуючими.

У закладі також проводять майстер-класи, арт-терапію, коворкінги, дискотеки – готували листівки, розмальовували пряники, напрацьовували роботи для оформлення арт-стіни, вчилися сортувати сміття, танцювати зумбу тощо. Об’єднують і батьків таких дітей – для взаємодопомоги, психологічної підтримки, обміну досвідом.

Фото: carpathia.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Українські артилеристи провели навчання з гаубицями Мста-Б (ФОТО)

Опубліковано

44-та окрема артилерійська бригада Збройних Сил України провела польовий вихід з гаубицями «Мста-Б».

Про це пише Український мілітарний портал з посиланням на пресслужбу 44-ої ОАБр.

Особовий склад удосконалює навички у стрільбі з різноманітних артилерійських систем, управління вогнем та бойової роботи.

На навчаннях військові 44 ОАБр використовували 152-мм гаубиці «Мста-Б» та 100-мм гармати МТ-12 «Рапіра».

Читайте також: Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Також, згідно з розкладом занять проводяться вивчення матеріальної частини зброї та озброєння.

Додатково вивчається військовими тактична медицина, мінна справа, топографія, вогнева та спеціальна підготовка.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Довідка

44-та окрема артилерійська бригада – військове з’єднання у складі артилерійських військ. Бригада належить до оперативного командування «Захід».

Нагадаємо, з’явилося відео, інструктори Нацгвардії провели штурм будівель.

Як ми писали раніше, артилерія ВМС тренувалася обороняти узбережжя.

Усі фото: mil.in.ua.

Читати далі

Суспільство

Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Опубліковано

Такий незвичайний інструмент як дримба Дмитро Дзюба полюбив ще на фронті. Саме це допомагало чоловіку вгамувати неспокій та хоча б трохи розважитись. Дмитро переконаний – дримби мають цілющу силу. Саме тому після повернення з фронту чоловік взявся за майстрування інструменту. Хотів зробити для себе, але згодом слава про дримбу долетіла аж до Америки. І сьогодні цей музичний інструмент з Херсонщини поширився по всьому світу.

Дмитро Дзюба

Дмитро Дзюба

Родом з села Чулаківка, Херсонської області. Навчався у педагогічному університеті та 4 роки працював шкільним вчителем креслення і трудового навчання. Потім працював інженером на літакобудівельному заводі та начальником пожежної служби. У 2014 році пішов добровольцем в АТО, потрапив у 74 окремий розвідувальний батальйон. Після повернення з війни взявся майструвати дримбу. А ще створив свій Youtube канал, де розказує все про цей музикальний інструмент. 

Дримба допомагала на війні

Саме дримба була моєю найбільшою підтримкою на війні. Я пішов в АТО добровольцем ще у 2014 році. Іншим людям складно уявити атмосферу на війні. Щоб якось заспокоїти свої нерви та заглушити гул постійних пострілів, я почав грати на дримбі. Та й у вільний час це було непоганим заняттям.

Але з інструментом я познайомився ще до війни. Я давно захоплююсь музикою і грав на різноманітних інструментах.

Свою першу дримбу я замовив у одного майстра, але після повернення додому подарував її кумові. Собі ж вирішив замовити іншу – знайшов в інтернеті майстра, якому заплатив непогані гроші за інструмент. Але мені прийшла дримба просто жахливої якості. Тоді я подумав: а чому б не спробувати робити самому? І у мене вийшло з першого разу. Звісно, не ідеально.

Потім я почав робити і дарувати інструменти друзям і навіть не думав робити з цього бізнес. Але згодом про мене почули й інші люди з різних міст, почали цікавитись і замовляти. Тоді я вже почав робити дримби на продаж.

Цілюща властивість інструменту

Дримба – це стародавній інструмент, який робили ще тисячоліття тому. А ще він поширений по всьому світу, але у кожного народу по різному називається: у якутів – хамуз, норвежців – мотхарба, росіян – варган. У Середньовіччі дримба поширювалась по Азії, Європі, а потім, з колонізацією Америки – і в західній півкулі. Це язичковий самозвучний інструмент. Монголи використовували дримби для духовних практик, а ще завдяки ним викликали духів та входили в транс.

Читайте також: Кобзар 21 століття: як харків’янин відроджує український музичний феномен

Велике поширення мала дримба на Західній Україні, зокрема, серед гуцулів. Існували навіть цілі ансамблі дримбарів, які грали на святах. А ще на Гуцульщині інструмент також використовували для духовних практик. Чому? Бо це єдиний інструмент, який передає вібрацію на організм людини. Він звучить лише тоді, коли його приставляють до зубів, а ротова порожнина служить резонатором. Тому організм отримує вібрації, які дуже на нього впливають.

Свідомість людини під час гри на дримбі може змінюватись: якщо грати на низькій тональності – людина заспокоюється, якщо на високій – підбадьорюється.

Кожен інструмент має ім’я та власну колиску

Лотос, Ельф, Мольфар, Мамай, Хмара, Друїд – все це назви дримб. Вони бувають різних форм, мають різний звук, різний характер. І щоб клієнту було легше визначитися, я вигадав “імена”.

Дримби я створюю з міді, чорного металу, або нержавіючої сталі. Я беру прутик , знімаю зайве та виточую деку. Потім роблю язичок, який вставляю у деку. Важливо використовувати матеріали, які не мають небезпечних сполук (олово, свинець), адже інструмент контактує з зубами. Я роблю будь-які тиснення на дримбі – все, що захоче клієнт.

Не менш важливим для мене є футляр інструменту, який я ще називаю колискою. Для них використовую деревину вишні, яблуні, груші, сливи – все, що росте у саду.

Для зручності проробляю в футлярі отвір, щоб інструмент було комфортно носити на шиї, а при нагоді й необхідності – швидко зняти і зіграти. Ні в якому разі я не обробляю деревину лаками чи фарбами. Використовую бджолиний віск або натуральне лляне масло. А ще можу зробити колиски з рога оленя чи лося. Навчитись робити дримби було не складно, адже я вже мав досвід роботи з різними матеріалами – виготовляв нарди, шахи, японські сякухаті, індійські бандурі, флейти з бамбуку, інші духові інструменти.

Також я реконструюю і старі дримби, які можуть викопувати археологи. Зазвичай їх потрібно просто очистити від іржі і замінити язичок. Нещодавно мені до рук потрапила дримба, якій не менше 500 років. На схожих інструментах грали скіфи.

Експорт дримб 

Після того, як я почав робити дримби, чутки про це поширились не тільки в Україні, а й за кордон. Все завдяки Фейсбуку – я показую багато своїх праць саме там, тому мене якось знайшли іноземці і діаспоряни.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Зараз мої дримби є вже у США, Німеччині, Франції, Нідерландах, Болгарії, Іспанії, Португалії. Бувають навіть оптові замовлення – у Францію і Німеччину відправляв по 15 штук. І зараз роблю 30 дримб для клієнтів з Англії. Кожен 5 мій клієнт з-за кордону.

Замовляють як музиканти, так і колекціонери, які просто хочуть поставити інструмент під скло. А ще є замовлення з іноземних магазинів. Немає ні дня, щоб до мене не написав клієнт, інколи черга на місяць вперед. Коштує інструмент 900-1500 гривень.

За 4 роки я зробив вже близько 600 дримб. Можу за один день зробити інструмент з колискою, якщо є настрій і сили. А ще мені допомагає концентрувати увагу стрільба з лука – це таке моє ще одне хобі. 
Дримба дуже цікавий та водночас простий інструмент. На ньому просто навчитись грати і не потрібно вивчати ніякої нотної грамоти. І сьогодні він теж популярний – багато гуртів використовують дримбу.

Читати далі

Суспільство

До Дня ВМС України в Одесі пройшов парад кораблів (ФОТО)

Опубліковано

В Одесі відбувся військово-морський парад, приурочений до святкування Дня Військово-морських сил ЗС України.

Про це пише 24tv.ua.

Зазначається, що військові гелікоптери здійснили проліт із прапором України та Військово-Морським прапором. Далі акваторією Чорного моря пройшли катери морської охорони та артилерійські катери.

Читайте такожЯк спецпризначенці десантувалися на острів Березань у Чорному морі (ВІДЕО)

Після цього військові катери та гелікоптери продемонстрували комплекс дій з надання допомоги кораблю, що зазнав лиха.

Крім того, акваторією пройшли навчальні катери з курсантами на борту.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

У пам’ять про полеглих військових моряків на воду було покладено вінок. Пам’ять загиблих героїв ушанували хвилиною мовчання.

Нагадаємо, в Україні запрацювала школа морпіхів.

Як ми повідомляли раніше, спецпризначенці провели змагання пам’яті загиблого бійця.

Усі фото: 24tv.ua.

Читати далі

Суспільство

Туристів запросили прогулятися «Шляхами волинського бароко»

Опубліковано

На Волині запустили новий туристичний проєкт «Луцьк+», який знайомитиме потенційних туристів із дестинаціями міста та області. Перший маршрут присвятили спорудам барокової архітектури.

Про це пише Укрінформ. 

«Запускаємо новий проєкт «Луцьк+», в межах якого щотижня розповідатимемо Вам про різноманітні напрямки для відпочинку, звертаючи увагу на найцікавіше у Луцьку та в інших куточках Волині! У першій серії хочемо запросити Вас помандрувати «Шляхами Волинського бароко». Для всіх поціновувачів цього прекрасного архітектурного стилю ми підготували маршрут, який сміливо можна запланувати на вікенд», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що загалом довжина маршруту становить 65 км, що дає змогу дослідити Луцьк та інші місця впродовж одного-двох днів, побачивши багато пам’яток.

Читайте також: Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Так, розпочати автори маршруту пропонують з Луцька, відправившись на оглядову екскурсію містом. Тут радять відвідати замок Любарта – один із найдавніших та найкраще збережених замків України, монастир бригідок (відомий волинянам як Луцька в’язниця) – пам’ятку архітектури XVII ст., римо-католицький костел св. апостолів Петра і Павла ХVІІ ст. з унікальними підземеллями, Свято-Троїцький кафедральний собор ХVІІІ ст.

Крім того, автори маршруту «Шляхами волинського бароко» наводять перелік закладів, де в Луцьку можна смачно поїсти.

По обіді туристам радять відправитися в село Жидичин, де розташований архітектурний комплекс Свято-Миколаївського монастиря ХVIII ст. Він включає в себе муровані споруди, які, на відміну від дерев’яних, збереглися до нашого часу. Церква має форму тринавної базиліки з апсидою та розташованим із заходу входом, прикрашеним сегментованим бароковим фронтоном. А детально дослідити історію села можна в Центрі туристичної інформації та паломництва Zhydychyn Center.

Наступна зупинка на маршруті – в с. Піддубці, де розташована Церква Покрови Пресвятої Богородиці – визначна пам’ятка баракової архітектури. Всередині на стінах храму є орнаментальний живопис, збереглося дерев’яне різьблення ХІХ ст. та іконостас.

Читайте такожВідпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

Після оглядин церкви – переїзд у село Залісоче. Тут можна познайомитися зі Свято-Стрітенським храмом – унікальним зразком волинського бароко, який своєю появою завдячує знаменитій князівській родині Радзивіллів. У ньому збереглася довершена дерев’яна різьба на кіотах.

Наостанок – зупинка у м. Олика, де розташована одна з найкрасивіших пам’яток раннього бароко в Україні – Костел Святої Трійці, побудований у 1640-х роках коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу.

Читайте такожКуди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Після цього маршрут прокладено до Костелу святих Петра і Павла – найстарішого кам’яного собор на Волині, головний фасад якого наслідує форми архітектури раннього бароко. Побудований він був ще до появи в Олиці Радзивіллів, приблизно 1460 року.

А закінчується мандрівка перлиною Олики – замком Радзивіллів, збудованим у стилі бароко з елементами ренесансу у XVI ст. Це перший прямокутний замок бастіонного типу на Волині. За час існування його неодноразово перебудовували.

Читайте такожГотуємо на карантині. 5 смачних та простих страв від українських шеф-кухарів

Замковий комплекс за формою схожий на квадрат, утворений насипними валами, з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли вартові вежі.

Нагадаємо, в Україні запустили єдиний інформаційний портал для туристів.

Як ми повідомляли раніше, на Вінниччині роботизована молочна ферма розвиває туризм.

Усі фото: ukrinform.ua.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.