Ченці з бізнес-планом: чотири монастирські бізнеси, що вразили країну

Знайомтесь, це ченці з Мукачево, Черкас, Івано-Франківська та Чернігова. Вони не чекають пожертв від прихожан, а думають, як підтримувати монастир чесною і прибутковою справою. Спокійно собі роблять сири за біблійським рецептом, збирають врожаї печериць та розводять кіз чи збирають мед.  

Читайте також: На Закарпатті реставрують 250-річну дерев’яну церкву без жодного цвяха

Ви замислюєтесь, який бізнес розпочати, відкладаєте на потім, думаєте, що зарано. А тим часом уже навіть монастирі стають стартаперами.

“Біблійський” сир

Спочатку Свято-Покровський чоловічий монастир (неподалік Мукачева) був храмом. Побудували його 1927 року, а власне монастирем став відносно нещодавно – у 2001 році.

Зробити сироварню при чоловічому монастирі придумав настоятель архімандрит Митрофан.

Наразі тут можна придбати 14 видів сирів з трьох різних видів молока. Бринза, вурда і італійські сири на кшталт моцарелли, муккіни та рікотти – більш звичні українському споживачу. Але скуштувати тут можна і грецький сир (з овечого молока), і «біблійський»(з додаванням єрусалимського ісопу – рослини, поширеної у країнах Середземномор’я) – справжню гордість ченців.

Щоденно у сироварні перероблюється 500 літрів молока. Є і монастирська крамниця, де сир можна і спробувати, і купити.

Читайте також: Відновлять унікальну садибу Валевських на Рівненщині

Ціни на сир коливаються від 80 до 250 грн.За кілограм найдорожчого сиру просять 350 гривень..

Щодня сотні туристів купують монастирський сир кілограмами. Найшвидше розходиться овеча бринза.

“Намолені” гриби

Гошівський монастир сестер Пресвятої родини існує з 1911 року. Наразі тут проживають 10 монахинь. Вони розповідають, що спершу жили лише з пожертв – і цього вистачало на функціонування монастиря, але не на доброчинність.

Камера для вирощування шампіньйонів, цех з виробництва макаронів і на довершення – сонячні колектори – доходів звідси вистачило на організацію літніх шкіл для сільських дітей.

Читайте також: Як взуття з Краматорська підкорило Європу

Аби започаткувати перший – “грибний” – стартап, сестра Вікентія пішла вчитись у Інститут лідерства та управління Українського католицького університету.

П’ять врожаїв печериць на рік розкуповують у сестер люди з навколишніх сіл – навіть реклами не треба.

“Якщо Бог дає тобі книжку іноземною мовою, треба мову вивчити. Я вірю: Бог відкриває нові перспективи”, – каже сестра Вікентія.

Зараз вона живе з дітьми у сиротинці в Бібрці, але не полишає стартапи у Гошеві.

“Благословенний” мед та мило ручної роботи

Монастирську обитель у селі Густинь Чернігівського району заснували на початку XVII століття. Відновили його у 1993 році, до цього у приміщеннях монастиря був і сиротинець, і психоневрологічний диспансер.

Читайте також: ТЕСТ: Який ти бізнесмен з історій успіху “Шотам”?

Мед квітковий, липовий, акацієвий, воскові мазі – за усіма цими продуктами люди навмисне їдуть до обителі. З продуктів монастирської пасіки, окрім  меду, роблять воскові мазі.Також монастир відомий тим, що виготовляє екологічно чисте мило ручної роботи.

Замовляти мед треба по телефону, або ж можна знайти монахинь на якомусь з медових ярмарків.

“Вже третій рік відвідую виставку і йду цілеспрямовано до вас. Дуже сподіваюся що будете приїжджати ще і привозити чудовий мед!” – пише відвідувачка монастирського сайту Ганна.

“Кізоньки – наша єдина підтримка”

Дев’ять монахинь при жіночому монастирі святого Пантелеймона на Черкащині жили з пожертв до 2015 року. Зараз жінки вирощують кіз нубійської породи. Стадо дає їм можливість використовувати молоко, сир не тільки для власних потреб, але і на продаж людям з навколишніх сіл. Кіз, до речі, у них теж можна купити – усі доглянуті і здорові, як на підбір, судячи з фотографій. Проте, як наголошують монахи, головна їх діяльність – це все-таки молитва.

Читайте також: Тест: правда чи брехня? Відгадайте факти про успіхи України

Послушниця Світлана відповідальна за стадо. На форумі козоводів вона пише, що популяризувати їх діяльність нема потреби – покупці на продукцію знаходяться самі.

“Сподівалися мати матеріальну підтримку, адже монастирі зазвичай живуть тільки на милостиню і за рахунок свого “рукоділля. А поки маємо молочні продукти власного виробництва і масу позитиву від спілкування з цими милими та розумними тваринами, – пише послушниця Світлана.