Суспільство
Причина №24, чому варто підтримати #ШоТам: розповідаємо про священників здорової людини
Ми з повагою ставимося до будь-яких релігійних вподобань та розповідаємо про новий образ українського священника 21 століття.
Якщо ти читаєш нас і поділяєш наші цінності – підтримай #ШоТам за цим посиланням. Завдяки такій підтримці ми продовжимо розповідати історії про духовенство, яке працює на національні інтереси та служить громаді.
Читайте також: Причина №27, чому варто підтримати #ШоТам: робимо наших героїв відомими
#ШоТам підтримує прогресивних представників духовенства, а таких в Україні, повірте, є не мало. Це представники різних конфесій та релігійних течій.
Вони у розпал пандемії не закликають людей створювати натовпи у церквах, а виготовляють антисептики для всіх, хто потребує.
Вони самотужки майструють захисні щитки для лікарів. Не створюють захмарні прейскуранти на послуги, а організовують соціальні підприємства. Навертають громаду до сортування і проводять службу в інстаграмі та фейсбуці.
Приміром священнослужителі Православної церкви України почали виготовляти антисептики у промислових масштабах і роздавати тим, хто їх потребує.
А в Львові вперше монахи ордену Босих кармелітів відкрили кафе. Тут пригощають десертами зі старовинних книжок монастирської кухні, а також можна випити чай, який роблять монашки.
А от ченці з Мукачева, Черкас, Івано-Франківська та Чернігова не чекають пожертв від прихожан, а думають, як підтримувати монастир чесною і прибутковою справою.
Єпископ Адріан Кулик запустив челендж з нагоди Великого посту. Та запропонував своїм колегам “приборкати плотську похіть” та почати худнути.
Отець Олексій Філюк – фудблогер. У цього настоятеля храму в селі Шушківцях, що на Тернопіллі, вже є тисячі прихильників у мережі.
А священик на Івано-Франківщині навернув селян до сортування. Понад десятиліття він переконував вірян, щоб вони не використовували одноразовий пластик. І завдяки спільній ініціативі Василя Завірача та Бюро УГКЦ з питань екології у Більшівцях встановили 11 майданчиків для сортування сміття.
А отець Олексій Дон поєднує служіння людям і землі. Агроном-священик залучив усе село до вирощування екологічних бобів.
Як підтримати ШоТам?
Ви можете обрати для себе зручну суму, обравши з трьох варіантів:
- 29.99 гривень
- 49.99 гривень
- 99.99 гривень.
Це щомісячний платіж, який стягується автоматично.
Просто перейдіть за посиланням – “Підтримати”. Оберіть для себе суму, яку вважаєте за потрібну, та зручний спосіб оплати.
Чекаємо на вашу підтримку і вже готуємо наступні матеріали про те, що навколо існує не тільки велика #зрада, а багато-багато маленьких #перемог українців, які рухають Україну вперед. Будьте з нами й щодня переконуйтесь у тому, що наша держава заслуговує на те, щоб вкладати в неї час і гроші. Підписуйтеся на нас у Twitter, Instagram, Telegram, Facebook, YouTube!
Суспільство
Воїн з Одеси віддав життя за Україну, але продовжує робити рідну землю красивішою навіть після загибелі… Ця сумна й водночас зворушлива та надихаюча історія про військового Бориса Айзенберга, , який усе своє життя займався озелененням рідного міста й країни. Разом з родиною він заснував власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. І зараз, коли Бориса не стало, справу продовжує його батько, а сакури та клени, які в пам’ять про героя саджають по всій Україні, радуватимуть українців і милуватимуть їхнє око. Детальніше у сюжеті ШоТам!
Після повномасштабного вторгнення Борис пішов на фронт добровольцем. Попри жахи війни він надихався природою і там: малював квіти та прикрашав ящики з боєприпасами. “Йде наступ – цвіте яблуня переможна….” – писав Борис під своїми фото з рослинами.
Читайте також: У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років
Так народилася ціла серія флори, яку українці побачили вже після загибелі захисника… Борис загинув 13 липня 2023 року поблизу села Біла Гора на Донеччині. Врятував пораненого побратима, наклавши йому турнікет, а сам потрапив під ворожий обстріл.
Після смерті Бориса його справу продовжив його батько, його також звати Борис. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 рослин, які колись привіз його син. Груші, сливи, сакури, 18 кущів клену… Все цвіте у пам’ять про Бориса. А ще його сакури прикрашають Київську оперу, а клени ростуть на подвір’ї Одеського художнього музею.
Так справа Бориса продовжує жити й надихати українців дивовижним квітом.
Нагадаємо, у Мринській громаді відновили 155-річний ліцей-мазанку.