Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam
Andriy SHavkunov olandi Andriy SHavkunov olandi

NewСхід

Як взуття з Краматорська підкорило Європу

Опубліковано

У Краматорську успішно працює цех з пошиття взуття, якому цього року виповниться три роки. Проект реалізував 37-річний Андрій Шавкунов, який запустив і розиває виробництво власної марки “Olandi”.

Andriy SHavkunov olandi

Андрій Шавкунов

власник взуттєвого бренду “Olandi”

“Моя ціль – відкрити фабрику, де буде, як мінімум, 300 людей в штаті. І взуття буде різним, нішевим. Хочу закрити потреби жінок у взутті 34-35 розміру з каблуком та 42-43. І для чоловіків шити взуття 48 розміру. Також шитиму ортопедичне і дитяче взуття”.

Підприємство розташовується в орендованому приміщенні у промзоні Краматорська. А шоу-рум компанії знаходиться у місцевому ЦУМі. Багато товару підприємець продає через інтернет, на сайті бренду. Чим популярне серед клієнтів таке взуття – ціна і якість. В середньому, пара коштує 1100-1200 гривень.

 

Повар став чобітарем

За освітою Андрій повар та економіст. Але покликанням душі стало виробництво взуття.

Зараз чоловік займається моделюванням. Втілює дизайнерські задуми. Розробляє нові ідеї. На фінальній стадії готового взуття доводить його до гарного вигляду, запаковує в коробки. Займається продажем і поставками матеріалів. Проте за необхідності, чоловік може сам ставати біля станка і робити взуття.

12 років тому Андрій потоваришував з батьком свого друга, який був майстром пошиття взуття. Саме він навчив цьому ремеслу Андрія. Свою першу сапожну майстерню відкривали з товаришем 17 років тому. Тоді хлопцям було по 20 років.

Орендували під майстерню дві кімнати. В одній ремонтували старе взуття, в іншій – вчилися шити нове. Почалося все з жіночих балеток. Згодом відмовився від ремонту і перейшов на пошив.

Асоритимент поповнюю в три підходи

Першого квітня бізнесмен відсвяткує трирічний ювілей старту власної справи. А тим часом на виробництві у нього розпал робочого сезону.

За словами підприємця, він не хоче ні на кого бути схожим. Шукає свої родзинки. Ідеї приходять спонтанно. Андрій слідкує за модою і останніми тенденціями. Шукає, що найбільше подобається людям. Яка модель працюватиме. Часто натхнення черпає з картинок в інтернеті. Додає нові деталі, грається з кроєм – виходять нові моделі взуття.

Коли Андрій остаточно визначився з моделлю, яку запустять у виробництво – приходить до швеї, з нею разом розробляють ескіз. Вона спочатку малює ескіз на папері. На розробку ідеї витрачають 2-3 дні. Потім ескіз переносять на колодку, моделюють зі шкіри пробний варіант, знімають і відшивають перший варіант. Часто це роблять зі шкіряних відходів. Пробник міряють на спеціальну розмірну колодку, підганяють. Уже з нього роблять ще один пробник – чистовик. Але і на цьому етапі ще підганяють і переробляють взуття. Вже з третьої спроби пару запускають на виробничий потік, масово відшивають. Верх взуття кроять, вирізають зі шкіри і підкладки. Швеї їх зшивають і передають чоловікам-працівникам. Ті вже на спеціальних колодках шкіряний верх взуття стягують і приклеюють на низ підошву.

“З останніми кросівками вийшло спонтанно. Хотіли зробити “челсі”, але почали експерементувати з підошвою – вийшла нова модель. Виглядає цікаво”, – каже Андрій.

Читайте також: Дизайнер із Козельця шиє одяг, що заряджає телефон

Із цікавих експериментів було, що на жіночі балетки поставили колодку босоніжок. За словами бізнесмена, це взагалі не по технології. Але виявилось, що взуття дуже зручне і на вигляд незвичне. Асортимент оновлюють щосезону. Додають мінімум по дві моделі.

Зараз на потік виробництва поставлено біля 30 моделей. Фірма відшиває більше жіночого взуття, але є і чоловіча лінійка. За словами Андрія, 60% чоловічого взуття купують жінки для своїх синів чи чоловіків.

Ціни втримують завдяки низьким накруткам


Мені цікаво, щоб у людей була робота, і було з чого платити зарплату. А не робити 2-3 пари дорогого взуття і чекати, поки хтось купить.


“Це не у нас дешево, це в інших дорого. Ми не здешевлюємо своє виробництво. Просто не ставимо високі накрутки. Мені цікаво, щоб у людей була робота, і було з чого платити зарплату. А не робити 2-3 пари дорогого взуття і чекати, поки хтось купить”, – каже Андрій.

На замовлення взуття не роблять. Вартість однієї пари обійдеться в сім тисяч гривень, що буде нерентабельно. Дуже дорого виходить моделювання. Якщо робити на замовлення взуття, багато часу витрачається на нову колодку. Потім треба знайти підошву, яку хоче клієнт. Це все треба відмоделювати, зробити пробник і відправити клієнту, щоб той міг визначитися, чи підходить йому. Потім пробник мають повернути на виробництво, з якого можна робити “чистовик”.

За словами Андрія, матеріали для взуття радо купували б лише українські, проте є багато “але”. Дещо вигідніше купувати закордоном. Уся підошва, яку клеять на моделі – українського виробництва. Купують її у Запоріжжі, Харкові та Львові. А шкіру беруть італійську та турецьку. Українська не завжди підходить для виробництва. У Костянтинівці є шкірзавод, який випускає цікаві екземпляри, проте вони роблять їх у малих обсягах, що не покриває повністю потребу виробництва.

“Яка виходить собівартість взуття – не скажу, бо всі почнуть його шити”, – сміється Андрій.

Обладнання закупив на гранти


Моя ціль – відкрити фабрику, де буде, як мінімум, 300 людей в штаті. І взуття буде різним, нішевим.


Коли починав справу - мав тільки механічний прес. Зараз докупили брусовочну машинку. На грантову допомогу зміг купити якісне обладнання. Отримали грантів із трьох різних джерел на 235 тисяч гривень. Із отриманих коштів одразу витратили 75 тисяч гривень на придбання спеціального пресу. Але це виявилося найдешевше обладнання. Середні ціни на спеціалізовану техніку для пошиву взуття стартують від 4 тисяч доларів. Зараз потрібно ще, як мінімум дві машинки, вартість яких перевищує 160 тисяч гривень. До грантової допомоги своїх грошей підприємцеві довелося закинути ще 30%.

Зараз на виробництві працює 4 людей, двоє з яких – хлопці з інвалідністю. Один із них переселенець з Макіївки, глухонімий. Окремо працює на фірму хлопець, який займається рекламою та просуванням.

За оренду двох локацій (шоу-рум та цех) бізнесмен щомісяця сплачує близько восьми тисяч гривень. На виробництві немає опалення, тому використовують електрообігрівачі. За січень платіжка на електроенергію прийшла в розмірі 3200 гривень.

За словами підприємця, виробництво за три роки ще не окупилося. На це знадобиться ще якійсь час. Гроші доводиться ще вкладати, бо все на стадії розвитку. Хоча на певний рівень прибутків вже вийшли.

Взуття продають у Португалію і Францію

Нині щомісяця продають близько 120 пар взуття. Раніше продавали товари оптом, але там дуже низький заробіток і немає великих замовлень.

Взуття українського виробництва купують клієнти у роздріб з Португалії, Франції, Німеччини, Італії та Білорусі.

“Найбільші труднощі у бізнесі – знайти свого клієнта. Пошити можна, що завгодно. Треба знати, куди продати”, – каже Андрій.

Його стандартний робочий день починається з відповідей на запити та смс клієнтів. Багато доводиться мотатися між новою поштою і шоу-румом. Увечері збирає всі замовлення для відправки поштою в інші міста чи закордон.

За словами Андрія, коли починав власну справу, боявся, що взуття не буде продаватися. Зараз страхи і сумніви розвіялись. Тож тепер “мріє відбутися, як бізнесмен”.

“Усі продавці намагаються “впарити” свій товар, а я одного разу вмовляв жінку, щоб вона не купувала у мене взуття. Розумів, що їй ця модель не підійде і буде вузькою. А вона казала: “Моїми грошима не розпоряджайтеся”. Я все ж її переконав не купувати моє взуття і дав контакти жінки, яка продає спеціалізовані товари за притомними цінами”, – розповів Андрій.

Свій бізнес Андрій вибудовує таким чином, щоб клієнти до нього приходили знову. Вважає це запорукою успіху.

NewСхід

Соціальне підприємство: у Краматорську виготовлятимуть паперовий посуд

Опубліковано

Центр трудової реабілітації людей з інвалідністю «Друкарський дім» у Краматорську на Донеччині отримає допомогу від USAID і закупить нове обладнання для виготовлення паперового посуду.

Про це повідомили у пресслужбі проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України» у фейсбуці.

«Ми провели дослідження місцевого ринку. Увесь паперовий посуд у Донецькій області завозять з інших регіонів, тому ми подумали, що це буде актуально, особливо зараз, в умовах карантину, коли є вимоги до кав’ярень подавати каву, чай в одноразовому посуді», – розповів директор «Друкарського дому» Юрій Мельник.

Читайте також: Ohra Home: як мами дітей з інвалідністю створюють стильну постіль

 

Також проаналізували, що кав’ярні і крамниці готові купувати такий посуд у місцевого виробника, адже це зменшує логістичні витрати.

Відомо, що «Друкарський дім» отримав кредит під пільгові 5% річних. Зазначається, що торік «Друкарський дім» придбав верстати і почав випускати захисні одноразові маски для обличчя. У перспективі на підприємстві планують також виготовляти паперові пакети.

На підприємстві працюють 19 людей, більшість із них – люди з інвалідністю. За словами Юрія Мельника, поставку нового обладнання очікують у квітні, з травня планують розпочати випуск продукції.

Читайте такожЗамість пластику – гриби та коноплі: як стартап S.Lab робить речі з екоматеріалу

«Ми впевнені, що саме доступні кредитні ресурси допоможуть вирішити два важливі завдання на Сході країни: розвивати економіку і розв’язувати соціальні проблеми у громаді. Таке поєднання присутнє у соціальних підприємств, яким Програма соціального інвестування WNISEF п’ять років надає доступне кредитування спільно з банками-партнерами, до яких належить і Центр трудової реабілітації інвалідів «Друкарський дім», – підкреслив керівник Програми соціального інвестування Western NIS Enterprise Fund Василь Назарук.

Про проєкт

Проєкт WNISEF «Доступні кредити для соціальних підприємств Східної України» має обсяг $100 тис. та впроваджується Western NIS Enterprise Fund за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка Cхідної України». Кампанія покликана привернути увагу всієї України до потреб і можливостей Сходу, адже ще ніколи у регіоні не було стільки ініціатив, покликаних покращити рівень життя населення, розвивати бізнес у перспективних галузях економіки, відновлювати інфраструктуру.

Нагадаємо, фонд родини Нечитайло оголоcив грант для соціальних підприємців.

Як ми повіддомляли раніше, презентували онлайн-мапу місць молодіжних активностей Сєвєродонецька.

Головне фото: facebook.com/ERAUkraine.

Читати далі

NewСхід

Презентували онлайн-мапу місць молодіжних активностей Сєвєродонецька

Опубліковано

Ініціатива Сєвєр змін презентувала громадськості онлайн-мапу місць молодіжних активностей Сєвєродонецька, пише prostir.ua.

Як користуватися мапою та чим вона корисна, розказують волонтери ініціативи у серії анімаційних роликів 

Над створенням онлайн-мапи працювали 14 волонтерів, долучитись до процесу оновлення мапи місць молодіжних активностей може кожен охочий – учні, студенти, вчителі або батьки, люди, яким не байдуже в якому місті вони живуть, які хочуть розвивати Сєвєродонецьк.  

«На мапі позначені всі важливі місця, простори інституції, які працюють з молоддю. Важливо, що кожен хлопець та дівчина, які приїжджають до міста, відтепер легко і без проблем зможуть знайти все, що їм потрібно», – ділиться враженнями волонтерка ініціативи «Сєвєр змін» Анжеліка Сім’яниста. 

 

Читайте також“Приймаємо пологи та лікуємо грижі”. Як у Харкові рятують кажанів від загибелі

Усі локації, нанесені на мапу, розподілені між шістьма шарами: молодіжні простори, центри освіти та культури, неформальні місця для молоді, спорт, небезпечні ділянки і громадські організації. Локації, окрім розташування, часу та напрямків роботи закладу, містять ще інформацію про саме місце з практичними відгуками та рекомендаціями волонтерів.

Мапа – це можливість для молоді Сєвєродонецька більше не казати «В нас нікуди піти», тому що все перед тобою. Карта показує позитиви та не приховує недоліки, які є в місті. Вона дає можливість молоді аналізувати свої потреби, розуміти реальний стан речей у місті. Адже тепер, аналізуючи локації, молодь може приймати рішення чого місту не вистачає, що треба вдосконалювати, де можна навчатися чи розважатися. Переваги мапи відчує як і молодь, їхні батьки, туристи та громадські організації.

Читайте також: Запустили сайт крафтових виробників «Харчовий Кластер Східної України»

Розроблена волонтерами мапа містить інформацію про заклади, які надають додаткові можливості розвитку поряд зі школою або університетом, дозволить обрати оптимальний маршрут та попередить про небезпеку. Зібрана інформація на мапі дозволяє говорити з владою про необхідні зміни, які відповідають потребам та інтересам молоді. Із більш детальним описом можна ознайомитись завдяки анімації, створеній ініціативою. 

Про волонтерів

Ініціатива «Сєвєр змін» реалізується в рамках проекту «Зміцнення потенціалу громадянського суспільства задля ненасильницької трансформації конфліктів у місцевих громадах», підтриманий KURVE Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у партнерстві з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Карітас Сєвєродонецьк», Громадською організацією «Театр змін», Громадською організацією «Мережа відповідальних» та Асоціацією молодіжних центрів України. 

Читайте такожЕкотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Нагадаємо, у Лисичанську відкрили мережу платформ «Мій FOX HUB».

Як ми повідомляли раніше, у невеликому шахтарському місті Донеччини запрацював перший центр робототехніки та програмування.

Головне фото: vlasno.info.

Читати далі

NewСхід

У Лисичанську відкрили мережу платформ «Мій FOX HUB»

Опубліковано

На Луганщині в центральній бібліотеці Лисичанська відкрили багатофункціональну молодіжну платформу BIBLIOHUB – третій простір із мережі «Мій FOX HUB». 

Про це повідомили у пресслужбі Луганської обласної державної адміністрації.

За інформацією, платформи будуть відкритими не лише для молоді, але й для всіх жителів Лисичанська та прилеглих населених пунктів. Хаби виконуватимуть роль простору для залучення громади до неформальної освіти, проведення соціальних та культурних заходів, громадських обговорень та якісного проведення дозвілля.

Для відвідувачів доступна коворкінг-зона, оснащена сучасними офісними меблями та інформаційно-комунікаційним обладнанням для комфортної роботи і навчання, проведення дискусій та освітніх заходів.

 

Читайте такожЗ кокоса, буряка та норі: сім українських виробників корисних чипсів

Лаунж-зони обладнані зручними диванами та кріслами, телевізором, гітарами, настільними іграми для проведення дозвілля, спілкування та соціалізації, чи проведення соціальних та культурних заходів. В ігрових зонах є аерохокей, столик для пісочної анімації та пазли.

Для любителів моделювання працюватиме клуб робототехніки з відповідними наборами та 3D принтерами. Платформи у центральній бібліотеці та палаці культури ім. Володимира Сосюри мають медіа-зони, оснащені:

  • сучасним медіа-обладнанням для ведення блогів,
  • створення соціальних відео та новин,
  • проведення інтерв’ю,
  • створення власного каналу на YouTube про життя молоді у Лисичанську.

Усi три платформи об’єднані в єдиний вебсайт – myfoxhub.in.ua.  

Цей проєкт став можливим завдяки програмі Агентства США з Міжнародного розвитку та проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».

Читайте такожЕкотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

За підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні» простори отримали сучасні меблі та інформаційно-комунікаційну техніку, офісне, медійне та музичне обладнання для проведення навчальних, соціальних та культурних подій. Загальна вартість проєкту складає понад три мільйони гривень.

Всi три платформи об’єднані в єдиний вебсайт, де можна дiзнатися розклад роботи, новини та анонси найближчих подiй – myfoxhub.in.ua.

Нагадаємо, у Кураховому на Донеччині відкрився молодіжний центр.

Як ми повідомляли раніше, у невеликому шахтарському місті Донеччини запрацював перший центр робототехніки та програмування.

Усі фото: loga.gov.ua.

Читати далі