Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Big city life? Мене драйвують Чернівці». Як молодь з усього світу відкриває для себе Україну

Опубліковано

Відмовитися від звичного життя й відправитися на знайомство з абсолютно невідомою Україною. А може, й взагалі залишитися назавжди. Молодь з усього світу відкриває для себе українські міста та вперто порівнює нашу культуру, стиль та тусовки з власним досвідом, наголошуючи, що тут — круто. Разом із волонтерською програмою GoCamp розповідаємо про трьох людей, які проміняли Париж, Нью-Йорк та Берлін на Львів, Чернівці та Київ. І так, вони ні про що не шкодують.

Затусити в столиці й обміняти Париж на Львів. Історія француза Алексі

Алексі Одоне

Волонтер із Франції, який приєднався до GoCamp та залишився вчителювати в Україні.

Алексі народився в Кретеї, неподалік від французької столиці. У Парижі хлопець вступив до Інституту східних мов і цивілізацій та вирішив вивчати українську мову. Саме так! За словами Алексі, це єдиний заклад у Франції, де викладають українську. Утім це був лише початок А згодом у житті молодого француза почалася нова сторінка — освітнє волонтерство за програмою GoCamp.

За рік він об’їздив майже всю Україну, стартувавши у Чернігові та завершивши подорож у Вінниці. І хоча парижанин одразу вподобав Київ, для постійного та буденного життя Алексі обрав Львів.

Під час подорожей француз принципово спілкується з усіма українською. Можливо, якісь російські слова він все ж встиг запам’ятати, однак вживати їх хлопець не поспішає. Каже, мова — ідентифікатор, і говорити на території вже 30 років як незалежної України російською — як мінімум дивно, а як максимум — недоречно.

«Насправді, в мене був вибір яку мову вчити: російську чи українську. Я принципово обрав українську, аби бути тут ближчими до людей, культури і традицій, а також показати своїм співвітчизникам, що українська мова в Україні — у пріоритеті. Я вчив українську, починаючи з абетки, а вже потім це були українські пісні. Так, наприклад, трек «Журавлі» гурту the Hardkiss — пісня, з якої почалася прокачка мови і повне занурення в українську музичну індустрію», — розповідає Алексі. 

Найбільше захоплення у парижанина викликало те, як українці вміють відриватися, — ніби востаннє. У вересні видання The New York Times опублікувало історію від журналістки і письменниці Рози Лістер про Київ і техно-вечірки міста. Алексі переконаний, це зайвий раз підтверджує, що Київ — це не новий Берлін, а повноцінний і самобутній культурний центр.

«Рейв культура в Україні просто вражає, я ніде такого не бачив. Ви, українці, вмієте розважатися. Київ — найкраще місто Європи для рейвів! А ще я маю в столиці три улюблені заклади зі смачною їжею, в які готовий щоразу повертатися. Прогулянка? Окей, я стовідсотково обиратиму Пейзажну алею. Однак я маю бути чесним: попри всю крутість столиці, для життя нічого краще за Львів для мене не існує», — додає волонтер GoCamp.

І Алексі не зрадив собі: він переїхав жити до Львова, одружився з українкою, яка родом із Криму, та вирішив вчителювати в Україні. Француз вступив до Могилянки, вивчив вірші Стуса й Шевченка, став членом Української асоціації перекладачів та готовий вчителювати у будь-якому державному закладі нашої країни. А влітку 2021 року Алексі Одоне став героєм важливого для України кінопроєкту про освіту «2045: Нова національна ідея», який переглянули понад мільйон людей. 

Прогресивний Київ замість «сталих» США. Історія американки Еліни Кент

Еліна Кент

Американка, як приїхала до України, аби волонтерити на Сході нашої країни. Журналістка найпопулярнішого англомовного видання України Kyiv Post.

Еліна Кент американка і мультимедійна журналістка у найпопулярнішому англомовному виданні України Kyiv Post. Вона створила авторський подкаст про події Євромайдану «Революції та війни: Україна через 5 років», а в 2017 році стала волонтеркою програми GoCamp.

Напередодні поїздки до України Еліна поділилася своїми планами щодо волонтерства з друзями та знайомими. Зрештою, всі розділилися на два табори: перші відмовляли та наголошували на реальній небезпеці, другі — підтримували та підбадьорювала. Американка послухала оптимістів.

Еліна волонтерила на Сході України. Каже, спілкуючись з мешканцями Слов’янська та Краматорська, відчула, що там багато патріотів, які намагаються змінити Україну і вплинути на майбутнє країни. Вони бачать світло в цьому довгому, багаторічному пороховому тунелі і щодня, крок за кроком, виборюють власну свободу. 

«Ніхто за кордоном не знав, що дійсно відбувається в Україні та як насправді тут протікає життя. Для цього я і вирішила полетіти. А потім і зовсім залишилася тут та провела такий інформаційний міст між Україною, Америкою та Європою», — поділилася Еліна.

Читайте також: «Бандеру замовляють і школярі, і військові». Як волонтер Олег Божик створює бюсти видатних українців та популяризує історію

Особливо важким і гострим питанням для Еліни є окупація Криму, адже матір журналістки — кримська татарка, предків якої депортувала радянська влада.

«Мати не народилася і не виросла в Криму. Так склалося, що сім’я була серед більшості корінного населення кримських татар, які були депортовані в Середню Азію в 1944 році. Це зробив Сталін, який вбив половину населення, зокрема й мою прабабусю Маубе. У мене є родичі в Криму, я гостювала у них в дитинстві. Крим для мене — особливе місце зі своєю культурою та історією. Тут сонячно і гарно, багато дивовижних людей. Я мрію побачити вільний Крим без Росії», — ділиться Еліна.

Вона закінчила Бостонський університет за спеціальністю міжнародні відносини. Ще в університеті Кент мріяла про роботу в медіа і працювала на студентському радіо. Щоб отримати омріяну роботу у штатах, дівчині потрібен був досвід, який вона знайшла саме в Україні. 

Зараз Еліну найбільше цікавить урбанізм, лайфстайл і рейв-культура українців. Власне, це і було її основною діяльністю як продюсерки і журналістки видання Kyiv Post, яке наразі призупинило свою роботу.

«Молодь України — це прекрасні, модні, креативні і прогресивні люди з унікальним світобаченням. Вони вміють використовувати весь вільний простір і наповнювати його своєю шаленою енергетикою. З ними Україна модернізується на очах. Я вважаю, що зараз найкращий час, аби відвідати Україну і побачити на власні очі, як вона трансформується», — каже Еліна.

Еліна під час волонтерства в GoCamp.

Знайомі, друзі і колеги дівчини дещо здивовані, що вона переїхала з Америки до України. Але й на це Кент має аргументовану відповідь.

«Нью-Йорк і Лондон, куди всі так прагнуть поїхати, — сталі, вже сформовані культові міста, незмінні з року в рік. В Україні, навпаки, ти ніби на американських гірках: і заряджаєшся, немов від потужного акумулятора, і реально загартовуєшся. Після повернення додому починаєш сумувати за Києвом. Це місто, де люди живуть вільно, не засуджуючи одне одного».

Чернівці стали для мене рідними. Історія Кейтлін, яка обирала між Нью-Йорком та Буковиною

Кейтлін Цуркан

Волонтерка та літературознавиця з США, яка закохалася в Чернівці та місцеву культуру.

Кейтлін Цуркан літературознавиця та волонтерка з США, яка раніше викладала англійську та французьку успішним бізнесменам та відомим моделям у Нью-Йорку, а тепер живе у Чернівцях і видає авторський журнал «Apofenie» про українських митців, літературу і фотографію. 

Завдяки Кейтлін американці знайомляться із творчістю Сергія Жадана, Ірини Цілик, Артема Чеха та інших сучасних письменників. А ще американка успішно руйнує стереотипи про «радянську Україну». 

Фото: Шпальта.

Уперше вона потрапила до України за програмою GoCamp, коли протягом трьох тижнів навчала англійської учнів однієї з чернівецьких шкіл. Ця мандрівка настільки вразила волонтерку, що згодом українське місто стало для нею домівкою. Зі справжніми друзями та родиною.

«Найцінніше для мене — люди, яких я зустріла в Україні. Усе почалося із родини, у якої я гостювала під час першого візиту в Чернівці. Вони робили все, щоб я почувалася добре в незнайомому місті. Спогади про те, як після обіду ми з дітками гралися, розмовляючи англійською та українською, є найтеплішими для мене й досі».

Читайте також: «Це найменше, що можна зробити для країни». Історії людей, які у свідомому віці перейшли на українську

Скільки б разів Кейтлін не поверталася до рідного Нью-Йорка, де колись працювала викладачкою французької літератури, ані Бродвей, ані Централ Парк не змогли переконати її залишитися. Проте Буковині це вдалося. Кейтлін закохалася надовго і по-справжньому. 

«Я захотіла спробувати щось не схоже на big city life. Тепер Чернівці — місто, яке мене драйвує. Моє рідне місто», — каже літературознавиця. 

Кейтлін Цуркан (ліворуч) та Христя Венгринюк (праворуч) під час дискусії в Літературному целанівському центрі, Чернівці. Фото: Шпальта.

Ця гра контрастів «мегаполіс — маленьке українське місто» про екзистенційне. Ритми і «залізне небо» великого міста просто перестали відгукуватися всередині Кейтлін, і вона знайшла свій затишок в Україні.

«До пандемії я багато подорожувала Європою: Лондон, Париж, Рим, але від жодної країни не було того приємного щему, як від Чернівців. Для мене, як для літературознавця, немає найкращого в світі міста для життя. То любов».

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі

Суспільство

«Культурні сили» провели захід на тему підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні

Опубліковано

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.

Про це повідомили в «Культурних силах».

Що обговорили на заході

Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.

На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:

«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».

Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.

«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.

Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:

«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим». 

Презентація кліпу «Місто наречених»

На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).

«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.

Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:

«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс». 

Відео: ютуб-канал «Культурних сил»

Довідка

«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:

  • «Культурний десант»;
  • «Книга на фронт»;
  • «Фронтова студія»;
  • «Оркестр 59» тощо.

«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.

Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.

Фото: «Культурні сили»

Читати далі

Суспільство

На Подолі в Києві відкривають креативний простір MLYN design hub (ФОТО)

Опубліковано

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.

Про це повідомили у команді простору.

Що буде в MLYN design hub

Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.

Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.

«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція

Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.

«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.

MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.

Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.

Фото: MLYN design hub

Читати далі