Бізнес завдяки травмі: як танцюристи створили власний бренд спортивного одягу

“Якби не травма, не було б ніякого бізнесу”, – кажуть засновники українського бренду Impact. Андрій та Марина Шулик – професійні танцюристи з Вінниччини. Довгий час пара гастролювала в Китаї, поки Марина не отримала травму, через яку більше не могла займатись улюбленою справою. Саме тому вона почала шити костюми для танцюристів. Андрій та Марина повернулись у рідну Калинівку, де вирішили створити бренд спортивного одягу Impact. Нині їхній одяг носять всі тренери Вінниці, а замовлення сиплються з усієї України. Попри всі страхи Андрій та Марина створили власний бренд і вже планують вийти на закордонний ринок зі своїми костюмами.

Травма дала початок новому бренду

Майже все своє життя я присвятив танцям – 20 років це була моя головна і єдина робота. Так само і моя дружина. Кілька років тому ми з Мариною поїхали працювати танцюристами у Китай. І саме там почала створюватись історія нашого бренду. Марина отримала серйозну травму коліна, їй було тяжко ходити, не те щоб виступати. Найменше навантаження могло призвести до тяжких ускладнень. Тому ми прийняли рішення, що більше танцювати не будемо.

Через травму Марині довелось плавно перепрофілюватись у пошив одягу. Це завжди було її хобі.

І так все співпало, адже однією з головних вимог роботи в Китаї були дуже дорогі костюми танцюристів. Це такий тренд і без цього конкуренцію просто не виграти. Ми звернулись до дизайнера, у якого замовляли всі танцювальні костюми. Як зараз пам’ятаю, сет з 5-ти костюмів обійшовся нам у просто колосальну суму – $2500. Це була найдорожча і найбезглуздіша покупка у моєму житті. До того ж костюми вийшли не дуже якісні. Ми не стали сваритись з дизайнером, але прийняли рішення, що наступний сет костюмів зробимо самостійно.

Тоді ми зрозуміли, що для цього потрібно закупити власне обладнання. Першою придбали побутову швейну машинку. І тут була наша перша помилка. Адже дорогуще обладнання вже в перший тиждень почало ламатись, адже не було призначене для шкірзамінника та постійного навантаження. Згодом ми купили оверлок і машинку, яка використовується для шкіри. Ми хотіли придбати мобільну техніку, адже в Китаї постійно доводилось переїжджати. Але вийшло так, що вже в Україну ми тільки швейних машинок вивезли на 100 кг.

Ще в Китаї Марина почала шити танцювальні костюми і вже тоді, задовго до створення бренду, у нас почали формуватись основні цінності. Адже одяг для танцюристів має два важливих критерії – класний вигляд та бездоганна якість.

Скільки б не було на костюмах заліза чи металевих заклепок – вони повинні бути зручні. Адже ми не просто по сцені ходили, а й виконували багато трюків. Тому зручність – це дуже важливо.

Китайські закони та повернення в Калинівку

Після того, як Марина травмувалась, ми пробули в Китаї ще 8 місяців. Але загалом я там жив більше 2-х років. Проте довелось поїхати в Україну. Чому? Основна причина в тому, що стало набагато менше роботи. Це був 2015 рік, період початку конфлікту на Донбасі. Тому багато артистів зі сходу поїхали саме в Китай, бо тоді це була найбільш відкрита та грошовита країна. Ринок обвалився. Багато артистів були зовсім не професіонали і опановували танці мало не в літаку до Китаю. Через це у країні дуже падала ціна на виступи і було дуже складно працювати.

До того ж там сильно підкручували гайки в плані законів – складніше отримати візу, більше поліційних рейдів, перевірок і так далі. Ми це зрозуміли, коли у в’язницю потрапили наші друзі за те, що вони артисти без робочої візи. І дивно те, що вони сиділи за ґратами два місяці, у той час, як китаєць, який наніс ножове поранення – три тижні. Такі закони. Нас це дуже сильно нагнітало і ми зрозуміли, що час повертатись додому. 

Читайте також: Одяг без статі: 7 українських унісекс-брендів

Коли ми повернулись в Калинівку, то Марина продовжила шити одяг на індивідуальний пошив. А я став підприємцем тільки через три роки. До цього я намагався зрозуміти, чим хочу займатись. У мене було багато амбіцій, щоб зайнятись кіберспортом, але туди мене не брали. Монтував відео, подавав заявки на танцювальні події.

Згодом мене покликали працювати за контрактом в Туреччину, де я провів два роки. Я довгий час не міг себе знайти, а Марина продовжувала шити на індивідуальний пошив, який потребував грамотного маркетингу. Тоді прийшла ідея це об’єднати і вже створити бренд. Навіщо я буду вкладатись в різні проєкти на стороні, якщо робота є під носом? І вже другий раз я поїхав працювати в Туреччину, щоб заробити кошти на бізнес. Тоді вдалось привезти близько $2000.

Я був непоганим танцюристом і міг легко знайти роботу. У грудні 2019 я приймаю рішення, що я більше не танцюрист і відмовляюсь від запропонованих проєктів. А якщо я в грудні не йду на кастинг, значить у червні у мене не буде роботи. Було дуже страшно, я багато панікував. Але потім виявилось, що це було правильне рішення. Адже бренд ми запустили у січні 2020 року, а вже у березні карантин знищив професію танцюриста з усіх сторін. Йди веди уроки в ZOOM. Не більше.

Першу рекламу нам зробила кума

Після повернення в Україну майже одразу ми пошили перші речі. Адже зустріли купу знайомих, всі цікавились, чим ми займаємось. Ми показували роботи Марини, навіть завели для неї, як дизайнера, окрему сторінку в Інстаграмі. І у друзів виникало  перше прохання – а поший для мене що-небудь. Ми зробили простенькі фотосесії для наших футболок і  з’явились замовлення. Це було 4 роки тому. Наша кума тоді зробила собі замовлення. Вона працювала менеджером у спортзалі і захотіла собі костюм. Звісно, часто з’являлась у ньому на роботі, і до нас почали звертатись вінницькі тренери, які хотіли собі такий самий.

Тоді виробництво непогано працювало на індивідуальний пошив. У нас було дві категорії клієнтів – люди, які просто приходили до нас і хотіли щось купити яскраве та цікаве, а також танцювальні школи.

У мене раніше була своя школа танців і збереглись хороші стосунки з колегами. Вони запитали, чи зможемо ми для них зробити костюми. Ми пошили, а вже через півроку нашими клієнтами стали 3 з 4 найбільших танцювальних шкіл у Вінниці.

Звичайно, коли у 2020 році ми запустили бренд, клієнтів стало набагато більше. Замовляють з усієї України. А от з Калинівки клієнтів небагато. Тут не високі зарплати і наші ціни їм не зовсім підходять. Але все одно, все більше людей з міста дізнається про нас і приходить щось собі придбати.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Зараз робимо близько 300 замовлень в місяць. У нас дуже широка цільова аудиторія. Більшість з них – жінки,  які хочуть купити стильну річ для себе чи свого чоловіка. До речі, більшість думає, що ми виключно молодіжний бренд. Але середній вік клієнтів – 35 років. До того ж часто беруть одяг і для людей у віці. Наш рекорд – костюм для 83-річного чоловіка. 

Наш бренд – протистояння фаст-фешену

Ми починали з яскравих спортивних костюмів, але зараз розширили наш асортимент. Ми шиємо і футболки, і сукні, і юбки, і шорти. Наші клієнти просили більше саме повсякденного одягу. Всі матеріали закуповуємо в Туреччині. Стосовно цін, то вони у нас вище середньої. Наприклад, костюм коштує 2300 грн, штани – від 1000 грн, футболки – 400-500 грн.

Наш бренд має свої цінності і в продукті, і в команді, і в маркетингу.

Наш одяг – це протистояння тому фаст-фешену, коли ти купив купив річ за 300 гривень і незадоволений нею через кілька годин.

Костюми нашого бренду носять роками. Нам надсилають фотографії, коли через рік повсякденні речі виглядають так само як і в перший день. Це класно і це наша гордість. Крім того, у нас повністю авторські дизайни. Ми з Мариною намагаємось реалізувати якомога більше наших ідей.  Але зараз в асортименті більше того, що просять наші клієнти. Зазвичай це щось більш базове і зрозуміле.

Що стосується команди, то тут всі ми сфокусовані на тому, щоб зробити бренд краще. Зараз у нас працює вже близько 14 людей, більша частина з них – на виробництві. Якщо нам потрібно багато працювати в ненормованому графіку – ніхто не жаліється. Звичайно ми цим не зловживаємо. Але якщо на носі Новий рік і потрібно зробити купу речей на замовлення – наша класна команда працює.

Хочемо підкорити Америку

У нашій команді я займаюсь маркетингом – це те, що перше впадає в очі. Через карантин у нас відмінились всі замовлення з індивідуального пошиву і мені довелось вчитися продавати в Інстаграм. Зараз у нас дуже серйозна політика відкритості – якщо людина уважно подивиться наш Інстаграм, то буде дуже багато знати про нас. Я раніше не знав, але це називається емоційний маркетинг. Ми викладаємо розгорнуті відео про те, як обираємо матеріали, проводимо онлайн-екскурсії на виробництво, інтерв’ю з клієнтами, розповідаємо про зміни бренду чи плани. І, звісно, танці. Танцюю я, танцює Марина, танцює вся команда.

Я намагаюсь робити багато контентних фішок, які надихають людей. Часто на нас підписуються не тому, що хочуть щось купити, а просто хочуть подивитись. Нас часто сприймають як блогерів – пишуть в дірект чи навіть якісь поради питають.

Ми намагаємось і далі рухатись в цьому напрямку і розвивати свій бренд. Перший план – вийти на стабільний прибуток, коли ми, як спеціалісти, отримуватимемо гроші. Крім того, ми хочемо вийти на іноземний ринок. Вже кілька наших костюмів відправились в Америку, але це були замовлення від знайомих.

Читайте також: Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish

Нещодавно ми відкрили свій магазин на Etsy. Хочемо показати Америці свій одяг. Адже тільки в Україні складно, особливо в період карантину. Люди хочуть купувати щось дешевше. І це особливо помітно, коли ми робимо знижку 100-200 гривень на одяг – одразу великий приплив клієнтів. Людям трохи важко пояснити, чому речі класні і чому вони коштують стільки. Тому ми продовжуємо розвиватись у всіх сферах нашого бренду, щоб про Impact почули більше не тільки в Україні, а  за кордоном.