Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Бандеру замовляють і школярі, і військові». Як волонтер Олег Божик створює бюсти видатних українців та популяризує історію

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Це історія, що почалася з бажання відновити історичну справедливість. Після повернення з Майдану Олег Божик вирішив придбати в інтернеті погруддя Степана Бандери та Романа Шухевича, однак на жодному сайті їх не було. Що робити? Створювати бюсти власноруч! Саме так з’явився Hryvko Art Centre та колекція погрудь видатних українців. Скульптури Олега Божика замовляють військові на передовій, школярі з Одеси та навіть українська діаспора в Росії.

Олег Божик

Учасник Революції Гідності, волонтер, громадський діяч, засновник Hryvko Art Centre

Усе почалося, щойно я повернувся з Майдану

Я був учасником Революції Гідності в складі львівської «Сотні Лева». Після подій на Грушевського я був дещо виснаженим, приїхав додому, почав щось моніторити в інтернеті. І якоїсь миті вирішив придбати для себе погруддя Степана Бандери та Романа Шухевича. Так, тоді на ринках у Львові можна було знайти футболку чи горнятко з Бандерою, можливо, і книгу про нього. Але саме погруддя, яке можна було б поставити десь на робочому столі в кабінеті, — на жаль, знайти не міг.

Я передивився весь інтернет, всі майданчики для продажу, безкоштовні оголошення, тематичні форуми, антикварні сайти. Та навіть в архівах за останні 5-10 років не вдалося знайти інформації ані про якісь залишки, ані про придбані скульптури. Тоді я спробував замовити таке погруддя напряму у скульпторів. Для початку мене цікавили саме Бандера й Шухевич. Це було дуже складно, я звертався до викладачів Львівської Національної академії мистецтв, до студентів, аматорів, більш професійних майстрів. І проблема полягала в тому, що всі називали якісь захмарні та навіть космічні на той час суми.

Уявіть, за скульптуру висотою 15-20 сантиметрів майстри просили від 15 до 25 тисяч гривень. Це було сім років тому, і це вартість лише однієї ескізної моделі. Якби я погодився, її б виготовили зі скульпторського пластиліну, зробили б гіпсову копію і передали мені. Про виготовлення бюстів із металу я взагалі мовчу. Таке питання тоді навіть не виникало, адже вартість була б ще більш космічною.

Погруддя Степана Бандери, яке створив Олег Божик, біля пам’ятника у Львові.

Перші погруддя були наближеними, але не схожими на Бандеру

Тому я зв’язався зі своїм побратимом з Майдану, який мешкає на Київщині, і ми почали разом створювати перші взірці. Спочатку був Бандера, після нього — Шухевич. Але ці погруддя не були такими, як мені хотілося. Ми всі звикли бачити Степана Бандеру на сторінках книг, уявляємо його крізь призму пам’ятників, встановлених на території України. Але наші перші бюсти не мали такої схожості. Тобто ці погруддя були наближеними до Бандери, яким ми всі його уявляємо, але не схожими.

Попри це ми з побратимом намагалися якось налагоджувати серійне виробництво, показували наші роботи друзям, рекламували в інтернеті. Якось це все працювало, але до бажаного результату ще було далеко.

Бюсти Романа Шухевича та Степана Бандери, виконані за взірцем скульпторів з Волині.

Основна й постійна колекція бюстів видатних українців почалася лише півтора-два роки тому, коли я познайомився з дуже талановитими скульпторами. Це Іван Ліра та Ірина Ліра з Волині. Разом ми розширюємо цей проєкт та працюємо над новими погруддями. Вони допомагають мені створювати саме взірці, перші скульптури, з яких все й починається. На створення однієї моделі йде чимало часу: від одного до трьох місяців. Адже Іван з Іриною намагають відобразити в скультурі всі риси обличчя та характеру, зробити їх справді впізнаваними та знайомими. 

Читайте також: «Створюю автентичну геометрію». Як майстриня з Решетилівки захоплює своїми килимами ткаль з усього світу

Звісно, кожна людина має своє бачення. І сьогодні, на жаль, поряд немає людей, які бачили Бандеру наживо і можуть сказати: «Так, він схожий» або «Ні, ось тут потрібно дещо змінити». Однак моїм колегам вдалося досягти максимальної впізнаваності. І не лише Степана Бандери, але й Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Симона Петлюри, Андрія Шептицького та інших. Вони створюють максимально фотографічно схожі взірці. І люди це бачать. Це велика рідкість. 

Олег Божик під час роботи в майстерні.

Наші скульптури можуть купити і школярі, і студенти, і пенсіонери

Вже в моїх руках один взірець перетворюється на десятки бюстів, які розлітаються по всій країні та поза її межами. Отримавши скульптуру, я створюю спеціальну силіконову форму, в яку потім заливаю гіпс. Далі все це має застигнути, висохнути самостійно протягом 2-3 діб. Адже якщо намагатися сушити примусово чи за надто високої температури, матеріал стає крихким. 

Коли скульптура висохла, я починаю її відшліфовувати, прибираю дефекти, працюю з деталями. Бо після форми ми не отримуємо досконале погруддя. Над ним потрібно це добряче попрацювати. Коли все готово, можна переходити до фарбування та тонування. Спочатку ми робили лише білий (базовий) та чорний (графіт) кольори. Але виявилося, що білий колір до вподоби не всім. Тоді я почав тонувати бюсти під бронзу та покривати скульптуру лаком. Інколи ті, хто не знають, що це пофарбований гіпс, запитують, чи це бронза або латунь.

Бюст Степана Бандери у чорному (графітному) кольорі.

Загалом саме робота над одним погруддям триває десь пів дня, а разом із висиханням — до трьох діб. Чому ми обрали технологію з силіконовою формою? Вона значно пришвидшує виробництво однотипної скульптури і суттєво зменшує вартість. Сидіти окремо з кожним новим бюстом — це дуже тривалий процес, а водночас — дуже коштовний для покупця.

Так, можна було б робити погруддя не лише з гіпсу. Але я звертався до майстрів з ливарного виробництва — відлиття в металі однієї скульптури коштуватиме від 600 до 800 доларів. Це при висоті в 20 сантиметрів. Аби це було бодай трохи рентабельно, має бути хоча б якесь індивідуальне замовлення. Можливо, навесні у нас все вийде, і ми відкриємо власний ливарний цех.

Читайте також: Перетворив справу предків на бізнес. Як карпатські чаї Trava.UA здійснюють мрії дітей на сході України

Наразі ми працюємо над створенням взірців меншого розміру. Так зменшиться розхід металу та кінцева вартість. Звісно, це вплине і на аудиторію, адже ціна буде зовсім іншою. Наразі одну скульптуру з гіпсу ми продаємо за 350 гривень. І мені здається, це справедлива й доступна ціна. Не бачу сенсу підвищувати вартість, навіть попри те, що ми єдині в Україні, хто цим займається. Так, ми тестували, змінювали вартість до 450-500 гривень. Після цього кількість замовлень зменшувалася. Знизили ціну — люди знову почали замовляти. Мені здається, сьогодні вартість оптимальна. Бюст Бандери чи будь-кого іншого з нашої колекції можуть дозволити собі і школярі, і студенти, і навіть пенсіонери.

Погруддя Андрія Шептицького.

Поки що ми реалізуємо свої роботи самостійно: через сторінки в Facebook та Instagram, а також власний інтернет-магазин. Нещодавно нашим проєктом зацікавився маркетплейс Rozetka, тому готуємо необхідні документи. Сподіваюся, незабаром наші погруддя можна буде придбати ще й там.

Під час флешмобу «Батько наш — Бандера» за тиждень відправляли по 30 скульптур 

Я живу та працюю в місті Городок, це 10 хвилин автівкою від Львова. Здавалося б, тут мала б зосередитися найбільша кількість замовників. Але абсолютний лідер — Київ та Київська область. Далі — східні та південні регіони України. Бандеру ми відправляли навіть в Москву. Це були українці, які живуть в Росії, але мають чітку проукраїнську позицію та хотіли придбати собі погруддя. Тобто не провокатори, і точно не купляли бюст, аби потім десь його розстріляти.

Також Бандеру разом із Шухевичем придбали іспанці, а погруддя Андрія Шептицького замовили з Італії. Багато наших вояків замовляють бюсти на передову, завжди є відправлення до прифронтових міст. Багато хто із захисників просить зробити скульптуру із підписом для побратима чи командира. 

Читайте також: «Проти попси та банальщини». Як український захисник створив видавництво «Zалізний Тато» та воює на двох фронтах

Крім того, наші роботи замовляли для шкіл та музеїв, а також для урочистостей на державному рівні. Але, звісно, не обійшлося без провокацій. Коли ми лише починали, надходили замовлення, які потім просто не забирати з поштового відділення. Можливо, в такий спосіб хтось хотів нам насолити чи вибити з колії. Але ми навчилися перед відправленням спілкуватися з людиною, розуміти, чи дійсно вона хоче придбати це погруддя. Здебільшого люди ставляться відповідально, забирають замовлення, потім пишуть і дякують.

Коли почалася хвиля флешмобу «Батько наш — Бандера, Україна — мати» у нас одразу збільшилася кількість замовлень. За один тиждень ми могли відправляти від 20 до 30 скульптур Степана Бандери. Хоча, якщо чесно, і до цього флешмобу в лідерах за продажем був Бандера — приблизно 80% від усіх замовлень.

Мій покупець — це українець, який пишається своєю країною, має чітку життєву позицію, яку ніхто йому не нав’язував. Він сам зробив свій вибір, виплекав, зростив та зберіг у собі любов до України.

Це не про заробіток, це про нашу історію

Ця справа не дає якогось захмарного прибутку. У мене є основна робота, якій я приділяю половину свого дня. Створення бюстів — це, напевно, більше хобі, аніж джерело доходу. Так, у нас є прибуток, але він вкрай маленький. Не для збагачення, а для розвитку нашого проєкту. Ми орендуємо приміщення, сплачуємо податки, купуємо матеріали. Можливо, якби вдалося налагодити виробництво з латуні чи бронзи, можна було б говорити про якийсь заробіток. А так, це, як кажуть у народі, для підтримки штанів. Просто допомагає триматися на плаву, аби можна було утримувати майстерню та платити за світло. 

Взагалі, я не думаю, що наша справа могла б повністю замінити основне місце роботи. Так, я приділяю їй половину свого часу, але тут немає якоїсь чіткої комерційної рейки чи шалених грошей. Ми просто намагаємося популяризувати видатних особистостей, які свого часу зробили вагомий внесок у розвиток нашої країни.

Бюсти Євгена Коновальця та Івана Мазепи.

Люди запитують погруддя сучасників, а мені не дозволяє совість

Часто в коментарях люди питають, чому в наявності немає тієї чи іншої постаті. Скажімо, Павла Скоропадського або Богдана Хмельницького. І починаються відкриватися якісь історичні тіні. Хтось називає Петлюру «зрадником», запитує, навіщо ми зробили його погруддя, інший вимагає додати конкретну особистість.

Але зараз я не можу визначитись, хто має стати наступним у колекції після Шептицького. Чи має це бути хтось з представників Гетьманщини? Чи хтось з ОУН? Можливо, варто зробити бюст В’ячеслава Чорновола? Або когось із сучасників, наприклад, Василя Сліпака чи Андрія Кузьменка? 

З останніми найскладніше, адже необхідно спілкуватися з родичами, запитувати, чи хотіли б вони цього. Я не брав би на себе відповідальність без їхньої згоди запускати щось подібне, поготів — комерційне. Це неправильно. Після людини має минути певний час, наші рани мають бодай трохи загоїтися. Напевно, далі теж буде хтось з історичних постатей. Я так відчуваю, це було б совісно.

Звісно, навіть сьогодні є противники того ж Бандери чи Шухевича. І велика «заслуга» в цьому саме Росії, яка зробила і робить усе, аби ми не мали власних героїв. Це частина інформаційної війни. Але ми продовжуємо робити своє, бо це важливо.

Перша серія робіт від Hryvko Art Centre: Євген Коновалець, Степан Бандера та Роман Шухевич.

Це спроба відновити історичну справедливість

Складно пояснити, що мотивує продовжувати цим займатися. Напевно, це моя місія. Адже я не закладав у собі бажання цим займатися. Просто так сталося. Мені це подобається, є час, натхнення — тому я це й роблю. Звучить дивно, але так воно і є. 

Бюсти, створені командою Hryvko Art Centre.

Ще тоді, коли я не міг відшукати в інтернеті бюстів наших героїв, пробудилося якесь відчуття справедливості. Бо як це: ці люди стільки всього зробили, віддали за нас життя, а їхніх скульптур ніде немає. Тому це така спроба відновити якусь історичну справедливість. Не знаю, скільки ще я буду цим займатися. Але поки маю час та сили — я це робитиму.

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Суспільство

Повертаємо своїх: перші 390 українців вдома в межах обміну 1000 на 1000 (ФОТО)

Опубліковано

Україна почала реалізацію домовленості про масштабний обмін полоненими у форматі 1000 на 1000, досягнутої під час зустрічі в Туреччині. Перший крок — 390 українських захисників та захисниць вже повернулися додому.

Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський.

У Координаційному штабі уточнили, що з російської неволі визволили 120 цивільних громадян і 270 військових: військовослужбовців ЗСУ, зокрема ВМС, ДШВ, Сил ТрО, а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України.

Продовження обміну очікують уже в найближчі вихідні. Дипломатичні та гуманітарні зусилля тривають безупинно, аби повернути кожного й кожну, хто досі перебуває в полоні.

«Дякую всім, хто допомагає, хто 24/7 працює для того, щоб українці й українки поверталися додому. Дуже важливо повернути всіх, хто в полоні. Перевіряємо кожне прізвище, інформацію по кожній людині», — написав Президент.

Читайте також: Три роки не бачив тата: 15-річного хлопця повернули в Україну з ТОТ

Нагадуємо, що дев’ятьох дітей врятували з ТОТ та повернули в Україну.

Фото: соцмережі Володимира Зеленського

Читати далі

Суспільство

Завдяки марафону MHP Run4Victory в Києві на підтримку бригади «Хартія» зібрали 2 млн гривень (ФОТО)

Опубліковано

18 травня на Трухановому острові в Києві відбувся другий благодійний марафон із серії забігів MHP Run4Victory, організованих компанією МХП та БФ «МХП-Громаді». Його учасники зібрали 2 мільйони гривень на підтримку 13-ї бригади НГУ «Хартія».

Про це повідомили організатори забігу.

Як відбувся захід

Захід пройшов під гаслом «Біжимо за тих, хто бореться. Пам’ятаємо тих, хто віддав життя». У ньому взяли участь понад 2700 охочих — працівники МХП, професійні легкоатлети, аматори, ветерани, військові, діти та люди з інвалідністю, — які долали дистанції від 100 метрів до марафонських 42 км. Окрім цього, відбувся інклюзивний забіг «Люди Титани».

«Цьогоріч на серії забігів MHP Run4Victory в різних містах України ми біжимо за тих, хто бореться, і вшановуємо пам’ять тих, хто віддав своє життя. Коли ми біжимо разом, ми підтримуємо, допомагаємо й надихаємо одне одного. Це про згуртованість та національну свідомість, яка робить нас сильнішими та наближає до великої спільної перемоги», — розповів директор Благодійного фонду «МХП-Громаді» Олександр Пахолюк.

Серед учасників — ветеран Артем Лукашук, який пробіг 10 км, та ветеран Олексій Лобанок, який подолав 21 км на протезі. 5-річний Дмитрик Даневич біг у пам’ять про дідуся — полковника Вячеслава Вороного, загиблого героя, який обороняв Київ та здійснював рейси на «Азовсталь».

Читайте також: У Києві проведуть благодійний забіг із матчею та музикою

Про забіг MHP Run4Victory

Усі кошти з реєстрацій та донатів — 2 мільйони гривень — спрямують на закупівлю ударних дронів для «Хартії». У кожному місті, в якому проходить забіг, гроші передають місцевим військовим частинам.

Спортивним партнером заходу стала компанія NewRun. Інформаційними партнерами серії забігів MHP Run4Victory 2025 стали українське інтернет-видання Gazeta.ua, перше спортивне радіо Чемпіон та інформаційний ресурс Biganuti. Про харчування та наповнення стартових пакетів учасників подбали «Супер Філео», «Легко!», мережі Doner Маркет, Апетитна та РЯБCHICK і бренд «Яготинське».

Під час заходу учасники могли долучитися до благодійної лотереї, де розігрували сертифікати й цінні подарунки. Серед особливих призів від 13-ї бригади НГУ «Хартія» — футболка національної збірної з автографом Андрія Шевченка, футболка з підписом Святослава Вакарчука та унікальна картина харківської художниці Валентини Гук, створена з уламків скла після обстрілу Держпрому, як символ незламного Харкова.

Наступний забіг відбудеться 7 червня у Тернополі. Реєстрація вже відкрита в додатку RaceNext.

Нагадаємо, що UAnimals запускає плоггінг-ініціативу для прибирання міст.

Фото: організатори забігу

Читати далі

Суспільство

Листівки з минулого: як змінився Київ за 100 років (ФОТО)

Опубліковано

До Дня Києва ШоТам пропонує зазирнути в минуле столиці через старовинні листівки — візуальні артефакти, які понад 100 років тому передавали красу українського міста всій Європі. Вони фіксували не лише архітектуру й краєвиди, а й образ модерного Києва, що виходив за межі паломницького та ставав культурним центром.

Києво-Печерська лавра

1918 рік. Фото: project.weekend.today Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Shutterstock

Памʼятник Богдану Хмельницькому

1902 рік. Фото: ЦДАМЛМ Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Shutterstock

Національна опера України

1911–1914 роки. Фото: Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Олександр Шкурдюк

Контрактова площа

1903 рік. Фото зроблене київським фотографом Д. Т. Марковим. «Радянський колекціонер», №21 Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Юлія Бевзенко

Київський фунікулер

1910 рік. Фото: Національна історична бібліотека України Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: КВІДО

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

1920-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: фейсбук КНУ

Золоті ворота

1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: iStock

Палата Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі

1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: Ростислава Маленкова
Палата Івана Мазепи в Києво-Печерській лаврі

КПІ імені Ігоря Сікорського

1910-ті роки. Фото: Національна історична бібліотека України Клацніть, щоб перевернути
Зараз. Фото: КПІ

Поширити:

Читати далі