Суспільство
10 історій лідерок, які надихали нас цього року
Обрати ці історії з переліку лонгрідів, які ми публікували у ШоТам у 2023 році, — задача із зірочкою. Проте ми вирішили нагадати вам історії саме цих десяти героїнь, які мотивують діяти та не здаватися, що б не сталося.
«А хто мені скаже, що я не можу?». Історія волонтерки з «кришталевістю» кісток, яка йде проти законів фізики
Ольга Пометун народилася з «кришталевістю» кісток і через травму в дитинстві перестала рости. Та це не завадило жінці досягти своїх цілей, зокрема, почати водити авто та плавати.
У часи повномасштабної війни Ольга очолила благодійний фонд у Камʼянському. Тут уже допомогли тисячам родин і військовим підрозділам. Читайте історію жінки, яка робить те, що здається неможливим, цілком реальним.
Пиріжки «від баби Ані». 81-річна жінка пережила окупацію росіян, а тепер пече для ЗСУ
У волонтерства немає обмежень, зокрема, і вікових. Це доводить 81-річна пані Анна. Після деокупації рідного села на Харківщині вона стала до праці, аби нагодувати захисників.
Починаючи з 4-тої години ранку, жінка вже понад рік пече пиріжки «від баби Ані» та передає військовим. Як була змушена ховатися у власному погребі під час російської окупації та вирішила робити усе, що може, волонтерка розповіла ШоТам.
«Ми перестали доїти своїх корів». На Хмельниччині розвивають незвичайну ферму та мріють відродити покинуте село
Подружжя Тараса та Анни Нечепоруків переїхало з Вінниці до села Згар у Хмельницькій області. І хоч тут було всього вісім хат, молода сім’я вирішила започаткувати власну справу.
Екоферма Zgar farm — родинний проєкт, де корів не доять і не розлучають з телятами. Поки Тарас керує аеромобільним взводом, Анна популяризує українське село та гуманне ставлення до тварин через свій блог. Як їй це вдається, читайте за посиланням.
«Один вінок — це 1000 дрібних елементів»: на Одещині майстриня відроджує забуті весільні традиції
71-річна Ольга Гогулінська з Одещини взялася за відроження забутої весільної моди. У неї з чоловіком наближалася особлива дата — 50 років у шлюбі.
«На жаль, мій весільний вінок не зберігся — лише вельон чи як зараз кажуть «фата». Сукня теж не вціліла: як і багато мам того часу, я її пустила на пошиття костюмів «сніжинок» для доньок. І от я сиділа й думала: як же мені відродити мою втрачену реліквію?», — розповідає Ольга.
Жінці вдалося це зробити не тільки для себе — тепер по воскові віночки до неї приїздять наречені з різних куточків України. Про секрети створення віночків та щасливого подружнього життя читайте в нашій статті.
«Собаки чемно вишикувалися за кормом». Як волонтерка з Краматорська рятує тварин і годує людей після прильотів
Ймовірно, на початку повномасштабної війни ви бачили в соцмережах фото з Краматорська, де собаки стоять у черзі по корм. Так от, їжу для тварин роздає фонд «Хатіко UA», який створила Катерина Онищенко разом з чоловіком.
Читайте, як їм вдається возити гуманітарку на прифронтові території, шукати для песиків господарів за кордоном (як-от продюсера Леді Гаги!) та створювати справжнє свято для дітей під час війни.
Госпіталь для душі: мама «Привида Києва» відкрила на Прикарпатті реабілітаційний центр для захисників та їхніх родин
Маленький Степан Тарабалка завжди мріяв літати. Тому коли виріс, він став одним з найвідоміших вартових українського неба — символом легендарної авіабригади «Привид Києва».
Степан загинув у повітряному бою з окупантами в березні 2022-го. Переживаючи втрату, його мати Наталія створила центр «Тепло крилатої душі». Тут допомагають впоратись із втратою тим, чиї рідні також загинули на війні. Читайте історію цієї сильної жінки в ШоТам.
Про сина казали: «Святік – дурний, не гуляй з ним». Історія матері дітей з інвалідністю, яка відкрила центр раннього розвитку
Ольга Маковенко — мати двох діток з аутизмом. Жителька Київщини, учителька за професією, зізнається: про інклюзію лише чула, і з такими дітьми не працювала. Тому вирішила набратися досвіду, аби потім віддати всю себе вихованню синочків.
«Люди, коли чули слово “інвалідність”, вжахалися, ніби це якийсь вірус. Ви уявіть: вимагали, щоб я забрала свою дитину, бо ще “повітряно-крапельним шляхом хвороба передасться” їхнім дітям», — ділиться Ольга.
Читайте про те, як жінка відкрила Центр раннього розвитку на Київщині, та доводить – немає «таких» і «звичайних» дітей, адже всі однакові та рівні.
«За раз вивезли 10 тонн сміття». Як дружина загиблого розвідника об’єднала сотні людей та рятує Закарпатське море
Лєна та Роман Жуки стали символом боротьби за Закарпатське море. Аби залучити до прибирання більше людей, вони придумали особливий формат — екопікнік.
Роман загинув на фронті в травні 2022 року, та Лєна не зупинилася. Втративши коханого, вона працює за двох, і має потужну підтримку від команди та величезної екородини. Усі разом вони зібрали понад 122 тонни відходів, а 65 з них відправили на переробку.
Про те, як жінка рятує українські Карпати та бореться в пам’ять про Романа, читайте в ШоТам.
«Жінки без роботи? Ми це виправимо». Експоліцейська запустила бізнес у селі на Полтавщині та змінює громаду на краще. Це її історія
Тетяна Панаіт — колишня поліцейська з Лисичанська, що тепер розвиває власний бізнес у маленькому селі на Полтавщині.
«Після переїзду ми не мали нічого, навіть постільної білизни. Тож чоловік зробив мені подарунок — купив швейну машинку, а згодом ще й оверлок. Власне, так я почала шити, спочатку для своєї родини та дітей», — згадує Тетяна.
З часом жінка зрозуміла, що в неї непогано виходить. Вона вирішила спробувати перетворити це на бізнес. Як експоліцейська почала шити для всього села й забезпечує додатковий заробіток для місцевих жінок, читайте тут.
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі