Активістки, науковиці та волонтерки. Хто вони – українки, які змусили весь світ говорити про нашу країну

Вони виступали перед Європейським парламентом, евакуйовували людей з інвалідністю, рятували онкохворих дітей, ділилися своїми історіями на багатомільйонну аудиторію та відкрито розповідали про війну. Активістки, науковиці, лікарки та волонтерки – це українки, які цьогоріч змусили весь світ говорити про нашу країну.

Оксана Забужко, письменниця

8 березня 2022 року, на самому початку повномасштабного вторгнення, українська письменниця Оксана Забужко виступила на пленарній сесії Європейського парламенту. Її промова стала історичною щонайменше з двох причин. По-перше, Забужко стала першою людиною, яка виступала перед Європарламентом, не будучи при цьому ані громадянинкою ЄС, ані посадовою особою.

А по-друге, ця промова сколихнула ЄС та весь цивілізований світ, адже увесь свій виступ українка присвятила всього одному проханню – закрити небо над нашою країною. Після цієї промови літераторці аплодували стоячи. Ось лише кілька тез із виступу письменниці:

• Більшу частину своєї літературної кар’єри я говорила за жінок і від імені жінок. У своїх творах я прагнула дати голос жінкам, які зазнали насильства, жінкам, живим і мертвим, чиї почуття, ідеї чи здобутки були зневажені, знецінені або й просто забуті. Я виступала за право жінок бути вільними від дискримінації та гендерної нерівності, за право жити відповідно до власних бажань і вподобань. Однак це вперше мені доводиться обстоювати право жінок на саме життя.
• Авжеж, ми сильні, і ми дякуємо вам за підтримку й захоплення. Проблема, одначе, в тому, що путінських бомб не спинити самою лиш силою нашого духу. А народжені в бомбосховищах малята вмирають від сепсису, викликаного курявою, що сиплеться на них під час обстрілів. Стаєнка Діви Марії була куди гігієнічнішою.
• Поки я це писала, моя племінниця з двома дітьми, одне восьмирічне, одне восьмимісячне, просувалися з Києва на Західну Україну зі швидкістю 200 кілометрів за 10 годин. Жінки України масово втікають від російських бомб, що рівняють їхні оселі з землею, тоді як українські чоловіки залишаються воювати, скільки треба буде, щоби звільнити Європу від примари нового тоталітаризму. Вони знають, що роблять, – і чоловіки, й жінки. Прошу вас, не бійтеся захистити над ними небо.

Світлана Краковська, кліматологиня 

Світлана Краковська – відома в усьому світі кліматологиня, учасниця другої Української антарктичної експедиції та дослідниця Національного антарктичного наукового центру. Нині вчена працює в Українському гідрометеорологічному інституті ДСНС та НАН України.

З початку повномасштабного вторгнення Краковська дала понад 100 інтерв’ю іноземним медіа, пояснюючи зв’язок нинішньої війни зі змінами клімату. Одне з найавторитетніших видань світу The Washington Post процитувало її в одній статті з президентом США Джо Байденом та президентом України Володимиром Зеленським.

Цьогоріч одне з найавторитетніших та найдавніших наукових видань світу Nature визнало Світлану Краковську однією з 10 найвпливовіших науковців та науковиць світу. Незадовго до цього дослідниця виступила перед 93 делегатами Міжурядової групи експертів ООН зі зміни клімату (IPCC), відкрито заявивши, що сучасні зміни клімату напряму пов’язані із російсько-українською війною. 

«Хтось може заперечити нам, що МГЕЗК не є політичним органом і має оцінювати лише науку, пов’язану зі зміною клімату. Дозвольте запевнити вас, що антропогенна зміна клімату і війна проти України мають прямий зв’язок і те саме коріння. Це викопне паливо та хвора залежність людини від нього. Якщо викиди парникових газів змінили енергетичний баланс планети, то легкість отримання енергії від спалювання вугілля, нафти та газу змінила баланс сил у світі людей. Ми не можемо змінити закони фізичного світу, але наш обов’язок – змінити закони людської цивілізації у бік стійкого до зміни клімату майбутнього», – сказала Краковська делегатам. 

Ірина Кондратова, лікарка

З початком повномасштабної війни керівниця Харківського регіонального перинатального центру Ірина Кондратова разом із командою, попри постійні обстріли міста та небезпеку, цілодобово залишалася на робочому місці. 

«Під час війни заклад Ірини став порятунком для молодих сімей. Чимало жінок залишалися в центрі, бо не мали, куди сховатися від постійних обстрілів міста. Попри всі перешкоди, вона з лікарями не спускалася в підвал. Кожного дня вона дбає за малюків у дитячій реанімації. Адже ці дітки – критично залежать від обладнання», – розповідають про роботу Ірини Кондратової в ЮНІСЕФ.

А вже в березні лікарка на добу отримала доступ до інстаграм-сторінки зірки світового спорту, футболіста Девіда Бекхема. Так завдяки Ірині мільйони людей з усього світу дізналися, що насправді відбувається в Україні. Крім того, сторіз із одним днем з життя лікарки харківської лікарні допоміг закрити нагальні потреби більшості пологових будинків країни.

Читайте також: Те, що ви зібрали, не стане доказом. Але допоможе. Як фіксувати злочини окупантів – кейс «Архіву війни»

«Це не було збирання коштів лише для нашого перинатального центру. Йшлося про підтримку його підписниками ЮНІСЕФ, який потім сформував величезну кількість наборів для пологів та операцій кесаревого розтину. Ці набори роз’їхалися до всіх пологових закладів країни. Кілька лікарень і ми отримали за цією програмою машини швидкої допомоги. Ця акція викликала інформаційний бум. Я вперше стала учасником вірусної історії. Мені здається, навіть Бекхем не очікував, це матиме такий шалений світовий резонанс», – згадує Ірина Кондратова.

Олександра Матвійчук, правозахисниця 

Олександра Матвійчук – українська правозахисниця та голова правління Центру громадянських свобод. Того самого, що цьогоріч отримав Нобелівську премію миру. І того самого, що впродовж 15 років відстоює права і свободи українців, визволяє політв’язнів, підтримує протести і документує воєнні злочини. Команда ЦГС відкрито закликає реформувати ООН та створити міжнародний трибунал для Путіна. Зрештою, саме завдяки Центру весь світ почав говорити про звільнення Олега Сенцова.

А тому Нобелівська премія для ЦГС – це результат титанічної та багаторічної роботи. І Матвійчук перетворило цей результат на шанс вкотре нагадати всьому світу про те, що відбувається в Україні. На церемонії нагородження правозахисниця виголосила неймовірно потужну промову. Про війну, людей, свободу та відповідальність. Про ціну, яку доводиться платити Україні за своє існування. Ось лише кілька цитат з першої в історії премії промови, що лунала на весь світ українською мовою:

• «Ми отримуємо Нобелівську премію миру під час війни, яку розпочала Росія. Ця війна триває вже вісім років 9 місяців та 21 день. Для мільйонів людей стали звичними такі слова як обстріли, катування, депортації, фільтраційні табори. Але немає таких слів, щоб передати біль матері, яка втратила новонародженого сина після обстрілу пологового відділення лікарні. Вона щойно пригортала свою дитину, називала на ім’я, годувала грудьми, вдихала її запах – і раптом російська ракета зруйнувала весь її всесвіт. І тепер її омріяна і така жадана дитина лежить у найменшій у світі труні».
• «У цій війні ми боремося за свободу у всіх її сенсах. І платимо за це найвищу ціну. Ми, громадяни України всіх національностей, не маємо обговорювати своє право на суверенну та незалежну українську державу і розвиток української мови та культури. Як люди, ми не маємо узгоджувати право визначати свою ідентичність та самостійно робити свій демократичний вибір. Кримські татари та інші корінні народи не мають доводити своє право вільно жити на рідній землі у Криму», – заявила правозахисниця.
• «Так, право зараз не працює. Але ми віримо, що це тимчасово. Нам належить розірвати це коло безкарності та змінити підходи до правосуддя за воєнні злочини. Стійкий мир, який дає свободу від страху та відчуття перспективи, неможливий без справедливості. Ми досі дивимося на світ через призму Нюрнберзького трибуналу, де воєнних злочинців засудили, лише коли нацистський режим впав. Але справедливість не має залежати від стійкості авторитарних режимів. Зрештою, ми живемо у новому столітті. Правосуддя не має чекати».

Марина В’язовська, математикиня 

1611 року німецький філософ Йоганн Кеплер поставив одне з найскладніших питань у математиці – задачу про найщільніше пакування куль. Учені зі всього світу билися над її вирішенням протягом 400 років, а українській математикині Марині В’язовській знадобилося всього два. 

«Я працювала над розв’язанням цієї задачі у 8-ми та 24-вимірному просторі. Витратила на цю роботу два роки. Часом здавалось, що це безрезультатно. Але мені важко зупинитися, коли входжу в азарт. Тут емоційна сфера задіяна, де не все можна раціонально пояснити», – розповіла в одному зі своїх інтерв’ю науковиця.

Своє захоплення математикою Марина В’язовська називає «чимось природним», пояснюючи, що все відбувалося доволі поступово, ще зі шкільних років. Сьогодні ж це справа всього її життя. Науковиця закінчили механіко-математичний факультеті КНУ ім. Шевченка та працює у Федеральній політехнічній школі Лозанни в Швейцарії.

А цьогоріч вчена стала другою жінкою в історії, яка отримала Філдсівську премію з математики. У науковому світі ця нагорода вважається аналогом Нобелівської премії. «Мені сумно, що я лише друга жінка (в історії, – ред.). Але чому це так? Не знаю. Я сподіваюся, що це зміниться в майбутньому», – додає В’язовська.

Юлія Сачук, правозахисниця

Українська правозахисниця Юлія Сачук очолює громадську організацію Fight for Right («Боротьба за права»), що відстоює права українців з інвалідністю. Її команда була серед тих, хто першими кинулися допомагати людям з інвалідністю після початку вторгнення.

Юлії довелося фактично цілодобово співпрацювати з міжнародними організаціями над планами евакуації, аби врятувати життя тисяч українців з інвалідністю. Серед партнерів організації – The World Institute on Disability (WID) та Global Alliance for Disaster Resource Acceleration (GADRA). Разом вони змогли зібрати 40 волонтерів та експертів з усього світу, аби зробити процес евакуації максимально безпечним та надійним.

«Так, я себе вважаю правозахисницею, тому що я борюся за свої права, за права людей з інвалідністю, за права нашої спільноти, ну і в цілому, намагаюся зробити щось корисне для поліпшення ситуації з дотриманням прав людини в Україні», – зазначила Юлія в одному з інтерв’ю.

Наприкінці 2022 року вона потрапила до списку «100 жінок 2022 року» за версією BBC. Тоді на своїй сторінці у фейсбуці вона написала: «Кожна дівчина і жінка з інвалідністю в Україні і світі має знати, що її успіх – можливий. Що її мрії – важливі. Що її сила – в кожній з нас». Більше про роботу Fight for Right – у великому матеріалі від ШоТам.

Юлія «Тайра» Паєвська, парамедикиня 

Юлія Паєвська – українська спортсменка та волонтерка. Під час Майдану Юлія рятувала поранених на Грушевського, згодом викладала тактичну медицину, а з початком війни на сході країни зайнялася евакуацією поранених бійців. Вона організувала та очолила добровольчий медично-евакуаційний підрозділ «Янголи Тайри», який врятував сотні поранених мирних жителів і військовослужбовців.

З 2014 до 2018 була добровольцем-парамедиком. З 2018 до 2020 служила за контрактом в лавах ЗСУ та очолювала евакуаційне відділення 61-го мобільного шпиталю в Маріуполі. Напередодні 24 лютого «Тайра» знову опинилася на сході: аби в ролі волонтерки допомагати з евакуацією постраждалих. У середині березня її затримали росіяни, після чого волонтерка провела у полоні понад два місяці.

Після звільнення Юлія Паєвська дала свідчення Гельсінській комісії США, розповівши про злочини окупантів та боротьбу нашого народу. «Тайра» відкрито заявила, що Росія впевнена у своїй безкарності і нескінченності своєї пропаганди, а також у безмежності своїх ресурсів.

«Ми маємо моральне право вести цю війну. Це не наша війна – це Третя світова війна, і поки розуміння цього факту не стане глобальним, Росія знову і знову поставатиме – вбиваючи громадян і руйнуючи світ. Жертва, яку мій народ приносить на вівтар свободи, є жертвою для всього світу, гідною поваги і допомоги. І я знаю, що ми переможемо. Але. Навіть після нашої перемоги ворог із часом оговтається і знову набереться сил для агресії, а історія піде по колу. Якщо нічого не змінити», – сказала у виступі «Тайра».

Наприкінці року волонтерка повідомила про запуск благодійного фонду «Мрія», що допомагатиме родинам полонених українців. Незабаром «Тайра» планує підписати меморандум з Центром допомоги полоненим та іншими установами і організаціями, які допомагають у пошуку полонених, надають допомогу з оформленням статусів і виплат.

Наталія Оніпко, засновниця «Запоруки»

За фахом Наталія Оніпко – перекладачка італійської мови, але протягом останніх майже 17 років займається допомогою родинам онкохворих дітей. У 2008 році вона заснувала благодійний фонд «Запорука», який допомагає дітям з діагностованою онкологією. Організація забезпечує маленький пацієнтів та медичні установи ліками, витратними матеріалами, а також надає психологічну допомогу.

Через рік після заснування «Запоруки» в Україні з’явився унікальний центр «Дача» – просторий будинок, у якому пацієнти Національного інституту раку та Охматдиту проживають під час лікування зі своїми рідними. У цьому – головна концепція «Дачі» – зберегти родини та допомогти їм бути поруч одне з одним упродовж усього лікування. Влітку 2022 року фонд планував відкриття нової «Дачі», однак усі плани зруйнувала війна. Замість розширення команда «Запоруки» взялася за порятунок онкохворих дітей.

За понад 100 днів війни «Запорука» зробила фактично неможливе – евакуювала за кордон сотню онкохворих дітей та забезпечила для них кращі італійські клініки, налагодила всю необхідну логістику, залучила до лікування поранених дітей провідного хірурга Європи та відкрила цілодобову лінію психологічної підтримки. 

Читайте також: Куди звертатися, аби захистити свої права? Добірка правозахисних організацій України

«Дуже важливо, що сьогодні всі установи та організації об’єднані та працюють разом. Немає якогось перетягування ковдри, змагань “хто краще”. І я дуже люблю українців за те, що в такі важкі моменти ми вміємо мобілізуватися, забути про все та робити спільну справу для порятунку. І, знову ж, я рада, що ми маємо надійних партнерів в Італії, яким достатньо просто один раз зателефонувати, аби на нас вже чекали літаки для маленьких пацієнтів», – ділиться Наталія в інтерв’ю ШоТам.