Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Andriy SHavkunov olandi Andriy SHavkunov olandi

NewСхід

Як взуття з Краматорська підкорило Європу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Краматорську успішно працює цех з пошиття взуття, якому цього року виповниться три роки. Проект реалізував 37-річний Андрій Шавкунов, який запустив і розиває виробництво власної марки “Olandi”.

Andriy SHavkunov olandi

Андрій Шавкунов

власник взуттєвого бренду “Olandi”

“Моя ціль – відкрити фабрику, де буде, як мінімум, 300 людей в штаті. І взуття буде різним, нішевим. Хочу закрити потреби жінок у взутті 34-35 розміру з каблуком та 42-43. І для чоловіків шити взуття 48 розміру. Також шитиму ортопедичне і дитяче взуття”.

Підприємство розташовується в орендованому приміщенні у промзоні Краматорська. А шоу-рум компанії знаходиться у місцевому ЦУМі. Багато товару підприємець продає через інтернет, на сайті бренду. Чим популярне серед клієнтів таке взуття – ціна і якість. В середньому, пара коштує 1100-1200 гривень.

Повар став чобітарем

За освітою Андрій повар та економіст. Але покликанням душі стало виробництво взуття.

Зараз чоловік займається моделюванням. Втілює дизайнерські задуми. Розробляє нові ідеї. На фінальній стадії готового взуття доводить його до гарного вигляду, запаковує в коробки. Займається продажем і поставками матеріалів. Проте за необхідності, чоловік може сам ставати біля станка і робити взуття.

12 років тому Андрій потоваришував з батьком свого друга, який був майстром пошиття взуття. Саме він навчив цьому ремеслу Андрія. Свою першу сапожну майстерню відкривали з товаришем 17 років тому. Тоді хлопцям було по 20 років.

Орендували під майстерню дві кімнати. В одній ремонтували старе взуття, в іншій – вчилися шити нове. Почалося все з жіночих балеток. Згодом відмовився від ремонту і перейшов на пошив.

Асоритимент поповнюю в три підходи

Першого квітня бізнесмен відсвяткує трирічний ювілей старту власної справи. А тим часом на виробництві у нього розпал робочого сезону.

За словами підприємця, він не хоче ні на кого бути схожим. Шукає свої родзинки. Ідеї приходять спонтанно. Андрій слідкує за модою і останніми тенденціями. Шукає, що найбільше подобається людям. Яка модель працюватиме. Часто натхнення черпає з картинок в інтернеті. Додає нові деталі, грається з кроєм – виходять нові моделі взуття.

Коли Андрій остаточно визначився з моделлю, яку запустять у виробництво – приходить до швеї, з нею разом розробляють ескіз. Вона спочатку малює ескіз на папері. На розробку ідеї витрачають 2-3 дні. Потім ескіз переносять на колодку, моделюють зі шкіри пробний варіант, знімають і відшивають перший варіант. Часто це роблять зі шкіряних відходів. Пробник міряють на спеціальну розмірну колодку, підганяють. Уже з нього роблять ще один пробник – чистовик. Але і на цьому етапі ще підганяють і переробляють взуття. Вже з третьої спроби пару запускають на виробничий потік, масово відшивають. Верх взуття кроять, вирізають зі шкіри і підкладки. Швеї їх зшивають і передають чоловікам-працівникам. Ті вже на спеціальних колодках шкіряний верх взуття стягують і приклеюють на низ підошву.

“З останніми кросівками вийшло спонтанно. Хотіли зробити “челсі”, але почали експерементувати з підошвою – вийшла нова модель. Виглядає цікаво”, – каже Андрій.

Читайте також: Дизайнер із Козельця шиє одяг, що заряджає телефон

Із цікавих експериментів було, що на жіночі балетки поставили колодку босоніжок. За словами бізнесмена, це взагалі не по технології. Але виявилось, що взуття дуже зручне і на вигляд незвичне. Асортимент оновлюють щосезону. Додають мінімум по дві моделі.

Зараз на потік виробництва поставлено біля 30 моделей. Фірма відшиває більше жіночого взуття, але є і чоловіча лінійка. За словами Андрія, 60% чоловічого взуття купують жінки для своїх синів чи чоловіків.

Ціни втримують завдяки низьким накруткам


Мені цікаво, щоб у людей була робота, і було з чого платити зарплату. А не робити 2-3 пари дорогого взуття і чекати, поки хтось купить.


“Це не у нас дешево, це в інших дорого. Ми не здешевлюємо своє виробництво. Просто не ставимо високі накрутки. Мені цікаво, щоб у людей була робота, і було з чого платити зарплату. А не робити 2-3 пари дорогого взуття і чекати, поки хтось купить”, – каже Андрій.

На замовлення взуття не роблять. Вартість однієї пари обійдеться в сім тисяч гривень, що буде нерентабельно. Дуже дорого виходить моделювання. Якщо робити на замовлення взуття, багато часу витрачається на нову колодку. Потім треба знайти підошву, яку хоче клієнт. Це все треба відмоделювати, зробити пробник і відправити клієнту, щоб той міг визначитися, чи підходить йому. Потім пробник мають повернути на виробництво, з якого можна робити “чистовик”.

За словами Андрія, матеріали для взуття радо купували б лише українські, проте є багато “але”. Дещо вигідніше купувати закордоном. Уся підошва, яку клеять на моделі – українського виробництва. Купують її у Запоріжжі, Харкові та Львові. А шкіру беруть італійську та турецьку. Українська не завжди підходить для виробництва. У Костянтинівці є шкірзавод, який випускає цікаві екземпляри, проте вони роблять їх у малих обсягах, що не покриває повністю потребу виробництва.

“Яка виходить собівартість взуття – не скажу, бо всі почнуть його шити”, – сміється Андрій.

Обладнання закупив на гранти


Моя ціль – відкрити фабрику, де буде, як мінімум, 300 людей в штаті. І взуття буде різним, нішевим.


Коли починав справу - мав тільки механічний прес. Зараз докупили брусовочну машинку. На грантову допомогу зміг купити якісне обладнання. Отримали грантів із трьох різних джерел на 235 тисяч гривень. Із отриманих коштів одразу витратили 75 тисяч гривень на придбання спеціального пресу. Але це виявилося найдешевше обладнання. Середні ціни на спеціалізовану техніку для пошиву взуття стартують від 4 тисяч доларів. Зараз потрібно ще, як мінімум дві машинки, вартість яких перевищує 160 тисяч гривень. До грантової допомоги своїх грошей підприємцеві довелося закинути ще 30%.

Зараз на виробництві працює 4 людей, двоє з яких – хлопці з інвалідністю. Один із них переселенець з Макіївки, глухонімий. Окремо працює на фірму хлопець, який займається рекламою та просуванням.

За оренду двох локацій (шоу-рум та цех) бізнесмен щомісяця сплачує близько восьми тисяч гривень. На виробництві немає опалення, тому використовують електрообігрівачі. За січень платіжка на електроенергію прийшла в розмірі 3200 гривень.

За словами підприємця, виробництво за три роки ще не окупилося. На це знадобиться ще якійсь час. Гроші доводиться ще вкладати, бо все на стадії розвитку. Хоча на певний рівень прибутків вже вийшли.

Взуття продають у Португалію і Францію

Нині щомісяця продають близько 120 пар взуття. Раніше продавали товари оптом, але там дуже низький заробіток і немає великих замовлень.

Взуття українського виробництва купують клієнти у роздріб з Португалії, Франції, Німеччини, Італії та Білорусі.

“Найбільші труднощі у бізнесі – знайти свого клієнта. Пошити можна, що завгодно. Треба знати, куди продати”, – каже Андрій.

Його стандартний робочий день починається з відповідей на запити та смс клієнтів. Багато доводиться мотатися між новою поштою і шоу-румом. Увечері збирає всі замовлення для відправки поштою в інші міста чи закордон.

За словами Андрія, коли починав власну справу, боявся, що взуття не буде продаватися. Зараз страхи і сумніви розвіялись. Тож тепер “мріє відбутися, як бізнесмен”.

“Усі продавці намагаються “впарити” свій товар, а я одного разу вмовляв жінку, щоб вона не купувала у мене взуття. Розумів, що їй ця модель не підійде і буде вузькою. А вона казала: “Моїми грошима не розпоряджайтеся”. Я все ж її переконав не купувати моє взуття і дав контакти жінки, яка продає спеціалізовані товари за притомними цінами”, – розповів Андрій.

Свій бізнес Андрій вибудовує таким чином, щоб клієнти до нього приходили знову. Вважає це запорукою успіху.

Підтримай ШоТам

NewСхід

У Краматорську організували соціальне підприємство по догляду за хворими вдома

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Соціальне підприємство «Догляд вдома» у Краматорську cтворили на базі міської організації Товариства Червоного Хреста України. Три патронажні сестри надають послуги по догляду за людьми з інвалідністю або тими, хто потребує такої допомоги.

Про це повідомили на сторінці Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України».

Наразі патронажні сестри доглядають п’ять родин з Краматорська, які є їхніми клієнтами. До послуг соціального підприємства входить купити продукти, прибрати у кімнаті, приготувати їсти або нагодувати людину. Вартість таких послуг – 150 гривень за годину.

«У нас є родина, яка мало мобільна. Патронажна сестра ходить до неї тричі на тиждень, її завдання – взяти рецепт у лікаря, купити ліки, продукти. З іншими клієнтами треба погуляти на вулиці, поговорити. Гроші платять або замовники, або діти за них, особливо, якщо діти живуть далеко та працюють», – розповіла голова Краматорської міської організації Червоного хреста України Євгенія Авдюшкіна.

Читайте такожШукає добро на війні. Як радянський дисидент Анатолій Лютюк почав волонтерити на Донбасі, та до чого тут казки

Одному з п’яти клієнтів послуги надають безоплатно – це соціальна складова підприємства. Євгенія Авдюшкіна з командою навчалася на курсі із соціального підприємництва, який організував цьогоріч Проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України». Це навчання допомогло сформулювати соціальну місію, визначити цільову аудиторію та канали залучення клієнтів.

«Не всі люди або їхні діти можуть заплатити за наші послуги. Є самотні, люди, у яких невелика пенсія. Кожен випадок ми розглядаємо індивідуально, щоб допомогти дійсно тим, хто потребує цього», – каже пані Євгенія.

У планах команди – залучення нових клієнтів та підтримка людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Наразі про можливість надання таких послуг розповідають у соціальних службах Краматорська, також провели зустрічі із Краматорською міською радою.

Про програму

Комунікаційна кампанія «Схід: Перезавантаження» покликана показати успішні історії жителів Сходу України та допомогти тим, хто прагне перезавантажити своє сьогодення заради успіху та процвітання майбутнього Сходу. Перезавантаження – це оновлення наявних ресурсів, це запуск нового способу мислення. Схід України має багату історію та культуру, високий промисловий потенціал і саме тому може стати драйвером розвитку різних економічних напрямків та галузей бізнесу, перезавантаження свідомості населення, особливо молоді.

Нагадаємо, Лисичанська друкарня на Луганщині отримала від USAID сучасне обладнання.

Як ми повідомляли раніше, у Маріуполі ліцей автотранспорту отримав обладнання для навчання слюсарів.

Фото: facebook.com/ERAUkraine.

Підтримай ШоТам

Читати далі

NewСхід

На Донеччині впроваджують проєкт адаптації для ветеранів російсько-української війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Святогірську на Донеччині реалізують проєкт «Професія для життя», спрямований на підвищення рівня адаптації та соціалізації ветеранів війни на Донбасі з інвалідністю.

Про це повідомили у пресслужбі обласної адміністрації.

Проєкт розроблений громадською організацією «Союз ветеранів АТО з інвалідністю», яка стала переможцем конкурсу Фонду соціального захисту інвалідів.

Проєкт розрахований на 18 осіб з-поміж ветеранів з інвалідністю. Під час реалізації проєкту учасники за бажанням пройдуть навчання за обраними спеціальностями: «Озеленювач», «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків», «Касир торговельного залу» та «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення».

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Пройдуть курс реабілітаційних заходів – заняття ЛФК, сеанси спелеотерапії, сеанси масажу, заняття аквааеробікою, заняття з психологічної просвіти та соціальної адаптації, також отримають юридичні консультації.

Нагадаємо, на сході України почала працювати мобільна соціальна служба.

Фото: dn.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

NewСхід

На Луганщині відремонтували дорогу «Старобільськ – Новоайдар»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

На Луганщині завершено оновлення маршруту «Старобільськ – Новоайдар», повідомили в Укравтодорі.

Йдеться про 40 км нового покриття між Старобільськом та Новоайдаром.

Увесь маршрут «Старобільськ – Новоайдар» нині з фінішним шаром покриття. Завершено організацію дорожнього руху на ділянці.

Читайте також: На Львівщині переселенка заснувала козячу ферму та розвиває гастротуризм (ВІДЕО)

Виконано комплекс робіт:

  • фрезерування зношеного асфальтобетонного покриття,
  • розширення дорожнього полотна;
  • влаштування посиленої дорожньої основи із щебенево-піщаної суміші, укріпленої цементом;
  • нанесення 2 шарів покриття із крупнозернистого асфальтобетону та ЩМА-20;
  • облаштування тротуарів та зовнішнього освітлення у населених пунктах, через які проходить траса;
  • відновлення залізобетонних водопропускних труб;
  • облаштування з’їздів та примикань, автобусних зупинок, бар’єрного огородження;
  • встановлення дорожніх знаків, сигнальних стовпчиків та нанесення дорожньої розмітки;
  • очищення придорожньої смуги від чагарників та дрібнолісся.

Також на виїзді зі Старобільська підготовлено майданчик для роботи габаритно-вагового комплексу.

Читайте також: Сушить шкіру та викликає алергію. Розвінчуємо міфи про екологічну косметику

Автошлях Н-21 Старобільськ – Донецьк перетинає Старобільськ, Половинкине, Байдівка, Шульгинка, Штормове, Переможне, Денежникове та Новоайдар. Дорожнє покриття зазнало значних руйнувань через пересування важкої техніки під час бойових дій на Сході та інтенсивний рух великовантажного транспорту.

У 2021 році на Луганщині відремонтували майже 200 км доріг державного значення.

Нагадаємо, на Луганщині завершують першу чергу мосту між Сєвєродонецьком та Лисичанськом.

Як ми повідомляли раніше, на Донеччині капітально відремонтували дорогу «Добропілля-Лиман».

Фото: facebook.com/Ukravtodor.Gov.Ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі