Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

“У нас п’ють чай, який збирають монашки”. Як працює єдина в Україні монастирська кав’ярня

Опубліковано

Аромат кави та монастирський дух. У Львові вперше монахи Ордену босих кармелітів відкрили кафе. Тут пригощають десертами з старовинних книжок монастирської кухні,  а також можна випити чай, який роблять монашки. Цю кав’ярню точно не переплутаєш ні з якою іншою – аскетичний інтер’єр, псалми, а на підвіконнях – “Житія святих”.

Та не думайте, що сюди ходять лише люди в рясах та з хустинами на голові. Монастирська кав’ярня “Кармель” відкрита для всіх. 

 Отець Роман Лагіш

Отець Роман Лагіш

Автор ідеї створення монастирської кав’ярні. Разом з асоціацією Богопосвяченого життя в Україні відкрили “Кармель” у Львові.  Це спільний проект УГКЦ та РКЦ, що має на меті зруйнувати пересічні стереотипи про монастир. 

Кава у “божому винограднику”

Ми відкрили свою кав’ярню в історичному місці Львова, на горі, де знаходиться храм архістратига Михаїла. Це історична частина, в минулих століттях тут були кармеліти – це католицький орден, абатство. 

Ми виходили з того, що монастирі – обов’язкова частина європейської культури дотепер. Вони завжди були рушіями прогресу та носіями суспільних цінностей. У монастирях було зроблено чимало досягнень – від створення годинників до математичних формул. Тому, створюючи кав’ярню, ми мали за мету розвіяти існуючі стереотипи про монастирі і показати, що це не віддалені будівлі, а місце, де служать не тільки Богу, а й людям.

До того ж, зараз монахів уявляють неграмотними людьми, які тільки моляться та чогось завжди чекають. Але це ж не так.

Своєю кав’ярнею ми хочемо відновити ту культуру, яку монастирі вносили протягом багатьох століть в Європі. Та і назва у нас символічна. Кармель – це гора в Ізраїлі, яка має біблійне значення.  З івриту дослівно – «Божий виноградник». У нас клієнти можуть випити смачної кави та насолодитись тихою атмосферою.

Чим пригощають монахи

Наша кав’ярня відкрита для всіх. Вона немає ніякого конфесійного прив’язання. Це місце діалогу та культури. До нас приходять різні люди: і чиновники, і айтішники, і духовні особи.

Наші клієнти особливо полюбляють десерти. Ми беремо рецепти зі старовинних монастирських книжок, трошки вдосконалюємо і виходять смаколики.

Усі десерти з меню ми робимо самі з натуральних продуктів. Гості полюбляють фірмовий тортик “Кармель”, у якому поєднуються  морквяні коржі з горішками, родзинками і ніжним кремом.

У кав’ярні “Кармель” можна поласувати салатом за 110 гривень, пастою за 80, десертом за 65. чаєм за 28

Також у нас є монастирський сирник, класичний шоколадний фондан, а для поціновувачів чогось незвичайного – шпинатний торт з малиною. Все, що потрібно людині, яка захотіла підкріпитись і подивитись на місто з пагорба. 

До того ж, у нас можна поласувати смачними сніданками, а серед позицій у меню є пасти і салати. Також ми створили меню бізнес-ланчів, яке діє з 12:30 до 15:00. У нього входить салат, перша страва, гарнір, м’ясо або риба, хліб і узвар.

Церковний календар впливає на наше меню. У піст ми впроваджуємо пістні страви, Різдво та Великдень теж не обходяться без традиційних страв.

Макарони зроблені монашками та десятина 

Свою кав’ярню ми бачимо як соціальне підприємництво. Ми купуємо в монастирів сировину, яку потім використовуємо для приготування своїх страв. Наприклад, чай, макарони та гриби.  Цей перелік буде поповнюватись. Наш чай особливий тим, що його збирають сестри-монахині. В його складі є меліса, пелюстки троянди, шипшина, розмарин. Таким чином, ми допомагаємо монастирям, адже вони не можуть виходити на великий ринок.

Також ми підтримуємо різні соціальні ініціативи, які пропонують монастирі: сиротинці, будинки сімейного типу, студії іконопису та інші. Все це соціальне служіння. Митрополит Шептицький колись писав: “Свій до свого по своє”. Плануємо віддавати на соціальні проекти при монастирях 10% від прибутку, як колись платили десятину.

Церква та бізнес

У церковному розумінні бізнес- це хороший управитель, який творить добро, допомагає іншим і реалізовує своє покликання. Це місце, де ми можемо людям дати працю, де допомагаємо зростати добрим спеціалістам. Наші працівники не мають якоїсь особливої освіти, а у нас вони вчаться та розвиваються. 

Власниками кав’ярні є Асоціація Богопосвяченого життя в Україні. Це таке добровільне об’єднання греко-католицьких і римо-католицьких монастирів. А я просто відповідаю за ідею. 

У відкриття кав’ярні ми вклали близько 3 млн гривень. Це благодійна допомога від наших закордонних спонсорів, які підтримали нашу ідею і допомогли втілити. Тобто, це грант від церковної організації. Думаємо, що десь за три роки кав’ярня окупиться. І далі це перетвориться в майданчик для створення ідей та проектів, можливо, не тільки у Львові. 

Суспільство

В Ужгороді відкрили нову мініскульптуру (ФОТО)

Опубліковано

В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.

Автором скульптури є Роман Мурник.

Довідка

Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.

Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.

Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.

Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.

Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.

Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.

Читати далі

Суспільство

Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Опубліковано

В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.

Як воно, бути відповідальним мешканцем

«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.

Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.

Дитяча книга «У міста є я!»

Інструкція для маленьких містян

У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.

Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.

На книгу надихнуло народження сина

Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.

Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах

Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.

Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси

Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.

А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Старт продажів не за горами

Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.

Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.

Читати далі

Суспільство

Як українець відновлює походами в гори ветеранів і людей з ампутацією (ВІДЕО)

Опубліковано

Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.

Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!

Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.

У 2015 році пішов добровольцем на фронт.

«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.

Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.

Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.

Читайте такожВолонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.

Фінансують це все добродії та небайдужі.

Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.

Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.

Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.

Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».

Читати далі